Регламентація процесу праці

Навчання з питань охорони праці

Професійний добір

Для навчання роботи на складних, відповідальних і небезпечних ділянках проводиться професійний відбір осіб на основі об'єктивної оцінки психофізіологічних показників кандидатів.

Існує офіційний перелік робіт, де потрібен професійний відбір. На підставі цього переліку робіт складаються переліки професій, для яких є необхідним професійний добір.

У деяких міжгалузевих і галузевих правилах безпеки існують вимоги щодо кваліфікації, стажу роботи, віку, освітнього рівня (роботи з вибуховими речовинами) тощо.

Навчання та інструктаж працівників з питань охорони праці є складовою частиною системи управління охороною праці. Ці заходи проводяться із:

- учнями, вихованцями і студентами навчально-виховних закладів;

- працівниками в процесі їхньої трудової діяльності.

Усі працівники при прийомі на роботу та під час роботи проходять на підприємстві навчання, а також інструктаж з охорони праці, надання першої допомоги потерпілим унаслідок нещасних випадків, про правила поведінки при виникненні аварій.

Працівники, що виконують роботи з підвищеною небезпекою чи працюють там, де є необхідність у професійному відборі, проходять попереднє спеціальне навчання і перевірку знань з питань охорони праці в терміни, встановлені відповідними галузевими нормативними актами про охорону праці, але не рідше одного разу на рік.

Особи, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю або суміщають професії, навчаються та інструктуються як за їх основною професією, так і за тією, що суміщається.

Результати перевірки знань працівників з охорони праці оформлюються протоколом.

Організація навчання і перевірки знань з охорони праці на підприємстві покладається на працівників відділу кадрів або іншої служби роботи з персоналом.

Ураховуючи сучасні соціально-економічні умови і реальні потреби, актуальними в СУОП є забезпечення органів державного управління охороною праці та служб підприємств, організацій кваліфікованими фахівцями з відповідною професійною орієнтацією. Реалізація цієї функції покладена на вищі навчальні заклади Міністерства науки і освіти, Держнаглядохоронпраці та Національний НДІ охорони праці.

Підвищення кваліфікації працівників Держнаглядохоронпраці проводиться за модульною системою при Національному НДІ охорони праці.

Загальні вимоги до режиму праці та відпочинку встановлені працеохоронним законодавством, а на конкретному підприємстві правилами внутрішнього трудового розкладу. Існує ряд робіт, де ті чи інші обмеження зумовлені шкідливими і небезпечними факторами трудового процесу, які з погляду безпеки є визначальними в питаннях організації праці.

Так, нормативними актами регламентується загальна тривалість безупинного впливу шкідливих факторів чи роботи протягом зміни, наприклад, при вібраційному навантаженні, час безупинного перебування в кесонах, тривалість виконання звичайних аварійно-рятувальних робіт, робіт в умовах високої чи низької температури тощо.

Існують регламентації щодо праці неповнолітніх, обов'язкового зупинення робіт при несприятливих умовах (низька температура, велика швидкість руху повітря, снігопад, шторм, гроза).

21

1.Праця та її фізіолого-психологічні особливості.

Праця – це фізіологічний процес витрачання людської енергії. Крім того, в процесі праці активізуються усі психічні функції людини: сприйняття, мислення, пам’ять та інші. У процесі праці людство сприймає і переробляє інформацію, приймає і реалізує рішення, використовує засвоєні звання тощо. У процесі праці реалізується також комунікативна функція психіки, яка виявляється у спілкуванні працівників і є основою міжособистих відносин, способом організації спільної діяльності та методом пізнання людини людиною.

22

Отже праця – це сукупність фізіологічних та психічних процесів, які спонукають, програмують і регулюють діяльність людини. У процесі праці відбувається функціональне напрженнфя людини, яке зумовлене двома видами навантаженнь: м’язовим і нервовим. М’язові навантаження – визначаються, переважно, робочою позою, характером робочих рухів, напруженістю фізіологічних функцій тих органів, які задіяні при виконанні роботи стоячи або сидячи. Динамічні навантаження зумовлені м’язовим навантаженням при переміщенні у у просторі тіла або його частини. Нервові навантаження – зумовлені напругою уваги, пам’яті, сенсорного апарату, активізацією процесу мислення та емоційної сфери.

