Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Вогонь та пожежа

Читайте также:
  1. Changes in the Verbal System in ME and ENE
  2. Classification of hazards, dangerous and harmful factors
  3. II. Економічна думка в Київській Русі
  4. IV. Types of grammatical transformations.
  5. Lecture 3
  6. Note.Euphemisms have their antipodes which might be called disphemisms
  7. Абіотичні небезпеки
  8. Аварії на транспорті та ін.
  9. Актуальність питання пожежної безпеки у галузі АПК. Причини пожеж.
  10. Атмосферні стихійні лиха
  11. Бій ГПЗ та забезпечення розгортання головних сил батальйону при зустрічі з переважаючими силами противника. Дії роти у складі головних сил батальйону у зустрічному бою.
  12. Бойові можливості механізованого відділення в обороні

Параметр забезпеченості кредиту

Термін прострочення.

Термін пролонгації.

Термін до повернення кредиту.

Початковий строк видачі кредиту.

Параметр містить код початкового строку видачі кредиту і може набувати таких значень:

до запитання;

овернайт (1 день);

від 2 до 7 днів; від 8 до 21 дня; від 21 до 31 дня; від 31 до 92 днів; від 92 до 183 днів; від 183 до 365 днів; понад 365 днів.

Формат параметра — одна цифра.

Параметр може набувати значень першого параметра і формат параметра — відповідно одна цифра.

Визначається формат параметра — одна цифра, і він може набувати таких значень:

від 1 до 31 днів;

від 31 до 92 днів;

від 92 до 183 днів;

понад 183 дні.

Коди прострочення кредиту можуть набувати значень поперед­нього параметра, тому формат параметра як у 3, так в 4 — одна цифра.

Параметр забезпеченості кредиту набуває таких значень: забезпечений, незабезпечений, гарантований Урядом України; формат — одна цифра.

6. Параметр ризику: вказується категорія ризику кредиту відповідно до визначень, наведених у Положенні «Про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків», що затверджене постановою Правління НБУ від 27.03.88 за № 122.

Параметр набуває таких значеннь:

стандартні кредити;

кредити під контролем;

субстандартні кредити;

сумнівні кредити;

безнадійні кредити.

Формат — одна цифра.

Для депозитних рахунків (розміщених або залучених депозитів) визначаються такі параметри:

1. Термін розміщення (залучення) депозиту;

2. Термін до повернення депозиту.

Ці два параметри можуть набувати значень, аналогічних першому параметру для кредитних рахунків «Початковий термін видачі кредиту».

Згадані значення параметра визначаються також і для рахунків цінних паперів, являючи собою перший параметр «Термін до погашення». Крім цього параметра для рахунків цінних паперів визначаються ще деякі.

Місце емісії: може набувати значень:

Україна;

країни СНД та Балтії;

країни ОЄСР;

інші країни.

За наведеною досить непростою схемою аналітичного обліку комерційний банк досягає того, що набір параметрів аналітичного рахунку несе достатньо інформації про конкретного контрагента. Отже, у процесі вдосконалення бухгалтерського обліку в банках України велике інформаційне навантаження припадає саме на систему аналітики.

Вогонь супроводжує людину на всьому шляху розвитку цивілізації. Коли люди спочатку навчилися користуватися вогнем, а потім видобувати його, їхні можливості збільшились багаторазово. Так було відкрито, що вогонь може зберігати від псування продукти харчування, очищати поля від бур'янів, отримувати метал. Вогонь допоміг людині розселитися на планеті, забезпечивши потрібне тепло в різних кліматичних умовах. Опанування вогнем було необхідним чинником для виникнення й життя сім'ї. Він збирає навколо себе людей, вміщує об'єднувальну та очищувальну силу. Вміння користуватися вогнем дало людині почуття незалежності від циклічної зміни тепла та холоду, світа і темряви.



Вогонь є важливим емоційним символом. З оголеними головами люди дивляться на вічний вогонь біля пам'ятників загиблим, кожні чотири роки спостерігають естафету запаленого від сонячних променів олімпійського вогню, поети оспівують вогонь любові.

Робота двигунів внутрішнього згоряння, польоти літаків та космічних кораблів стали можливими завдяки опануванню та вмілому використанню могутньої сили вогню.

В той же час всім відомий дуалізм природи дії вогню на людину та середовище її помешкання. Вогонь, що вийшов з-під контролю, здатний викликати значні руйнівні, а також смертоносні наслідки. До таких проявів вогняної стихії належать пожежі.

ПОЖЕЖА — це неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що розповсюджується в часі і просторі.

Пожежа супроводжується знищенням матеріальних цінностей, створює загрозу життю та здоров'ю людей, довкіллю.

Проблема пожеж стає глобальною за своїми масштабами, зачіпляє не тільки національні, але й міжнародні інтереси. Катастрофа на Чорнобильській АЕС, тривалі пожежі нафтових об'єктів Іраку як наслідок війни у Перській затоці, горіння великих лісних масивів переконує нас у цьому.

Щорічно на Землі виникає близько 6 мільйонів пожеж!

Згідно з прогнозами, зробленими на бонові пожежної статистики, у світі протягом року може загинути на пожежах 225 тис. чоловік, 2 млн. 250 тис. чоловік - отримати каліцтво, 4,5 млн. - тяжкі опікові травми.

