Теорії національної економіки

Теорії національної економіки починають виникати від XIV ст., коли на теренах Центральної та Західної Європи руйнуються феодальні порядки, створюються абсолютні монархії та формуються державні кордони.

Не випадково у ХІУ-ХУІ ст. в різних країнах Західної Європи з'являються трактати, памфлети, листи, авторами яких є купці, промисловці, банкіри, працівники торговельних компаній, в яких проблеми розвитку національної економіки безпосередньо пов'язуються із грошовим обігом і торгівлею. Вже у назві творів меркантилісти вказують на конкретні проблеми розвитку вітчиз­няної економіки. Зокрема, Дж.Гелс назвав свій твір "Трактат про спільну користь королівства Англії", Т. Мен — "Скарб Англії у зовнішній торгівлі або баланс зовнішньої торгівлі"", С. Фортрей— "Вигоди та благополуччя Англії, що полягає у збільшенні запасів та розширенні торгівлі цього Королівства", А. Монкретьєн де Ваттевіль - "Закон суспільного господарства", А. Серра -"Стислий трактат про причини, які можуть привести до достатку золота і срібла у країнах, що не мають копалень" тощо. У моделі національної економіки, яку дослідили меркантилісти за допомогою збирання, описування та часткової класифікації реальних фактів, з'ясовувались головним чином механізми нагромадження багатства у вигляді грошей, формування активного торговельного балансу, розвитку експортне орієнтованих галузей господарства та державного регулювання.

Не оминули ці питання у своїх працях, універсалах, договорах, наказах і листах до козацької старшини відомі політичні і громадські діячі України. У гетьманській державі торговельно-купецька діяльність була в належній пошані, вона не тільки задовольняла потреби шляхти, козаків, міщанства в різних товарах, приносила скарбові доходи, але оживляла економіку, сприяла формуванню національного ринку [8, С. 103]. Б. Хмельницький активно пропагував ідею державного втручання у господарський розвиток через надання різних податкових привілеїв і пільг місцевим купцям, розбудову економічних зв'язків з іншими країнами і заохочення вивезення товарів над їх ввезенням, встановлення митних перешкод тощо. Проте намаганню гетьманів сформувати національну економіку та розробити концепції її розвитку перешкоджали непослідовна економічна політика, яка здійснювалась головно в інтересах козацької старшини, військові дії, майнові перерозподіли. Меркантилізм був однією з перших спроб обґрунтування теоретичних і практичних засад розвитку національної економіки, розробки концептуальних засад господарської політики у період становлення міцних централізованих держав.

Наступне покоління економістів-теоретиків, обґрунтовуючи теорію національної економіки, обрало предметом своїх досліджень сільськогосподарське виробництво. Представники фізіократизму вважали, що завданням економічної науки є дослідження "природних законів" господарства, що ґрунтувалося на приватній власності, конкуренції та індивідуальній ініціативі, і доводили, що єдиним джерелом багатства країни є землеробська праця. Зокрема, Ф. Кене в економічній таблиці прагнув проаналізувати у доволі спрощеній формі процес простого відтворення, через взаємодію трьох секторів національної економіки - землеробів, землевласників і тих, хто не зайнятий у сільському господарстві.

Ускладнення господарського життя вимагало розроблення складніших концепцій національної економіки. А. Сміт та його послідовники поставили перед собою завдання комплексного дослідження системи національної економіки, аналізуючи як внутрішні закономірності господарських явищ і процесів, так і їх зовнішні прояви. Національна економіка розглядається як сукупність окремих індивідуальних господарств, в який діяльність кожного з них приносить користь не лише для себе, але й для суспільства загалом. В основу функціонування національної економіки А. Сміт і його послідовники поклали принцип невтручання держави у господарський процес.

Практично в один і той самий час Т. Мальтус, Д. Рікардо, Н. В. Се-ніор, Ж. Б. Сей, згодом Дж. Ст. Міль та інші розробили власні оригі­нальні теорії національної економіки, прагнучи ґрунтовніше і різнобічніше проаналізувати глибинні процеси господарського розвитку. Т. Малтус звернув увагу на процес демографічного відтворення та його впливу на розвиток господарки країни, обґрунтував природний закон народонаселення. З його теоретичних підходів також випливає проблема циклічного розвитку національної економіки, вчений довів, що може виникнути переви­робництво економічних благ через недостатній платоспроможний попит.

В основі економічної системи Д. Рікардо є теорія розподілу, в якій розглянуто взаємозв'язок між заробітною платою, прибутком і рентою. Згідно з поглядами Д. Рікардо в національній економіці виникає серйозна проблема, оскільки зростання заробітної плати призводить до зменшення прибутку і тим самим зникають стимули до нагромадження. Тому необхідно створити такі умови, які б сприяли збільшенню прибутків капіталістів, які тим самим забез­печували б економічне зростання країни. Свою модель національної економіки вчений доповнив теорією зовнішньої торгівлі, в основі якої лежить принцип порівняльних переваг.

