Гурток Петрашевського

З 1845 р. в помешкані Петрашевського почали збиратися інтелігенція. Найвідоміші гуртківці – Салтиков-Щедрін і Достоєвський, іноді бував Толстой. Гурток не буа організаційно оформлено. До 1848 – напівлегальний х-ктер. Мета – спілкування, самоосвіта, обмін думками. На гроші гуртківців покупалися книжки заборонені в Росії. Петрашевський запропонував видати кишеньковий словник іноземних слів, що ввійшли до рос. мови. Під видом словника друкував слова, що не використовувалися в Росії. Тут були статті з Фр Конституції. В 1845 1-й випуск від А до М. квітень 1846 від М до О. щоб не було підозр – присвята Великому Князю. Згодом заборона словника, знищення тиражу. Гурток розпочинає критику соц-політ ладу за Миколи І. Виступали за республіку з 1-палатним парламентом, правові свободи, реформу судочинства (рівність всіх перед законом, незалежність суду від держави), за федеративний устрій з наданням широкої автономії всім народам Росії. Радикальні гуртківці виступали за бунт чи селянське повстання. Помірковані на чолі з Петрашевським за реформи. Квітень 1849 р – 44 гуртківці заарештовані. До суду притягнуто 100. судив військовий суд. 20 гуртківців(в т.ч Достоєвський) засуджені до розстрілу, але Микола І замінив розстріл каторгою.

15. Російський соціалізм Герцина 40-50-х рр.

З 1849 р. зявляються праці «Рос народ і соціалізм». На нього вплинули події 1848 в Європі. Поразка викликала розчарування в ідеях європейського соціалізму. Ідея революційного соціалізму. Увага Герцина зосереджена на силах, які могли б в рос умовах виступили за соц устрій. Такою силою Герцин вважав селянство

16. Внутрішня політика 80-ті поч. 90-х років 19 ст.

Криза самодержавної влади на межі 70/80-х років, поворот до реакції. Аграрно-селянське питання. Поворот в судочинстві.

В 70-ті роки перші ознаки кризи. Погіршення селянського становища після реформи. Проблема малоземелля, високі внутрішні платежі. Тиск поміщицьких латифундій. Природний приріст населення. Селяни платили лише 20% податків. Важке становище поміщицьких та державних селян. Становище країни погіршилося у зв’язку з російсько-турецькою війною 1877-78. 1879-1880 – голод. Кількість селянських виступів в порівнянні з дореформеним періодом в 1870-ті збільшилось в 2,5 рази. Чутки про «чорний переділ» землі. Олександр спростував чутки. Відповідальність за майбутнє покращення становища селян покладалось на царя. Замахи народовольців на нього приписувались поміщикам. Активізація ліберально-опозиційного руху, терористичної активності народовольців. Окрім соціальної політична криза. Це призвело до репресій.

Після чергового замаху 8 лютого 1880 на Олександра 2-го скликано спеціальну нараду з метою боротьби з тероризмом.

17. Лоріс-Мєліков

12 лютого 1880 Верховна розпорядча комісія з громадського порядку і державного спокою. Очолена Харківським генерал-губернатором Лоріс-Мєліковим. Завдання комісії покрасти край замахам, що стали набувати періодичності. Завдання залучити на бік влади ліберальну частину суспільства. Рішення вдосконалити розшукову поліційну службу. Цар покладав великі надії на цю комісію. Лоріс-Мєліков стає другою людиною після імператора. Завдання запровадження народного представництва, оскільки репресіями справи не вирішити. Комісія працювала пів року з травня по серпень 1880. Ліквідовано 3-є відділення, функції якого перекладено а спеціальний Департамент поліції. Ревізія стану місцевого самоуправління. Кілька сенаторів послані по місцях. Після доповіді сенаторів Лоріс-Мєліков скасував податок на сіль, зменшив ціни на хліб.

22 січня 1881 Лоріс-Мєліков подав Олександру 2-му план. Запропоновано 2 підготовчі комісії – фінансову та адміністративну, що мали складатися з представників земств та чиновників. Комісії мали займатися перетворенням губернського врядування. Перегляд земського та міського положень. Передбачалося залучити учасників земського та міського самоуправління до розгляду законопроектів в Державній Раді. 17 лютого цар схвалив пропозиції. Внесення проекту на порядок денний в Державну раду. План отримав назву Конституція. 1 березня 1881 царя було вбито.

Новий цар Олександр 3-й. Високоосвічена культурна особа. Мав консервативні погляди. Перший період свого царювання перебував в Гатчині під посиленою охороною (боявся долі батька). Перше завдання – знищити будь-які ліберальні прояви, народництво. У зовнішній політиці – мир.

18. Костянтин Петрович Побєдоносцев

Визначна особа в політиці імператора. Засуджував Миколаївський режим. Проф. МГУ. Брав участь у розробці судової реформи. Автор «Курсу цивільного права». 1865 залишає викладання, йде в політику. Спочатку сенатор, потім член Державної Ради, потім обер-прокурор Святійшого Синоду. Стає ярим консерватором процарського напряму. Після вбивства імператора проводить власну політику.

М. Катков здобув освіту в МГУ. 1857 редактор «Русского весника». В 1862 переходить а позиції охорони пануючого режиму. Зближується з Побєдоносцевим.

8 березня 1881на засіданні Кабміна обговорення проекту Лоріс-Мєлікова. Більшість проти, адже вів до Конституції. Побєдоносцев теж проти.