23

Залежно від співвідношення м’язових і нервових навантажень праця поділяється на розумову і фізичну, відповідно з перевагою навантажень на кору головного мозку (пов’язана з вищими психічними функціями) та з перевагою м’язових навантажень.

Співвіцдношення затрат м’язової та нервової енергії, виконавських і творцих функцій, механічних дій і операцій мислення у трудовому процесі характеризують зміст праці.

Фізична праця відрізняється великими витратами енергії, швидким стомленням та відносно низькою продуктивністю. При цьому посилюється кровообіг, постачання поживних речовин і кисню, видалення продуктів розпаду. При дуже важкій роботі настає стан кисневої недостатності – гіпоксія.

Основним працюючим органом при розумовій праці виступає мозок. Для розумової праці характерні: велика кількість стресів, мала рухливість, вимушена статична поза. При розумовій праці погіршується робота органів зору: Стійкість ясного бачення, гострота зору, адаптаційна можливість ока. Під час праці активізуються аналітичні і синтетичні властивості центральної нервової системи, прийом і передача інформації. Зосередження при розумовій праці у 5-10 разів вище ніж при фізичній.

24

2.Роль центральної нервової системи в трудовій діяльності людини;

Нервова система людини складається з центральної (ЦНС головний та спинний мозок) і периферійної (ПНС нервові волокна). За функція ми нервову систему поділяють на соматичну і вегетативну. Соматична н.с. регулює опорно-руховий аппарат і всі органи відчуття, а вегетативна – процес обміну речовини та роботу всіївнутрішніх органів. Найпростіші рухи регулює спинний мозок. Довгастий мозок керує травленням, диханням, кровообігом та іншими важливими функціями. Підкоркова і коркова частини головного мозку керують всією пихікою людини. ЦНС виконує рефлекторну, інтегровану і координаційну функції.

Рефлекторна діяльність мозку зумовлена безумовними і умовними рефлексами. Виконуючи інтегративну функцію, ЦНС забезпечує злагоджену взаємодію всії органів і систем організму, підтримує його стійкий внутрішній стан.

Несприятливі умови праці можуть привести до стомлення нервової системи, що послаблює її інтегративну функцію і може спровокувати розлад ряду фізіологічних систем: серцево-судинну, дихальну, шлунково-кишкову або привести до різних захворювань.

Завдяки координаційній функції ЦНС здійснює підпорядкування багатьої рефлексів одному, який має на даний час найважливіше значення для організму.

Вища нервова діяльність людини заснована на функціях двох сигнальних систем. Анатомічною основою першої сигнальної системи є –аналізатори. Аналізатор – це система нервових клітин, які сприймають і переробляють інформацію, яка надходить до них із зовнішнього і внутрішнього середовища організму. Анатомічною основою другої сигнальної системи (яка властива лише людині), є мовно-руховий аппарат, що тісно пов’язаний з зоровим і слуховим аналізаторами, а її подразником є слово.

Мова – підвищує здатність мозку відображати дійсність, забезпечує аналіз і синтез, абстрактне мислення, створює можливість для спілкування, використанні і передачі життєвого досвіду, досягнень культури і мистецтва.

Але в деяких випадках слово може бути негативним подразником і може призвести до розладів нервової всистеми, порушенню функціонування всіх систем організму і стати таким чином небезпечним виробничим фактором.

25, 26

3. Значення алаптаціцї в трудовому процесі.

Праця людини прямо пов’язана із виробничим середовищем. Працівник може нормально працювати лише тоді, коли умови зовнішнього середовища - оптимальні. Коли ж вони міняються, стають несприятливими, то на протидію їм органфізм людини включає механізм адаптації, який зберігає сталість внутрішнього середовища, або змінює його ву межах допустимого. Адаптація – це важливий засібпопередження травмування, виникнення нещасних випадків у трудовому процесі і відіграє значну роль в охороні праці.

