Структура ринку

План

План

1. Зародження та основні етапи розвитку економічної теорії як науки

2. Предмет та об’єкт дослідження економічної теорії

3. Економічні категорії та закони. Пізнання та використання економічних законів.

4. Функції економічної теорії

5. Методологія теоретико-економічних досліджень

Міні-лексикон:

Економіка. Меркантилізм. Фізіократи. Класична політекономія. Марксизм. Маржиналізм. Неокласицизм. Кейнсіанство. Інституціоналізм. Неокласичний синтез. Предмет економічної теорії. Економічна теорія. Політична економія. Економікс. Мікроекономіка. Макроекономіка. Мезоекономіка. Мегаекономіка. Метод економічної теорії. Економічна категорія. Економічний закон. Функції економічної теорії. Економічна політика Економічне мислення. Метод економічної теорії.

Рекомендована література

Основна: 2, 3, 9, 11,14.

Додаткова: 18, 23, 33,40,42,45,47,48,52,54.

1.1. Зародження та основні етапи розвитку економічної теорії як науки

Економіка – основа існування і розвитку людської цивілізації. При цьому історичний поступ суспільства характеризується постійним ускладненням економічних процесів, які з часом стають предметом наукового вивчення.

Економіка як наука сформувалася лише в XVI–XVII ст. Це період становлення капіталізму, зародження мануфактури, поглиблення суспільного поділу праці, розширення зовнішніх і внутрішніх ринків, інтенсифікації грошового обігу. Основні етапи розвитку економічної науки схематично можна зобразити наступним чином:

Рис. 1.1. Основні етапи розвитку економічної науки

Меркантилізм Першим напрямком в економічній теорії історично став меркантилізм (від франц. „мерканте" - торговець, купець). Представники цього напрямку (Т.Мен, А.Монкретьєн, Ж.Б.Кольбер) основне місце в економічних процесах відводили торгівлі. Це було зумовлено значним зростанням на початку XVII ст. обсягів торгівельних операцій, посиленням ролі і впливу представників торгового капіталу в економіці країни.........

У середині XVIII ст. на зміну меркантилістам прийшли фізіократи. Засновником цього напрямку в економічній теорії став Ф.Кене, а його найбільш відомі представники - А.Тюрго, В.Мірабо, Г.Летрон. Головною заслугою фізіократів є те, що вони вперше перенесли предмет економічного дослідження зі сфери обігу в сферу виробництва і цим заклали фундамент для аналізу капіталістичного виробництва,

Класична політекономія Дійсно науковий характер економічна теорія отримала у працях представників класичної школи політичної економії - В.Петті, П.Буагільбера, А.Сміта, Д.Рікардо. Цей напрямок в економічній теорії виник в епоху промислового перевороту і бурхливого розвитку продуктивних сил та капіталістичних економічних відносин у Великобританії. Основні теоретичні засади цієї школи: ідеї природного порядку, які визначають права приватної власності, свободи вибору, конкуренції; концепція „економічної людини", яка вступає в економічні відносини з метою реалізувати власні потреби та інтереси; ідеологія економічного лібералізму (від фр.lаіsеz fаіrе -дозволяйте робити все), відповідно до якої держава не повинна втручатись в економічну діяльність індивідів. Заслугою цієї школи є те, що її представники довели: в економічному житті панують об'єктивні економічні школи, а економічний розвиток - це природний процес, якому властиві свої внутрішні закони,

Марксизм Значний вплив на подальший розвиток економічної теорії мав марксизм. Спираючись на положення класичної школи, К.Маркс, Ф.Енгельс, В.Ленін розробили пролетарську політичну економію, яка стала теорією революційної боротьби робітничого класу проти буржуазії на рубежі ХІХ-ХХ ст. Виходячи із сучасної практики, важко не критикувати положення марксизму щодо економічної неспроможності капіталістичного виробництва та безперспективності його розвитку. Але не можна і не визнавати того внеску, який зробив марксизм у розвиток економічної теорії. К.Маркс у своїй теорії виходив з того, що основою розвитку суспільства є матеріальне виробництво, а між продуктивними силами і виробничими відносинами в суспільстві повинна існувати відповідність для гармонійного розвитку економічної системи. К.Маркс з великою силою свого таланту логічно описав механізм дії системи економічних законів у суспільстві, систему відтворення економічних процесів, механізм взаємодії процесів виробництва, розподілу, обміну і споживання, причини виникнення та способи розв'язання економічних суперечностей, розробив методологію дослідження економічних процесів, яка використовується представниками всіх напрямків економічної думки до цього часу.

Маржиналізм Неокласичний напрямок в економічній науці виник наприкінці XIX ст. Основною неокласичною теорією вважається маржиналізм. До нього відносять австрійську (К.Менгер, Є.Бем-Баверк, Ф.Візер) та математичну школи (У.Джевонс, Л.Вальрас, В.Парето), американську школу граничної продуктивності (Дж. Б.Кларк), кембріджську школу (А.Маршал).

Основна ідея маржиналізму - дослідження граничних економічних величин як взаємопов'язаних явищ економічної системи на рівні окремої фірми чи галузі. Провідний принцип маржиналізму -суб'єктивно-психологічний підхід до економічних процесів і явищ, який дає можливість визначити загальні правила економічної поведінки господарських суб'єктів.

