Формування та управління станом готівки

Управління станом готівки спонукає три мотиви: трансакційний; попереджувальний; спекулятивний.

Трансакційний мотив — це потреба в готівці для виконання зобов'язань щодо платежів, які виникають у процесі поточної діяльності малого підприємства, а саме: для придбання товарно-матеріальних цінностей, виплати заробітної плати, сплати податків, дивідендів.

Попереджувальний мотив — це підтримка платоспроможності малого підприємства у разі виникнення непередбачених обставин. Чим більш передбачувані потоки готівки на малому підприємстві, тим менше необхідний резервний остаток грошей. При цьому необхідно зазначити, якщо суб'єкт малого підприємництва має доступ до кредитів комерційного банку для покриття нагальних витрат готівкою, це також зменшує потребу в залишках готівки. Важливо зазначити, не всі види грошових коштів треба тримати у вигляді готівки, частину можна тримати у ринкових цінних паперах, тобто в активах, майже аналогічних готівці.

Спекулятивний мотив — це зберігання готівки з метою отримання вигоди від очікуваних змін цін на цінні папери. Якщо очікується підвищення відсоткових ставок і падіння вартості цінних паперів, цей мотив приводить на думку про те, що мале підприємство повинно тримати готівку, доти доки не припиниться зростання відсоткових ставок.

Якщо очікується зниження відсоткових ставок, готівка може бути інвестована в цінні папери: мале підприємство отримає прибуток від будь-якого наступного падіння відсоткових ставок і зростання вартості цінних паперів. Але суб'єкти малого підприємництва, як правило, не тримають ринкові цінні папери з метою отримання прибутку від очікуваних змін у відсоткових ставках. Тому необхідно зосередити увагу на трансакційному та попереджувальному мотивах, оскільки у кожного малого підприємства є залишки грошових коштів як у вигляді готівки, так і у вигляді ринкових цінних паперів.

Управління готівкою полягає в управлінні грошовими коштами суб'єкта малого підприємництва з метою отримання готівкових коштів і доходу за відсотками від вкладання тимчасово вільних коштів у цінні папери або депозити. Управління готівкою починається в процесі руху грошових коштів, а саме, коли покупець, придбаваючи товар у фірми, сплачує за нього або готівкою, або у безготівковому порядку. В цей період вся діяльність малого підприємства спрямована на управління готівкою. Зусилля фірми між цими моментами спрямовані на те, щоб змусити покупців сплатити за отриману продукцію, виконані роботи або надані послуги у визначений час.

Рух грошових коштів малого підприємства являє собою безперервний процес. Його можна зобразити так (рис. 13.2).

Із рис. 13.2 видно, що для виробництва готової продукції витрачаються сировина, матеріали, сплачується заробітна плата працюючим, нарахування амортизації та інші витрати. Готова продукція реалізується за готівку або в кредит. Реалізація готової продукції в кредит спричиняє дебіторську заборгованість, яка в кінцевому рахунку перетворюється на готівку. Обсяг грошових коштів коливається в часі залежно від обсягу виробництва, реалізації продукції, інкасації дебіторської заборгованості.

Рис. 13.2. Рух грошових коштів малого підприємства

З іншого боку, запаси сировини, незавершеного виробництва, запаси готової продукції, дебіторська заборгованість коливаються залежно від реалізації продукції, виробничого графіка, заборгованості комерційному банку. Таким чином здійснюється постійний рух грошових коштів. Різниця між цими грошовими потоками являє собою чистий грошовий потік, який може бути позитивним або негативним. Управління грошовими коштами повинно здійснюватись на таких засадах:

1. Підтримка мінімального залишку грошових коштів для безперебійного здійснення поточних розрахунків;

2. Створення резерву вільних грошових коштів на випадок можливого розширення обсягів виробництва;

3. Формування резерву грошових коштів для компенсації непередбачених витрат і можливих втрат у процесі фінансово-господарської діяльності;

4. Своєчасна трансформація вільних грошових коштів у високоліквідні фінансові інструменти та їх зворотна конвертація для поновлення залишку грошових коштів.

Мінімальний розмір залишку грошових коштів визначається виходячи з планового обсягу платіжного обороту та швидкості обороту грошових коштів, що складаються на підприємстві з урахуванням особливостей його діяльності.

