Особливості формування і управління необоротних активів суб'єктів малого підприємництва

У валюті балансу малого підприємства необоротні активи становлять значну питому вагу в загальній сумі активів. Найбільшу частку в необоротних активах суб'єктів малого підприємництва складають основні засоби.

Слід зазначити, що структура необоротних активів малого підприємства значно відрізняється від структури необоротних активів великих підприємств. В структурі необоротних активів суб'єктів малого підприємництва відсутні нематеріальні активи, а найбільшу питому вагу становлять основні засоби, а саме 85,3 %, незавершене будівництво складає 2,5 %, інші необоротні активи — 12,2%.

Управління необоротними активами являє собою частину загальної фінансової стратегії малого підприємства, що полягає у фінансовому забезпеченні своєчасного їхнього відновлення і високої ефективності використання.

Політика управління необоротними активами малого підприємства формується за такими основними етапами.

1. Аналіз необоротних активів у попередньому періоді проводиться з метою вивчення динаміки загального їхнього обсягу і складу, ступеня їхньої придатності, інтенсивності відновлення й ефективності використання. На першому етапі аналізу розглядається динаміка загального обсягу необоротних активів малого підприємства, темпи їхнього зростання в зіставленні з темпами збільшення обсягу виробництва і реалізації продукції, обсягу операційних оборотних активів.

2. Аналіз складу необоротних активів і динаміка їхньої структури. У процесі цього вивчення розглядається співвідношення активної і пасивної їхньої частини, вартість основних засобів, використовуваних в операційному процесі малого підприємства.

3. Оцінка стану необоротних активів малого підприємства за ступенем їх зношеності.

Проведений аналіз стану та ефективності використання основних засобів у звітному періоді дає змогу здійснити оптимізацію загального обсягу і складу основних засобів малого підприємства.

Така оптимізація здійснюється з урахуванням розкритих у процесі аналізу можливих резервів підвищення виробничого використання основних засобів у майбутньому періоді. До числа основних резервів відносять: підвищення продуктивного використання основних засобів у часі (за рахунок приросту коефіцієнтів змінності і безперервності їхньої роботи), підвищення продуктивного використання основних засобів з потужності (за рахунок збільшення продуктивності окремих їхніх видів у межах передбаченої технічної потужності). У процесі оптимізації загального обсягу основних засобів з їхнього складу виключаються ті види, що не будуть брати участь у виробничому процесі з різних причин.

Важливим моментом в управлінні формуванням основних засобів малого підприємства є забезпечення своєчасного відновлення основних засобів. З цією метою на підприємстві вивчається необхідність і рівень інтенсивності відновлення.

Формування основних засобів малих підприємств перебуває в скрутному становищі у зв'язку з браком коштів на їх придбання. Найприйнятнішою формою фінансування основних засобів малих підприємств є придбання їх у розстрочку. Сутність такого придбання основних засобів полягає в тому, що мале підприємство спочатку частково сплачує вартість основних засобів, а решта вартості основних засобів разом з відсотками сплачується щомісячно в установлений за домовленістю строк. Придбання основних засобів у розстрочку є доступною формою фінансових відносин для малих підприємств. За цих умов основні засоби не передаються у володіння малому підприємству до повної сплати їхньої вартості.

Другий варіант фінансування основних засобів малих підприємств — це оренда або фінансовий лізинг. Цей варіант аналогічний придбанню основних засобів у кредит. У такому разі сплачується аванс (як правило, у розмірі тримісячної орендної плати) і основні засоби надаються в оренду малому підприємству, яке потім провадить оплату вартості основних засобів щомісячно або щоквартально за домовленістю.

Слід зазначити, якщо в оренду надається державне майно, тоді річна плата за оренду згідно з чинним законодавством не може перевищувати 10 % вартості орендованого майна.

Для малих підприємств оренда пов'язана з труднощами, оскільки орендодавець вимагає належного забезпечення орендованих основних засобів.

Фінансовий лізинг передбачає виплату орендарем протягом дії договору сум, які покривають повну вартість основних засобів за рахунок амортизації, а також частини прибутку орендаря. Після закінчення строку дії договору орендар повинен викупити основні засоби за залишковою вартістю.