Адаптація – це динамічний процес пристосування організму та цого органів до мінливих умов зовнішнього середовища.

Адаптація у трудовому процесі поділяється на фізіологічну,, психічну, соціальну та професійну.

Фізіологічна адаптація – це сукупність фізіологічних реакцій, які є в основі пристосування організму до змін отчуючих умов, і направлені на збереження відносної постійності його внутрішнього середовища – гомеостазу.

Гомеостаз – це відносна динамічна постійність складу та властивостей внутрішнього середовища і стійкість основних фізіологічних функцій організму людини.

Сутть механізму адаптації полягає у змінах меж чутливості аналізаторів, розширенні діапазону фізіологічних резервів організму та зміні в певних межах параметрів фізіологічних функцій. Процес фізіологічної адаптації має наступні фази: переважання явищ декомпресії (порушення функцій), неповного пристосування і відносно стійкого пристосування.

Психічна адаптація - - процес встановлення оптимальної відповідальності особистості до оточуючого середовища в процесі діяльності.

Гальмування мислення, низька швидкість переробки інформації, обмежений діапазон сприйняття, порушення функції пам’яті гальмують адаптацію; висока рухливість нервових процесів – її підвищує. Психічна адаптація залежить від психічних реакцій на стреси, кваліікації і культури людини, особливостей професіональної діяльності, конкретних умов праці тощо.

Соціальна адаптація – це пристосування працюючої людини до системи відносин у робочому колективі з його нормами, правилами, традиціями, ціннісними рієнтирами. Під час соціальної адаптації працівник отримує інформацію про колектив, систему діолових і особистих взаємовідносин. При несприятливому протіканні соціальної адаптації підвищується рівень стресу на роботі, наслідки якого позначаться на поведінці працівника і можуть привести до міжособових конфліктів та нещасних випадків.

Професійна адаптація – це адаптація до трудової діяльності, тобто, до робочого місця, знарядь і засобів праці, об’єктів та предметів праці, особливостей технологічного процесу і часових параметрів роботи тощо.

4. Показники тяжкості та напруженості праці.

Критерієм фізичного навантаження на організм людини в процесі праці є важкість праці, а критерієм навантаження на нервову систему є напруженість праці.

Важкість праці – характеристика трудової діяльності людини, яка визначає ступінь залучення до роботи м’язів: відображає фізіологічні витрати внаслідок фізичного навантаження.

Фізична важкість визначається робочим положенням, характером робочих рухів, ступенем напруженості фізіологічних функцій, процесом зниження витривалості, завантаженістю робочого дня.

Напруженість праці – характеристика трудового процесу, яка відображає навантаження переважно на нервову систему.

Напруженість праці визначається ступенем складності завдання, характером виконуваної роботи, сенсорним навантаженням (зорові, слухові аналізатори); емоційним навантаженням, монотонністю навантаження, щільністю робочого дня. Щоб дати оцінку відповідності праці біологічним можливостям організму людини та оцінити ступінь потенціальної небезпеки психофізіологічних чинників для працівника, треба мати кількісну характеристику небезпечних чинників на робочому місці і еталон для порівняння, визначений як безпечний рівень чинників. Такий еталоном є гігієнічні нормативи, які являють собою кількісні показники, що характеризують оптимальні чи допустимі рівні важкості та напруженості праці (“Гігієнічна класифікація за показниками шкідливості інебезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу від 31.12.1997 р., №382, затверджено міністерством охорони здоров'я України).

28

5. Характеристики небезпечних психофізіологічних та шкідливих чинників

До небезпечних психофізіологічних та шкідливих виробничих чинників належать фізичні (статичні, динамічні та гіподинамічні) і нервово-психічні перевантаження (розумове, зорове, емоційне).

5.1.Вплив втоми на безпеку праці

Надмірні фізичні та нервово-психічні перевантаження зумовлюють зміни у фізіологічному та психічному станах працівника, приводять до розвитку втоми і перевтоми.

