Порядок подання та захист ІНДЗ

Види ІНДЗ

Мета ІНДЗ

Самостійне вивчення частини програмного матеріалу, систематизація, поглиблення, узагальнення, закріплення та практичне застосування знань студента з навчального курсу та розвиток навичок самостійної роботи.

Зміст ІНДЗ

Завершена теоретична або практична робота в межах навчальної програми курсу, яка виконується на основі знань, умінь і навичок, отриманих у процесі лекційних, семінарських, практичних та лабораторних занять, охоплює декілька модулів або зміст навчального курсу в цілому.

Структура ІНДЗ:

> вступ – тема, мета, завдання роботи та основні її положення;

> теоретичне обґрунтування – виклад базових теоре­тичних положень, законів, принципів, алгоритмів тощо, на основі яких виконується завдання;

> методи – вказуються і коротко характеризуються;

> основні результати роботи — подаються результати, схеми, малюнки, моделі, описи, систематизована реферативна інформація та її аналіз;

> висновки;

> список використаної літератури;

> рецензія одного з викладачів випускової кафедри.

> конспект з теми (модуля) за заданим планом або планом, який студент розробив самостійно;

> реферат з теми (модуля) або вузької проблематики студентів заочної форми навчання;

> комплексний опис будови, властивостей функцій, явищ, об 'сктів, конструкцій тощо;

> анотація прочитаної додаткової літератури з курсу, бібліографічний опис, історичні розвідки тощо;

> розв 'язування та складання розрахункових або практичних (ситуативних) задач різного рівня з теми (модуля) або курсу;

> розроблення теоретичних або прикладних функціональних моделей явищ, процесів, конструкцій тощо.

Звіт (есе) про виконання ІНДЗ подається у вигляді скріпленого (зшитого) зошита (реферата) з титульною сторінкою стандартного зразка і внутрішнім наповненням із зазначенням усіх позицій змісту завдання (за об'ємом до 10 арк.) на сторінках формату А4.

__________________ ♠___________________________

ІНДЗ подається викладачу, який читає лекційний курс з даної дисципліни та приймає іспит або залік, не пізніше ніж за 2 тижні до іспиту (заліку).

Оцінка за ІНДЗ виставляється на заключному занятті (практичному, семінарському) з курсу на основі попереднього ознайомлення викладача зі змістом. Можливий захист завдання шляхом усного звіту студента про виконану роботу.

♠

Оцінка за ІНДЗ є обов'язковим компонентом іспитової оцінки
(диференційованого заліку, заліку) і враховується при виведенні
підсумкової оцінки з навчального курсу. Питома вага ІНДЗ у
загальній оцінці з дисципліни, залежно від складності та змісту
завдання, може становити від 30 % до 50 %.

* Курсова робота — один із видів індивідуальних завдань навчально-дослідиицького, творчого чи проектно-конструкторського характеру, який має на меті не лише поглиблення, узагальнення і закріплення знань студентів з навчальної дисципліни, а й застосування їх при вирішенні конкретного фахового завдання і вироблення вміння самостійно працювати з навчальною і науковою літе­ратурою, електронно-обчислювальною технікою, лабо­раторним обладнанням, використовуючи сучасні інфор­маційні засоби та технології. Курсова робота є окремим заліковим кредитом навчальної дисципліни і оцінюється (визначається рейтинг) як самостійний вид навчальної діяльності студента.

* Дипломна робота — це індивідуальне завдання науково-дослідницького чи проектно-конструкторського характеру, яке виконує студент на завершальному етапі фахової підготовки спеціаліста і є однією із форм виявлення теоретичних і практичних знань, вміння їх застосовувати при розв 'язуванні конкретних наукових, технічних, еко­номічних, соціальних та виробничих завдань

* Магістерська робота — індивідуальне завдання творчого науково-дослідницького, проектно-конструкторського характеру, яке виконує магістрант, на завершальному етапі
фахової підготовки і с однією із форм виявлення тео­ретичних і практичних знань, вміння їх застосовувати при розв'язуванні конкретних наукових, технічних, економічних,
соціальних і виробничих завдань та містить елементи наукової новизни в даній галузі знань або напрямку практичної діяльності.

* Самостійна робота студента — це основний засіб оволодіння навчальним матеріалом під керівництвом викладача час, вільний від обов 'язкових навчальних занять.
Навчальний час, відведений для цього, визначається навчальним планом і залежить від загального обсягу годин, відведених для вивчення конкретної дисципліни.

