Логіка підприємницької діяльності

ЛЕКЦІЯ 2. ТЕХНОЛОГІЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОГО ПРОЦЕСУ

План

2.1. Логіка підприємницької діяльності

2.2. Види підприємницької діяльності

2.3. Процедура ліцензування певних видів підприємницької діяльності

2.4. Патентування підприємницької діяльності

Започаткування підприємницької діяльності здійснюється відповідно до певної технології створення бізнесу, що є специфічною для кожного конкретного випадку і залежить від сфери вибраної діяльності. Проте попри особливості економічного і правового середовища, специфіки сфери діяльності, існують і загальні проблеми, з якими мусять мати справи підприємці.

Підприємницька ідея - це виявлений підприємцем загальний задум (інтерес) щодо створення нового або модифікованого товару, просування його на ринок, надання послуг. Особливістю є те, що ідея підприємця базується на інновації або включає раціоналізаторський момент.

Логіка підприємницької діяльності— це послідовність прийняття управлінських рішень, спрямованих на одержання прибутку (наприклад, при першій спробі вийти на ринок, при підготовці та здійсненні бізнес-операцій, проведенні рекламної кампанії та ін.).

Процес підприємницької логіки відбувається за такими етапами:

1. зародження ідеї;

2. обґрунтування та первинна оцінка ідеї в цілому;

3. визначення реальності впровадження ідеї у практику, врахування своїх можливостей та ситуації на ринку;

4. проведення необхідних підприємницьких розрахунків з метою виявлення можливого прибутку;

5. експертна оцінка одержаної інформації і результатів підприємницьких розрахунків;

6. прийняття підприємницького рішення.

Підприємництво виживає або процвітає залежно від бізнес-ідеї. Вона виражає організаційну основу конкретного виду виробничо-комерційної діяльності підприємства, характеризує сили, що визначають її теперішній та майбутній стан. Бізнес - ідея тримається на потребах ринку, внутрішніх здібностях, можливостях розвитку підприємства, умовах здійснення бізнесу.

Основними джерелами формування підприємницьких ідей є:

- аналіз товарного ринку, географічні та структурні диспропорції у системі суспільного виробництва та на ринку;

- споживачі - на основі опитувань, обговорень можна виявити неусвідомлені або незадоволені потреби покупців, вивчити нові можливості використання товару, що вже виробляється;

- торговий персонал, який знаходиться у безпосередньому контакті з покупцями; постачальники, посередники, які працюють у сфері комерційної діяльності, знають кон'юнктурну ситуацію на товарному ринку;

- дослідження фундаментальні (спрямовані на отримання нових знань, що призводять до виникнення ідей нових товарів) та прикладні (що цілеспрямовано використовують існуючі наукові методи для розробки ідей щодо нової продукції); лабораторії, консультанти, рекламні агентства, науково-дослідні організації, фірми з проведення маркетингових досліджень, вчені, конструктори, технологи;

- спостереження за схожими товарами на виставках і ярмарках, в роздрібній та оптовій мережі; товарна політика конкурентів та тенденції у розробці нових виробів;

- журнали, газети, телебачення, відомості про патенти, винаходи, каталоги, довідники, рекламні повідомлення, Інтернет та ін..

Для пошуку підприємницьких ідей можуть використовуватись такі методи:

- методи індивідуального творчого пошуку - аналогії, інверсії, ідеалізації;

- методи колективного пошуку - «мозкового» штурму, конференції ідей, метод колективного блокнота

- методи активізації пошуку - контрольних запитань, фокальних об'єктів, морфологічного аналізу

Перша група методів. Метод аналогії передбачає використання чогось подібного до вже відомого рішення, «підказаного», наприклад, технічною, економічною або іншою літературою чи «підглянутого» в природі.

Метод інверсії — специфічний метод, що передбачає такі підходи до вирішення нової проблеми: перевернути «догори ногами»; «вивернути» на протилежний бік; поміняти місцями тощо.

Метод ідеалізації ґрунтується на ініціюванні уявлення про ідеальне вирішення проблеми, що може «наштовхнути» на усвідомлення якоїсь нової ідеї. Порівняно з індивідуальними колективні методи ефективніші. Вони використовуються в другій групі методів пошуку підприємницької ідеї.

Друга група методів. Метод «мозкового» штурму — зводиться до творчої співпраці певної групи спеціалістів заради вирішення проблеми за допомогою, наприклад, проведення дискусії з конкретного кола питань. При цьому слід дотримуватися таких правил: не допускати критики і негативних коментарів щодо висловлювань опонентів; не гудити нової ідеї, якою б вона не була абсурдною з погляду можливої її практичної реалізації в сучасних умовах.