Пожежі з давніх давен були одним з найтяжчих народних лих. Полум'я перетворювало в попіл не тільки окремі будинки й селища, але й знищувало цілі міста - Рим в 64 р. н.е., Лондон - в 1666 р., Москву - в 1812 р., Гамбург - в 1943 р.

Під час правління імператора Нерона влітку 64 року н.е. в Римі виникла грандіозна пожежа. Вона продовжувалася шість днів. З чотирнадцяти районів міста три були знищені дотла, а в семи згоріла більша частина будівель. У вогні загинули тисячі людей. Серед населення Рима поширювалися чутки, що імператор наказав підпалити місто, щоб було натхнення від картини пожежі для написання поеми про загибель Трої. Ці чутки посилилися, коли стали відомі плани Нерона повністю перебудувати місто. Поголос виявився настільки небезпечним, що імператор та його оточення знайшли за необхідне для заспокоєння населення знайти та покарати «винних». Почалися масові арешти й жорстокі страти (віддача засуджених на роздирання звірами у цирку, розп'яття на хрестах, спалення) перших християн, яких оголосили «підпалювачами».

У середні віки великі міста Європи систематично спустошувалися пожежами. Неодноразово горіли Москва та Київ. Страсбург у XIV ст. горів вісім разів. Два рази повністю вигоряв Берлін. Велика пожежа 1666 р. в Лондоні знищила 460 вулиць та понад 13 тис. будинків.

Одним із найдраматичніших епізодів війни з Наполеонівськими арміями стала вереснева 1812 р. пожежа в Москві. З 9151 будинку, що були на той час в місті, згоріли 6596.

Метою операції союзних військ з кодовою назвою «Гоморра» було зни­щення воєнного потенціалу Гамбурга, в першу чергу, суднобудівних верфей, що забезпечували воєнно-морський флот фашистської Німеччини. В ніч на 28 червня 1943 р. над містом на висоті близько 5000 м з'явилося понад 700 англійських бомбардувальників. Була скинута велика кількість запалювальних бомб. Через 30 хв. після початку бомбардування чисельні вогнища пожеж вже не піддавалися організованому гасінню. Пожежа прийняла катастрофічні розміри. Вулиці стали схожими на вогняні ріки. Спостерігалися найбільш руйнівні види пожежі: «вогняний шторм» та «вогняний ураган». Так характеризує найвищу стадію розвитку цієї пожежі англійське документальне джерело: «Коли полум'я прорвалося крізь дахи багатьох будівель, виник стовп розжареного повітря. Він піднявся на висоту більше 2,5 милі та мав діаметр, як оцінювалося з літака, що летів над Гамбургом, 1-1,5 милі. Цей стовп розжареного повітря, вогню та диму перебував у шаленому русі: його живив стрімкий потік холоднішого повітря біля основи. У 1-1,5 милі від пожежі ця тяга повітря збільшувала силу вітру з 11 до 33 миль на годину. Біля меж площі, охопленої пожежею, швидкість повітря, мабуть, була ще більшою, тому що там були вирвані з коренем дерева діаметром 3 фути. Температура швидко досягла точки займання будь-яких горючих матеріалів...». Таким чином, липнева ніч ураганної пожежі стала чорною датою в історії Гамбурга. Була повністю випалена забудова на площі понад 13 км2, 215 км склала довжина згорілих будинків з фасадної сторони. Периметр території, що вигоріла, був 17,4 км. Повністю згоріло та сильно постраждало від вогню близько 40 тис. будівель.

21 грудня 1971 р. в столиці Південної Кореї (м. Сеул) виникла пожежа в готелі «Дай-Юн-Как». У барі, розташованому на другому поверсі готелю, сталося витікання газу з балона з пропаном. Газ спалахнув. Полум'я швидко охопило приміщення та поширилося до коридору, де загорілися синтетичні килими та горюче облицювання стін. Незабаром усі 22 поверхи будівлі готелю були у вогні. На цій пожежі загинуло 163 чоловіка. Готель, будівництво якого за цінами 1964 р. коштувало 4,8 млн. доларів, був повністю виведений з ладу.

Драматичні події сталися вранці 19 листопада 1984 р. в м. Сан Хуан Іксуатепек, що розташоване в 15 км від столиці Мексики, де були зосереджені великі нафтогазопереробні підприємства. О 5 год. 40 хв. стався вибух автомобіля для перевезення зрідженого газу, виникла пожежа, внаслідок якої через недовгий час вибухнув газгольдер, де зберігалося понад 1 млн. літрів газу. Вибухова хвиля зруйнувала будівлі, трубопроводи, резервуари. Вогонь охопив велику газорозподільну станцію. Пролунав ще один вибух, і стовп полум'я піднявся на висоту декількох сотень метрів. Пожежа поширилася на міські будівлі та житлові будинки. Катастрофа забрала життя 410 людей, 4500 чоловік отримали опіки та поранення, понад 200 тис. чоловік залишилося без домівок. З небезпечної зони було евакуйовано близько 0,5 млн. жителів Іксуатепека.

Як наслідок вибуху та пожежі на станції Арзамас-1 загинуло 806, травмовано близько 700 чоловік, понад 700 сімей залишилося без житла. Під час катастрофи біля Уфи в червні 1989 р., коли два пасажирських потяги опинилися в газовій хмарі, що утворилася внаслідок розгерметизації газопроводу, постраждало близько 1200 чоловік. Опіки різної тяжкості отримали понад 97% постраждалих, кожний п'ятий з них помер.

