Державне регулювання у сфері страхування

Держава як учасник страхового ринку створює правові основи регламентування страхової діяльності, а в особі уповноваженого органу здійснює нагляд за дотриманням вимог чинного законодавства та ефективного розвитку страхових послуг з метою запобігання неплатоспроможності страховиків та захисту інтересів страхувальників.

Спеціальним уповноваженим державним органом виконавчої влади у сфері страхування є Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, яка виконує такі функції.

1. Нормативно-правове регулювання у сфері страхування:

—розроблення нормативних та методичних документів з питань страхової діяльності, які належать до компетенції уповноваженого органу;

—узагальнення практики страхової діяльності на страховому ринку, розроблення і подання в установленому порядку пропозицій щодо розвитку й удосконалення законодавства України про страхову і посередницьку діяльність у страхуванні та перестрахуванні;

—прийняття у межах своєї компетенції нормативно-правових актів з питань страхової і посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні;

—встановлення правил формування, обліку і розміщення резервів та показників звітності.

2. Нагляд за учасниками страхового ринку:

1)реєстрація:

—ведення єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків) та страхових і перестрахових брокерів;

—видача страховикам ліцензій на здійснення страхової діяльності та проведення перевірок їх відповідності виданій ліцензії;

—реєстрація правил (умов) добровільного страхування, на які видається ліцензія;

—реєстрація змін та (або) доповнень до правил добровільного страхування у разі запровадження страховиком нових правил страхування чи внесення змін та(або) доповнень;

2)ліцензування страхової діяльності;

3) контрольно-наглядова функція:

—проведення перевірок щодо правильності застосування страховиками (перестраховиками) та страховими посередниками законодавства про страхову діяльність і достовірності їх звітності;

—проведення аналізу додержання законодавства об'єднаннями страховиків і страхових посередників;

—здійснення контролю за платоспроможністю страховиків відповідно до взятих ними страхових зобов'язань перед страхувальниками.

3. Організаційне та методичне забезпечення діяльності у сфері страхування:

—забезпечення проведення дослідницько-методологічної роботи з питань страхової і посередницької діяльності у страхуванні і перестрахуванні, підвищення ефективності державного нагляду за страховою діяльністю;

—проведення і координація у визначеному законодавством порядку навчання, підготовки і перепідготовки кадрів, організація нарад, семінарів, конференцій з питань страхової діяльності;

—участь у міжнародному співробітництві у сфері страхування і посередницькій діяльності у страхуванні та перестрахуванні, вивчення, узагальнення, поширення світового досвіду;

—здійснення організаційно-методичного забезпечення проведення актуар-них розрахунків.

Основними напрямами вдосконалення державної політики в галузі страхування є:

—подальший розвиток законодавчої і нормативної баз;

—залучення страхового ринку до вирішення найважливіших питань соціального страхування;

—створення оптимального співвідношення між обов'язковим і добровільним страхуванням;

—формування комплексної системи висококваліфікованого кадрового забезпечення;

—створення конкурентного середовища між страховиками і страховими посередниками;

—підвищення рівня інформаційного забезпечення;

—посилення впливу держави на проведення інвестиційної політики з боку страховиків.

Дата добавления: 2014-01-11