ВИСНОВОК. Другий варіант відповіді в

ВСТУП

План

ВИСНОВОК

Другий варіант відповіді в

Беручи до уваги, що судова експертологія носить міждисциплінарний характер, то в процесі використання специфічних термінів доцільно дотримуватись уніфікованої наукової мови та використовувати відповідний термінологічний апарат.

1. Виникнення та основні етапи формування судових експертиз. Судово-експертні заклади.

2. Виникнення і розвиток криміналістики на кафедрах юридич­них навчальних закладів. Сучасний стан і перспективи розвитку судової експертології.

Література

1.Тихенко С. И., Лисиченко В. К. Развитие криминалистики в Украинской ССР за 50 лет // Криминалистика и судебная экспертиза. — К.: РИО МООП УССР, 1967. - Вып. 4. - С. 7-29.

2.Колмаков В. /7. Введение в курс советской криминалистики. — Одесса: Изд-во Одес. ун-та, 1973. — 49 с.

3.Дулов А. В., Крылов И. Ф. Из истории криминалистической экспертизы в России. Экспертиза документов. — М.: Госюриздат, 1960. — 165 с.

4.Іщенко А. В. Методологічні та організаційні проблеми розвитку криміналістичних наукових досліджень: Автореф. дис.... д-ра горид. наук: 12.00.09 / Укр. акад. внутр. справ. - К., 1996. - 37 с.

5.Іщенко А. В. Періодизація використання спеціальних знань у юридичній практиці па ранніх етапах слов'янської державності // Наук. вісн. Укр. акад. внутр. справ. — 1996. — Вип. 1. — С. 58-64.

Історія розвитку теорії судової експертології в багатьох випад­ках повторює історію розвитку теоретичних основ криміналісти­ки.

І це є закономірним, пояснюється певними причинами.

Перш за все, це однорідність, одиоспрямованість наукового знания в обох галузях пізнання.

Інша причина дозволяє деякою мірою моделювати теорію судо­вої експертизи на основі досвіду криміналістики, бо саме в надрах криміналістики, на її теоретичній базі відповідно до загальної та окремих теорій створювалися і розвивалися основні принципи судової експертології.

Питання №1: Виникнення та основні етапи формування судових експертиз. Судово-експертні заклади.

Виникнення та основні етапи формування судових експертиз

Історію зародження і становлення спеціальних знань у прак­тиці розслідування злочинів поділяють на три етапи.

Перший етап пов'язаний з розвитком криміналістичних знань і створенням перших експертних закладів.

На початку XX ст. спостерігався бурхливий розвиток спеціаль­них галузей знань, на основі яких створювалися нові експертні установи.

У 1912 р. припинила своє існування Державна судово-фотографічна лабораторія при прокуратурі Судової палати в Петербурзі, замість неї було створено Кабінет науково-судової експертизи з фотографічними, кримінально-технічними та хімічним відділами.

Експертно-криміналістичні установи, тобто кабінети з аналогічними функціями, були відкриті у 1912-1914 рр. у м. Києві, Харкові, Москві, Одесі.

З цього періоду розпочався перший етап їх становлення і розвитку.

Після збройного повстання більшовиків експертні установи залишилися тільки в Україні: Київський та Одеський кабінети науково-судової експертизи, оскільки Петербурзький кабінет згорів, а Московський взагалі припинив своє існування.

Постановою Раднаркому УРСР від 10 квітня 1923 р. у Харкові, Києві, Одесі було створено кабінети експертизи, які поновили свою роботу на базі раніше утворених кабінетів.

Вони виконували функції проведення судових експертиз і надання практичної допо­моги під час розслідування конкретних злочинів, були осередками запровадження наукових знань у слідчу і судову практику.

25 квітня 1925 р. Раднарком УРСР ухвалив нове «Положення про кабінети науково-судової експертизи», згідно з яким вони по­чали не тільки проводити експертизи, а й здійснювати наукові дослідження.

У жовтні 1925 р. кабінети науково-судової експертизи були перетворені в інститути науково-судової експертизи.

Відтоді й розпочинається науково-дослідницька та експертна діяльність експертних установ України, на базі яких сформувалася перша школа українських професорів-криміналістів: М. С. Бокаріуса, В. І. Фаворського, М. О. Петрова, М. П. Макаренка, С. М. Мат­веева, Ю. С. Сапожнікова та ін.