На пожежі 28 жовтня 1995 р. в метрополітені м. Баку загинуло 289 чоловік, 270 - отримали травми. Внаслідок пожежі в наметовому містечку пілігримів під Меккою загинуло понад 300 чоловік.

На жаль, перелік подібних пожеж значно більший.

Пожежі стали серйозною проблемою для багатьох країн світу.

§ 2. Основні етапи розвитку пожежної справи

Вогонь погрожує людям з моменту його з'явлення на Землі, і протягом цього періоду люди намагаються знайти захист від нього. Перші відомості про знаряддя боротьби з вогнем надійшли до нас з Давнього Риму, де в V-IV ст. до н.е. для розтягування конструкцій осель, що горіли, використовували довгі жердини, а для доставляння води до місця пожежі використовувалися глечики з двома ручками по боках. У давніх греків та римлян в обов'язки денної та нічної сторожі входило подавання сигналу тривоги у разі виявлення пожежі.

Одним із найстародавніших механізмів, створених людиною, є пожежний насос ручної дії, винайдений грецьким вченим-механіком Ктесібієм, що жив в Александрії у ІІ-І ст. до н.е. Цей двоциліндровий поршневий насос (рис. 1.1) мав всмоктувальний та напірний клапани, важіль-балансир та інші елементи сучасних насосів. Учень Ктесібія - Герон винайшов поворотну трубу (шийку), завдяки використанню якої насос став справді корисним під час гасіння пожеж.

Перші спогади про заходи боротьби з пожежами на території Київської Русі є в «Руській правді» - законодавчому положенні, яке з'явилося в XI ст. Оскільки найбільш характерною причиною пожеж було необережне поводження з вогнем, то основні заходи щодо їх запобігання містилися в суворому обмеженні або навіть забороні користуватися вогнем у літній сухий період та жорсткому, до смертної кари покаранні винних. Основним способом ліквідації пожеж було руйнування дерев'яних будівель, що дозволяло попередити масштабне поширення вогню. Покрівлі та стіни будинків під час пожежі покривалися лубами, мішковиною, які весь час поливалися водою з відер. Запаси води вміщувалися в бочках та чанах, що встановлювалися на горищах та в дворах. На шляхах поширення вогню встановлювалися так звані паруси з цупкої тканини та луб'яні щити, змочені водою.

У 1672 р. голландець Ян ван дер Гейде винайшов насос з напірним рукавом, що надало можливість подавати воду на значну відстань. Згодом з'явилися й гнучкі всмоктувальні рукави, що дозволяли забирати воду з відкритих водойм. Такі насоси з рукавами залишалися найбільш потужним та основним технічним засобом гасіння пожеж до 1829 р., коли було винайдено паровий пожежний насос.

Рис. 1.1. Пожежні насоси: а - Ктесібія - Герона; б - Ян пан дер Гейде; в - Антона Платнера;

г - пожежний інструмент; д - пожежні візки

З ХУІІ-ХУШ ст. починають впроваджуватися протипожежні правила в будівництві. У нових будівлях стали зводити брандмауери - протипожежні стіни. Визначаються протипожежні відстані (розриви) між будівлями. Садиби, двори, будинки, селища комплектуються пожежним інвентарем: відрами, сокирами, щитами з повсті, драбинами, гаками, парусами, водоливними трубами тощо. З'являється пожежно-сторожова служба.

Перші автоматичні установки водяного пожежогасіння являли собою бочкоподібні посудини з водою, оснащені пороховим зарядом. Під час вибуху вода розбризкувалася на все приміщення й таким чином заливала вогонь. Такі знаряддя були розроблені в 1708-1710 рр. в Росії за участю Петра І, а також в 1715 р. - Захарієм Грейлем в Німеччині, в 1723 р. - Годфреєм у Великобританії.

Прообраз сучасної автоматичної пожежної сигналізації з'являється на початку XIX ст., коли в ряді країн Європи та СІЛА під стелею пожежонебезпечних приміщень стали натягувати шнури з горючих ниток. Під дією вогню шнур перегоряв, важіль, що був підвішений до нього, падав та вдаряв мідну таріль або приводив у дію пружинне заведення дзвона тривоги.

У 1851 р. німецька фірма «Сіменс і Гальське» виготовила першу електричну пожежну сигналізацію, використавши для цієї мети апарат Морзе.

У другій половині XIX ст. були винайдені та отримали масове розповсюдження спринклерні та дренчерні установки пожежогасіння, з чим безпосередньо пов'язані імена Стюарта Гаррісона (Великобританія), Генрі Пармелі та Фредеріка Гріннеля (СІЛА). Останній винайшов відбивач, що дозволив подавати воду у всіх напрямках.

На початку XX ст. була вперше отримана хімічна піна для гасіння пожеж нафтопродуктів, з'явилися автоматичні пожежні сповіщувачі, хімічні пінні та порошкові вогнегасники.

Ось деякі історичні дати та факти становлення пожежної справи в Україні:

1832 р. - заснування в м. Києві постійного штату пожежної частини поліції;

1841 р. - створення Київської пожежної охорони.