Серед сучасних напрямків економічної науки виділяють наступні:

Рис. 1.2. Напрями сучасної економічної науки

Неокласицизм Представниками неокласичного напрямку вважають також Дж.Хікса, Ф.Хайєка, Дж.Міда, Р.Солоу, М.Фрідмена. Усіх цих вчених об'єднує прихильність до вільної конкуренції, відстоювання принципу невтручання держави в економіку. Основна сфера їх дослідження - підприємство, споживач. Вони вважають, що ринок з його законами в змозі регулювати економічні відносини та встановлювати необхідні пропорції, він спрямовує виробництво на потреби споживачів, стимулює і забезпечує ефективність виробництва. Вони вивчають такі проблеми, як: механізм формування ринкової ціни та фактори, що його визначають; структуру потреб споживача і можливості їх задоволення при певному рівні доходів; формування витрат виробництва на певний товар; проблеми продуктивності капіталу. Сучасним варіантом неокласичної теорії вважається теорія раціональних очікувань, яка грунтується на тих самих принципах: раціональність поведінки господарських суб'єктів; повнота інформації; досконала конкурентність, негайна реакція попиту і пропозиції на нову економічну інформацію та ін,

Кейнсіанство Однією з найбільш відомих і визнаних у світовій економічній науці теорій у сучасному світі є кейнсіанство. Його засновник Дж.М.Кейнс в 30-х роках XX ст. запропонував принципово нові методи регулювання економіки, що базуються на новій економічній ролі держави. Поява цієї теорії зробила переворот в економічній науці, вивела економічну теорію із кризи, що назріла на початку XX ст., коли неокласичні методи регулювання економіки не змогли зарадити спаду виробництва, масовому безробіттю, інфляції, що охоплювали економіку всіх розвинутих країн. У праці Дж.М.Кейнса „Загальна теорія зайнятості, процента і грошей" (1936) були запропоновані методи, що могли вивести економіку з кризи: активне втручання держави в економіку, формування та стимулювання ефективного попиту, регулювання інвестиційної діяльності. Інструментами такого регулювання є державні інвестиції, державні закупки товарів, кредитні ставки, тобто грошово-кредитний та бюджетний механізми. Пізніше з'явились неокейнсіанські та посткейнсіанські теорії (Р.Харрод, Е.Домар, Е.Хансен, Дж. Робінзон та ін.), які пропонували свої варіанти державного впливу на економіку,

Інституціоналізм, — це сучасний напрямок у розвитку економічної теорії, що виник у США на початку XX ст. Його представники (Т.Веблен, У.Мітчелл, Дж.Гелбрейт, Я.Тінберген) вважають, що неокласики дуже спрощено трактують предмет економічної науки, що вона не може обмежуватись суто економічними відносинами, оскільки на її розвиток впливає низка соціально-економічних інститутів: держава, правові структури, банки, крупні корпорації, науково-дослідні інститути, політичні партії, церква, суспільні організації тощо. Вони виступають з критикою капіталізму, за розширення соціальних програм, створюють теорії соціально-економічного розвитку корпорацій, їхньою заслугою є розробка методологічних принципів соціології як науки,

Неокласичний синтез –представники школи (Дж.Хікс, П.Самуельсон) вважають, що залежно від стану економіки потрібно використовувати або кейнсіанські рекомендації державного регулювання, або рецепти економістів, які стоять на позиціях обмеження державного втручання в економіку. Найкращим методом регулювання вони вважають застосування грошово-кредитних інструментів.

.,

1.2. Предмет та об’єкт дослідження економічної теорії

З розвитком економіки як науки змінювалися погляди на її предмет і практичну функцію. В короткій історичній ретроспективі еволюція визначення предмета економічноїтеорії пройшла різні етапи, набуваючи при цьому наступних форм:

- вчення про закони домашнього господарства, домоводства (давньогрецькі та давньоримські мислителі);

- наука про створення, примноження та розподіл багатства нації (меркантилісти, фізіократи, класична політична економія);

- наука про виробничі відносини і закони, що управляють виробництвом, розподілом, обміном та споживанням благ на різних етапах розвитку людського суспільства, які розглядаються з позицій класового підходу (марксизм);

- наука про поведінку індивідів і соціальних інститутів (фірм, груп людей), шляхів і засобів досягнення ними своєї мети, обгрунтування економічної політики окремих фірм (маржиналісти);

- наука про дослідження нормальної життєдіяльності людського суспільства, багатства і частково людини, стимулів до дії і мотивів протидії (А.Маршалл);

- наука про функціонування національної економіки як єдикого цілого, розробка економічної політики держави (Дж.М.Кейнс);

- наука про повсякденне ділове життя і економічну діяльність людей у процесі вибору обмежених ресурсів для виробництва різних товарів (П. Самуельсон);

- наука про ефективне використання обмежених виробничих ресурсів або управління ними з метою досягнення максимального задоволення потреб людини (К.Р.Макконнелл, С.Л. Брю);

Дамо узагальнене визначення предмета економічної теорії в її сучасному трактуванні:

Разом з еволюцією визначення предмета еволюціонувала і назва економічної науки.

Економікс  

Економічна теорія  

Політична економія

Економія

Рис. 1.3. Еволюція назви економічної нау

ки

Економічна теорія в широкому розумінні включає п’ять основних розділів.

Рис. 1.4. Структура загальної економічної теорії

Залежно від функціональної мети економічна теорія поділяється на:

- позитивну економічну теорію, яка пізнає економічні прицеси і явища, розкриває їхні взаємозв’язки і взаємозалежності такими як вони є;

- нормативну економічну теорію, яка вивчає об’єктивні процеси, дає їм оцінку, робить висновки і стверджує, що повинно бути, як повинно розвиватися економічне життя суспільства.

1.3. Економічні категорії та закони. Пізнання та використання економічних законів

В результаті наукового узагальнення реально існуючих економічних відносин, явищ і процесів та зв’язків і взаємозалежностей між ними формулюються економічні категорії і закони. Останні в своїй сукупностї утворюють систему економічних законів.

Рис.1.5. Система економічних законів

Пізнання економічних законів дає змогу визначити основні тенденції економічного розвитку

суспільства, передбачити його перспективу і зорієнтувати поведінку господарюючих суб’єктів відповідно до певного економічного середовища.

Подібне пізнання та використання економічних законів може бути емпіричним

(несвідомим, інтуітивним) або науковим (усвідомленим, пізнаним, а отже, і більш ефективним).

Розрізняють наступні рівні використання економічних законів:

1.5. Методологія теоретико-економічних досліджень

Метод науки – це комплекс способів, прийомів, засобів і принципів наукового дослідження її предмету.

