Питання №1 : Судова експертиза та судово-експертна діяльність

ВСТУП

ПЛАН

ВИСНОВОК

Судова експертологія як наука, що суттєво допомагає у розслідуванні злочинів пройшла певні етапи формування в тісному взаємозв’язку з криміналістичною наукою.

1.Судова експертиза та судово-експертна діяльність.

2.Основна мета (завдання) судово-експертної діяльності.

3.Принципи та особливості судово-експертної діяльності.

Література

1.Аверьянова Т. В., Белкин Р. С, Корухов Ю. Г., Российская Е. Р. Криминалистика: Учеб. для вузов / Под ред. Р. С. Белкина. — М: Изд. груп­па НОРМА-ИНФРА-М, 2001. - 973 с.

2.Бычкова С. Ф. Становление и тенденции развития науки о судебной экспертизе. — Алма-Ата, 1994. — 165 с.

3.Джавадов Ф. М. Экспертная деятельность и развитие науки о судебной экспертизе. — Баку: ЭЛМ, 1998. — 187 с.

4.Алиев И. А., Аверьянова Т. В. Концептуальные основы общей теории судебной экспертизы. — Баку, 1992. — 165 с.

5.Сегай М. Я. Судебная экспертология: объект, предмет, природа и сис­тема науки // Теорія та практика судової експертизи і криміналісти­ки. - X.: Право, 2003. - Вип. 3. - С 25-32.

6.Сегай М. Я. Судова експертологія — наука про судово-експертну діяльність // Bien. Акад. правових наук України. — X.: Право, 2003. — Вип. 2-3. - С. 740-762.

7.Про судову експертизу: Закон України // Законодавство України, що регулює діяльність судів та визначає статус суддів судів України. — К.: Право; Укр. правн. фундація, 1996. — С. 180-187.

8.Форис Ю. Б. О формировании судебно-эксперного права: постановка проблемы // Теорія та практика судової експертизи і криміналісти­ки. - X.: Право, 2003. - Вип. 1. - С. 45-49.

9. Колдин В. Я. Экспертиза в управлении и праве // Вісн. Луган. ун-ту внутр. справ. — Луганськ: Луган. ун-т внутр. справ, 2000. — № 3. — С. 1-8.

10.Головченко Л. II. Реформирование системы экспертного обеспечения правосудия в Украине // Теорія та практика судової експертизи і кримі­налістики. — X., 2002. — Вип. 2. — С. 7-8.

Судово-експертна діяльність здійснюється у процесі судочин­ства експертними закладами і державними експертами.

Вона по­лягає в організації і проведенні судової експертизи.

Судочинст­во — це сукупність принципів і норм, що визначають організацію і діяльність системи судових органів.

Судочинство згідно з Конституцією України здійснюється органами судової влади.

Судочинство включає:

o загальні принципи організації і діяльності судової влади

o судову систему у вузькому розумінні (як систему судових закладів)

o форми судочинства

o основи статусу суддів

o інші питання організації діяльності судів, зокрема функціонування органів судового співтовариства.

Основу судової влади в Україні становить сукупність судових органів різної компетенції, які діють незалежно від органів представниць­кої і виконавчої влади.

Основними завданнями суду при здійсненні правосуддя є:

§ захист прав та свобод громадян

§ конституційного устрою

§ прав і законних інтересів підприємств, різних закладів, організацій.

Суди різної компетенції керуються процесуальними нормами, які містяться у відповідних процесуальних кодексах та інших джерелах процесуального права.

Конституційний Суд не має свого ко­дексу і спирається на норми Закону України «Про Конститу­ційний Суд України» від 6 жовтня 1996 р.

Суди загальної юрис­дикції під час розгляду кримінальних і цивільних прав, справ про адміністративні правопорушення керуються Кримінально-процесуальним кодексом (КПК України), Цивільним процесуальним кодексом (ЦПК України), Кодексом адміністративного судочин­ства, а господарські суди — Господарським процесуальним кодек­сом (ГПК України).

Судова експертиза — це самостійна процесуальна форма пере­вірки доказів, що мають місце, а також отримання нових.

Сутність судової експертизи полягає в аналізі експертами за завданням слідчого, дізнавача, суду, особи або органу, що здійснює прова­дження у справі про адміністративне правопорушення, речових доказів, які надають в його розпорядження з метою встановлення фактичних даних, що мають значення для правильного вирішення справи.

За результатами дослідження експерт складає висновок, який є одним із передбачених законом джерел доказів, а фактичні дані, що містяться в ньому, — доказами.

Результати експертизи отримуються дослідним шляхом за допомогою спеціального інструментарію — експертних методик.

Експертизи проводяться практично в усіх сферах людської діяльності.

Наприклад, державну екологічну експертизу проводять стосовно проектів, реалізація яких може призвести до негативних наслідків для навколишнього середовища.

Проблеми, пов'язані зі зміною переліків робіт, посад, професій, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення і до­даткові відпустки, вирішуються державною експертизою умов праці.

Експертизи проводяться в різних міністерствах і відомствах, які розробляють відповідні рекомендації.