1853 р. - поява першого пожежного поршневого насоса з паровим двигуном;

1870 р. - улаштування в м. Києві та в інших великих містах України перших пожежних гідрантів;

1896 р. - заснування в м. Києві добровільного пожежного товариства;

1921 р. - відкриття в м.. Харкові курсів пожежних техніків;

1923 р. - створення в м. Києві курсів пожежних інструкторів-техніків;

1925 р. - заснування в м. Одесі пожежно-технічної школи;

1932 р. - відкриття Запорізького пожежного технікуму;

1941 р. - формування полку з працівників пожежної охорони в м. Києві;

1957 р. - утворення добровільного пожежного товариства України;

1977 р. - відкриття павільйону «Протипожежний захист» на ВДНГ УРСР;

1986 р. - героїчна робота пожежників України щодо ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків;

1992 р. - створення Українського науково-дослідного інституту пожежної безпеки МВС України;

17 грудня 1993 р. - прийняття Верховною Радою України Закону України «Про пожежну безпеку»;

2 січня 1995 р. - видання Указу Президента України «Про День працівників пожежної охорони», яким встановлено професійне свято - День працівників пожежної охорони, що відзначається щорічно 29 січня;

1996 р. - заснування журналу «Пожежна безпека».

§ 3. Пожежна безпека оточуючого світу

Аналіз статистики пожеж за останні десятиріччя дозволяє зробити висновок про постійне зростання кількості пожеж в більшості країн світу. При цьому одночасно збільшуються економічні, екологічні втрати від них, зростає кількість жертв. Навіть у тих країнах, де досягнуті певні успіхи зі скорочення кількості пожеж, вони продовжують завдавати великих збитків.

Різке зростання обсягів добування, перероблення, зберігання та транспортування пожежовибухонебезпечних речовин (природного газу, нафти та нафтопродуктів, зріджених вуглеводневих газів тощо) супроводжується появою якісно нових видів речовин та матеріалів, небезпечних під час їх горіння. Насичення багатьох країн світу як результат науково-технічного прогресу, потенційно небезпечними виробництвами часто випереджає рівень їх протипожежного захисту. Більш того, нерідко на початкових стадіях життєвого циклу об'єктів та окремих технологічних процесів (наприклад, при проектуванні, монтажі устаткування тощо) здійснюються неконтрольовані зміни рівня пожежної небезпеки. Такі тенденції збільшення ймовірності виникнення пожеж є також наслідком надзвичайно швидкого зростання чисельності населення нашої планети: від 1,6 млрд. чоловік на початку XX ст. до 5,5 млрд. - в кінці. Внаслідок цього значно розширилися масштаби господарської діяльності людини. Тому й просліджується загальна закономірність:

чим швидше розвивається суспільство, наука й техніка, чим динамічніші темпи приросту промисловості, тим актуальнішою постає проблема пожеж і забезпечення пожежної безпеки.

Ще декілька десятиріч тому не виникали пожежі на об'єктах атомної енергетики, в обчислювальних центрах і комп'ютерних системах, в космічних кораблях, тому що ці об'єкти тільки проектувалися та будувалися.

Підвищенню рівня пожежної небезпеки промислових об'єктів значно сприяє зростання енергоозброєності виробництв, збільшення щільності транспортних комунікацій, підвищення рівня температур та тиску в технологічному устаткуванні, використання нових видів полімерних матеріалів із підвищеними показниками пожежної небезпеки. У сучасних виробництвах зі зменшенням ймовірності виникнення пожеж збільшується тяжкість наслідків від них, збільшуються пошкоджені площі.

На зростанні кількості пожеж у промисловості та в побуті впливає випуск та використання пожежонебезпечних електричних приладів і виробів, опалювальних установок та обладнання, їх некваліфікований монтаж, експлуатація та ремонт, використання великої кількості легкозаймистих та горючих матеріалів під час будівництва та оздоблювання будівель. Аналіз пожеж показує, що досягнення гранично допустимих значень небезпечних факторів пожежі виникає через 5-10 хв. з моменту початку пожежі, а втрата несучої здатності будівельних металевих конструкцій - через 10-15 хв. При цьому середній час початку ефективних дій пожежних підрозділів становить 25 хв.

Посилює пожежну небезпеку зростаюча концентрація горючих речовин і матеріальних цінностей, що припадає на одиницю площі будівель. Крім того, сталь, бетон, цегла, скло, що замінюють у будівництві деревину, створили хибне уявлення надійного захисту від вогню, який все більше «ховається» в електричні проводи, мікрохвильові печі, телевізори, газові пальники, тобто стає не таким звично відкритим та «ясним» у своїй небезпеці.

Зі збільшенням щільності населення спостерігається зростання площі та поверховості будівель та споруд, що проектуються. Вже сьогодні розроблені проекти будинків у 500 поверхів, критих стадіонів на 200 тис. чоловік, торгових комплексів площею 1 км2. Розпочато будівництво частини подібних гігантів. Оцінити пожежну небезпеку таких архітектурних споруд досить складно та навряд чи сьогодні й можливо, однак однозначно можна стверджувати, що рівень їхньої пожежної небезпеки дуже високий, адже пожежі в значно менших за розмірами багатоповерхових будинках призводять до трагічних наслідків.