Економічна теорія застосовує як загальнонаукові, так і специфічні для даної науки методи пізнання економічних явищ і процесів. До загальних методів можна віднести структурно-функціональний (що передбачає системний розгляд будь-якого економічного явища, з обов’язковим виділенням функцій взаємодіючих елементів);метод поєднання кількісного і якісного аналізу і визначення на цій основі статистичних і математичних методів в економічних дослідженнях.

Зусиллями економістів-теоретиків протягом століть було створено багато специфічних для економічної теорії методів дослідження: суб’єктивний; неопозитивно-емпіричний; раціоналістичний; діалектико-матеріалістичний.

Рис.1.8. Основні методи економічної теорії

Діалектичний Матеріалістична діалектика розглядає А. в нерозривному зв'язку з аналізом і синтезом, узагальненням та ін. категоріями. А. є передумовою відтворення конкретного в мисленні (див. Сходження мислення від абстрактною до конкретного). Метафізична абсолютизація Α., перетворення їх на об'єктивно реальні сутності є одним з гносеологічних коренів ідеалізму.

Наукова абстракція одна з основних операцій мислення, а так само метод наукового дослідження, що полягає в тому, що суб'єкт, відокремлюючи які-небудь ознаки об'єкту, що вивчається, відволікається від інших, не враховуються його неістотні сторони і ознаки. Це дозволяє спрощувати картину явища, що вивчається, і розглядати його як би в «чистому вигляді,

Аналіз і синтез Аналіз - предмет дослідження розчленовується, мислення йде від конкретного до абстрактного.Синтез - досліджує економічне явище у взаємозв'язку та взаємодії його складових.

Індукція і дедукція Індукція - це виведення економічних закономірностей і принципів із фактів реального життя на основі сходження від одиничного до загального. Дедукція - це шлях від загального до одиничного.

Історичний і логічний логiчний метод дослiдження є iсторичним методом, звiльненим вiд iсторичної форми i випадковостей iсторичного процесу, адже вiдповiдь на одне й те саме запитання в епоху первiсного нагромадження капiталу i в сучасному розвинутому суспiльствi буде рiзною

Економічне моделювання,

Економічний експеримент Соцiально-економiчний експеримент як прийом пiзнання не може претендувати на унiверсальнiсть: суперечки про характер соцiально-економiчного експерименту, навiть якщо вiн реалiзується на локальних територiях (проблеми програмування розвитку окремих галузей народного господарства, налагодження нових виробничих зв’язкiв, соцiальний захист населення тощо), не можуть бути вiльними вiд впливу моральних, iдеологiчних чи полiтичних чинникiв. Цiннiснi судження про результативнiсть соцiально-економiчного експерименту в той же час не можуть бути вiдокремленими вiд об’єктивного економiчного дослiдження. Вони неминуче переплiтаються. Iз розвитком продуктивних сил, нагромадженням знань, набуттям прийомiв i знань з технологiї аналiзу економiчних явищ та їх взаємозв’язкiв за допомогою сучасної комп’ютерної технiки роль соцiально-економiчного експерименту в економiчнiй теорiї зростає

Економічна теорія є фундаментальною базою, теоретичним ядром усього комплексу економічних наук — галузевих, міжгалузевих і функціональних.

Рис. 1.10. Взаємозв'язок економічної теорії з іншими науками

Питання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте основні етапи розвитку економічної

теорії.

2. До яких економічних шкіл та течій належать такі вчені: Д.

Рикардо, Дж. Кейнс, М. Фрідмен, А Монкрет‘єн, Ф. Кене,

А. Сміт, П Самуєльсон, К. Маркс, Т. Веблен, Дж. Гелбрейт?

3. В чому полягає особливість предмету “Економічна теорія”?

4. Які Ви знаєте сучасні школи економічної теорії?

5. Як співвідносяться “Економічна теорія”, “Макроекономіка”

та “Мікроекономіка”?

6. Які функції виконує економічна теорія?

7. В чому особливість дії економічних законів?

8. Яке місце займає економічна теорія в системі економічних

знань?

9. Який взаємозв‘язок між економічною теорією та

економічною практикою?

10. Чим економічна теорія відрізняється від інших

економічних наук?

Тема 2. ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА СУСПІЛЬСТВА.

ВІДНОСИНИ ВЛАСНОСТІ

1. Зміст економічної системи та її структурні та функціональні елементи

2. Типи економічних систем, їх еволюція

3. Місце і роль власності в економічній системі. Сутність, види та форми власності.

4. Економічні потреби та інтереси - головні рушійні сили економічного прогресу.

Міні-лексикон:

Економічна система. Продуктивні сили. Економічні відносини. Господарський механізм. Суспільно-економічна формація. Цивілізація. Тип економічної системи. Традиційна, ринкова, командна, змішана економіки. Власність. Тип, форма, вид власності. Структура відносин власності. Суб’єкти власності. Об'єкти власності. Право власності. Економічний закон зростання потреб. Економічні інтереси. Взаємодія економічних інтересів.

Література

Основна: 1, 2, 9, 11, 13.

Додаткова: 30, 36, 45, 61, 62.

1. Зміст економічноі системи та іі структурні та функціональні елементи.

Система – це сукупність взаємопов’язаних і розміщених у належному порядку елементів певного цілісного утворення.

Кожна економічна система розвивається та функціонує на основі певної сукупності елементів, які її складають та утворюють єдине ціле. На кожному історичному етапі розвитку людського суспільства вона складається з декількох основних ланок: продуктивних сил, економічних відносин та господарського механізму.

Рис. 2.1. Основні структурні елементи економічної системи

Продуктивні сили - які включають предмети праці, засоби праці, науку, інформацію, робочу силу, їх рівень визначається рівнем розвитку науки і техніки під впливом НТП, професійною та

кваліфікаційною структурою робочої сили, науково-технічним потенціалом, розвитком інформаційних технологій тощо.