Управління грошовими коштами включає такі етапи. На першому етапі аналізується ступінь участі грошових коштів в оборотних активах малого підприємства в динаміці. Для цього розраховуються показники:

1) коефіцієнт участі грошових коштів в оборотних активах

К_у =С_з / ОА_з, (5)

де К_у - коефіцієнт участі грошових коштів в оборотних активах;

С_з - середній залишок грошових коштів за період що аналізується;

ОА _з - середня сума оборотних активів за період що аналізується.

Якщо коефіцієнт участі грошових коштів в оборотних активах в динаміці зменшується, то це позитивно характеризує роботу малого підприємства, а навпаки — негативно;

2) середній період обороту грошових коштів:

П_О =С_з / В_д, (6)

де П₀ - середній період обороту грошових коштів;

С₃ - середній залишок грошових коштів за період що аналізується;

В_д - одноденна виручка від реалізації продукції за період що аналізується.

Якщо в періоді, що аналізується, зменшується час обороту грошових коштів порівняно з минулим періодом, то це свідчить про прискорення оборотності грошових коштів і є позитивним у роботі підприємства;

3) кількість оборотів грошових коштів:

К_о =ОР / С_з, (7)

де К₀ — кількість оборотів грошових коштів за період що аналізується;

ОР — обсяг реалізації продукції за період що аналізується.

Збільшення кількості оборотів грошових коштів за період що аналізується; порівняно з минулим періодом свідчить про ефективне використання грошових коштів шляхом оптимізації платіжного обороту.

Результати проведеного аналізу використовуються для визначення оптимального залишку грошових коштів для здійснення поточної діяльності за формулою:

С_зо =СВ_п / О_ч, (8)

де С_зо - сума оптимального залишку грошових коштів для здійснення поточної діяльності;

СВ_п - сума грошового обороту в плановому періоді (сума витрачених коштів);

О_ч - кількість оборотів грошових коштів у минулому періоді.

Як видно з наведеної формули, є два способи зменшення мінімального залишку грошових коштів:

по-перше, за рахунок оптимізації грошового обороту у плановому періоді;

по-друге, шляхом прискорення оборотності оборотних активів.

Оптимізувати грошовий оборот підприємства можна шляхом корегування потоків платежів, запровадження режиму економії, зменшення потреби у фінансових ресурсах. До основних заходів щодо зменшення грошового обороту можна віднести: виключення зайвих платежів за сировину, матеріали за рахунок їх більш економного та раціонального використання; оптимізація бази оподаткування; придбання основних засобів на правах оренди та лізингу; купівля товарно-матеріальних цінностей на умовах відстрочки платежу; пролонгацію кредитів та перенесення строку окремих платежів за домовленістю з постачальниками та ін.

Прискорення оборотності грошових коштів може бути забезпечене за рахунок: зменшення тривалості операційного та фінансового циклів; своєчасної інкасації; зменшення обсягів готівкових розрахунків; скорочення питомої ваги тих форм розрахунків з постачальниками, які потребують тимчасового резервування грошових коштів на банківських рахунках, тобто застосування акредитивної форми розрахунків та розрахунків чеками.

Задача підвищення ефективності використання грошових коштів може бути досягнута шляхом інвестування у високоліквідні фінансові інструменти або зберігати тимчасово вільні грошові кошти у комерційному банку у формі депозитних рахунків. Підвищується ефективність використання грошових коштів за рахунок мінімізації сукупних витрат з їх утримання і зворотною конвертацією короткострокових фінансових вкладень у готові засоби платежу.

Таким чином, при високій впевненості у майбутніх грошових потоках можна тримати менший залишок грошових коштів на поточних рахунках.

І навпаки, як що існує значна невизначеність розміру майбутніх грошових потоків, доцільно тримати великий залишок грошових коштів, щоб бути впевненим у своєчасному виконанні поточних фінансових зобов'язань.

Таким чином, прискорення оборотності грошових коштів дає можливість одержати додаткову суму прибутку.

Основними шляхами прискорення надходження грошових коштів на поточний рахунок малого підприємства є:

1. Прискорення процесу виставлення рахунків покупцям та замовникам.

2. Концентрація грошових коштів на одному поточному рахунку.

3. Своєчасне депонування розрахункових чеків, одержаних від покупців та замовників.

4. Раціональне використання тимчасово вільних грошових коштів, які знаходяться на поточному рахунку малого підприємства. Якщо мале підприємство має нестачу грошових коштів і в цей час йому необхідні кошти для поточної діяльності, то треба відстрочити платежі шляхом застосування вексельної форми розрахунків або розрахункових чеків.

Дата добавления: 2014-01-11