Метод конференції ідей відрізняється від методу «мозкового» штурму тим, що допускає доброзичливу критику в формі репліки або коментаря. Вважається, що така критика може підвищити цінність висунутих ідей.

Метод колективного блокнота поєднує в собі індивідуальне висунення ідеї з колективною оцінкою. При цьому кожний учасник отримує блокнот, у якому викладена суть вирішуваної проблеми. Протягом певного часу (звичайно місяця) кожний учасник обговорення записує в блокноті власні ідеї щодо вирішення певної проблеми. Потім блокноти отримує керівник групи учасників для узагальнення накопиченої інформації. Лише після завершення цієї процедури організовується творча дискусія і приймається відповідне рішення щодо нової підприємницької ідеї.

Третя група методів. Метод контрольних запитань. Його сутність полягає в тому, щоб ініціювати вирішення обговорюваної проблеми з допомогою певних запитань, що мають стимулювати власні міркування щодо висунутої ідеї. При використанні цього методу бажано мати попередньо розроблені блоки запитань.

Метод фокальних об'єктів. Його характерними особливостями є перенесення ознак випадково вибраних об'єктів на об'єкт, що потребує вдосконалення. Останній перебуває у фокусі перенесення і тому його називають фокальним. При цьому може виникнути низка варіантів вирішення завдання. Досвід показує, що застосування цього методу дає добрі результати щодо пошуку нових модифікацій відомих технічних ідей і завдяки цьому дає змогу знайти прийнятну підприємницьку ідею відносне розробки і освоєння виробництва нових товарів.

Метод морфологічного аналізу ґрунтується на використанні комбінаторики, тобто дослідженні всіх можливих варіантів, виходячи із закономірностей будови (морфології) об'єкта, що підлягає вивченню й аналізу. Комбінуючи варіанти, можна отримати чимало різних рішень у процесі пошуку підприємницької ідеї. Цей метод уможливлює огляд усіх реальних рішень проблеми і вибір оптимального варіанта.

Якщо ідею знайдено, починається процес вибору виду діяльності та проектування суб'єкта господарювання.

При цьому необхідно врахувати всі наявні резерви для:

- високого рівня рентабельності;

- швидкості окупності проекту;

- можливості продажу продукції в максимальному обсязі;

- якомога швидшого отримання очікуваного результату;

- максимально сприятливих умов матеріально-технічного постачання;

- найпростіших способів поліпшення умов збуту продукції;

- невисокого рівня капіталомісткості;

- найменшого ризику;

- мобільності (здатності швидко пристосовуватися до зовнішніх та внутрішніх змін);

- підтримки з боку авторитетних державних органів;

- реалізації здібностей, можливостей та мети підприємця.

Суб'єкти підприємницької діяльності самостійно приймають рішення відносно того, що виробляти, для кого виробляти і як виробляти. При цьому вони керуються власними інтересами - можливістю отримання достатніх, з їх точки зору, доходів. Однак, досягнення цієї мети можливе лише:

• по-перше, внаслідок продажу вироблених товарів;

• по-друге, внаслідок продажу лише таких товарів, ціни на які перевищують витрати виробництва.

При визначенні реальності здійснення підприємницької ідеї необхідно відповісти на такі основні запитання:

• Чи існує достатній капітал у підприємця для практичного впровадження успішної ідеї?

• Чи можливе встановлення потрібних партнерських зв'язків, одержання від партнерів усього того, що необхідно для нормальної організації виробництва?

• Чи існують достатні матеріально-технічні можливості для організації виробництва (будинки, споруди, обладнання, технологія та ін.)?

• Якою буде реакція покупців на товар, що пропонується на ринку? Чи будуть покупці купувати продукцію в намічених обсягах?

• Як узгоджується запропонована ідея з діяльністю конкретної фірми, її цілями та стратегічними установками?

Вивчення постачальників, посередників, конкурентів, навколишнього середовища дозволяє визначити також шанси підприємця для досягнення успіху шляхом реалізації привабливої, перспективної ідеї. На основі аналізу виробництва, фінансів, устаткування, кадрів він з'ясовує, які ресурси вже є у наявності, які потрібно придбати і за якою ціною, чи спроможний процес виробництва забезпечити належну кількість та якість товарів.

Вивчення потенціалу підприємця спрямоване на розкриття внутрішніх резервів, сильних та слабких сторін діяльності. Виявляються області діяльності та функції, у яких вже є прогресивні зрушення, а також ті, що потребують удосконалення за ринковими критеріями. По суті, вивчення ресурсів підприємця поєднується з аналізом ринкових потреб.