Економічні відносини - Соціально-економічні відносини, що ґрунтуються на певній формі власності на засоби виробництва. Власність характеризує відносини між людьми щодо присвоєння засобів і результатів виробництва. Відносини власності є визначальними у структурі економічної системи, оскільки вони зумовлюють соціально-економічну специфіку даного суспільства. По-перше, вони визначають, хто реально володіє, користується і розпоряджається засобами виробництва, на чию користь розподіляється суспільне багатство; по-друге, вони визначають поділ суспільства на класи і соціальні групи, лежать в основі диференціації суспільства на багатих, середніх і бідних, оскільки багатство розподіляється відповідно до вкладених ресурсів, їх розмірів; по-третє, вони показують, хто має економічну владу і керує суспільством; по-четверте, вони значною мірою визначають систему економічних інтересів та специфіку економічних суперечностей, що виникають у різних господарських суб'єктів,

Господарський механізм - це сукупність форм, методів та систем управління господарством на макрорівні на основі використання економічних законів, економічних важелів, правових норм та інституційних утворень,

Система економічних відносин в свою чергу складається з: техніко-економічних, організаційно-економічних та соціально-економічних відносин.

Рис. 2.2. Система економічних відносин

Техніко-економічні відносини - Техніко-економічні відносини, які визначаються рівнем розвитку техніки і технології та характеризують поділ праці і взаємовідносини людей у процесі виробництва. Вони є матеріально-речовим змістом виробництва і передбачають існування певних форм та методів організації праці на рівні окремих підприємств,

Організаційно-економічні відносини - це відносини, що стосуються встановлення ефективних форм організації економічних зв'язків між підприємствами, які проявляються у процесах спеціалізації, кооперації, комбінування, концентрації виробництва

Соціально-економічні відносини - що ґрунтуються на певній формі власності на засоби виробництва. Власність характеризує відносини між людьми щодо присвоєння засобів і результатів виробництва. Відносини власності є визначальними у структурі економічної системи, оскільки вони зумовлюють соціально-економічну специфіку даного суспільства. По-перше, вони визначають, хто реально володіє, користується і розпоряджається засобами виробництва, на чию користь розподіляється суспільне багатство; по-друге, вони визначають поділ суспільства на класи і соціальні групи, лежать в основі диференціації суспільства на багатих, середніх і бідних, оскільки багатство розподіляється відповідно до вкладених ресурсів, їх розмірів; по-третє, вони показують, хто має економічну владу і керує суспільством; по-четверте, вони значною мірою визначають систему економічних інтересів та специфіку економічних суперечностей, що виникають у різних господарських суб'єктів,

Вперше чітке уявлення про функціонування економічної системи та її підсистем розробив К.Маркс. За марксистським (формаційним) підходом вирішальна роль у суспільному розвитку належить процесу виробництва, відносинам власності, а його головною рушійною силою є протиріччя між продуктивними силами й виробничими відносинами і загострення класової боротьби в суспільстві.

Згідно з таким підходом виділяють наступні суспільно-економічні формації:

1 Традиційна економіка.

2. Ринкова економіка вільної конкуренції.

3. Командна економічна система.

4. Змішана економічна система.

5. Перехідна економічна система.

На потребу глибшого наукового пізнання закономірностей розвитку суспільства сучасна економічна наука розробила і широко використовує цивілізаційний підхід, згідно з яким перехід від одного ступеня зрілості цивілізації до іншого здійснюється завдяки глибинним якісним змінам у продуктивних силах суспільства, зростанню продуктивності праці, культури людини.

Економічна наука на основі використання критерію "ступеня розвитку суспільства" виділяє такі стадії цивілізації:

1. Традиційне суспільство, у якому переважає аграрна праця з використанням примітивної техніки. Низький рівень продуктивності праці перешкоджає нагромадженню капіталу. Політична й економічна влада належить класу великих землевласників.

2. Перехідне суспільство, що забезпечує умови для стадії «зрушення». Розвиток підприємництва, зростання продуктивності праці, нагромадження капіталу, хоча і з низькою нормою нагромадження.................................................................................

3. Стадія «зрушення» — епоха промислової революції, машинна праця, її поділ як чинник різкого зростання продуктивності праці. Зростання норми нагромадження до 10%. Цивілізаційна концепція розвитку суспільства дає змогу визначити історичне місце і нашоі країни, її знаходження на індустріальній стадії та перспективи переходу до постіндустріальної стадії.

2. Типи економічних систем, їх еволюція

Найпоширенішою в економічній науці є класифікація економічних систем за двома ознаками:

- за формою власності на засоби виробництва;

- за способом управління господарською діяльністю.

Рис. 2.3 Типи економічних систем

Характерні риси традиційної економіки

- багатоукладність економіки;

- збереження натурально-общинних форм господарювання;

- відстала техніка;

- широке застосування ручної праці;

- нерозвинена інфраструктура;

- найпростіші форми організації праці й виробництва;

- бідність населення;

- переважають традиції, звичаї, релігійні та культурні цінності.

Характерні риси ринкової економіки

- приватна власність на засоби виробництва;

- свобода підприємницької діяльності;

- рівні можливості;

- ринкове ціноутворення;

- вільна конкуренція;

- обмежена роль держави в господарському житті.

Характерні риси командної економіки

- панування державної власності;

- одержавлення та монополізація народного господарства;

- централізоване директивне планування виробництва і розподілу ресурсів;

- відсутність реальних торгово-грошових відносин, конкуренції і вільного ціноутворення;

- зрівняльний розподіл результатів виробництва.

Характерні риси змішаної економіки

- різноманітність форм власності;

- рівноправне функціонування різних господарюючих суб’єктів;

- високий рівень розвитку продуктивних сил;

- наявність розвиненої інфраструктури суспільства;

- поєднання ринкового механізму з державними методами регулювання економіки;

- орієнтація на посилення соціальної спрямованості розвитку економіки.

