Зіммель

Парсонс.

Вебер.

Розробив «теорію соціальної дії». Ввів поняття,,ідеальний тип” – еталон у дослідженні. Розробив,,типи ідеальних дії”:

1. Цілераціональна (виразно уявляється засоби здійснення, а також зворотна реакція на твої дії). Критерії раціональності – успіх. (Макіавелі:,, Мети виправдовує засоби”).

2. Ціннісно-раціональна (на основі свідомої віри в цінності поведінки (Західна Європа).

3. Афекта (на основі неусвідомлених імпульсів і почуттів, на підсвідомості).

4. Традіційне (на основі звички).

Поділив суспільство на 3 статусних групи:

1. Багаті.

2. Пристижні.

3. Владні.

Визначив типи панування:

1. Традиційне панування – на звичках, традиціях, підкорінні (влада монарха).

2. Харизматичнтй (божий дар) – безпечна довіра до лідера чи вождя.

3. Легальне панування – базарується на довірі до права і підкоренні не особистості, а закону. Самим чистим типом легального панування є бюрократія.

Особистість колектив чи суспільство краще діють в умовах стабільності.

Розробив структурно-функціональний підхід до вивчення суспільства. Нормально діяти суспільство може тільки в умовах стабільності. Нестабільності і конфлікти загрожують суспільству (вороги суспільства). Будь-яка спільність – це система, яка складається з елементів, кожен з яких виконує свою функцію – в цілому вистроюється структура системи.

Вважає, що конфлікт це двигун прогресу. Без нього суспільство не може розвиватись. В результаті конфлікту (зіткнення протилежних несумісних інтересів) відмирає старе і перемагає нове в суспільстві. Передбачає постійне напруження.

Символічний інтеракціонізм (Емерсон) – соціальний процес розглядається як процес становлення та зміни соціальних значень, постійне визначення і пере визначення ситуацій і взаємодії їх учасників.

Теорія дій (Вебер). В основі суспільного життя активна діяльність індивіда під впливом стимулів:

1. Людина чекає на схвалення глядачів.

2. Діяльність притаманна людині, як одна із її суттєвих ознак.

На основі теорії дії і інтеракції створено концепцію,, нового гуманізму ”, яка має два напрямки:

1. Феноменологія (Бергер, Лукман) – суспільство характеризується загальною свідомістю його членів. Образ суспільства формується у процесі дискусії. Людина створює сприятливий для себе образ, потім маніпулює цим образом, як чимось реальним. Хоч в дійсності суспільству в період створення і після того є чимось іншим.

2. Етнометодологія (Гусерль – створив теорію рефлексії) – кожен член суспільства відчуває, що його існування залежить від показників і завдань, які стоять перед суспільством в цілому.

Неоконсерватизм (консерватизм – збереження старих традицій).

Основні положення:

1. Те, що можна не змінювати, змінювати не потрібно.

2. Індивід не може бути розумним, розумний загал.

3. Слід враховувати близькі і далекі перспективи і наслідки.

4. В здоровому суспільстві повинні взаємодіяти всі верстви.

5. Людина недосконала, тому вона не може створити досконалий соціальний порядок (Ніцше).

Два напрямки:

1. Теоретико-методологічний:

1.1. Специфічне пояснення взаємодії,,еліта-маса”;

1.2. Песимізм в оцінці,,людської природи”;

1.3. Суспільство – це статична і внутрішньо збалансована система, в якій протипоказані радикальні зміни.

2. Соціально-політичний:

2.1. Пропаганда,,сильної влади”;

2.2. Обмеження демократії;

2.3. Застосування зброї проти незадоволених.

Дата добавления: 2014-01-11