Переваги лізингу полягають у тому, що лізинг дає змогу малому підприємству одержати основні засоби і почати їх експлуатацію, не вилучаючи гроші з обігу. Таким чином, лізинг — ефективний спосіб фінансування основних засобів малих підприємств, які не мають у своєму розпорядженні необхідних грошових коштів для капітальних укладень в оснащення виробництва.

Лізинг дозволяє в умовах порівняно меншої фінансової напруги оновлювати основні засоби. Він знижує вхідні бар'єри на ринках високотехнологічних товарів і послуг. Під лізингом розуміють довгострокову оренду машин, устаткування, транспортних засобів та іншого рухомого і нерухомого майна виробничого призначення. Це, однак, не звичайна оренда, оскільки в ній беруть участь, як правило, не два, а три і більше суб'єкти: постачальник устаткування, лізингова компанія і користувач устаткування. Крім того, можуть бути підключені посередники, гаранти тощо.

Відпрацьована система лізингу дозволяє малим підприємствам обходити дві найпоширеніші перешкоди на шляху до залучених джерел фінансування, а саме, високі процентні ставки і занадто жорсткі вимоги до забезпечення, пов'язані зі звичайним банківським кредитуванням. Крім того, в Україні, де лізинг широко поширений, через операції лізингу можна діставати кошти на більш тривалі терміни, які можуть і дійсно надають комерційні банки. І нарешті, лізинг нерідко виявляється єдиним залученим джерелом фінансування, доступним для малого підприємства і єдиним засобом одержання життєво важливих основних засобів.

Лізинг як метод фінансового забезпечення малого підприємства має ряд переваг.

По-перше, лізинг припускає відразу 100-відсоткове кредитування і не вимагає негайного початку платежів. При лізингу контракт складається на повну вартість майна. Орендні платежі починаються після постачання майна орендареві або пізніше.

По-друге, малим підприємствам простіше одержати контракт по лізингу, ніж кредит. Деякі лізингові компанії навіть не вимагають від орендаря ніяких додаткових гарантій, тому що передбачається, що забезпеченням угоди є саме устаткування. При невиконанні орендарем своїх зобов'язань лізингова компанія відразу ж забирає своє майно.

По-третє, лізингова угода більш гнучка, ніж кредит, тому що надає можливість виробити зручну для покупця схему фінансування. Кредит завжди припускає обмежені терміни і розміри погашення. Лізингові платежі за домовленістю сторін бувають щомісячними, щоквартальними і т. д., а суми платежів можуть відрізнятися один від одного. Ставка може бути фіксованою або такою, що плаває. Іноді погашення здійснюється після одержання виручки від реалізації товарів, зроблених на устаткуванні, узятому в лізинг, або може бути компенсовано зустрічною послугою, що дозволяє підприємцям без різкої фінансової напруги обновляти виробничі фонди. Лізингові платежі відносяться до складу витрат на виробництво і реалізацію і знижують у лізингоотримувача оподатковуваний прибуток.

По-четверте, ризик старіння устаткування цілком лягає на лізингодавця. Орендар при цьому може постійно обновляти свій парк устаткування (наприклад, за рахунок інвестиційних кредитів).

По-п'яте, переваги обліку орендованого майна. Облік і амортизація лізингового майна здійснюються на балансі лізингодавця. Важливо підкреслити, що основні засоби протягом строку дії договору перебувають на балансі лізингової фірми, а платежі, які сплачуються їй, зараховуються до валових витрат малого підприємства і відповідно зменшується сума, яка оподатковується.

Недоліки лізингу — він не створює права власності; його вартість може бути більшою від вартості кредиту на придбання обладнання. Нарешті, лізинг — особливо в сполученні з франчайзингом — створює додаткові можливості для підвищення стійкості та ефективності бізнесу за рахунок входження в широкомасштабні підприємницькі програми, що вже довели свою життєздатність. Сприяючи модернізації виробництва, лізинг забезпечує підвищення продуктивності машин і устаткування. Використовуючи переваги лізингу, фірми можуть отримувати устаткування, орієнтуючись на середню, а не на максимальну потребу в ньому. Важливо також те, що при лізингу виникають додаткові стимули до економії: техніка найчастіше залучається на короткий термін, обходиться дорого, і отже, її треба використовувати з максимальною віддачею.