На сучасному етапі існують різні національні моделі змішаної економіки:

американська - В основі американської економічної моделі лежить перш за все врахування державою традицій індивідуалізму, потягу до першості, до особистого успіху, віри людини у власні сили. Відповідно створюються умови для всебічного розвитку підприємництва, процвітання малого та середнього бізнесу, американський менеджмент націлений на негайний успіх, який має бути виражений у високій нормі прибутку. Особливістю американської моделі є також висока кваліфікація та мобільність робочої сили. Понад дві третини зайнятих у народному господарстві - це кваліфіковані робітники, до того ж третина з них - так звані "золоті комірці", які визначають сьогодні динаміку науково-технічного прогресу в країні.

німецька - Основними ланками німецької моделі «змішаної економіки» стала економічна влада (а не власність) і суспільний контроль над нею. Саме вони були об’єктом реформування. Формування «економічної демократії» трактувалось як:

— створення альтернативної щодо капіталу влади;

— поділ відповідальності між сторонами, що беруть участь в управлінні;

— оприлюднення прийнятих рішень як в межах підприємства, так і на державному рівні;

— створення системи самоконтролю;

— запобігання зловживанням економічною владою.

шведська - Її теоретики вважають, що власність не є визначальним елементом суспільного устрою. За панування приватної власності в руках держави є не більше 5% основних виробничих фондів, але вона перерозподіляє приблизно 60% національного доходу і близько 40% його йде на соціальні потреби. Це модель так званого демократичного соціалізму, соціалізації капіталістичної економіки у сфері розподілу. Держава здійснює не тільки економічне, а й соціальне регулювання суспільного виробництва в інтересах усього суспільства. Це модель еволюційного переходу капіталізму в посткапіталізм (або соціалізм) шляхом демократичних реформ. На думку Г. Мюрдаля (творця «шведської моделі»), у розвинутому суспільстві планування утворює принцип, за допомогою якого знання втілюються в дії.

японська - Особливістю японської економічної моделі є широке використання традицій колективної праці в сільських общинах. Сьогодні ця традиція з успіхом використовується найбільшими корпораціями у вигляді системи пожиттєвого найму.,

3. Місце і роль власності в економічній системі. Сутність, види та форми власності.

Власність — це ядро системи виробничих відносин, серцевина колективного суспільного способу виробництва.

Власність визначає мету й мотиви розвитку виробництва. Будь-які докорінні зміни в економічних відносинах мають починатися з відповідних перетворень у відносинах власності. Без цього не можна досягти істотних зрушень у господарському житті.

Відносини власності утворюють певну систему, що містить у собі три види відносин:

- відносини з приводу привласнення об’єктів власності;

- відносини з приводу економічних форм реалізації об’єктів власності;

- відносини з приводу господарського використання об’єктів власності;

Відносини власності більш повно розкриваються через розгляд її об’єктів і суб’єктів. Об'єктами власності виступає те, з приводу чого складаються відносини привласнення: засоби виробництва, земля та її надра, товари особистого споживання, інтелектуальний продукт, а також робоча сила.

Суб'єктами відповідно виступають люди, між якими складаються відносини привласнення, - індивідуми, організації, колективи, держава.

Власність одночасно є категорією економічної і юридичної науки, тому її важливо характеризувати і з юридичної, правової сторони. Юридичний аспект власності реалізується через право власності.

Правові відносини власності реалізуються через систему відносин володіння, розпорядження і користування, які в сучасних умовах доповнюються відповідальністю.

Однак майнові відносини можуть відбивати виробничі відносини не тільки через норми права, але й норми моралі, приймати форму звичаїв, правил справедливості і т.п.

Виділяють два базових типи власності, що виступають на різних етапах розвитку людського суспільства з відповідними історичними особливостями: приватна ісуспільна.

Рис. 2.4. Сучасні форми приватної власності

Суспільна власність існує у двох формах: державній і колективній.

Рис. 2.5. Сучасні форми суспільної власності

В Україні в результаті реформування відносин власності на основі роздержавлення й приватизації склались і законодавчо закріплені такі форми власності: приватна, колективна,державна.

Допускається також існування змішаних форм власності, власності інших держав, власності міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав.

4. Економічні потреби та інтереси - головні рушійні сили економічного прогресу

Метою функціонування економічної системи є споживання (задоволення потреб).

Засобом досягнення цієї мети є виробництво (процес використання економічних ресурсів).

У залежності від вибраного критерію потреби можна класифікувати на певні групи. Наприклад:

1. За рівнем необхідності:

- першочергові (предмети першої необхідності);

- другорядні (предмети розкоші).

2. За об’єктами вияву:

- матеріальні потреби;

- духовні потреби.

3. За суб’єктами вияву:

- індивідуальні (особисті) потреби;

- колективні потреби;

- державні (суспільні) потреби.

4. За мірою реалізації:

- абсолютні (перспективні) потреби;

- дійсні потреби;

- платоспроможні потреби.

Можна виділити групи відповідно і до інших критеріїв.

У західній літературі найбільшого поширення в класифікації потреб людини набула “ піраміда потреб ” А. Маслоу:

Рис. 2.7. Структура потреб у суспільстві

У реальній дійсності потреби набувають конкретної форми інтересів

Рис. 3.2. Галузева структура суспільного виробництва

3.1. Основні фактори суспільного виробництва та їх взаємозв’язок

Фактори виробництва – це всі необхідні елементи, які використовуються для виробництва матеріальних і духовних благ.

Рис. 3.3. Фактори суспільного виробництва

Людський капітал – Виробничі знання, уміння і професійна підготовка, якими володіє окрема людина. Мається на увазі вартість, яка створюється в результаті затрат на навчання, освіту, зміцнення здоров'я

Капітал один із факторів виробництва, усе те, що використовується для виробництва, але безпосередньо не споживається в ньому (за винятком повільної амортизації). На відміну від іншого фактора виробництва, землі й природних ресурсів, капітал складається з раніше виробленого продукту.