Професор судової медицини М. С. Бокаріус, який очолив Харківський інститут науково-судової експертизи у 1925 р., ще в 1915 р. у праці «Судебная медицина в изложении для юристов» порушував питання про обов'язкове викладання судової медици­ни на юридичних факультетах університетів.

За його безпосеред­ньою участю на юридичному факультеті Харківського університе­ту почали викладати курс криміналістики.

М. С. Бокаріус був засновником журналу «Архив криминоло­гии и судебной медицины», котрий почав виходити з 1926 р.

Разом З М. С. Бокаріусом в інституті працювали відомі криміналісти О. А. Єлісєєв, С. Д. Каплан, В. Я. Павленко, які залишили помітніший слід у науково-судовій експертизі.

О. А. Єлісєєв ще у 1924 р. Видав «Справочный подручный альбом для работников уголовно­го розыска при составлении словесного портрета».

Перші директори Київського інституту науково-судової екс­пертизи В. І. Фаворський, М. О. Петров, Ю. С. Сапожніков, Б. О. Вахліс були не тільки організаторами науки, але й зробили істотний внесок у практику судової експертизи, запровадивши гістологічні та фізико-хімічні методи дослідження речових доказів.

Одеський інститут науково-судової експертизи очолив профе­сор С. М. Матвеев, спеціаліст у галузі ідентифікації вогнепальної зброї за стріляними кулями.

Другий етап розвитку науки пов'язаний з відбудовою зруйно­ваного господарства України у складі колишнього СРСР, прове­денням нової економічної політики.

Цей період характеризується зростанням злочинності й посиленням масових репресій.

У роки Великої Вітчизняної війни криміналістичні заклади продовжували роботу в тилу.

Після звільнення території, де знаходились вказані заклади, були вжиті заходи щодо їх відбудови.

Так, у листопаді 1943 р. відновив свою роботу Київський НДІСЕ, а в серпні 1944 р. — Одеський НДІСЕ (в 1950 р. реорганізований у лабораторію судової експертизи).

Були відбудовані науково-технічні відділи (НТВ) управлінь мілі­ції, організовано нові криміналістичні заклади.

У складі Центральної судово-медичної лабораторії Радянської армії були створені криміналістичні відділення (1944-1945), Центральна криміналістич­на лабораторія Всесоюзного інституту юридичних наук (1944).

Третій етап розвитку криміналістики розпочався вже після Другої світової війни відновленням діяльності інститутів науково-судових експертиз.

Післявоєнні роки характеризуються подальшим розвитком ме­реж судових закладів країни.

У 1946 р. створений Науково-до­слідний інститут міліції Головного управління МВС СРСР (ди­ректор Б. М. Комаринець), який керував всіма НТВ органів внутрішніх справ, виконав ряд цінних наукових досліджень у га­лузі криміналістичної техніки і судової балістики, в галузі слідів ніг (Є. І. Зуєв), слідів зубів (Л. І. Миронов), судової фотографії (Л. І. Красавих, В. Д. Зуєв) тощо.

Велике значення для розвитку криміналістики мало і створен­ня Всесоюзного науково-дослідного інституту криміналістики Прокуратури СРСР (на чолі з С. П. Мітричевим, пізніше — з Л. І. Вінбергом).

У розвитку криміналістичних закладів особливе значення має створення мережі науково-дослідних лабораторій та інститутів судових експертиз МЮ СРСР і МЮ України, яке закінчилося створенням в 1962 р.

Центрального НДІ судових експертиз, потім Все­союзний НДІ судових експертиз на чолі з О. Р. Шляховим.

Була створена мережа науково-дослідних лабораторій у столи­цях колишніх союзних республік і великих містах.

В інститутах і лабораторіях проводились науко­во-дослідні роботи щодо створення наукових основ різних видів експертиз і методик їх проведення.

Найбільш плідні результати наукової роботи українських криміналістів були отримані в післявоєнні роки.