Франчайзинг являє собою систему продажу ліцензій (франшиз) на технологію і товарний знак. Система франчайзингу дозволяє широко використовувати ресурси великих підприємств для фінансування малого бізнесу. Загалом франчайзинг являє собою форму господарської інтеграції малого та великого бізнесу, що дуже ефективно використовується у ринковій економіці розвинутих країн. Система франчайзи ефективна і дієздатна, тому що вигідна як великому підприємству, так і малому. Вигоди великого підприємства від франчайзи полягають у створенні франчайзової мережі, що обходиться значно дешевше, ніж створення власної виробничо-збутової мережі. У результаті використання франчайзи знижуються витрати обігу, підвищується ефективність дії реклами, впровадження технічних і технологічних нововведень, зростають обсяги продажу і, звичайно, збільшується прибуток.

Серед переваг франчайзи для малих підприємств можна назвати можливість централізованих закупівель матеріально-технічних ресурсів за зниженими цінами, а також координацію щодо вибору місця дислокації. Крім того, однорідність стандартів товарів і послуг, які продаються, дає змогу франчайзі вільно почуватися і затвердитися на тих ринках, куди незалежній малій фірмі пробитися дуже важко, а часом і неможливо. Кількість банкрутств у цій сфері низька, оскільки більша організація захищає франчайзи шляхом надання рекомендацій і встановлення стандартів.

Переваги франчайзингу є вагомими для малого бізнесу, а саме:

- можливість стати самостійним у бізнесі із мінімальними початковими капітальними вкладеннями за всебічної підтримки досвідченого власника інтелектуальної цінності;

- можливість сприяти власникові у доступі до товарних і грошових кредитних ресурсів;

- миттєве набуття репутації серед споживачів за рахунок ведення бізнесу під визнаним товарним знаком чи фірмовим найменуванням:

- можливість за помірну плату використовувати результати широкомасштабних рекламних заходів, наукових розробок і маркетингових досліджень, проведених власником;

- можливість вести бізнес особою із не дуже високою кваліфікацією за рахунок навчання у фірмі — власника інтелектуальних цінностей за високоякісними стандартами;

- гарантія стабільного постачання;

- можливість придбання основних засобів у власника інтелектуальної цінності через лізинг чи за залишковою вартістю.

Таким чином, фінансування основних засобів малих підприємств на основі орендного методу може здійснюватися за такими принципами.

По-перше, на пайових засадах, тобто кредитор вимагає від малого підприємства сплатити визначену суму грошових коштів.

По-друге, у разі неплатоспроможності малого підприємства протягом певного періоду кредитор має право перепродати основні засоби іншому покупцю. Але такі умови мають бути обумовлені договором оренди між малим підприємством і кредитором.

По-третє, під час укладення договору оренди встановлюється корисний строк експлуатації основних засобів, що дає можливість визначити строк сплати вартості основних засобів і суму залишкової вартості цих засобів до кінця строку договору. За цією залишковою сумою вартості основні засоби можуть переходити у власність малого підприємства.

Таким чином, у процесі фінансування оновлення окремих видів необоротних активів однією з найбільш складних задач для малого підприємства є вибір альтернативного варіанта — придбання цих активів у власність за рахунок власних фінансових ресурсів чи їх оренда. Вибір відповідного варіанта фінансування формування необоротних активів малого підприємства здійснюється з урахуванням таких факторів:

1) достатності власних фінансових ресурсів для забезпечення економічного розвитку малого підприємства у майбутньому періоді;

2) вартості довгострокового фінансового кредиту порівняно з рівнем прибутку, що генерується основними видами необоротних активів;

3) досягнутого співвідношення використання власного та позикового капіталу, що визначає рівень фінансової стійкості малого підприємства;

4) можливість отримання довгострокового кредиту для суб'єкта малого підприємництва.

Критерієм прийняття управлінських рішень стосовно придбання основних засобів є порівняння сумарних потоків платежів за різних форм їх фінансування.

Основу грошового потоку придбання активу у власність за рахунок власних фінансових ресурсів становлять витрати на його закупівлю (ринкова ціна), які не потребують приведення до теперішньої вартості. Основу грошового потоку придбання активу у власність за рахунок довгострокового банківського кредиту являють собою відсоток за користування кредитом та загальна його сума, що підлягають поверненню у разі погашення. Основу грошового потоку оренди (лізингу) активу становлять авансовий лізинговий платіж і регулярні лізингові платежі (орендна плата) за користування активом.

Дата добавления: 2014-01-11