А. Сміт як фундатор економічної науки

Геніальна праця ученого "Дослідження про природу і причи­ни багатства народів" (1776) започаткувала народження лібераль­ної економічної теорії і стала справленім проривом у світовій еко­номічній думці. У ній А. Сміт уперше перейшов від аналізу ок­ремих проблем до теоретичних узагальнень та системати­зації економічних знань.

Спрямована на виявлення першооснови багатства народів та найважливіших чинників його зростання, насичена історичними прикладами та посиланнями на господарську практику, книга
вченого завершила етап становлення економічної науки як особ­ливої галузі людського знання. Викладена в ній теорія економіч­ного розвитку, заснованого на дії механізмів ринку, відобразила специфіку соціально-економічного становища Англії XVIII ст., прагнення англійської промислової буржуазії до зовнішньоекономічної експансії, свободи господарювання, звільнення від опіки держави та протекціонізму.

Трактуючи політичну економію як науку про об'єктивні зако­ни виробництва і нагромадження багатства, А. Сміт розвинув методологію економічних досліджень. Вчений:

• Широко застосовував абстрактно-логічний, причинно-наслідковий (казуальний) методи, спрямовані на виявлен­ня глибинних закономірностей економічних явищ та про­цесів, розкриття структури економічної системи, простежен­ня внутрішніх зв'язків економічних категорій.

• Прагнув поєднати езотеричний та екзотеричний підходи, що сприяло збагаченню арсеналу методології економічного дослідження. Водночас подвійність підходів ученого виявилась у суперечливості та неоднозначності його теоре­тичних міркувань.:

• Виокремив дві сторони економічної теорії:

а) позитивну, спрямовану на виявлення глибинних законо­мірностей економічного розвитку, природних об'єктивних законів, які управляють економікою, теоретичне дослідження умов вироб­ництва та нагромадження багатства;

б) нормативну, спрямовану на розробку рекомендацій для економічної політики держави (уряду), здатної забезпечити еконо­мічним суб'єктам можливість добувати "достатній дохід або засоби існування".

Ідейно-теоретичним підґрунтям економічної системи А. Сміта стала ідеологія ринкового лібералізму, в основу якої були по­кладені:

• Теорія "природного порядку" та внутрішньої гармонії людського суспільства, узгодженої із законами моралі. Основу такого порядку, на думку вченого, становить підпорядкованість економічного життя об'єктивним законам, які не залежать від волі та свідомих прагнень людей. На відміну від фізіократів, які трактували "природний порядок" як ідеальний стан суспільства, А. Сміт аналізував реально існую­чий економічний устрій (ринкову економічну систему) та прагнув описати механізм його функціонування. Рушійними силами економічного розвитку вчений вважав економічну свободу та конкуренцію господарюючих суб'єк­тів, гармонізацію їх інтересів на основі пріоритетного розвит­ку особистого інтересу, механізму ринкової саморегуляції та невтручання держави в економічне життя.

• Концепція "економічної людини", яка керується у своїй діяльності особистими економічними інтересами і потре­бами. Намагаючись з'ясувати спонукальні мотиви економіч­ної діяльності господарюючих суб'єктів, учений виходив з того, що поведінкою людей керує егоїзм та турбота про влас­ну вигоду, "природне прагнення... до поліпшення свого ста­новища". Абстрагуючись від усіх інших мотивів поведінки еко­номічних суб'єктів, А. Сміт писав про те, що особистий інте­рес є головним мотивом, який спонукає людей до співробіт­ництва, оскільки "Не через доброзичливість м'ясника, пиво­вара чи булочника очікуємо ми одержати свій обід, а через дотримання ними їхніх власних інтересів. Ми звертаємося не до їхньої гуманності, а до їхнього егоїзму, і ніколи не гово­римо їм про наші потреби, а лише про їхні вигоди".

Відтак учений аналізував суспільство як сукупність егоїстів, зосереджених на нагромадженні багатства. Варто зазначити, що існування егоїстичних інтересів визнавали ще англійські філосо­фи XVII ст. (Т. Гоббс та ін.), які трактували їх як руйнівну силу, закликаючи до державного авторитаризму. А. Сміт не сприйняв ці ідеї і був солідарним з французькими раціоналістами (К. Гельвецієм та ін.), які проголосили людський егоїзм природним фактором суспільного поступу. У зв'язку з цим вчений робив особливий на­голос на значенні особистого інтересу як могутнього стимулу прогресивного розвитку людського суспільства.

Таким чином, в основі аналітичної моделі "економічної лю­дини" (gomo economicus), запровадженої А. Смітом, лежать при­пущення, що індивід як суб'єкт економічних відносин є:

— незалежним, здатним приймати самостійні рішення;

— егоїстичним, таким, що прагне максимізувати власну вигоду;

— раціональним, здатним порівнювати вигоди і втрати та оці­нювати наслідки своїх дій;

— поінформованим про свої потреби і можливості їх задоволення.

