Особливості культури ХХ століття

Тема: Культура ХХ століття, ірраціоналістичні тенденції.

Початки української культурогенези

• Офіційна історико-культурологічна думка Росії та Польщі з сер. ХІХ – до поч. ХХ ст.(В.Соловйов, В.Сергієвич, В.Ключевський, ін.) взагалі вважали недоцільним виокремлення українського етносу, що, природно, спростовує питання про начала українства;
• Вперше існування окремого українського етносу обґрунтовує М.Костомаров, зазначаючи, що український народ існував вже у ІХ столітті, а російська народність формується з 2-ої пол. ХІІ ст. (відповідно, Київська Русь є сторінкою української історії);
• М.Грушевський веде відлік українського етносу від IV ст. н.е. На його думку, східнослов’янські племена вже у найдавніші часи мали певні відмінності, потрапляли до різного етнографічного середовища, у різні географічні, екологічні і культурні умови: великоруська народність формувалась переважно на фінській основі, білоруська – в процесі асиміляції балтських племен, українська – у тісному спілкуванні з тюрками. Подальша історія вела ці три народи здебільшого різними шляхами. За М.Грушевським, вже за часів Київської Русі існував повністю сформований український народ, а Київська Русь за національним змістом була українською;
• Радянські історики, культурологи і мовознавці стверджували, що український народ, нарівні з російським і білоруським, є відгалуженням спільної давньоруської народності, яка існувала до ХІІ - ХIV ст. Доба формування трьох східнослов’янських народностей і мов як окремих систем припадає на ХІІІ ст. Отже, початком української народності вважають ХІІ - ХIV ст.
• Сучасна культурологічна думка шукає коріння українського етносу в найдавніші часи. Ю.Павленком запропонована гіпотеза про спадкоємність протослов’ян, праслов’ян, давніх слов’ян ХХ- ХV ст. до н.е. з середньодніпровськими русами раннього середньовіччя.

Відкриття 1886р. Археологом В.Хвойкою на території сучасної Київської області трипільської культури, найдавнішої серед землеробських культур, актуалізувало питання українських джерел. Дослідники поділились на українофілів( у трипільській культурі вбачають пращурів української культури ). Їх опоненти заперечують будь-яку приналежність трипільської культури до українців.

У ХХст. європейський тип культури розповсюджується за кордони Європи та охоплює інші континенти – Америку, Австралію, і входить у життя азіатських та африканських країн. Культура європейського типу тепер стає характерною не тільки для Європи, риси західноєвропейської культури проявляться і в культурах інших країн.

Однією із найважливіших особливостей сучасної світової культури є її інтернаціоналізація (космополітизм) та втрата національної самобутності. На це вплинула вестернізація (тобто домінування західноєвропейської культури) і її вплив на всі регіони планети. Після Другої світової війни, в результаті економічного та політичного посилення США, почала розвиватись нова тенденція – американізація світової та національних культур.

Американізація уявляє собою масове проникнення американської культурної продукції і переорієнтацію національних культур, духовного життя, системи цінностей, способу життя багатьох країн і народів під впливом однієї держави – США. Культура ХХст. заснована на прагматичному відношенні до життя, її головні герої – люди, які вміють заробляти гроші. В ній цінується активність, раціональність, професіоналізм. До кінця ХХ століття остаточно формується демократична модель культури, яка функціонує на основі принципів свободи і доступності духовних цінностей.

Дата добавления: 2014-01-11