У лютому 1974 р. весь світ був приголомшений звісткою про катастрофічну пожежу в висотному будинку бразильського міста Сан-Паулу.

25-поверховий будинок, що мав ім'я «Жоельма», був збудований в 1972 р. Виконаний із залізобетонних конструкцій, він складався з двох асиметричних блоків, з'єднаних у центрі чотирма ліфтовими шахтами та сходовою кліткою. У будинку розташовувався головний офіс одного з великих банків, юридичні та комерційні компанії. Через два роки після введення в експлуатацію вогонь перетворив цей красивий новий будинок в чорний від кіптяви бетонний остов. Преса пізніше сповістила, що власники «Жоельми» з метою економії коштів під час будівництва та наступного отримання максимального прибутку знехтували основними протипожежними вимогами щодо такого роду споруд. У будинку була відсутня пожежна автоматика. Сходова клітка не мала протидимного захисту, не було передбачено других (запасних) евакуаційних сходів. Для облицювання шляхів евакуації використовували синтетичні матеріали, які мали підвищену займистість.

Пожежа в будинку «Жоельма» виникла близько 8 год. 40 хв. перед початком робочого дня. В цей час в приміщеннях висотного будинку знаходилося 756 чоловік (близько 200 службовців ще не прибули на роботу). Один з службовців почув підозріле потріскування з офісного приміщення, розташованого в північному блоці 12-го поверху. Він повідомив про це чергового, який, увійшовши до кімнати, виявив кондиціонер, що горів. Черговий вибіг до коридору, щоб вимкнути електроживлення кондиціонера на розподільному щитку. Коли він повернувся до приміщення, то побачив, що загорілися штори на вікнах та меблі. Тільки після цього він побіг за вогнегасником, але ввійти до палаючого приміщення вже не зміг через густий дим. Він не побачив осередку пожежі та спрямовував вогнегасну речовину з вогнегасника будь-куди, що не дало ніякого ефекту. Вогонь почав свій фатальний похід...

До 9 год. 40 хв. пожежа вже поширилася на 14 верхніх поверхів. Пожежники привели до дії всю наявну техніку. Пожежа тривала більше 4 годин.

Причиною пожежі комісія визначила коротке замикання в електропроводці кондиціонера. На цій пожежі загинуло 179 чоловік: 40 розбилося, коли вистрибували під впливом полум'я та високої температури з верхніх поверхів будинку, 90 згоріло на покрівлі, тіла інших 49 чоловік були виявлені у внутрішніх приміщеннях. Постраждало 300 чоловік. Повністю вигоріли 14 з 25 поверхів будинку.

Тяжкість наслідків від пожеж значною мірою зумовлена недостатньою захищеністю будівель та споруд системами автоматичного протипожежного захисту, їх некваліфікованим обслуговуванням.

Відстає від сучасних вимог й технічна оснащеність пожежної охорони, в якій відсутня достатня кількість якісних засобів рятування людей, захисту особового складу та засобів пожежогасіння. Це призводить до збільшення тривалості гасіння пожеж, зростання кількості жертв та матеріальних збитків.

Загальне підвищення рівня пожежної небезпеки не змогло не відбитися на зростанні загибелі людей на пожежах. До найбільш значних людських жертв призводять великі пожежі. В цілому на планеті за 90 років поточного століття виникло 108 пожеж та вибухів, що призвели у кожному випадку до загибелі понад 20 чоловік. Із табл. 1.1 видно, що кількість такого роду інцидентів значно збільшилася за останні 20 років.

Таким чином, можна зробити невтішний висновок, що

пожежна небезпека оточуючого світу постійно зростає.

Таблиця 1.1 - Частота пожеж і вибухів із загибеллю понад 20 чоловік

у кожному випадку за 90 років XX ст.

Роки Пожежі Вибухи Всього
1900-1909
1910-1919
1920-1929
1930-1939
1940-1949
1950-1959
1960-1969
1970-1979
1980-1989

§ 4. Наслідки пожеж

Сьогодні навіть найрозвиненіші економічні системи відчувають серйозні збитки від пожеж. Тому з кожним роком суспільство має виділяти для протипожежного захисту все більш значні кошти.

Цікаві дані були опубліковані в США в 1991 р.: вартість забезпечення пожежної безпеки у США оцінювалася в 115 млрд. доларів (прямі та побічні збитки від пожеж, витрати на страхування, утримання пожежної охорони, профілактику пожеж). Додано також 14 млрд. доларів на відшкодування збитків, пов'язаних із загибеллю та травмуванням людей. Таким чином, отримано суму близько 130 млрд. доларів, що склало 3% валового внутрішнього продукту (ВВП) США.

Наслідки пожеж визначаються сукупністю видів збитків від них.

ПРЯМІ ЗБИТКИ - це втрати, пов'язані зі знищенням або пошкодженням вогнем, водою, димом і внаслідок високої температури основних фондів та іншого майна підприємства, установи і організації, а також громадян, якщо ці втрати мають прямий причинний зв'язок з пожежею.

ПОБІЧНІ ЗБИТКИ - це втрати, пов'язані з ліквідацією пожежі, а також зумовлені простоєм виробництва, переривом у роботі, зміною графіка руху транспортних засобів та іншою втраченою внаслідок пожежі вигодою.

