Архітектура у стихії масової культури

Світ і суспільство симулякрів

Знак - символ - симулякр¹

Найважливішою властивістю симулякрів є прецесія. Під цим розуміється такий феномен, як підміна реальності множиною її копій, імітацій та симуляцій, за якої власне симулякри стають більш реальні, ніж сама дійсність, яку вони заміщують. “Карта передує ландшафтові” – це висловлювання французького постмодерного філософа Ж. Бодріяра можна перефразувати як “симулякр-імітація передує реальному”.

Така властивість симулякрів до заміщення справила ефект створення світу й суспільства симулякрів, тобто – нової, - присмерково-примарної, напіввіртуальної - дійсності, де вже існує мешкає практично все населення розвинутих країн. Цікаво простежити вишукано-ірреальну “віртуальну” метафорику, яку створено у філософії дзен-буддизму значно раніше від виникнення саме світу симулякрів: оплеск однією долонею, чай з порожньої філіжанки, гра на сопілці без дірочок...

1 - Cимулякр (simulacrum) – одне з центральних понять постмодернізму (введене до обігу Батаєм й інтерпретоване Клоссовскі, Кожевим, Бодріяром та ін.), що позначує, між іншим, відбиття й підробку реальності більш довершені, ніж власне реальність (Бодріяр). Саме такі симулякри – підробки-копії “третього порядку” й формують гіперреальність. Для порівняння: 1) у теології симулякр як об’єкт демонології контрастно протиставлений символові; 2) симулякр як “точна копія оригіналу, що ніколи не існував” (Джеймісон);

3) “копія копії” (Платон); 4) “пустий знак”.

Див.: Бодріяр Ж. Симулякри і симуляції. – К.: Вид-во Соломії Павличко “Основи”, 2004.

“Затребувана” архітектура [ «Архитектура востребованности» ]

(Кітч-архітектура, або Архітектура споживацтва)

Розшарування культури, - тобто складного суспільного утворення, яке насамперед послуговує відтворенню й поновленню, а також – і розвиткові певних відповідних, - суттєвих й необхідних для існування суспільства, - громадських відносин й інституцій, - розшарування культури віддавна існувало як її природна властивість стосовно класової, освітньої, релігійно-етнічної, вікової й статевої структури суспільства.

Обертання у системі культури різних вартостей й ціннісних зразків (канонів) перед усім означає наявність “ядра” культури та її “околиць”, - так званої “великої” (тобто базисної, панівної, елітарної) культури й різних “малих” культур (“субкультур”), що перебувають нібито у підлеглому стані. Слід пам’ятати про певну ієрархічність культури, - наявність у ній відповідних шарів (щаблів), які за обсягом можуть бути незначними (проте – основними) й дуже розповсюдженими (проте підлеглими).

Так звана масова (масована) культура виникає й розповсюджується у відповідності до такого стану суспільства, коли в ньому протиставлено “еліту” й “масу”, “верхівку” й “народ” (“населення”), тобто, - творців і споживачів культурних зразків і вартостей. У сучасному суспільстві масова культура не може існувати без так званого “культу зірок і знаменитостей”, - коли відносно незначна за кількістю група діячів культури створює й визначає структуру споживання її зразків і продуктів (“гламур”, моду і т. ін.). Масова культура, таким чином, ототожнюється зі споживацькою культурою, - з масованим, тиражованим, серійним виробництвом й споживанням речей, комерційною рекламою тощо.

Різноманіття масової художньої культури умовно ієрархічно розшароване на так звані “арт-культуру”, “мідл-культуру” й “кітч-культуру”. У реальній всеохопності масової культури розшарування значно більше, і замовники-споживачі цієї культури користуються стандартизованими й стереотипними (типовими) її зразками і продуктами.

Неоднозначне явище масової культури, зокрема, включає в себе кітч-культуру, яка більшістю знавців вважається маргінальною (від лат. margo – край, межа, кордон) - низькопробною, вульгарною, примітивною і навіть ворожо-агресивною. Одні дослідники стверджують, що слово «кітч» вперше виникло на художніх базарах Мюнхена у 1860-1870-х роках ХІХ ст.. для назви дешевих і швидко розпродуваних картин. Інші вважають, нібито воно походить від англійських слів sketch (скетч, етюд) і “for the kitchen” (букв.: для кухні, - маються на увазі дешеві товари для широкого вжитку, яким немає місця у пристойних салонах чи залах). З часом слово “кітч” стало означати “скомпонувати нашвидкуруч якийсь твір мистецтва”. Яскравим зразком кітчу постають дешеві лубочні картини, які продаються в усьому світі на базарах і в недорогих крамничках. До кітчу можна віднести і так звану попсу. Характерною ознакою кітчу є масовість, банальність, а разом з тим і привабливість для широкого загалу.

Арт-культура розглядається як антипод кітчу і характеризується новизною, високим художнім рівнем, глибоким естетичним змістом та впливовістю. Арт-культура функціонує й розвивається у певних рамках споріднених з нею форм діяльності, - експозиційно-виставкової, рекламної, промислової тиражувально-розповсюджувальної, експертної, торговельно-обмінної, тощо. Уявлення про арт-культуру пов’язано з поділом сучасної культури на елітарну й масову. Елітарна (авангардна) культура створює основи й зразки для відповідного споживання її продукції, що основане на певних досить високих стандартах освітніх та майнових цензів.

Проміжне місце посідає мідл-культура, або, як її ще називають - “культура середньої руки”. Домінуючою в ній є розважальність та цікавість. Масова (популярна) культура означує наявність відповідних “усереднених” стандартів освіти й заможності, що створюють основи для стабільного й усвідомленого споживання.

Треба відзначити, - масова культура не є синонімом народної культури, але – лише “придонної”, “низової” її частини, або, так званої, - треш-культури (від англ.: trash – сміття, відходи, мотлох і навіть – гній та лайно). Закони всезагального усереднення, що діють у масовій культурі, безжально, за статистичним розподілом, відкидають до “трешу” не менш як 90% усього, що там продукується (у відповідності до так званого “закону Старджона”). Лише за допомоги розвинутих систем відбору й експортування вдається виділити вартісні продукти

Дужа структурованість та розшарованість реальної культури з необхідністю відбивається й побудовою реальної проектної культури: кожному “щаблеві”соціо-культурної позиції замовника відповідає певний “щабель” проектної культури, певні представники якої обслуговують певних замовників.

«Смерть нової архітектури»

Дата добавления: 2014-01-11