Капуста

Загальна частина.

Кукурудза цукрова.

Капуста.

Загальна частина.

План.

3. Овочеві культури родини пасльонових.

4. Овочеві культури родини гарбузових.

5. Овочеві культури групи столових коренеплодів.

6. Цибулинні овочеві культури.

7. Бобові культури.

Під овочеві культури відводять високородючі ґрунти, які добре забезпечені вологою. Кращими є чорноземи та темно-сірі опідзолені ґрунти з легким механічним складом, а також низинні наносні, розміщені в долинах річок, а для таких культур, як капуста середньо- і пізньостиглих сортів та гібридів і морква столова, — осушені торфовища.

В овочевих сівозмінах Лісостепу України під капусту й помідори доцільно відводити 1,5 — 2 поля. Органічні добрива потрібно вносити на площах під капусту, огірки з розрахунку 40-60 т/га. Під цибулю і часник рекомендується давати перегній у нормі 20-30 т/га. Столові коренеплоди краще розміщувати після попередників, під які вносили органічні добрива. Це зменшує утворення виродливих, розтріснутих та загнилих коренеплодів під час вегетації. Зеленні культури вирощують у збірному полі, а багаторічні — поза сівозміною. Не слід розміщувати овочеві культури однієї й тієї ж родини у полях сівозміни раніше як через 3-4 роки. Це запобігає поширенню хвороб, шкідників та ураженню ними овочевих культур.

У кормових і польових сівозмінах заслуговує на увагу розміщення овочевих культур після парового поля, а також після озимої пшениці, яку вирощують після внесення органічних добрив. Це дає можливість провести напівпаровий обробіток ґрунту та очистити площу від насіння бур’янів, збагатити його на поживні речовини і вологу. Мінеральні добрива під овочеві культури краще вносити згідно з агрохімічним аналізом, біологією культури та її призначенням.

Для вирощування високоякісного врожаю товарної продукції потрібно використовувати сорти і гібриди овочевих культур, занесені до Державного реєстру сортів рослин України. Вони випробувані в умовах України не тільки за врожайністю, але й за стійкістю проти збудників хвороб і шкідників, транспортабельністю та легкістю.

Капусту білоголову, червоноголову, савойську, цвітну, броколі вирощують розсадним і безрозсадним способами. Для одержання ранньої товарної продукції використовують тільки ранньостиглі сорти та гібриди й висаджують горщечковою розсадою, вирощеною у спорудах закритого ґрунту. Для середньостиглих сортів білоголової, червоноголової та савойської капусти — на 50% площі висаджують безгорщечковою розсадою, а на інших 50% — розсадою, вирощеною у відкритому ґрунті. Пізньостиглі сорти і гібриди вирощують розсадним та безрозсадним способами.

Розсаду ранньої капусти краще висаджувати на південних або південно-західних схилах, які швидше і краще прогріваються. Глибина садіння — під перший листок або на 2-3 см нижче від горщечка. Через 5-7 днів перевіряють приживання рослин і розпушують міжряддя та виполюють бур’яни в рядках. Упродовж вегетації міжряддя розпушують 3-4 рази. У разі потреби рослини 1-2 рази поливають із розрахунку 300-400 м³ води на гектар. Збирати врожай ранньої капусти починають, коли головки досягнуть товарного розміру — 0,5-1 кг. Їх зрізають із 2-3 покривними листками, які захищають головки від забруднення і механічного пошкодження.

Особливості вирощування капусти білоголової середньостиглих сортів, червоноголової та савойської. Розсаду краще висаджувати у другій половині дня або в хмарну погоду з одночасним поливом (0,5 л води на рослину). На 2-3-й день після висаджування розсади перевіряють приживання рослин. У місцях випадання підсаджують нові. Догляд за рослинами полягає в 3-4 розпушуваннях міжрядь, 2-3 поливах та боротьбі з хворобами і шкідниками. Збирають урожай за один захід, коли головки досягнуть маси 1 кг і більше й стануть щільними.

Особливості вирощування капусти пізньостиглих сортів і гібридів. Розсаду пізньостиглих сортів та гібридів капусти висаджують у другій половині дня або в хмарну погоду з поливом (0,5-1 л води на рослину). На 2-3-й день після садіння перевіряють приживання рослин і розпушують міжряддя. Протягом вегетації плантації підтримують у чистому від бур’янів стані, міжряддя систематично розпушують, а перед змиканням рядків рослини підгортають.

У разі появи бур’янів на 9-15-й день після висаджування, коли рослини приживуться, площу обробляють гербіцидами: семероном (1-2 кг/га), бутізаном 400 (1,75-2,5 кг/га), набу (1-3 кг/га) або таргою (1-2 кг/га за препаратом). Кожний раз міжряддя краще розпушувати після випадання дощу або поливу. Капуста досить вимоглива до вологості ґрунту. Оптимальні умови для її вирощування створюються при вологості 75-80% ПВ. Тому залежно від погодних умов року площі капусти 2-5 разів поливають із розрахунку 300-500 м³/га води і проводять боротьбу з хворобами та шкідниками. Урожай капусти пізньостиглих сортів збирають пізно восени в технічній стиглості, коли головки набудуть відповідної щільності, не допускаючи підмерзання їх.