СОЦІАЛЬНІ ЗБИТКИ - це втрати через невикористані можливості внаслідок виключення трудових ресурсів з виробничої діяльності та витрат на проведення заходів внаслідок загибелі та травмування людей на пожежах.

ЕКОЛОГІЧНІ ЗБИТКИ - це втрати, пов'язані із забрудненням продуктами горіння та виробництва, а також засобами гасіння пожеж атмосфери, води, ґрунту, живих організмів та рослинності.

Статистика свідчить, що прямі збитки з розрахунку на 1 чоловіка в рік зростають в Італії - на 4 долари, у Франції - на 5, у Великобританії - на 8, у Німеччині - на 13, у США - на 15 доларів.

При зростанні чисельності населення на 1% кількість пожеж збільшується приблизно на 5%, а збитки від них зростають на 10%.

Прямі збитки від пожеж в США перевищують 8 млрд. доларів за рік, середні прямі збитки від однієї пожежі в 1990-1994 рр. в США складали 4215 доларів.

При Організації Об'єднаних Націй створений та діє Всесвітній центр пожежної статистики. Цей центр публікує звіти та бюлетені, в яких наводяться порівняльні дані про «вартість» пожеж у ряді країн світу. Для зручності порівняння величини збитків подають у частці валового внутрішнього продукту відповідної країни (в процентах). Прямі збитки в середньому складають 0,2-0,3% ВВП.

Побічні збитки можуть бути меншими за прямі, а можуть й значно перевищувати останні.

Величина побічних збитків як наслідків пожеж на виробництві (по відношенню до прямих збитків) не є сталою величиною, а змінюється, за висновками деяких наукових установ, у різних галузях від 41 до 340%.

Характерною рисою нашого часу є швидке та неухильне зростання значущості соціальних факторів. Наслідки пожеж, виражені в загибелі людей, підтверджують, що такі трагедії вносять в життя суспільства додаткові складності, пов'язані з розпадом сімей, збільшенням безнаглядності дітей, хворобами та стресами. Соціальну напругу збільшують й втрати від вогню житлового фонду. Тільки в Україні щотижня пожежі руйнують або пошкоджують 600-700 осель громадян.

Більшість видів соціальних збитків не підлягає прямій економічній оцінці, хоча певна частина соціальних збитків може бути оцінена за економічними показниками, наприклад, за витратами в галузі охорони здоров'я та соціального забезпечення.

За даними Департаменту здоров'я, освіти та благополуччя СІНА, кожного року в цій країні з приводу опіків потрапляють в лікарні близько 100 тис. чоловік на загальний термін до 2 млн. діб. Матеріальні збитки та витрати на лікування оцінюються в 1 млрд. доларів. Крім того, майже 50 тис. чоловік, що отримали травми на пожежах, потребують тривалого (від 6 тижнів до 2 років) та дорогого лікування, включаючи багаторазові пластичні та реконструктивні операції.

Загальносвітова статистика свідчить, що в середньому на одного загиблого припадає 25-30 обпалених, які отримали опіки різного ступеня, витрати на лікування яких складають близько 2% загальних збитків від пожеж.

Потерпілі на пожежах часто виключаються зі сфери суспільного виробництва. На їх утримання витрачаються чималі кошти з фондів соціального забезпечення, страхування тощо. Наслідки проникають значно глибше, діючи на настрій та працездатність членів сім'ї потерпілого, на успішність його дітей, рівень благополуччя.

До соціальних збитків належать й такі негативні чинники, що впливають на економіку країни, як скорочення робочих місць на підприємствах, зниження товарообігу, зменшення попиту на послуги.

Соціальні наслідки великих пожеж у 25% випадків є відчутними для підприємств ще як мінімум чотири роки після пожежі.

Тобто існує безпосередня зацікавленість суспільства в зниженні кількості пожеж, які спричиняють шкоду здоров'ю та здатні призвести до загибелі людей.

Порівняння витрат на забезпечення пожежної безпеки, що припадають на одного жителя в різних країнах, наведене в табл. 1.2.

Таблиця 1.2 - Питомі витрати на забезпечення пожежної безпеки в різних країнах

№ п/п Країна Витрати на 1 чол. із забезпечення пожежної безпеки, нім. марок За який рік наведені дані
1. Бельгія
2. Болгарія
3. Великобританія 1990-1991
4. Венгрія
5. Німеччина
6. Греція
7. Данія
8. Ірландія
9. Латвія
10. Люксембург
11. Нідерланди
12. Норвегія
13. Росія
14. Фінляндія
15. Франція
16. Швеція
17. Естонія
18. Японія

З розвитком промисловості та зростанням населення все чіткіше простежується екологічний аспект небезпеки пожеж. Практично будь-яка пожежа, спричиняє шкоду довкіллю. Велика кількість пожеж у світі впливає на зміну клімату не тільки в регіонах, але й на всій планеті. Стійким символом останніх десятиріч стали великі аварії та катастрофи. У більшості випадків вони призвели до залпових викидів, що забруднюють довкілля, а деякі з них викликали безповоротні процеси руйнування. До подібних прикладів належать: катастрофа на Чорнобильській АЕС (Україна), вибух на хімічному заводі в м. Бкопал (Індія), пожежа на складі хімічних речовин в м. Базель (Швейцарія).