Тематика самостійної роботи має охоплювати всю навчальну програму із зазначенням кількості годин, відведених на виконання кожної теми.

Самостійна робота студентів забезпечується всіма нав­чально-методичними засобами, необхідними для вивчення конкретної навчальної дисципліни чи окремої теми. Студентам також рекомендується для самостійного опрацювання відповідна наукова література та періодичні видання. Методичне забезпечення самостійної роботи студентів повинно передбачати й засоби самоконтролю (тести, пакет контрольних завдань тощо).

Самостійна робота" студента над засвоєнням навчального матеріалу з конкретної навчальної дисципліни може виконуватися у бібліотеці, навчальних кабінетах і лабораторіях, комп'ютерних класах, а також у домашніх умовах.

3. Організаційно-методичне забезпечення

♦ Методичне забезпечення — це система взаємодії викладача та студента, що включає, окрім методичного оснащення (навчальних і робочих програм, методичних розробок, дидактичних посібників) такі компоненти, як апробація та впровадження у практику ефективних моделей, методик, технологій тощо.

Комплекс методичного забезпечення навчальної дисципліни повинен включати такі документи:

· Структурно-логічну схему взаємозв 'язку навчальних дисциплін.

· Схему складу навчально-методичних матеріалів.

· Методи та технології викладання.

· Програму навчальної дисципліни відповідно до діючої ОПП.

· Робочу програму навчальної дисципліни, складена за змістовими модулями.

· Опис навчальної дисципліни із зазначенням кредитів ЕСТS.

· Методичне забезпечення лекційного курсу: підручники, навчальні посібники, опорний конспект, дистанційний курс лекцій.

· Методичне забезпечення практичних занять: практикум, збірник задач і вправ, друковані роздаткові матеріали, ділові ігри, кейси.

· Тематику самостійної та індивідуальної роботи.

· Методичні вказівки та тематику контрольних робіт для студентів заочної форми навчання.

· Тематику курсової роботи (якщо передбачена) та методичні вказівки до її виконання.

· Тематику науково-дослідної роботи студентів.

· Питання гарантованого рівня знань.

· Засоби діагностики знань: ККР, вправи, тести для поточного та підсумкового контролю, таблицю рейтингових балів на усі види навчальної діяльності студента при вивченні курсу.

· Пакет візуального супроводу дисципліни. Зарубіжна практика методичного забезпечення навчальних дисциплін встановлювалась впродовж тривалого часу, викри­сталізувавшись на основі ряду вимог, котрі диктували, насамперед, не практика чи традиції того чи іншого університету, а ринкові вимоги до якості підготовки випускників.

·

■ У більшості європейських ВНЗ до складу методичного забезпечення належать:

· Робоча програма навчальної дисципліни (курсу).

· Підручники для різного рівня вивчення дисципліни.

· Методичні вказівки для викладача.

· Методичні вказівки для студента.

· План проведення занять.

· Робочий зошит.

· Опорний конспект.

· Банк тестів та задач.

· Банк розв язків.

· Банк кейсів (ситуаційних вправ).

· Методичні вказівки до обговорення ситуаційних вправ.

· Банк ділових ігор та тренінгових вправ.

· Банк інтернет-ресурсів.

· Банк наукових публікацій викладача.

* Робоча програма (один з найголовніших елементів методичного забезпечення дисципліни) — це, насамперед, рекламно-інформаційний проспект дисципліни та викладача, що її читає. Проспект, призначений для розповсюдження серед студентів, тому інформація такої робочої програми містить скеровану прив‘язку до практики навчального процесу.