За ці роки моно­графічній розробці в кандидатських і докторських дисертаціях підлягали такі важливі питання:

§ знаходження, збирання і дослідження слідів автотранспортних засобів (М. Г Богатирьов, 1946; М. А. Кравцов, 1947)

§ теорія і методика ідентифікації (М. Я. Сегай, 1958, 1971; В. М. Прищепа, 1968)

§ дослідження вогнепальної зброї (М. М. Зюскін, 1948; О. С. Сапожніков, 1953; Б. М. Єрмоленко, 1965; В. Є. Бергер, 1969; В. Ф. Гущин, 1972)

§ про­блеми трасології і дактилоскопії (Г. Л. Грановський, 1965, 1966; А. О. Фокіна, 1970; М. В. Салтевський; Л. К. Литвиненко, 1960; Є. М. Світлаков, 1971; М. М. Шульга,1972).

Велика увага приділялася:

проблемам судового почеркознавства (С. І. Тихенкр, 1946; О. А. Єлісєєв, 1939; Г. Д. Маркова, 1956; Є. А. Ципешок, 1962; Г. В. Рожкова, 1946; А. Б. Бродська, 1965; В. Ф. Берзін, 1970; І. М. Можар, 1972);

цифрового письма (А. А. Компанієць, 1972; В. Г, Грузкова, 1967),

підписів (В. В. Липовський, 1969),

дослідженню рукописних текстів, виконаних українською мовою (Н. І. Клименко, 1969; С. М. Вул, 2002) та ін.

Оригінальними були роботи українських криміналістів у галузі техніко-криміналістичного дослідження документів та інших ре­чових доказів, впровадження в них фотографічних й інших фізич­них методів (М. М. Зюскін, М. С. Романов, Є. Ю. Брайчевська, І. В. Постіка, 3. О. Ковальчук, С. Д. Павленко, В. В. Аксьонова та ін.).

Особливий інтерес викликала монографія В. К. Лисиченка про застосування радіоактивних ізотопів для дослідження доку­ментів (1960) і його роботи про роль документів у кримінальному судочинстві (1972).

В останні роки криміналісти України займалися:

o дослідженням проблем лінгвістичної статистики в судовому почеркознавстві (Л. Ю. Ароцкер, В. К. Воинов, І. В. Сироджа),

o неідентифікаційними дослідженнями почерку (колектив авторів Харківського НДІСЕ),

o портретно-криміналістичною експертизою (Н. В. Завизіст),

o питаннями психології почерку (1970) і письма, методами теорії імовірності, математичної статистики і кібернетики (Харківський, Київський НДІСЕ),

o дослідженнями речовин, ма­теріалів і виробів (В. С. Мітричев — ВНДІСЕ).

Наукові праці українських криміналістів публікувалися у різних журналах і збірниках:

o «Право України»

o «Вісник прокуратури» (нині видається як «Прокуратура. Людина. Держава»)

o «Вісник Київського університету. Серія «Право», «Труды Киевской высшей школы МВД СССР им. Ф. Э. Дзержинского» (нині — «Науковий вісник Національного університету внутрішніх справ України»)

o республіканських міжвідомчих збірниках наукових і науково-мето­дичних робіт «Криминалистика и судебная экспертиза» (Київ)

o «Теорія і практика судової експертизи і криміналістики» (Харків)

o «Криміналістичний вісник» ДНДЕКЦ МВС України та ін.

Багато робіт перекладено та опубліковано в зарубіжних країнах.

Судово-експертні заклади

В Україні система експертних закладів відомча.

У системі Мініс­терства юстиції України функціонують 7 науково-дослідних інсти­тутів судової експертизи (НДІСЕ):

v Київський (з 1915 р.)

v Харківський (з 1915 р.)

v Львівський

v Дніпропетровський

v Донець­кий (з 1995 р.)

v Одеський

v Кримський (з 2002 р.)

v 12 відділень (Тер­нопільське, Черкаське, Чернігівське, Вінницьке, Сумське, Пол­тавське, Севастопольське, Луганське, Волинське, Миколаївське, Кіровоградське, Херсонське).

