Заключна

Лекція 16

Перспективи подальшого розвитку архітектурної професії

на тлі художньої культури початку ХХІ ст..

Особливості формування й розвитку національних архітектурно-мистецьких шкіл.

Контрольні запитання:

1. Які особливості організації архітектурного проектування й художнього дизайну відповідають сучасному станові масової культури?

2. Які складові архітектурної професії всередині національної школи стають визначальними на фоні глобалізованого середовища “всесвітнього туристичного селища”?

Рекомендована література: [1 – 2, 5]

На початку ХХI століття відбувається рішуче й досі небачене “переозброєння” архітектурної професії. Творча й комерційна конкуренція не лише всередині професійного цеху, але й - з численними “сторонніми” дизайнерами й “креативниками”, примушує архітекторів-професіоналів вдаватися до новітніх можливостей цифрових технологій, що створюються, оновлюються й невпинно пропонуються до вжитку.

Сучасні майстри архітектурної професійної сфери не лише отримують численних конкурентів, але й самі оволодівають новими галузями дизайну, - зокрема, світло-кольорового, біоекологічного, енергоактивізуючого, ландшафтного тощо.

Втім, значна монополізація програмних засобів й домінування жорстко-конкурентного світу слави “зірок та знаменитостей”, призводять до нового одноманіття середовища “всесвітнього туристичного селища”, тому можливості концептуального “ґенерування” нових ідей набувають нового значення. Настають часи нового розширення простору Історії, як це вже відбулося двічі, - у ХІХ та ХХ сторіччях. Особливого значення така експансія унікальних історичних професійних просторів набуває у національних архітектурно-мистецьких школах, зокрема – українській. Визначення власної неповторної «особливості» на глобалізованому професійному фоні – запорука не тільки розвитку архітектурно-дизайнерських галузей, але й – доповнення світового мистецького різноманіття.

Майбутнє архітектурної професійної сфери є в певних аспектах прагматично-передбачуване й водночас залишається непрогнозованим і несподіваним, - з раптовими й неочікуваними “проривами” до нових інтелектуальних – інновативних - просторів. Завдяки методологічним підходам до архітектурних галузей вже відомо, які складові “історії майбутнього” неминучі, а які залишаться цариною блискучого й несподівано-раптового експериментально-утопічного “креативу”.

Наступає епоха альтернативної архітектури - аллоархітектури (віртуальної, імовірнісної, “неможливої”, “невірогідної”) - принципово нових тектонік, освоєння досі незайманих просторів - континуумів альтернативної реальності, що її розпочали більше століття тому ентузіасти авангарду – зодчі й художники “нових світів” власної уяви.

Дата добавления: 2014-01-11