Київська Русь. Головним чинником, що обумовив специфіку становлення та розвитку феодальних відносин у Англії було незначне поширення (у просторі та часі) рабовласницьких

Англія

Головним чинником, що обумовив специфіку становлення та розвитку феодальних відносин у Англії було незначне поширення (у просторі та часі) рабовласницьких відносин та великі можливості для колонізації нових земель. Більшість населення становили вільні члени громади, якій належала земля. Основною формою землеволодінь був фолькленд, що тривалий час стримувало процес феодалізації.

Еволюція форм відчуження землі неминуче призвела до формування великого землеволодіння та перетворення дрібних власників на економічно залежних селян. Важливим чинником становлення феодальних відносин стало також поширення інституту бокленду, на основі якого формувалась особиста залежність селян від феодала. Прекарні відносини не поширилися, проте розвивався інститут комендації. Великим землевласником стала католицька церква.

Головною повинністю селян була панщина з власним інвентарем і тягловою худобою.

Еволюція рентних відносин призвела до зменшення ступеня експлуатації селян сеньйорами. Їх землі цілком, або частинами здавалися в оренду переважно комерційного типу. Набула поширення практика обгороджування селянами ділянок, що ставали їхньою власністю.

Королівська влада дарувала імунітет, передовсім судовий. Держава стягувала “щитові гроші” замість військової служби, “датські гроші” на охорону кордонів, поземельний податок. З ХІІІ ст. запроваджено податок на рухоме майно, що становив для селян 1/15, а для міщан – 1/10 його вартості. Наприкінці XV ст. розміри податків зрівнялися з сеньйоріальними поборами.

Київська Русь була типовою ранньофеодальною державою, в якій завершувалося становлення феодальних відносин, зростало та зміцнювалося феодальне землеволодіння – вотчина.

У Київській Русі 13-15% населення мешкало у містах і се­лищах, яких налічувалося близько 240. Але тільки 74 міста мало населення близько 4-5 тис. чол. Серед міст вирізнявся Київ – одне з найбільших міст Європи, де мешкало 35-40 тис. чол. Міста Київської Русі були як центрами ремесла і торгівлі, так і адміністративно-воєнними.

Диференціація ремесел, посилення обміну сприяли розвиткові внутрішньої та зовнішньої торгівлі. Основною формою внутрішньої торгівлі були невеликі місцеві ринки, зв’язок між якими був віднос­но слабким. Зовнішня торгівля в Київській Русі розвивалась завдяки наявності таких важливих торговельних шляхів, як “з варяг у гре­ки” (з Балтійського моря в Чорне), по Волзі до узбережжя Каспійсь­кого моря. Вивозились хутра, мед, віск, льняні тканини, прикраси. Ввозились шовкові тканини, парча, оксамит, срібло, мідь, прянощі.

Засобами обігу здебільшого служили візантійські та арабсь­кі монети — дирхеми. Давньоруською грошовою одиницею бу­ла гривня (злиток срібла вагою близько 204 г), яка ділилася на 20 ногат, 25 кун та 50 резан.

Інтенсивне зростання та зміцнення великого феодального землеволодіння, заснованого на натуральному господарстві, посилило владу місцевих бояр та князів, створило пе­редумови економічної самостійності та політичної відокремлено­сті давньоруських земель. Це зрештою призвело до розпорошення централізованої влади та розпаду Київської Русі як цілісної держави.

Основною формою державних пода­тків спочатку була данина, яку збирали через так зване полюддя. У 945 р. законодавчо встановлено розмір данини з одиниці обкладання, а також час та місце її збору. Одиницею обкладання при стягуванні данини з окремої сім’ї був “дим”, а з окремого господарства – плуг або рало.

Основні верстви населення Київської Русі:

ü “мужі” – знать, бояри на чолі з Великим князем (княжі воїни, старші й молодші дружинники, племінна (місцева) знать;

ü “люди” – міська знать (купці, пов’язані з міжнародною торгівлею);

ü “молодші люди” – мешканці міст (дрібні торговці, крама­рі, ремісники);

ü “чернь” – найбідніші прошарки міста;

ü “смерди” – селяни, основна маса населення. Селяни поділялися на групи відповідно до ступеня залежнос­ті від знаті;

ü “холопи” – раби (закупи, рядовичі).

Із прийняттям християнства з’явився ще один значний прошарок суспільства – духовенство, яке замінило собою волх­вів та інших служителів язичницьких богів, культів.

Головними га­лузями економіки Київської Русі, були двопільне землеробство (пшениця, жито, просо, ячмінь, овес) та скотарство (велика рогата худоба, коні, свині). Було поширене мисливство, особливо на хутрових звірів, рибальство, бортництво (примітивне бджолярство).

Високого розвитку набуло ремесло, яке налічувало до 40 спеціальностей: виготовлення зброї, щитів, панцирів, замків, цвяхів, предметів домашнього вжитку, гончарних, ювелірних виробів тощо.

Дата добавления: 2014-01-11