Втома – це сукупність тимчасових змін у фізіологічному та психічному стані людини, які появляються внаслідок напруженої и тривалої праці і призводять до погіршення її кількісних і якісник показників, нещасних випадків. Втома буває загальною, локальною, розумовою фізичною, зоровою, м’язовою тощо.

Перевтома – це сукупність стійких несприятливих для здоров’я працывникыв функцыональних зрушень в організмі, які виникають внаслідок накопичення втоми.

Основною відмінністю втоми від перевтоми є зворотність зрушень при втомі і неповна зворотність при перевтомі. Проявами перевтоми є головний біль, підвищена стомлюваність, дратівливість, нервозність, порушення сну, а також такі захворювання як вегето-судинна дистонія, гіпертонія, виразкова хвороба, ішемічна хвороба серця тощо.

Втома характеризується фізіологічними і психічними показниками її ровитку.

Фізіологічними показниками розвитку втоми є артеріальний кров’яний тиск, частота пульсу, зміни у складі крові.

Психічними показниками розвитку втоми є: погіршення сприйнятливості подразників, зменшення здатності концентрувати увагу, свідомо її регулювати, посилення мимовільної уваги побічних подразників, які відволікаютьвід трудового процесу; погіршення запам’ятовування, сповільнення мислення, поява депресивних станів, збільшення часу реакцій на подразники, зміни гостроти слуху і зору.

29

Втома буває фізичною та розумовою.

Особливість фізичної праці є те, що вона викликає фізичне напруження організму при виконанні роботи. При сильному напруженні продовження роботи стає неможливим, і виконання її автоматично припиняється, а організм одразу ж переходить у фазу відновлення працездатності. Відновлення сил іде інтенсивно і у порвняно короткий час.

Розумова праця не має чітких меж між напруженням лрганізму і переходом у фазу відновлення. Відновлювані процеси після розумової праці відбуваються повільніше, ніж при фізичній. Несприятливі порушення в організмі працівника часто не ліквідовуються повністю, а акумулюються, переходячи в хронічну втому, або перевтому та різні захворювання. Втома породжує у працівників стан, який призводить до помилок в роботі, небезпечним ситуаціям і нещасним випадкам. Кожному четвертому нещасному випадку передує явно виражена перевтома.

Виробнича втома, як наслідок впливу на організм працівника трудових навантажень і умов виробничого середовища, в першу чергу, відіграє захисну роль і стимулює відновлювальні процеси. Тому заходи по запобіганню втоми не мають за мету ліквідувати це явище. Вони спрямовані на віддалення у часі розвитку втоминедопущення глибоких стадій втоми і перевтоми працівників, прискорення відновлення сил і працездатності.

30

Боротьба з втомою зводиться:

· - до покращення санітарно-гігієнічних умов виробництва (ліквідації заруднення повітря, шуму, вібрації, раціонального освітлення тощо).

· Професіональний відбір, організація робочого місця, правильне робоче положення, ритм роботи, раціоналізація трудового процесу тощо.

31

5.2. Вплив стресу на безпеку праці

Стрес – це стан психічної напруженості, викликаний небезпеками, які виникають у людини при вирішенні важливої для неї задачі.

За останні роки стрес психоемоційний став став глобальною проблемою виживання людства. Це підтверджується значною увагою до проблем струсу на міжнародному рівні.

Стрес характеризують як захисне явище, як вісник захворювання, як причину порушень низки життєво важливих функцій. Він характеризується зростанням активності мозку, підвищенням частоти серцебиття, ростом потоку крові, розширенням кровоносних судин тощо. Стрес є не лише доцільною захисною реакцією організму людини а ле й механізмом, який сприяє успіхові трудової діяльності в умовах перешкод, труднощів і небезпек. Проте стрес позитивно впливає на результати праці лише доти, доки не перевищено певний критичний рівень. При перевищенні цього рівня розвивається процес гіпермобілізації, який викликає порушення механізмів саморегуляції та погіршення результатів трудової діяльності аж до її зриву.