«Священна дружина» - конспіративна організація на чолі з Уваровим, Долгоруковим та ін.. Мета – захист царя та протидія народовцям. Мала широку агентурну мережу в Росії та за кордоном. Проводила провокаційну діяльність. 1883 цар наказав припинити діяльність дружини.

Квітень 1883 маніфест про непорушність самодержавства. Автори – Побєдоносцев, Катков. Проголошена самодержавна православна влада. У відставку Лоріс-Мєлікова, Мілютіна, Соборова та ін..

На посаду міністра внутр. справ після Лоріс-Мєлікова призначено Ігнатьєва. Циркуляр про недоторканість прав дворянства і міських станів. Будь кого могли заарештувати і судити, чи навіть вислати без суду. Адміністрація могла закривати установи і навіть земства. Положення діяли до 1917.

Листопад 1883 – комісія по перетворенню органів місцевого самоврядування. Очолив комісію!!!!!!!!!!!.

Травень 1882 проект скликання дорадчого земського собору. Проти – Побєдоносцев, Катков. Ігнатьєв у відставку. Після цього – реакція.

Діяльність Толстого.

19. Перші жертви реакційної політики – друк і освіта.

Серпень 1883 нові вимоги до друку та освіти. Друкарні мали надавати інформацію про справжні імена авторів, що ховалися під псевдонімами. Були закриті опозиційні і ліберальні газети – «Московський телеграф», «Колос» та ін..

1882 указ про народну освіту. До гімназій заборонено приймати не дворян. Реальні училища перепрофілювали в технічні школи.

23 серпня 1884 – новий університетський статут. Ліквідовано автономію. Скасовано виборну систему виборів деканів, професорів, ректорів. Головна особа – голова попечительського округу до компетенції якого перейшли усі повноваження. 1885 відновлено форми одягу. Вартість навчання збільшилась в 5 разів до 50 крб.. Найбільш прогресивних викладачів звільнили за ліберальні погляди.

1883-1885 – закриття більшості жіночих курсів. Розпочалися студентські мітинги, хвилювання.

20. С/г наприкінці 19 ст.

У с/г поєднання реакційних кроків та певних поступок.

1881- зменшення викупних платежів на 16%.

1882 – запроваджено селянський банк, що почав функціонувати з 1883.

Травень 1886 вирішено скасувати подушні податки, що існували ще з Петра 1, але:

· Державних селян з 1886 перевели на викуп і податки з них за викуп землі збільшили в 1,5 рази.

· Запровадження прямих податків та збільшення опосередкованих (на кшталт нашого ПДВ)

Політика збереження цілісності селянських господарств. Сімейний розподіл господарства міг відбутися лише за підтримки 2/3 учасників сільського сходу.

Червень1893 – закон, що обмежив общинні земельні переділи. Тепер переділи проводилися раз на 12 років.

Грудень1893 – закон, що забороняв заставляти селянські земельні наділи. Скасовувалася стаття, за якою селянин міг достроково викупити землю та вийти з общини.

Навесні 1885 – відкриття дворянського банку, що давав дворянам землю під заставу земельна пільгових умовах.

Літо 1886 – положення про найм на сільські роботи. Дворянин міг вимагати повернення втікача, який не виконав робіт, що визначалися угодою. Поміщики могли робити вирахування з зарплат селян, арештовувати наймитів.

Літо 1889 – закон, що обмежив переселення селян.

21. Реформи кінця 19 ст.

Зміни в місцевому управлінні.

Літо 1889 – положення про земських дільничих начальників. Створено більше 200 земських дільниць.

В повітах запроваджено повітовий з’їзд, що складався з 2 присутствій: адміністративного та судового.

Для посади земського дільничого: нерухоме майно не менше 7 тис. крб.., вища освіта, досвід роботи 3 роки.

Земський начальник здійснював контроль над селянськими волосними та повітовими органами влади. Міг скасувати будь-яку постанову сільських сходів, усунути з посади волосного суддю. Постанови начальника остаточні і затвердженню не підлягали. Селяни вважали закон поверненням кріпацтва.

В 1890-ті проведено земську і міську контр реформ з метою посилення дворян у земствах. Обмеження представництва не дворян з метою обмеження компетенції земств та посилення контролю за ними.

Пазухін – автор проекту по перетворенню земств, уряд не наважився втілити в життя. Нове положення про губернські, земські та повітові установи. Права зберігалися, однак урізалися.

Землевласницька курія стала дворянською. Ценз для дворян зменшився вдвічі, а кількість місць вдвічі збільшилась за рахунок міської і сільської курій. Зріз ценз для міської курії.

Через земську контр реформу подальше обмеження прав земств. Їх діяльність контролював губернатор. Запроваджено нове присутствіє, в яке входив губернатор, губ. прокурор. Губернатор міг скасовувати рішення земств, а також внести на розгляд питання.

Виборча реформа скоротила участь селян, трудящих, дрібної буржуазії за рахунок збільшення майнового цензу.

14 серпня 1881 – надзвичайні заходи, що обмежували гласність у судочинстві в політичних справах. Запроваджено принцип незмінності суддів.

Вище дисциплінарне присутствіє сенату, яке мало зміщувати суддів у різні суди,або звільняти з роботи.

Обмеження ролі присяжних засідателів.

1894 – новий міністр юстиції Муравйов. Відбувається перегляд судебних статутів.

Дата добавления: 2014-01-11