Терміном капітал стали називати у період становлення капіталізму гроші, що їх підприємці вкладали в розвиток свого виробництва з метою отримання прибутку

Земля це третя від Сонця планета Сонячної системи, єдина планета, на якій відоме життя, домівка людства.

Наука – форма інтелектуальної діяльності людей, скерована на отримання істинних знань про світ (природу, суспільство, мислення), на відкриття об'єктивних законів світу і передбачення тенденцій його розвитку.

Інформація абстрактне поняття, що має різні значення залежно від контексту. Походить від латинського слова «informatio», яке має декілька значень:

• роз'яснення; виклад фактів, подій; витлумачення;
• представлення, поняття;
• ознайомлення, просвіта;

Екологія це наука, що займається вивченням взаємозв'язків у природному середовищі.

Підприємницькі здібності - це особливі здібності окремих людей свідомо йти на ризик, мобілізацію ресурсів, їх організацію у виробничому процесі

Попри ускладнення і розвиток факторів суспільного віробництва найважливішими серед них, загальними для всіх етапів розвитку суспільства, залишаються трудові здатності людини, земля і засоби виробництва (капітал).

Виробнича функція – це взаємозв’язок між максимальним обсягом продукції, яку можна виробити, і витратами факторів виробництва, потрібних для цього обсягу. Також вона залежить від рівня технічних знань.

Виробнича функція з двома факторами виробництва (працею і капіталом) записується такою формулою:

Q=f(L,K),

де Q - обсяг виробництва; K - обсяг капіталу; L - обсяг праці

Зауважимо,що:

- виробнича функція залежить не тільки від кількості та якості виробничих факторів, але й від варіанта їх комбінації;

- фактори виробництва можуть заміщувати один одного, що веде до зміни структури продуктивних сил. Наприклад, заміщення новими засобами праці людської праці є загальним законом розвитку продуктивних сил.

3.3. Ефективність суспільного виробництва та її показники.

Ефективність охоплює проблему “витрати - випуск”.

Критерій ефективності виробництва:

Ефективність виробництва = аналіз продукцвії = ціні

Рис. 3.4. Види ефективності виробництва

Рівень ефективності суспільного виробництва визначається за допомогою системи показників.

Показники економічної ефективності:

Продуктивність праці полягає в обчисленні витрат праці, затрачених на одиницю продукції. Показник, що обчислюється таким чином, характеризується трудомісткістю робіт і є оберненою величиною натурального показника. показник ефективності використання робочої сили, зайнятої в промисловості:

Трудомісткість це витрати робочого часу на виробництво одиниці продукції чи роботи.
tp=Tзм\N

Фондовіддача = обернений до фондовіддачі показник, який характеризує вартість основних виробничих фондів, що припадає на одиницю вартості виробленої продукції.

Фондомісткість (ФМпрt) характеризує потребу в основних виробничих засобах для виробництва одиниці продукції промисловості. Визначається як показник, обернений фондовіддачі:

Матеріаловіддача = ……..

Матеріаломісткість може визначатися на одиницю валової продукції промисловості або валового внутрішнього продукту галузі:
де ММпрt — матеріаломісткість промислової продукції в році t, визначена за валовою продукцією (ВП) або валовим внутрішнім продуктом (ВВП); ПСпрt — вартість прямих матеріальних витрат, або проміжне споживання промисловості в році t; ВПпрt — валова продукція промисловості в році t; ВВПпрt — валовий внутрішній продукт промисловості в році t; ФЗпрt — вартість фонда заміщення або всіх матеріальних витрат промисловості в році t; Апрt — величина амортизації в промисловості в році t.

Капіталомісткість = це відношення сукупного капіталу до щорічного ВНП.

Енергомісткість характеризує витрати первинних паливно-енергетичних ресурсів у натуральному виразі (тоннах умовного палива) на одиницю валового продукту або валового внутрішнього продукту:
де ЕМпрt — енергомісткість промислової продукції в році t, визначена за валовим продуктом (ВП) або валовим внутрішнім продуктом (ВВП); ЕРпрt — витрати паливно-енергетичних ресурсів у промисловості в році t в натуральному виразі. Показники соціальної ефективності:

Рівень життя - визначається на основі оцінки кількості і якості спожитих життєвих благ (матеріальних і духовних). Він оцінюється як забезпеченістю населення життєвими благами, так і ступенем задоволення потреб людей у певних благах.

Індекси розвитку людини На сьогодні існує методіка розрахунку індексу людського потенціалу (ІЛП), яка поєднує наступні три показники [1]:

1) валовий внутрішній продукт на душу населення;

2) грамотність населення;

3) очікувана тривалість життя.

Інші показники - ……...................................................

.................................................................................................

..................................................................................................

...................................................................................................

Ефективність виробництва та ступінь задоволення економічних потреб свідчать про якість вирішення основних економічних проблем суспільства. Так, збільшення кількості товарів і послуг, які виробляє економіка окремої країни, означає підвищення якості використання ресурсів, і навпаки.

Ефективне використання ресурсів в межах країни передбачає їх повну зайнятість, що в свою чергу забезпечує повний або потенційний обсяг віробництва. Якщо у виробництві задіяні всі наявні суспільні ресурси, то економіка перебуває на межі виробничих можливостей.

Рис. 3.5. Крива виробничих можливостей

3.4. Благо як системоутворююча категорія господарювання. Товар та його

властивості

Блага – це засоби задоволення людських потреб, наприклад, плоди природи, продукти праці, послуги, будь-які явища, що задовольняють певні потреби людини, відповідають її інтересам, цілям та прагненням.

Рис. 3.6. Класифікація благ

Носіями економічних благ виступають найрізноманітніші товари та послуги. Розрізняють:

- споживчі блага вид економічного блага, здатність товару або послуги задовольняти потребу.

- виробничі блага виникають і розвиваються в процесі життєдіяльності людини. Вони виступають як усвідомлене прагнення людини до досягнення об'єктивно необхідних умов життя, що забезпечують повний добробут і всебічний розвиток особистості.