• Учення про "невидиму руку ринку" — механізм стихій­ної координації економічної поведінки та узгодження еко­номічних інтересів суб'єктів господарювання за умов рин­кової конкуренції. Трактуючи ринковий механізм як "оче­видну і просту систему звичайної свободи", А. Сміт ствер­джував, що ринкова економіка влаштована таким чином, що і індивід (економічна людина), який "має на увазі лише власний інтерес... переслідує лише власну вигоду... невидимою рукою спрямовується до мети, що зовсім не входила до його намірів... Переслідуючи власні інтереси, людина часто реальніше служить інтересам суспільства, ніж тоді, коли свідо­мо прагне це робити".

Таким чином, стихійні об'єктивні закони ринкових сил спонтанно забезпечують пріоритетність суспільних цінностей і спрямовують зусилля окремих індивідів, які не думають про сприяння суспільній користі, у русло загальних інтересів. Саме завдяки вільній конкуренції підприємців і через реалізацію їх приватних інтересів ринкова економіка найдоцільнішим чином забезпечує суспільні потреби і генерує ефективний розподіл ресурсів.

• Обґрунтування економічної політики держави, заснованої на принципі "laissez faire"'. Досліджуючи "природний порядок" як теоретичну модель економіки вільного підприємництва, А. Сміт приділяв велику увагу аналізу передумов ефективної дії "невидимої руки" ринку. Він розумів, що переваги ринкової економіки реалізуються лише за умови існування системи стримувань та противаг досконалої конку­ренції, включення у певні інституційні рамки вільної гри економічних інтересів.

Вчений писав про те, що переваги ринкового механізму саморегулювання виявляються за умов, коли "кожній людині, доки вона не порушує законів справедливості, дозволяється цілком вільно діяти на свій розсуд у власних інтересах і конкурувати своєю працею та капіталом із працею та капіталом будь-якої іншої особи й цілого класу".

Виходячи з того, що вільна гра ринкових сил не має порушуватися ніякими зовнішніми факторами, А. Сміт вороже ставився до будь-якої монополії, яка "є великим ворогом доброго господарства", зводячи нанівець чудові властивості "невидимої руки". "Монополісти, — писав учений, — підтримуючи постійну недо­стачу продуктів на ринку і навмисне не задовольняючи повністю дійсний попит, продають свої товари набагато дорожче від при­родної ціни й піднімають свої доходи... значно вище від їхньої природної норми". Відтак А. Сміт засуджував виключні привілеї торговельних компаній, закони про учнівство, цехові постанови, закони про бідних, які, на його думку, обмежували конкуренцію та мобільність ресурсів.

Відстоюючи "природну гармонію" (своєрідну рівновагу, яка стихійно встановлюється в економіці за відсутності втручання ззовні), А. Сміт вимагав відміни державної регламентації промис­ловості та торгівлі, зазначаючи, що "Політика втручання породжує дуже важливу нерівність у загальній сумі вигод і невигод різного застосування праці та капіталу, обмежуючи... конкуренцію". На думку вченого, уряд повинен бути звільненим від тяжкого обо­в'язку, при виконанні якого виникають постійні розчарування і для правильного здійснення якого недостатньо ніякої мудрості та знань, — від обов'язку керувати працею кожної людини, спрямо­вуючи її в бік, найсприятливіший для добробуту суспільства.

Однак відстоюючи принципи економічного лібералізму, А. Сміт не заперечував участі держави у господарському житті. Він писав про те, що природний устрій має спиратись на вільну взає­модію приватних інтересів у межах та під захистом права. На думку дослідника, в ринковій економіці держава повинна вико­нувати "три надто важливі обов'язки":

1. Убезпечувати суспільство від насильств і вторгнення інших незалежних суспільств.

2. Убезпечувати кожного члена суспільства від несправедливості й гноблення з боку інших його членів, або обов'язок установити належне здійснення правосуддя.

3. Створювати й утримувати певні громадські споруди та установи, у створенні й утриманні яких не можуть бути зацікавлені окремі особи чи невеликі групи.

Це трактування ролі та функцій держави у подальшому отри­мало назву концепції "держава — нічний сторож".

А. Сміт висловлювався за державне регулювання мінімуму заробітної плати, норми позичкового процента, тимчасові протекціоністські заходи, спрямовані на захист нових і тому ще слаб­ких галузей. Аналізуючи функції держави, учений обґрунтував "чотири основних правила оподаткування":

• пропорційність: "Піддані держави мають по змозі брати участь в утриманні уряду відповідно до своєї здатності і сил, тобто відповідно до доходу, яким вони користуються під про­тегуванням і захистом держави";

• визначеність: "Податок, що його зобов'язується сплачува­ти кожна окрема особа, має бути точно визначеним, а не до­вільним. Термін сплати, спосіб платежу, сума платежу — все це має бути зрозумілим і чітким для платника й для будь-якої іншої особи";

• зручність: "Кожен податок слід стягувати в той час або в той спосіб, коли і як платникові має бути найзручніше його платити";

• необтяжливість: "Кожен податок має бути так задуманий і розроблений, аби він брав і утримував із кишень народу яко­мога менше понад те, що він приносить державній скарб­ниці".

Дата добавления: 2014-01-11