Складові частини культури, їх різновиди

Феномен культури включає в себе два аспекти, що відповідають двом органічно пов’язаним сторонам трудової діяльності людини: матеріальну і духовну культуру.

Матеріальна культура – це досягнення, що показують головним чином рівень оволодіння суспільною людиною силами природи. Показником матеріальної культури є знаряддя праці. Рівень матеріальної культури визначається навичками і знаннями, що застосовуються в процесі матеріального виробництва і в елементах суспільного життя.

Матеріальна культура - перетворення природних матеріалів і енергії відповідно до людських цілей, створення штучного середовища проживання. Сюди включається також необхідний і достатній набір технологій для збереження і розвитку цього середовища. Матеріальна культура створює і задає рівень життя суспільства, формує матеріальні запити людей і пропонує засоби їх задоволення.

Матеріальна культура включає в себе такі елементи, як породи тварин і сорти рослин, грунти і природні речовини (ресурси), які зазнали обробки. У матеріальну культуру входять також: 1) будівлі і споруди, 2) інструменти та обладнання для будь-яких видів діяльності, 3) шляхи повідомлення і засоби транспорту, 4) зв'язок і засоби зв'язку, 5) технології.

Духовна культура - продукти духовної діяльності людини, які існують переважно в ідеальному вигляді: поняття, уявлення, вірування, почуття і переживання, доступні свідомості і розумінню всіх людей. Духовна культура створює особливий світ цінностей, формує і задовольняє наші інтелектуальні та емоційні потреби. Духовна культура - це продукт суспільного розвитку, її основне призначення полягає у продукуванні свідомості.

Завдяки закріпленню в знаках, символах, організаційних формах, комп'ютерній техніці, духовна культура стає відносно самостійною від свого творця, людини. У ній об'єктивуються і виділяються особливі сфери духовної творчості. Духовне і духовно-практичне освоєння всієї реальності оформлюється в філософії, мистецтві, різноманітних науках. Духовно-практичне освоєння (включаючи регулювання) суспільного життя здійснюється в політиці, праві, моралі. Універсальні духовні функції, як світоглядні, так і нормативно-регулятивні, виконують міф і релігія. У майбутньому, можливо, відбудуться революційні зміни духовної культури у зв'язку з розвитком екологічної свідомості і освоєнням космосу.

Духовна культура – це досягнення, що показують рівень і глибину пізнання природи і суспільства та впровадження прогресивних ідей і позитивних знань в реальне життя в науці і філософії, політичні та правові ідеї. Духовна культура складається з норм, звичаїв, правил поведінки, законів, цінностей, символів, комплексу знань, мови тощо.

Духовна культура, як елемент культури, являється складною системою з багатьма компонентами. Отже структура духовної культури складається з таких компонентів: суспільна свідомість (тип мислення), духовне виробництво (нові ідеї, які виражені у матеріальних творах), духовне споживання (розвиток естетичних смаків), духовна творчість (твори мистецтва).

Матеріальна і духовна культура розрізняються лише умовно, оскільки вони не існують цілком відірвано одна від одної, а становлять єдину систему культури.

При аналізі духовної культури для нас найважливішою є такий її елемент як художня культура. Художня культура – це складна і динамічна система, елементи якої складають три головні класи:

1-й – ядро художньої культури – мистецтво;

2-й – художні елементи матеріального та соціального середовища;

3-й – науки, що вивчають художню культуру (наприклад, мистецтвознавство, естетика).

Дата добавления: 2014-01-11