- матеріальні блага категорія економічної теорії. Благами називаються засоби, придатні для задоволення людських потреб. Матеріальні блага, які людина використовує в процесі своєї життєдіяльності.

- нематеріальні блага - життя, здоров'я, честь і достоїнство людини, його воля і безпека, недоторканість особи, почесні звання й ін

- теперішні блага Підприємець, наймаючи робітника, дає останньому «теперішнє благо» у вигляді заробітної плати

- майбутні блага За Бем-Баверком, праця — це «благо майбутнього», бо вона створює продукт тільки через певний час, а внаслідок цього робітник стає власником «майбутнього часу

Економічне благо в умовах товарного виробництва набуває форми товару.

Основні властивості товару:

· споживча вартість

· мінова вартість

Чинники впливу на величину вартості товару:

· інтенсивність праці

· суспільно необхідний робочий час

Величина суспільної вартості товару визначається суспільно необхідним часом, який потрібний для його виробництва. Вона змінюється прямо пропорційно кількості і обернено пропорційно продуктивності суспільної праці.

3.5. Гроші як основоположна економічна категорія розвинутих товарних відносин. Теоретичні концепції виникнення грошей.

Гроші мають давню історію. Це складний і найважливіший елемент ринкової економіки. Існують дві основні концепції, що пояснюють причини виникнення грошей: раціоналістична й еволюційна.

Рис. 3.7. Основні концепції виникнення грошей

Сутність грошей виявляється в єдності трьох їхніх властивостей:

Рис.3.8 Основні властивості грошей

Рис. 3.11. Еволюція видів грошей

Товарні гроші це особливий товар, що має властивість обмінюватися на будь-який інший товар, тобто є загальним

Металеві гроші використовувались і на території Київської Русі. В IX – XI ст. в обігу були переважно срібні й частково золоті монети, що витіснили хутро куниць, білки та інших тварин, які виконували до цього роль обмінного еквівалента. Однією з перших карбованих монет Київської Русі були гривні – срібні злитки масою в півфунта.

Паперові гроші -Паперові гроші є знаками, представниками повноцінних грошей. Історично паперові гроші виникли з металевого обігу срібних або золотих монет. Об'єктивна можливість обігу замісників дійсних грошей виникла з особливостей функцій грошей як засобу обігу, де гроші є посередником в обміні.

Кредитні гроші виникають з розвитком товарного виробництва, коли купівля-продаж здійснюється з розстрочкою платежу (в кредит). Їх поява пов'язана з функцією грошей як засобу платежу, де гроші виступають зобов'язаннями продавця, які повинні бути погашені у заздалегідь встановлений термін. Першочергове економічне значення цих грошей – зробити грошовий обіг еластичним, здатним відображати потреби товарообігу в готівкових грошах, економити повноцінні гроші, сприяти розвитку безготівкового обігу.

Електронні гроші мають ряд особливостей в порівнянні з готівкою:

по-перше, готівку у вигляді електронних грошей, як правило, не можна витратити, якщо ці гроші викрадені або втрачені;

по-друге, після втрати, викрадення або знищення, одразу попередивши про це кредитну установу, можна отримати нові електронні гроші з відновленням первісного балансу;

по-третє, електронні гроші можуть мати обмежений обсяг.

Процес еволюції функцій грошей та їхніх форм триває й дотепер, породжуючи нові форми і якісні особливості їхнього прояву.

Питання до самоконтролю:

1. В чому полягає зміст і структура суспільного виробництва?
2. Які Ви знаєте основні фактори суспільного виробництва і в чому полягає їх взаємодія?
3. Намалюйте виробничу функцію та дайте графіку економічну інтерпретацію.
4. Чим відрізняються економічні блага від неекономічних?
5. Які Ви знаєте показники ефективності суспільного виробництва?
6. Дайте характеристику формам організації суспільного виробництва..
7. Охарактеризуйте товар та його властивості.
8. Чи існує різниця між поняттями вартість, корисність, цінність, якщо існує в чому вона полягає?
9. Назвіть та дайте характеристику функціям грошей.

Тема 4. РИНКОВА ЕКОНОМІКА: СУТЬ, СТРУКТУРА

ТА ІНФРАСТРУКТУРА

1. Поняття ринку та умови його функціонування.

2. Ринковий механізм, його сутність та елементи:

- конкуренція та її типи;

- ринковий попит та фактори, що його визначають;

еластичність попиту;

- пропозиція та її чинники; еластичність пропозиції;

- взаємодія попиту та пропозиції.

3. Структура ринку.

4. Інфраструктура ринку, її роль та значення.

5. Переваги та обмеження ринкового механізму.

Рекомендована література:

Основна: 2, 3, 5, 6, 14.

Додаткова: 17, 20, 23, 24, 36, 48, 49, 50.

Міні – лексикон:

Ринок, функції ринку, ринковий механізм, конкуренція, монополія, олігополія, монополістична конкуренція, методи конкурентної боротьби, попит, пропозиція, закон попиту, закон пропозиції, ринкова рівновага, рівноважна ціна, цінова еластичність попиту, перехресна еластичність, еластичність за доходом, цінова еластичність пропозиції, товари – комплементи, товари – субститути, нормальні товари, структура ринку, види ринків, ринкова інфраструктура.

4.1. Поняття ринку та умови його функціонування

Ринок є невід’ємним компонентом товарного виробництва, організаційною формою його існування. Історія ринку налічує близько 6 – 7 тис.років.

Найважливішими умовами його виникнення є:

- суспільний поділ праці, на основі якого виникають виробничі відносини між людьми у формі обміну продуктами праці;

- економічна відокремленість суб’єктів господарювання, зумовлена наявністю різних форм власності;

- вільний обмін ресурсами, який забезпечує вільне ціноутворення та ефективне господарювання.