Програма містить таку інформацію:

► назву навчального закладу та факультету;

► назву навчальної дисципліни;

► рік та семестр викладання дисципліни;

► повне прізвище, ім ‘я викладача, його наукові атрибути і посаду;

► така сама інформація подається про асистентів чи колег викладача, якщо одну дисципліну читають кілька людей одночасно;

► контактні координати викладачів;

► час і місце проведення консультацій;

► короткий опис курсу і в чому полягає практичний результат його вивчення;

► мету та завдання курсу;

► навчання, котрі пропонуються викладачем: опис поєднання лекційних занять, дискусій, командної роботи, обговорення кейсів, практичних ситуацій, що пропонуються викладачем;

► інформаційні джерела курсу;

► політику проведення курсу викладачем: виконання та оформлення домашніх завдань, проведення іспиту та прог\едури його складання, оіфіюваипя знань;

► фактичний зміст та розклад занять у вигляді таблиг\і з поєднанням змісту кожного заняття та одночасно розкладу занять:

* Підручник — це фактична основа забезпечення навчальної дисципліни. Підручники створюють з орієнтацією на початковий рівень вивчення курсу (1-2 роки навчання), середній (3-4роки навчання) та вищий. Останній з них орієнтований на студентів магістерського рівня підготовки.

Традиційно розділ, що охоплює одну тему підручника, містить такі частини:

> назва розділу;

> короткий опис основної ідеї розділу;

> цілі вивчення розділу;

> вступ до розділу;

> текст розділу, включаючи підрозділи, формули та визначення, схеми, фотографії, ситуаційні вправи, фрагменти публікацій у періодиці;

> висновки та узагальнення до розділу;

> список теоретичних запитань до розділу;

> список тестів та задач;

> список використаної літератури.

*• Методичні вказівки для викладача є незамінною складовою системи методичної підтримки будь-якого підручника. Фактично, методичні вказівки для викладача — це книга, зміст якої повністю відповідає змістові того підручника, відповідно до якого вони створені. Такі методичні вказівки фактично є конспектом викладача для підготовки до занять. Вони суттєво економлять час підготовки викладача, оскільки відображають вже готові основні положення з відповідного підручника.

Традиційно розділ методичних вказівок викладача, присвячений певній темі, містить такі пункти, частина яких повторює пункти відповідного підручника. Різниця полягає у короткому викладі змісту розділу, де у формі тез викладають основну інформацію, перелік ключових термінів, визначень та концепцій, що зустрічаються у темі, відомості про практичні ділянки застосування наведених концепцій, формул та знань загалом.

■ Методичні вказівки для студента фактично є коротким конспектом. Відповідно до цього будується структура розділу методичних вказівок студенту з вивчення дисципліни.

Традиц і йно т иповий розділ т аких методичних вказ і вок має нас т упний зм і ст:

> назва розділу;

> короткий опис основної ідеї розділу;

> цілі вивчення розділу;

> короткий виклад змісту розділу;

> перелік ключових термінів та концепцій;

~> питання, на які слід звернути особливу увагу;

> ключові вправи, що ілюструють матеріал розділу, та їх розв ‘язки;

> вправи (тести, задачі) для закріплення матеріалу та контрольні відповіді на них.

Ш План проведення заняття є робочим документом викладача у процесі проведення заняття. У такому плані подається детальний похвилииний розподіл часу заняття.

Традиц і йно такий план включає:

> назву заняття;

> короткий виклад діяльності студентів та викладача під час заняття;

> час, відведений на кожний вид діяльності;

> фактичний зміст та розклад занять з такою інформацією;

> порядкове число заняття;

> календарна дата, день тижня та час проведення заняття;

> місце проведення заняття (корпус, аудиторія);

> назва теми заняття, короткий опис, назва та номери завдань, що будуть розглянуті;

> посилання на інформаційне джерело для самостійної попередньої підготовки та наступного повторення;

> інформація про те, хто саме з викладачів чи асистентів проводитиме це заняття.

*■ Робочий зошит — це об'єднаний набір форм та бланків, які необхідно заповнити в процесі розв'язання завдань, наведених в іншому методичному забез­печенні в процесі вивчення дисципліни. Особливо він ефек­тивний в курсах, де є велика кількість задач, економічних завдань, що вимагають обчислень та спеціального форма­ту представлення даних у вигляді графіків та таблиць.

*■ Опорний конспект використовують з метою зробити вивчення курсу зручнішим. На відміну від методичних вказівок для студента, останній більше акцентує увагу на веденні робочих записів під час заняття.

*■ Банк тестів та задач є важливим елементом у процесі проведення контролю засвоєння матеріалу, його ресурсним забезпеченням. Такий банк, як правило, скла­дається з декількох частин.

*■ Банк розв'язків — це елемент комплексу методичної підтримки навчальної дисципліни, який фактично є набором детальних розв 'язків тих задач, що наводяться в тексті підручника. Також він містить методичні вказівки студенту з вивчення курсу та банку тестів і задач. У практиці вітчизняної вищої школи його називають розв 'язком задач.