Так, військово-лікарська експертиза проводиться:

—в мирний і військовий час у Збройних Силах,

— у прикордонних, залізничних, інженерно-технічних, до­рожньо-будівельних і внутрішніх військах,

—у військах цивільної оборони,

—інших військових формуваннях,

—підрозділах зовнішньої розвідки,

— органах внутрішніх справ,

—податковій міліції,

—митних ор­ганах та інших формуваннях.

Метою цієї експертизи є:

• визначення категорії придатності громадян за станом здоров'я до військової служби, служби у правоохоронних органах

• а також визначення причинового зв'язку травм, контузій, поранень і захворювань гро­мадян з проходженням ними військової служби (військових зборів), служби в правоохоронних органах.

Судові експертизи відрізняються від інших і є специфічним різновидом експертиз, що мають особливий статус.

Подібність до експертиз в інших сферах людської діяльності полягає в тому, що вони є дослідженнями, заснованими на використанні спеціальних знань.

Ці експертизи проводяться також у ході судового розгляду в кримінальних і цивільних справах, справах про адміністративні правопорушення, господарських спорах.

Підстави і порядок призначення судових експертиз визначаються відповідними кодексами України.

Ці кодекси встановлюють права та обов’язки осіб, які беруть участь у проведенні судової експертизи, їхні правовідносини, зміст основних процесуальних документів, які при цьому складають діяльності за такими ознаками:

- підготовка матеріалів на експертизу, призначення, проведення проводиться з дотриманням правової регламентації;

- експертні дослідження засновані на використанні спеціальних знань у різних галузях науки і техніки;

- висновок експерта має статус Джерела доказів (ст. 65 - 67 КПК України, ст. 66 ЦПК, ст. 32 ГПК, ст. 69 КпАП України);

- як правило, для досліджень використовується відповідне об ладнання, без якого неможливе його проведення на сучасному науковому рівні;

- здійснюється підготовка експертних кадрів і контроль за якістю їхніх досліджень;

- проводяться складні комплексні і комісійні експертизи;

- наукою розробляються нові методики експертних досліджень

Судово-експертна діяльність є об’єктом пізнання судової експертології.

Під судово-експертною діяльністю слід розуміти, діяльність з проведення судових експертиз, тобто судово-експертну практику.

Вперше термін «судово-експертна діяльність» був введений Законом України «Про судову експертизу» від 25 лютого 1994 р.,

Проте сам Закон не містить визначення «судово-експертної діяльності з метою забезпечення правосуддя України незалежною, кваліфікованою і об'єктивною експертизою, орієнтованою на максимальне використання досягнень науки і техніки».

Сама експер­тиза у ст. 1 Закону визначається як «дослідження експертом на ос­нові спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ, процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у прова­дженні органів попереднього слідства чи суду».

Стаття 7 Закону України «Про судову експертизу» визначає організацію судово-експертної діяльності, а ст. 8 покладає науково-методичне забезпечення такої діяльності на центральні органи ви­конавчої влади, до системи яких входять спеціалізовані установи та відомчі служби, що проводять судові експертизи.

Отже, Закон України «Про судову експертизу» визначає професійний статус судово-експертної діяльності, включає до її поняття експертну практику як вид науково-практичної діяльності, а також її правовий, організаційний і науково-практичний «су­провід».

Закон, як справедливо зазначено в літературі, слід було б назвати Законом України «Про судово-експертну діяльність», оскільки в ньому викладені основи навчання, атес­тації і кваліфікації професійних судових експертів, методичного забезпечення, фінансування, міжнародного співробітництва в га­лузі судової експертизи тощо.

Судово-експертна діяльність — це заснована на конституцій­них засадах діяльність органів державної влади, юридичних пою, кваліфікованою, такою, що спирається на досягнення науки і техніки, судовою експертизою.

У судово-експертній діяльності можна виділити чотири структурні блоки, або «елементи» цілісної системи, які забезпечують здійснення державної політики в галузі судової експертизи:

1. Діяльність органів державної влади щодо правового забезпе­чення судово-експертної діяльності.

2. Діяльність уповноважених органів державної влади, що здійснюють функції управління щодо кадрового, наукового, на­уково-методичного, фінансового забезпеченню проведення судо­вих експертиз.

3. Діяльність головних суб'єктів судово-експертної діяльності, які здійснюють безпосереднє організаційне і науково-методичне забезпечення та проведення судових експертиз у державних судо­во-експертних установах.

4. Діяльність учасників судочинства, причетних до проведення судових експертиз і використання їхніх висновків.

Названі структурні блоки з притаманними їм функціями і суб'єктами тісно взаємодіють між собою і створюють єдину систе­му судово-експертиої діяльності.

Судово-експертна діяльність здійснюється у процесі судочинства експертними закладами і державними експертами.

Вона по­лягає в організації і проведенні судової експертизи.

Судово-експертна діяльність, як і будь-який інший вид діяльності, має таку структуру:

—мотив діяльності;

—мета діяльності;

—інформаційна основа діяльності;

—програма діяльності;

—професійно важливі якості, які необхідні для здійснення цієї діяльності.

Поняття діяльності передусім пов'язане з поняттям мотиву.

Мотив — це причина діяльності людини.

Мотиви експертної діяльності визначаються певною мірою спрямованістю особи екс­перта, рівнем його свідомості та відповідальності, а також його за­гальною культурою.

Мотиви експертної діяльності — суспільні, творчі й економічні.

Дата добавления: 2014-01-11