Стрес, який перевищує критичний рівеньназивається дистресом. Стресові впливи можуть стати причиною виникнення фізіологічних і психологічних змін, які призводять до небезпечних ситуацій та нещасних випадків.

32

Сильним стресом, який впливає на стан працівника та можливість виникнення небезпечних ситуацій є моббінг.

Моббінг - це “війна “ на робочому місці, призводить до виникнення у працівників стресового стану. Працівники реагують на моббінг фізіологічними та психічними розладами, а інколи він веде до травмування й самовбивств.

Основні причини моббінгу:

· - процес постійної модернізації виробництва, який викливає концентрацію сил і уваги в процесі праці, що зумовлює високу прдуктивність праці і, як наслідок соціальну незахищеність працюючого;

· страх втрати робочого місця;

· психологічний терор, зумовлений заздрістю і марнославством. Це створює негативний виробничий клімат, впливає на продуктивність праці, безпечність умов праці.

· Нудьга на роботі, коли процес праці не вимагає творчих зусиль.

Для профілактики, попередження і реабілітації наслідків психоемоційного стресу рекомендується застосовувати вправи (психотерапію, фізичні, водні процедури), масаж, адекватне харчування, вітаміни, релаксуючу музику тощо.

6. Психологічні аспекти праці. Підвищення рівня безпеки праці.

6.1. Вплив індивідуальних якостей працівника на безпеку праці.

33

Індивідуальні якості працівника (психофізіологічні, соціальні, виробничі) значно впливають на безпеку праці.

Серед психофізіологічних якостей слід відмітити наступні: недостатня здатність до розподілу і концентрації уваги, мислення, низькі якості щодо обережності, спостережливості, кмітливості, розсудливості; недостатня установка до праці тощо. Основними соціальними якостями працівника працівника, які необхідно враховувати при при створенні безпечних умов праці, є: ставлення до роботи, контакти з товаришами, керівництвом, соціально-політичні, соціально-економічні, побутові фактори тощо. Найбільш важливими виробничими якостями працівника є стаж та досвід роботи.

Найбільш значний вплив на безпеку праці справляє стаж роботи, а не вік працівника.

38

Для зменшення дії психофізіологічних чинників небезпеки в процесі праці необхідно враховувати індивідуальні якості працюючого,оскільки помилки на виробництві, а також нещасні випадки є наслідком зіткнень якостей людини з особливостями конкретної професійної діяльності. Для поліпшення безпеки необхідно проводити психофізіологічний відбір для широкого кола професій.

34

6.2. Мотивація безпеки праці

Можливості людини протистояти небезпеці визначаються ступенем її моьтвації до праці ідо її безпеки. Мотиви є тим психологічним фактором, який визначає чому людина в даній ситуації діє тільки так, а не інакше. Упроцесі роботи проявляються, в основному, мотиви вигоди і безпеки.

Мотиви вигоди проявляються в отриманні винагороди за результатами праці. Сюди входить матеріально (зарплата, премія) і соціальна вигоди (самостверження, престиж тощо).

Мотив безпеки проявляється у прагненні уникнути небезпек, які виникають у процесі праці. Під небезпекою слід розуміти не лише виробничі небезпеки, які загрожують здоров’ю і життю працівників, а й соціальні небезпеки (зменшення заробітку, позбавлення премії, пониження в посаді тощо). До безпечної роботи людину спонукає мотив самозбуреження – прагнення зберегти себе від небезпек праці.

Мотив характеризується силою дії, яка відображає ступінь усвідомленості та ясності об’єкта мотивації.

З точки зору безпеки праці особливої уваги заслуговує конфлікт мотивів. Особливий інтерес викливає конфлікт між мотивом вигоди та мотивом безпеки праці, коли бажання заробити більше переважає над прагненнм уникнути небезпечної ситуації.

37

Шляхи підсилення мотиву безпеки:

- стимулювання матеріально і соціально безпечну працю;

· створювати психологічний клімат в колективі, при якому падіння авторитету через порушення правил безпеки зводило б до мінімуму матеріальні вигоди, які могли б бути досягнуті за рахунок порушення правил безпеки.