*■ Банк ситуаційних вправ — це набір ситуаційних вправ для використання в процесі викладання певної навчальної дисципліни. Він повинен містити один або кілька кейсів для кожної теми курсу. Важливими характе­ристиками подібних ситуаційних вправ є їхня практична спрямованість та наявність прототипу реальної ситуації. Ефективні вправи обов 'язково містять діалектичну проблему, вирішення якої не має єдиного розв 'язання.

*■ Методичні вказівки до обговорення ситуаційних вправ Жодну ситуаційну вправу (кейс) неможливо ефективно розглянути без використання методичних вказівок щодо її обговорення. Як правило, такі методичні вказівки складає сам автор-укладач вправи. Вони можуть включати такі частини: назва вправи, опис основної проблеми, концепції, навчальних цілей та вико­ристання вправи, опис рекомендованого завдання для студентів, список рекомендованих додаткових джерел інформації. Також варто згадати аналіз проблеми, описаної у вправі, її ключові моменти, на яких слід акцентувати увагу, можливі запитання для організації дискусії в аудиторії, стратегію проведення заняття за даною вправою та рекомендований план заняття.

*■ Банк ділових ігор та тренінгових вправ є важливим елементом комплексу методичної підтримки навчальних дисциплін, особливо економічного та управлінського спря­мування. Вони мають складатися з комплекту матеріалів та предметів, необхідних для проведення гри, комплексу мультимедійної підтримки та методичних вказівок інструктора щодо розгляду ситуаційних вправ.

*■ Банк інтернет-ресурсів — це список важливих адрес мережі Інтерпет, відвідини яких збагатить курс необхідною додатковою практичною інформацією. Переважно такий банк містить посилання на веб-сторінки порталів, що висвітлюють інформацію з різних галузей знань.

*■ Інтернет-курс для дистанційного вивчення — це новий елемент, який з 'явився у системі методичної підтримки навчальних дисциплін.

4. Контроль успішності студента

Виходячи зі структури педагогічної діяльності, основним пред­метом оцінки результатів освіти є знання—результатів навчання — уміння та навички, а результатів виховання світоглядні настанови та позиції, інтереси, мотиви і потреби особистості. Суб'єктом оцінювання звичайно виступає сам викладач або кваліфікаційна комісія. При цьому об'єктом контролю у ВНЗ залишається саме педагогічний процес.

Функції педагогічног оконтролю у ВНЗ

■► Діагностична функція націлена на визначення рівня знань, умінь, та навичок з метою одержання науково-обґрунтованої інформації для вдосконалення процесу підготовки фахівців.

■► Навчальна функція реалізується як при традиційних формах і методах контролю, так і при широкому застосуванні програмованого навчання та контролю. Проте, у зв'язку із складностями впровадження останнього організація навчального процесу у більшості ВНЗ орієнтована на середньо підготовленого студента.

■► Організаційна функція проявляється у залежності від прийняття рішень про проведення тих чи інших педагогічних і адміністративних заходів.

■► Виховна функція реалізується за умовами належної організації. Тільки у такому випадку у суб'єктів навчання формується уявлення про знання як самоцінність, а не тільки як про один із засобів досягнення тих чи інших прагматичних цілей.

Окремі види традиційних форм педагогічного контролю можуть виконувати, як правило, тільки деякі з чотирьох перерахованих функцій (семінари – діагностичну, навчальну і виховну функції, екзамени – тільки діагностичну).

У проектуючому навчально-виховному процесі за ступеневої системи освіти та професійної підготовки усі чотири розглядувані функції тісно пов'язані між собою. Тому для досягнення високої якості контролю, його багатофункціональності найбільш доцільним є використання методів педагогічного контролю, які б базувалися на застосуванні педагогічних вимірів та оцінювання.

Під педагогічнім оцінюванням розуміють судження про значимість (цінність) деякої величини, її приблизна характеристика. Оцінюванню підлягають будь-які відзнаки: знання, суспільна активність, риси особистості тощо.

Основною метою оцінювання є формуючий вплив на поточний процес навчання з метою покращання за рахунок встановлення зворотного зв'язку між слухачем та викладачем і одержання підсумкових результатів навчання.

Дата добавления: 2014-01-11