Ринок як історично визначена форма організації економічного життя суспільства характеризується такими ознаками:

oнаявність і функціонування різноманітних форм

власності та форм господарювання;

oсвобода підприємницької діяльності;

oвільне ціноутворення;

oвільний вибір контрагентів – покупців (пред’явників

попиту) і продавців (постачальників) товарів та

послуг;

oконкуренція;

oвільне переміщення капіталів між галузями

економіки і регіонами;

oвідкритість національної економіки.

Сутність ринку проявляється у функціях, які він виконує.

Рис. 4.1. Функції ринку.

Для формування і ефективного функціонування реального ринку необхідні такі умови:

o реальний плюралізм типів і форм економічної власності та форм господарювання, повна свобода підприємницької діяльності;

o вільні ринкові ціни, які встановлюються під впливом попиту та пропозиції;

o здорова конкуренція між різними суб’єктами господарської діяльності;

o вільний доступ до реальної інформації про ринок і його суб’єктів;

o державне регулювання ринку, проведення ефективної фінансово-кредитної, інвестиційної, податкової, валютної політики, яка стимулює підприємницьку діяльність;

o розвинуте антимонопольне законодавство, проведення ефективної антимонопольної політики;

o розвинута ринкова інфраструктура;

o поступова інтеграційність національної економіки у світове господарство;

o забезпечення соціального захисту населення.

4.2. Ринковий механізм, його сутність та елементи

Ринковий механізм – це механізм формування ринкових цін і розподілу ресурсів, взаємодії суб’єктів господарювання з приводу встановлення та застосування цін, обсягу виробництва і продажу товарів та послуг.

Основними елементами ринкового механізму є: попит, пропозиція, ринкова ціна, конкуренція.

Конкуренції властиві наступні функції:

1. функція регулювання для того щоб устояти в боротьбі, підприємець повинний пропонувати вироби, яким віддає перевагу споживач. Звідси і фактори виробництва під впливом ціни направляються в ті галузі, де в них існує найбільша потреба.

2. функція мотивації Для підприємця конкуренція означає шанс і ризик одночасно:
- підприємства, що пропонують кращу по якості продукцію або виробляють її з меншими виробничими затратами, одержують винагороду у вигляді прибутків (позитивні санкції). Це стимулює технічний прогрес;

3. функція розподілу Конкуренція не тільки включає стимули до більш високої продуктивності, але і дозволяє розподіляти прибуток серед підприємств і домашніх господарств відповідно до їхнього ефективного внеску. Це відповідає пануючому в конкурентній боротьбі принципу винагороди за результатами.

4. функція контролю Конкуренція обмежує і контролює економічну силу кожного підприємства. Наприклад, монополіст може призначати ціну. У той же час конкуренція надає покупцю можливість вибору серед кількох продавців. Чим досконаліша конкуренція, тим справидливіша ціна.

Види конкурентної боротьби:

1. Внутрішньогалузева конкуренція отримання надприбутку, її механізм - підвищення продуктивності праці, зниження індивідуальної вартості товару. Результати цієї конкуренції - зведення індивідуальної вартості товарів до єдиної, суспільної вартості і формування на цій основі галузевої, ринкової вартості товару

2. Міжгалузева конкуренція отримання найбільшого прибутку. Її механізм - вільне переливання капіталу із галузі в галузь, в погоні за вищою нормою прибутку. Міжгалузева конкуренція перетворює вартість товарів в ціну виробництва, а норма прибутку в окремих галузях – в загальну норму прибутку. У цьому й полягає функція міжгалузевої конкуренції.

Типи конкурентноі поведінки:

1. Сумлінна конкуренція зниження цін ("війна цін");
підвищення якості продукції; розвиток до- й післяпродажного обслуговування;
створення нових товарів і послуг з використанням досягнень НТР тощо.

2. Нечесна, несумлінна конкуренція економічне (промислове) шпигунство; підробка продукції конкурентів; підкуп і шантаж; обдурювання споживачів; махінації з діловою звітністю; валютні махінації; приховування дефектів тощо.

Методи конкурентної боротьби:

1. Цінова конкуренція Однією з традиційних форм конкурентної боротьби є маніпулювання цінами - т.зв."війна цін". Вона здійснюється багатьма способами: зниженням цін, локальними змінами цін, сезонними розпродажами, наданням більшого обсягу послуг за існуючими цінами, подовженням термінів споживчого кредиту тощо. Здебільшого цінова конкуренція застосовується для виштовхування з ринку слабших суперників або проникнення на вже засвоєний ринок.

2. Нецінова конкуренція Більш ефективною й більш сучасною формою конкурентної боротьби є нецінова конкуренція, тобто що пропонується на ринок. Надходження на ринок продукції більш високої якості або нової споживчої вартості ускладнює відповідні заходи з боку конкурента, поза як формування якості проходить тривалий цикл, що починається накопиченням економічної і науково-технічної інформації. В якості прикладу можна навести той факт, що відома японська фірма "SONY" здійснювала розробку відеомагнітофона одночасно по 10 конкурентних напрямах.

В залежності від ступеня розвиненості конкуренції та методів конкурентної боротьби розрізняють такі типи ринків:

Рис. 4.2. Типи ринків.

Одним з найважливіших механізмів ринку є взаємодія попиту і пропозиції та формування рівноважної ціни.

Індивідуальний попит Попит окремого споживача на товар називається

Ринковий попит це сума всіх індивідуальних попитів при кожному значенні ціни.

Функціональна залежність попиту від ціни виражається формулою:

Q_D = f (P),

де Q_D - величина попиту на товар; Р – ціна товару.

Графічно залежність між ціною і попитом описується кривою попиту:

Рис. 4.3. Крива попиту

Обернена залежність між зміною ціни товару і попитом на нього обумовлена: ефектом доходу, ефектом заміщення та законом спадної граничної корисності.

Нецінові чинники попиту:

1. Кількість покупців Із збільшенням цього показника попит зростає (зміщення кривої праворуч),

Дата добавления: 2014-01-11