35

6.3. Організація безпечної поведінки працівника в процесі праці

Одним з напрямв підвищення безпеки праці є організація безпечної поведінки працівника в процесі праці. Для цього необхідно:

–створювати психологічний настрій на безпечну поведінку;

–стимулювати безпечну поведінку;

–виконувати та контролювати правила безпеки праці.

–виховувати безпечну поведінки.

Безпечній поведінці в процесі праці сприяє “стимулювання” як засіб мотивації безпеки праці. Термін “стимул” визначається як спонукальна причина активізації” дій людини, особлтво у тих випадкаж, коли є прагнення одержати винагороду.

Чергове підвищення заробітної плати працівникові здійснюється з урахуванням роботи без порушень охорони праці. Працівники, що порушують норми охорони праці не мають шанси до професійного росту і є першими кандидатами на звільнення. В Україні найчастіше застосовується негативне стимулювання за порушення правил техніки безпеки праці. Найбільш доцільно та ефективно використовувати позитивне стимулювання.

Стимулювання охорони праці має бути індивідуальним. Для організації стимулювання повинні бути розроблені критерії оцінки рівня безпеки праці кожного працівника (бали, коєфіцієнти, тощо). Треба періцодично підводити підсумки безпечної роботми.

Значне місце у підвищенні безпеки праці, в організації безпечної поведінки займає процес навчання працівників з питань охорони праці.

Тривога невпевненість у собі, безпеці своєї праці приводять до небезпечних дій і є проявом недосвіченості працівника. Методи організації безпечної праці виконують і функцію виховання.

36

Виховання – це направлена дія на психіку людини з метою розвинути у неї якості, які сприяють її безпечній роботі. Засобами впливу на працівника в процесі роботи є:

– нормативні видання (інструкції, правила);

–плакати з безпеки праці;

–аудіовізуальні засоби (телебачення, кіно, бесіди);

–колективне обговорення з працівниками випадків порушення правил безпеки праці, шляхів підвищення рівня безпеки та умов роботи.

Ключовим напрямом виховання є формування у працівників нового працеохоронного мислення (пріоритетне значення охорони праці), ідеології безпеки та законослухняності. Важливим аспектом виховної роботи є:

– підготовка кваліфікованих спеціалістів у цій галузі;

–підвищення авторитету служби охорони праці.

Значне місце у вихованні безпечної поведінки і процесі праці приділяється пропаганді безпечних умов праці.

Пропаганда – це цілеспрямована робота щодо поширення передових ідей, положень та знань, які служать для закріплення, зміни та розвитку ставлення працюючих до формування нормативних актів про охорону праці.

Основні норми пропаганди: привернути увагу працюючих до актуальних питань охорони праці та небезпек виникаючих у процесі праці; розвіяти віру у неминучість, випадковість виникнення небезпечних ситуацій в процесі роботи, бо така віра породжує песимізм та апатію у роботі.

Засоби пропаганди: преса, радіо, телебачення.

39

.Атестація робочих місць;

Атестація робочих місць за умовами праці — це комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соціально-економічних факторів, які впливають на здоров'я і працездатність працівників у процесі трудової діяльності.

Безпека праці - такий стан умов праці, за якого виключено вплив на працівників небезпечних і шкідливих виробничих факторів (ГОСТ 12.0.002-80).

Важкість прац і — характеристика трудового процесу, що враховує переважне навантаження на опорно-руховий апарат і функціональні системи людини (серцево-судинну, систему дихання та інші), які забезпечують її діяльність (Гігієнічна класифікація праці №4137-86).

Результати атестації є основою для вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах, інших пільг та компенсацій, а також для розробки та реалізації організаційних, технічних, економічних і соціальних заходів колективного договору щодо поліпшення умов трудової діяльності.

Атестація проводиться на підприємствах, в організаціях, установах незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих та небезпечних виробничих факторів, які можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працівників, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

40

Дата добавления: 2014-01-11