Інститути та лабораторії здійснюють такі експертизи:

1) усі ви­ди криміналістичних (почеркознавчі, авторознавчі, судово-трасологічні, балістичні, холодної зброї, газової зброї, ідентифікації осо­би за ознаками зовнішності, фототехнічні, техніко-криміналістичне дослідження документів);

2) економічні;

3) товарознавчі;

4) технічні (пожежно-технічні, автотехнічні, будівельні);

5) техно­логічні;

6) експертизи матеріалів, речовин і виробів, зокрема нар­котичних речовин, металів і сплавів, фарб і лаків, пально-мастиль­них матеріалів (волокон, скла і кераміки, пластмас і полімерів);

7) фармацевтичні та фармакологічні;

8) харчових продуктів;

9) ґрунтознавчі та судово-біологічні — тільки об'єктів рослинного (листя, стебел, кори, плодів, насіння) і синтетичного походження; тваринного походження (пір'я, вовни, луски); продукти переробки рослинних та тваринних матеріалів (хутра, шкіри, тканини); про­дукти життєдіяльності (меду, смоли, камеді);

10) психологічні.

Останнім часом у теорії криміналістики і слідчій практиці виник­ли нові види судових експертиз:

Ø судово-акустичні (фоноскопічна, фонетична, електроакустична),

Ø лінгвістична,

Ø одорологічна,

Ø вибухо­ва,

Ø експертиза комп'ютерної техніки і програмних засобів.

Судові експертизи проводяться Експертною службою МВС України, перш за все, для забезпечення потреб дізнання, досудового слідства, оперативно-розшукових заходів, а саме в Державному науково-дослідному експертно-криміналістичиому центрі МВС України (ДНДЕКЦ МВС України), науково-дослідних експертно-криміналістичних підрозділах при головних управліннях МВС в областях, Севастополі, Києві та київській області і на транспорті.

Основними завданнями експертно-криміиалістичних підрозділів є:

а) техніко-криміналістичне обслуговування органів дізнан­ня і слідства криміналістичною технікою і надання практичної до­помоги під час її використання у процесі збирання джерел доказів;

б) проведення попереднього дослідження речових джерел інфор­мації для органів дізнання;

в) проведення судових експертиз;

г) ви­явлення осіб, причетних до вчинення злочину, за допомогою криміналістичних обліків.

Експертно-криміналістичні підрозділи МВС України здійсню­ють майже всі види криміналістичних експертиз, а також й інші класи судових експертиз, характерних дня НДІСЕ судових екс­пертиз Міністерства юстиції України.

З 1994 р. у всіх обласних УМВС створюються фоноскопічні лабораторії.

Експертні криміналістичні підрозділи є також у Службі безпеки України, у військових округах Міністерства оборони України та у Генеральному штабі Міністерства оборони України.

Ці лабораторії виконують попередні дослідження під час провадження дізнання і досудового слідства і проводять окремі види судових експертиз.

У системі Міністерства юстиції України функціонують наступні НДІСЕ і їх відділення:

Київський науково-дослідний інститут судових експертиз

Нині Київський НДІСЕ очолює В. Б. Кисильов. На цей час у ньому функціонує 12 лабораторій:

ü Лабораторія судово-почеркознавчих досліджень

ü Лабораторія судово-технічного дослідження документів

ü Лабораторія трасологічних, балістичних і вибухотехнічних досліджень

ü Лабораторія фізичних, хімічних та грунтознавчих досліджень

ü Лабораторія судових експертиз інтелектуальної власності

ü Лабораторія дослідження комп'ютерної техніки та цифрових технологій

ü Лабораторія судово-автотехнічних досліджень

ü Лабораторія судових фоноскопічних та лазерних досліджень

ü Лабораторія судових пожежно-технічних досліджень

ü Лабораторія будівельно-технічних досліджень

ü Лабораторія судових товарознавчих досліджень

ü Лабораторія судово-економічних досліджень

ü Відділ проблем криміналістики і судової експертизи

Київський НДІСЕ має чотири відділення:

· Вінницьке

· Тернопільське

· Черкаське

· Чернігівське.

Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз імені М. С. Бокаріуса (Харківський НДІСЕ) створений у жовтні 1925 р. Заклад мав п'ять відділів: ідентифікації, фотографічних, фізичних, хімічних та біологічних досліджень.

Нині інститут — одна з провідних науково-дослідних експерт­них установ в Україні. В ньому функціонує вісім лабораторій.