Аналіз потенціалу підприємця доцільно проводити за такими розділами:

І. Виробництво

I. Обсяг, структура, темпи зростання виробництва.

2.Асортиментна номенклатура продукції підприємства, ступінь оновлення, широта та глибина асортименту.

3.Забезпеченість сировиною та матеріалами, рівень запасів, швидкість їх використання.

4.Наявний парк устаткування. Резерви потужності. Технологічна новина.

5.Місцезнаходження виробництва і наявність інфраструктури.

6.Екологія виробництва.

II. Розподіл та збут продукції

1. Транспортування продукції. Транспортні можливості і оцінка витрат.

2.Зберігання товарних запасів. Рівень запасів, їх розміщення та швидкість обертання. Наявність та ємність складських приміщень.

3.Можливість доопрацювання, фасування та пакування товарів.

4.Продаж (за окремими товарами, збутовими територіями, вартістю, типами покупців, посередників і каналами збуту).

НІ. Організаційна структура і менеджмент

1. Організація і система управління.

2.Кількісний і професійний склад робітників.

3.Вартість робочої сили, плинність кадрів, продуктивність праці.

4.Рівень менеджменту.

5.Фірмова культура.

IV. Маркетинг

1.Дослідження ринку, товару, каналів збуту.

2.Стимулювання продажу, реклама, ціноутворення.

3.Нововведення.

4.Комунікаційні зв'язки та інформація.

5.Маркетинговий план і бюджет.

V. Фінанси

1.Фінансова стійкість і платоспроможність.

2.Прибутковість та рентабельність (за товарами, регіонами, каналами збуту).

3.Власні та позичкові кошти, їхнє співвідношення.

Таким чином, важливою умовою для прийняття обґрунтованого підприємницького рішення є проведення попередніх досліджень та розрахунків. Це передбачає необхідність виявлення співвідношення між попитом та пропозицією на товар, прогнозування ціни, аналізу різних факторів, що впливають на обсяги господарської діяльності, визначення потреби в ресурсах, визначення можливого обсягу виробництва та реалізації продукції, проведення розрахунків витрат, податкових відрахувань, валового доходу, точки беззбитковості, підприємницького ефекту (прибутку) від реалізації ідеї.

Попередні дослідження та розрахунки, експертну оцінку одержаних результатів можуть проводити: підприємець-власник (самостійно), засновники, менеджери та інші фахівці фірми, сторонні організації, до послуг яких звертається підприємець при необхідності (кваліфіковані консультанти, науково-дослідні установи, фірми маркетингових досліджень).

Таким чином, механізм реалізації ідеї є складним технологічно, але у своїй логічній послідовності утворює концепцію підприємництва. Підприємницький процес у вигляді етапів і стадій представлено в табл.. 2.1. Усі стадії підприємницького процесу взаємопов’язані й однаково важливі для процесу підприємництва, оскільки оперативність та ґрунтовність проведення кожної з них впливає на результативність наступної.

Ідея і вид діяльності взаємопов'язані між собою. Не можна вибрати вид діяльності без ідеї, не знаючи яким бізнесом займатися у майбутньому. Разом з тим вдало вибраний вид діяльності дає можливість реалізувати повною мірою ідею.

Рис. 2.1. Етапи та стадії підприємницького процесу

Проте, знайти ідею і визначити вид діяльності - це ще не все, для функціонування суб'єкта підприємництва необхідно вирішити такі завдання:

- знайти свою "господарську нішу", тобто місце на ринку;

- визначити час і регіон, де буде створено суб'єкт господарювання;

- визначити спрямованість або спеціалізацію суб'єкта;

- обрати організаційно-правову форму суб'єкта;

- поставити мету своєї діяльності та визначити способи її досягнення, тобто відпрацювати стратегію і тактику бізнесу;

- продіагностувати ресурсну базу, дати їй експертну оцінку;

- вибрати технологію виробництва;

- провести аналіз і дати оцінку майбутнім споживачам, покупцям і конкурентам;

- дослідити фінансові можливості (вкладення власних грошей і одержання кредитів);

- вивчити податкові та інші пільги, привілеї, обмеження, перешкоди;

- розробити цінову політику на свою продукцію, роботи чи послуги;

- сформулювати тип збутової поведінки;

- налагодити рекламу.

Підприємницька діяльність може здійснюватись лише за умови державної реєстрації суб'єктів господарювання.

Дата добавления: 2014-01-11