Класифікація пожеж

За видом горючого матеріалу пожежі діляться на класи:

o А (горіння твердих горючих речовин (ТГМ));

o В (горіння рідин);

o С (горіння газів).

За видом джерела запалювання – поділяються на ті, що виникають від:

- Відкритого вогню, розпечених продукти горіння та нагрітих ними поверхонь;

- Теплових проявів механічної енергії;

- Теплових проявів електричної енергії;

- Теплових проявів хімічних реакцій.

За ознаками зміни площі на:

- ті, що поширюються

- ті, що не поширюються

За масштабом:

- окремі – коли горить одна споруда (будинок);

- суцільні – одночасне горіння більшості будинків і споруджень на ділянці забудови;

- масові – сукупність окремих і суцільних пожеж;

- вогневий шторм.

При слабкому вітрі, низькій вологості й суцільній забудові будинками з низкою вогнестійкістю (горінні нафтопродуктів на великій площі) масова пожежа може переростати у вогневий шторм, що представляє собою утворення одного гігантського турбулентного факела з радіальним припливом повітря до центра пожежі. Швидкість висхідного потоку при цьому може досягати 60-100 км/год, швидкість припливу повітря ззовні – 50-60 км/год і температура в центрі пожежі доходити до 1000 °С й більше.

За умовами масо- і теплообміну з навколишнім середовищем пожежі можуть бути:

o внутрішніми (в огородженні);

o відкритими (на відкритій місцевості);

o тління й горіння в завалах (руїнах) будинків підвищеної й високої вогнестійкості після потужного вибуху, що призвів до руйнування будинку й пожежі.

Внутрішні пожежі. Більшість пожеж усередині приміщень пов'язані з горінням твердих горючих матеріалів і починається із загоряння, що ініціюється відкритим полум'ям. Поступово за рахунок збільшення температури й інтенсифікації газообміну горіння підсилюється й з локального переходить у загальне. При досягненні температури в 100 °С починається руйнування віконного скла, зростає приплив кисню, полум'я виривається назовні й може перекидатися на сусідні будівлі. Поширення горіння можливо також за рахунок теплового випромінювання й перекидання іскор і горючих елементів (головешок). Окремі головешки можуть перекидатися на відстані до 150 - 200 м.

Причинами загибелі людей при внутрішній пожежі в 10-15% випадків є опіки, в 3-5% – обвалення й падіння палаючих конструкцій і 60-70% смертельних випадків припадає на отруєння чадним газом і токсичними продуктами горіння, що пов'язане з їхніми високими концентраціями й швидким поширенням по коридорах і сходових клітках. Небезпека для людини наступає вже через 0,5-6 хвилин після початку пожежі, тому евакуація з приміщень, охоплених вогнем, повинна здійснюватися негайно.

Критичний час евакуації визначають по температурі усередині приміщення (до 60 °С), по утворенню небезпечних концентрацій шкідливих речовин (виходять із середньої швидкості поширення продуктів згоряння по коридорах (30 м/хв) і по втраті видимості (небезпечним вважається задимлення при видимості не більше 3 м).

До відкритих пожеж відносяться пожежі на складах деревини, на газових і нафтових розробках, лісові, торф'яні й інші пожежі, що виникають на відкритих ділянках місцевості. Загальною їхньою особливістю є відсутність нагромадження тепла в газовому просторі зони горіння. Теплообмін відбувається з усім навколишнім повітрям, газообмін більш інтенсивний. Всі процеси на відкритій пожежі в значній мірі залежать від інтенсивності й напрямку вітру, вологості повітря й інших метеоумов. Зона теплового впливу визначається в основному променистим тепловим потоком, тому що конвекційні теплові потоки йдуть нагору. За винятком лісових і торф'яних пожеж зона задимлення гасінню пожеж істотно не перешкоджає.

Дата добавления: 2014-01-11