· Лабораторія судово-почеркознавчих досліджень

· Лабораторія судово-технічного дослідження документів

· Лабораторія судово-трасологічних і балістичних досліджень

· Лабораторія судово-хімічних і фізичних досліджень

· Лабораторія біологічних досліджень

· Лабораторія судово-автотехиічних досліджень

· Лабораторія судово-бухгалтерської експертизи

· Лабораторія будівельно-технічних і товарознавчих досліджень

· Відділ теорії судової експертизи

Харківський НДІСЕ має три відділення:

· Сумське

· Севасто­польське

· Полтавське.

Дніпропетровський науково-дослідний інститут судових експертиз (очолює М. Ф. Водоп'ян) обслуговує південно-західні об­ласті Лівобережної України.

В інституті проводяться усі види криміналістичних експертиз, а також автотехнічні, будівельно-технічні, товарознавчі та судово-економічні експертизи.

Кримський науково-дослідний інститут судових експертиз

(очолює В. М. Шерстюк) обслуговує Автономну Республіку Крим і проводить всі види експертиз, зокрема криміналістичні, судово-бухгалтерські, товарознавчі, будівельно-технічні та автотехнічні.

Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз (очолює кандидат юридичний наук Л. М. Чернобай) був створе­ний у 2000 р. на базі Одеської лабораторії судової експертизи.

Донецький науково-дослідний інститут судових експертиз (директор Б М. Дружинін) створений у 1995 р. для експертного обслуговування південно-східних областей України.

Структура Донецького НДІСЕ копіює структуру Київського та Харківського НДІСЕ з деякими змінами, обумовленими місцевими потребами практики.

Крім загальних завдань судової експертизи, Донецький НДІСЕ розробляє нові методики і засоби дослідження джерел інформації у справах, пов'язаних з порушенням правил безпеки гірничих робіт, встановленням механізму вчинення таких зло­чинів і їх типових слідів.

Донецький науково-дослідний інститут судових експертиз має Луганське відділення.

Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз (директор О. В. Бойцова) створений у 1995 р. для експертного обслуговування західних областей України.

Львівський інститут виник на базі колишньої Львівської філії Київського НДІСЕ.

Нині Львівський НДІСЕ перебуває в стадії організаційного становлен­ня, визначення свого наукового профілю, який відповідав би по­требам практики.

Львівський НДІСЕ має Волинське відділення.

Судово-медичні експертизи (дослідження) проводяться в Головному бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров'я України, Республіканському бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здо­ров'я обласних і державних адміністрацій, міських (місцевого, об­ласного підпорядкування) та районних (міжрайонних) відділен­нях.

Судово-психіатричні експертизи проводяться в:

§ Українському науково-дослідному інституті соціальної і судової психіатрії та наркології Міністерства охорони здоров'я України

§ центрах судо­во-психіатричних експертиз (у Києві та Донецьку)

§ відділеннях (амбулаторних, стаціонарних судово-психіатричних експертиз),

які є структурними підрозділами психоневрологічних лікарень або диспансерів.

Судово-психологічні експертизи проводяться в Київському науково-дослідному інституті судових експертиз, психологами кафедр юридичних вузів та психологами підрозділів МВС Ук­раїни.

Судова експертиза як міждисциплінарна наука розвивалась у тісному взаємозв’язку з криміналістикою та іншими науками кримінально-процесуального циклу.

На протязі тривалого періоду часу судово-експертні заклади України пройшли складний шлях зародження та розвитку.

Питання №2: Виникнення і розвиток криміналістики на кафедрах юридич­них навчальних закладів. Сучасний стан і перспективи розвитку судової експертології.

Виникнення і розвиток криміналістики на кафедрах навчальних закладів

До 30-х XX ст. років криміналістика більш активно розвивала­ся як криміналістична техніка в науково-технічних відділах (НТВ) міліції і в інститутах судової експертизи системи Міністер­ства юстиції.

В юридичних закладах країни криміналістичні дослідження гальмувалися.

Криміналістику, а також теорію експертизи, не визнавали самостійною юридичною наукою, в кращому випадку вважали її допоміжною технічною дисципліною, що об'єднувала «криміналіс­тичну техніку» і «криміналістичну тактику».

Дата добавления: 2014-01-11