До колосальної екологічної катастрофи призвела пожежа вночі 1 листопада 1986 р. у швейцарському м. Базель на складі заводу «Швайцерхалле», що належить хімічному концерну «Сандос», де знаходилось 1246 тонн отруйних та пожежонебезпечних хімічних речовин. Стовп вогню досягав висоти 60 м, вибухали бочки з розчинниками та іншими хімікатами. Силами 160 пожежників вогонь вдалося приборкати, однак вода, що була у великій кількості вилита на пожежі, після перемішування з отрутохімікатами проникла до каналізаційної системи, звідти - в річку Рейн. Таким чином в найбільшій річці Центральної Європи опинилося близько 30 тонн токсичних речовин і, що найнебезпечніше, - принаймні 200 кг ртуті. 6 - 7 листопада із Рейну між Базелем та Карлсруе було виловлено більше мільйона мертвих риб. Німецька газета «Унзере Цайт» писала: «У Бонні та Кельні хвилі Рейну викидають на береги дохлу рибу. Помітні й мертві птахи, що потрапили, очевидно, в отруєну димну хмару. Разом з водами Рейну отруйна смерть розповсюджується на Центральну Європу». Катастрофа порушила водний та природний баланс басейну ріки Рейн на довгі роки.

Велика пожежа виникла в червні 1988 р. на заводі фірми Ргоіех, поблизу м. Шато-Рено, у Франції, де виробляють близько 800 проміжних хімічних продуктів, в більшості горючих і токсичних. Як наслідок, зруйновані майже 6 тис. м2 будівель та сховищ, знищена 1/4 частина всього заводу. Пожежа призвела до забруднення довкілля та річки. Заражені стоки досягли колектора питної води, що викликало зупинення насосів і зробило неможливим споживання води з цього джерела протягом 5 днів для міста з населенням 200 тис. жителів.

Збитки у 3 млн. фунтів стерлінгів завдала пожежа, що мала місце в ангарі для літаків (Англія), де зберігалося 400 тонн натуральної та синтетичної гуми, велика кількість розчинників. Газоповітряне середовище на місці пожежі досягло високого ступеня токсичності внаслідок того, що до зони горіння потрапили такі небезпечні хімічні речовини, як ксилол, трихлоретилен, триметакрилат тощо. Вимушені були евакуювати людей. Осадження частинок сажі, що переносилися димом і вітром, було зафіксовано на відстані понад 12 км від місця пожежі.

Серйозну екологічну катастрофу викликала пожежа в 1994 р. на о. Корсика, де було уражено більше 70% лісистої частини острова.

У разі пожежі продукти горіння попадають в атмосферу. Як раніше згадувалося, на Землі щорічно виникають мільйони пожеж, димові гази яких вміщують токсичні продукти горіння й термічного розкладу різних речовин і матеріалів. Процес горіння будь-якої речовини супроводжується витратою повітря та генерацією продуктів горіння, а також тепловим випромінюванням. Так, під час згоряння 1 м3 природного газу витрачається 5 м3 повітря, об'єм продуктів горіння складає більше 10 м3. Теоретично необхідна кількість повітря для повного згоряння речовини та об'єм продуктів горіння, що викидається в атмосферу, наведені в табл. 1.3.

Таблиця 1.3 - Витрати повітря для повного згоряння речовини

та об'єм продуктів горіння, що утворюється

Речовина Витрати повітря для повного згоряння 1 кг речовини, м3 Об'єм продуктів горіння, м3
Деревина 4,2 4,9
Солома 4,6 4,6
Торф 5,8 7,6
Кам'яне вугілля 8,0 11,5
Метан 13,4 14,4
Нафта 11,4 12,1
Природний газ 5,0 10,6

Зафіксовані випадки глобального (планетарного) поширення екологічних наслідків пожеж.

Наприклад, космонавти спостерігали шлейфи диму від лісових пожеж в Африці, що досягали узбережжя США та Канади.

Тільки пожежі в лісах викликають чисельні явища, що впливають на життя регіонів. До них належать обміління річок та припинення судноплавства, припинення польотів літаків та руху на залізницях, отруєння димом -«димна мла», загибель тварин та рослин, знищення населених пунктів та різних об'єктів, зміни пейзажів, травмування та загибель людей.

16-17 травня 1990 р. в Іркутській області (Росія) під дією штормового вітру лісові пожежі, що виникли, за 3 години поширилися на житлові масиви та господарські об'єкти 8 міст та 20 районів області. Як наслідок пожеж загинули 27 чоловік, згоріло 747 житлових будинків, 1123 дачні забудови. Загинуло 190 голів худоби. В гасінні пожеж брали участь 1358 працівників пожежної охорони, 40 співробітників органів внутрішніх справ, 460 військовослужбовців, 5374 особи з числа населення та працівників підприємств. Були задіяні 255 одиниць пожежної та 160 одиниць іншої пристосованої техніки.

Пожежі в лісах та на відкритій місцевості негативно впливають на грунт, при цьому знищується в глибину до 25 см родючий шар та рослинність, які запобігають ерозії. У ряді випадків люди вимушені були залишати постраждалі від пожежі райони, які поступово перетворювалися у випалену пустелю внаслідок втрати плодоносності грунту та висихання джерел води.

Для гасіння однієї середньостатистичної пожежі необхідно близько 50 м3 води.