Безрозсадний спосіб вирощування капусти. Середньо- і пізньостиглі сорти вирощують також безрозсадним способом. Насіння висівають на глибину 2-3 см. Зразу ж після сівби площу ущільнюють. Дуже важливо при появі сходів своєчасно обробити посіви пестицидами проти капустяної блішки. Запізнення з цим заходом на 1-2 дні призводить до загибелі рослин. У фазі 1-2 справжніх листків рослини проріджують у рядках уперше на відстані 5-6 см, удруге в фазі 4-5 листків — на 30-70 см. Видалені рослини використовують як розсаду. В разі появи бур’янів посіви обробляють семероном (1,6-2,4 кг/га) та іншими гербіцидами у фазі 3-5 листків. Подальший догляд за рослинами такий самий, як і при розсадній культурі.

Особливості догляду за капустою цвітною полягають у тому, що плантації її при масових строках висаджування розсади і сівби насіння розміщують у понижених елементах рельєфу, на високородючих ґрунтах, які добре забезпечені вологою. При формуванні врожаю, щоб головки мали привабливий білосніжний або кремовий вигляд, їх затінюють, надламуючи або зв’язуючи у пучок 2-4 листки.

3. Овочеві культури родини пасльонових

До овочевих культур родини пасльонових належать: помідор, перець солодкий і гіркий та баклажан. Вирощують їх розсадним і безрозсадним способами.

Горщечкову розсаду висаджують без поливу, а безгорщечкову — з поливом із розрахунку 0,5-1 л води на рослину. Розсаду краще висаджувати у вечірні години. При машинному висаджуванні рослини зразу поливають. Як тільки ґрунт протряхне, розпушують міжряддя.

Для боротьби з бур’янами використовують такі гербіциди, як набу, поаст, тарга, трефлан, трифлурекс. Щоб запобігти пошкодженню рослин заморозками, посіви мульчують поліетиленовою плівкою, застосовують димлення, дощування. Впродовж вегетації плантації 2-3 рази поливають, 3-5 разів розпушують міжряддя і проводять боротьбу з бур’янами. За безрозсадного способу вирощування рослини проріджують у фазі 4-6 листків. Видалені використовують як розсаду.

Плоди збирають у бланшевій, бурій та червоній (жовтій) стиглості вибірково, через кожні 2-4 дні. Для машинного збирання використовують широкозахватні платформи або комбайни СКТ-2А. Комбайном починають збирати плоди, коли 70-80% їх набудуть червоної стиглості.

Технологія вирощування перцю солодкого й гіркого та баклажана така ж сама, як і помідора. Особливістю перцю солодкого є те, що просторова ізоляція при вирощуванні між його плантацією і перцем гірким на відкритій місцевості повинна становити не менше 2000, а на закритій — 1000 м. Плоди перцю солодкого збирають у технічній стиглості (зелені) та біологічній (червоні, жовті), а гіркого — в біологічній (червоні).

Особливістю вирощування баклажана є те, що у період цвітіння потрібно підтримувати підвищену відносну вологість повітря (щоб не осипалися квітки). Плоди збирають, коли вони набудуть лише технічної стиглості (недозрілими). При збиранні потрібно користуватися секаторами.

4. Овочеві культури родини гарбузових

До овочевих культур родини гарбузових належать: огірок, кабачок, патисон, гарбуз, кавун і диня. Огірок, кабачок, патисон та гарбуз відносять до теплолюбних, а кавун і диню — до жаростійких.

Для короткоогудинних сортів і гібридів забезпечують більшу, а для довгоогудинних — меншу густоту рослин на одиниці площі. Розсаду огірка, кабачка та дині висаджують у відкритий ґрунт у 20-30-денному віці. Висівати насіння починають при нагріванні верхнього шару ґрунту (на глибину сівби) до 12-16°С. При рядковій сівбі рослини у фазі 2-3 справжніх листків проріджують. У разі потреби ведуть боротьбу із заморозками.

На полях, засмічених бур’янами, використовують такі гербіциди: гліфоген, набу, поаст, раундап. До утворення огудини 2-3 рази розпушують міжряддя. Подальший догляд за рослинами полягає у підтримуванні посівів у чистому від бур’янів стані та боротьбі з хворобами і шкідниками. Для одержання високого врожаю залежно від погодних умов площі з огірками, кабачками і патисонами поливають 5-7 разів, дині — 3-4, а кавуни — 1-2 рази. При більш частих поливах знижується вміст сухої речовини і цукру у баштанних культур та погіршуються смакові якості плодів. На початку цвітіння на площу потрібно вивозити вулики з розрахунку 2-3 бджолосім’ї на гектар, це сприяє підвищенню врожайності на 20-25%.

Урожай плодів огірка збирають через 1-2 дні, кабачка і патисона — 2 рази на тиждень, дині ранньостиглих сортів — за 2-3 заходи, а гарбуза і кавуна — суцільно.

5. Овочеві культури групи столових коренеплодів

До столових коренеплодів відносяться овочеві культури, які утворюють соковиті потовщені корені та нагромаджують у них поживні речовини. До них належать: морква столова, петрушка, селера, пастернак, буряк столовий, редиска та редька. Більшість з них відноситься до дворічних культур, а редька літня та редиска — до однорічних.

Дата добавления: 2014-01-11