Щорічно на ліквідацію 6 млн. пожеж на Землі потрібно близько 300 млн. м3 води.

Охолодження та гасіння довготривалих пожеж «вимагає» цілі ріки води. Так, середні витрати води для гасіння газонафтових фонтанів складають 500-800 л·с-1, а тривалість ліквідації таких пожеж іноді обчислюється місяцями.

Під час подавання води в зону горіння відбувається інтенсивне пароутворення. 31л води під час випаровування виникає 1700 л водяної пари. Одночасно пара і вода насичуються різними, в тому числі отруйними й токсичними речовинами і, потім випадають на землю у вигляді опадів, стікають до річок, морів та озер, проникають до грунту, тривалий час зберігаються в біосфері, збільшуючи при цьому парниковий ефект.

Колосальна кількість теплової енергії, що утворюється в процесі горіння різних речовин і матеріалів під час пожеж, повертається до атмосфери і додатково бере участь у природному кругообігу.

Потужність теплових колонок над пожежами буває настільки великою, що головні розлітаються в радіусі до декількох кілометрів, а потоки повітря всмоктуються до епіцентру пожежі зі швидкістю понад 50 км/год. Палаючі факели над вогнищами пожеж часом досягають висоти сотень метрів. Таким чином, гостро стоїть питання про екологічний захист від впливу пожеж.

Основні наслідки впливу пожеж на людину та довкілля наведені на рис. 1.2 (див. с. 15).

§ 5. Динаміка пожеж в Україні. Основні тенденції та причини

Проблема пожеж, як ми вже впевнилися, маючи планетарні масштаби, одночасно залишається гострою проблемою для окремих країн світу. Не залишилася осторонь від цієї біди й Україна.

Тільки протягом однієї доби в Україні виникає в середньому 110-120 пожеж, на яких гинуть 6-7 чоловік, отримують травми 4 чоловіки. Щодоби підрозділи державної пожежної охорони у середньому здійснюють 550 виїздів; щорічно з вогню пожежники рятують 4—5 тисяч чоловік.

З метою досягнення об'єктивності та для кращого порівняння статистичних даних про пожежі та їх наслідки, введені відносні показники на 10 тис. та на 1 млн. населення, основні з яких для ряду країн наведені в табл. 1.4.

У 1998 році в Україні зареєстровано 41294 пожежі, на яких загинуло 2202 чоловіки (в т.ч. 139 дітей), 1261 чоловік отримали травми.

Загальні показники стану з пожежами та їх наслідками за останні роки в нашій країні наведені в табл. 1.5.

Як бачимо, за останні 10-12 років кількість пожеж збільшилася майже втричі, кількість знищених вогнем будівель - більше ніж у вісім разів.

Найдраматичніше виглядає динаміка загибелі людей на пожежах, яка має загальну тенденцію до зростання (рис. 1.3).

Рис. 1.2. Наслідки впливу пожеж на людину та довкілля

Таблиця 1.4 - Відносні показники кількості пожеж та їх наслідків

в Україні та деяких інших країнах

Країна Кількість пожеж на 10 тис. населення, од. Кількість загиблих на 1 млн. населення, чол. Прямі збитки на 1 млн. населення, млн. доларів США
Україна 8,2 43,6 0,20
Росія 18,5 93,6 1,61
Білорусь 14,8 0,36
США 32,4
Японія Немає даних

Примітка. В таблиці наведені показники для України за 1998 рік; для Росії та Білорусі - за 1997 рік; для США та Японії - середні показники на початок 90-х років.

Таблиця 1.5 - Загальні показники ставу з пожежами та їх наслідками в Україні

за останні п'ять років (у порівнянні з 1985 р.)

  Роки
Кількість пожеж
Кількість пожеж на 10 тис. населення 2,9 10,0 9,3 9,1 8,3 8,2
Кількість пожеж у містах
Кількість пожеж у селах
Загинуло чоловік
Знищено та пошкоджено будівель, од.

Рис. 1.3. Кількість людей, загиблих на пожежах в Україні

Розподіл кількості загиблих за місяцями року, часом доби, обставини та причини, які сприяли та призвели до трагічних наслідків за даними 1998 р., наведені на рис. 1.4.

 

РОЗПОДІЛ КІЛЬКОСТІ ЗАГИБЛИХ ЛЮДЕЙ ЗА ЧАСОМ ДОБИ

РОЗПОДІЛ КІЛЬКОСТІ ЗАГИБЛИХ ЛЮДЕЙ ЗА МІСЯЦЯМИ РОКУ

Рис. 1.4. Розподіл кількості загиблих на пожежах та причини,

які сприяли та призвели до загибелі людей у 1998 р.

З аналізу викладених обставин загибелі людей на пожежах можна зробити такі висновки:

найпоширеніша причина загибелі людей — це необережне поводження з вогнем;

найчастіше люди гинуть на пожежах у нічний час та у стані алкогольного сп'яніння;

найбільше число жертв пожежі спостерігається в осінньо-зимовий період, коли масово використовуються електронагрівальні та опалювальні прилади, частіше користуються відкритим вогнем.

Основними причинами пожеж є:

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
| Вогонь та пожежа

Дата добавления: 2014-01-11; Просмотров: 881; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Читайте также:



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2018) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление ip: 54.196.98.96
Генерация страницы за: 0.026 сек.