Модель національної економіки Ж. Б. Сея знаменувала перехід Франції до нового типу економічних відносин. У дослідженні наці­ональної економіки вчений керується логічною схемою. Спочатку він розглядає процес виробництва і розробляє теорію трьох чинників виробництва, потім аналізує розподіл і споживання суспіль­ного продукту. Ж. Б. Сей вказував, що промисловість поступово буде займати провідні позиції в структурі національної економіки, оскільки саме там формується капітал. Концепція національної економіки Ж. Б. Сея доповнюється теорією ринків, згідно з якою кризи надвиробництва неможливі, оскільки товари обмінюються на інші товари і виробництво одних зумовлює потребу в інших.

У праці Дж. Ст. Міля "Принципи політичної економії" аналі­зується вплив економічного прогресу на розвиток виробництва й розподіл. Новаторськими є підходи вченого до розгляду процесу виробництва, зокрема він вказує, що капітал є основною умовою виробництва, що знаходить відображення в його основних законах. Дж. Ст. Міль вказує, що тимчасово неінвестований капітал стримує розвиток, а додатково залучений сприяє створенню додаткових робочих місць [12, С. 116]. Його теорія національної економіки відображала тогочасні тенденції розвитку господарства в Англії, вчений не відкидав ідеї соціального самовдосконалення суспільства.

Представником класичного напряму був І. Вернадський, який у центр своїх досліджень поставив потреби, включивши в аналіз людину і суспільство. Вчений здійснив класифікацію потреб, виділивши індивідуальні, регіональні та національні, і з'ясував їх вплив на розвиток економіки. Вернадський у своїх працях відстоював принцип економічного лібералізму, виступав за ліквідацію кріпосного права в Росії та індустріалізацію.

У XIX ст. розвивається критичний напрям економічної науки і формуються соціалістичні ідеї. З гострою критикою тогочасної ринкової системи господарювання виступає С. Сісмонді, звернувши увагу на зубожіле існування робітників, суспільство, в якому він жив, значно поляризувалося, конкуренція посилювала цей процес. Вчений розробив проект реформування існуючої еконо­мічної системи, важливу роль він відводив державі, яка повинна запровадити робітниче законодавство і створити умови для повер­нення до дрібного виробництва у всіх галузях національної еконо­міки.

Викривачами вад економічної системи початку і середини XIX ст. виступили А. де Сен-Сімон, Ш. Фур'є і Р. Оуен та інші, які критикували приватну власність, процеси індустріалізації та розробляли проекти побудови справедливого суспільства. Заслугою А. де Сен-Сімона є те, що він при дослідженні національної економічної системи використав історичний метод і наголошував на необхід­ності вивчення минулого, враховуючи економічні, політичні, культурні та інші складові. Ш. Фур'є обґрунтовує ідею національної асоціації, первинною господарською одиницею якої є фаланга, розподіл у ній здійснюється відповідно до внеску кожного члена у процес виробництва. Р. Оуен також вказував на те, що існуюча система господарювання є нераціональною, вона породжує безробіття, злидні та нові форми рабства, тому необхідно проводити її реформування та створювати громади, в яких існувала б суспільна власність, ліквідовувалися гроші, всі працюють і спільно користуються результатами своєї праці.

К. Маркс прагнув дослідити господарські процеси та явища, що відбувались в господарці 1840-1880-х рр., та створити абстрактну модель тогочасної економічної системи. Головні положення його економічної системи викладено у фундаментальній праці "Капітал". У першому томі вчений розглядає процес виробництва капіталу, через з'ясування сутності грошей, товару та їх ролі у становленні капіталізму, вказує на двоїстий характер праці. У другому томі К. Маркс зосереджує увагу на процесі обігу капіталу в національній економіці, аналізі стадій руху капіталу та зміні його форми, проблемі морального та фізичного зношування, впливі на процеси нагро­мадження та відтворення. Третій том присвячений процесу капіта­лістичного виробництва, взятому загалом. Тут вчений прагне обґрунтувати визначення ціни виробництва та чинників, що впливають на норму прибутку, досліджує механізм вирівнювання норми прибутку, розглядає торговий та позичковий капітал як відособлені форми промислового капіталу тощо. У четвертому томі "Капіталу" розглянуто теорію додаткової вартості через ретро­спективний огляд концепцій відомих економістів минулого.

Друга половина XIX ст. відзначалась плюралізмом думок щодо розробки концепцій національної економіки. Заслуговують на увагу теоретичні дослідження представників історичної школи, зокрема Ф. Ліста, який у 1841 р. написав книгу "Національна система політичної економії, міжнародної торгівлі, торгова політика й німецький митний союз". У цьому творі вчений обґрунтував полі­тику протекціонізму як важливу умову забезпечення економічної могутності країни.

Свій внесок у розробку теорії національної економіки здійснили і представники маржиналістського напряму, які досліджували поведінку окремих індивідуальних господарств, суспільне вироб­ництво розглядали як суто арифметичну суму цих суб'єктів госпо­дарювання.

Новаторськими дослідженнями системи народного госпо­дарства відзначався відомий український вчений М. Туган-Барановський. У "Принципах політичної економії" він виклав своє бачення моделі економічної системи. Зокрема, вчений вказує на відмінності та взаємозв'язок між одиничним і народним госпо­дарством. М.Туган-Барановський створив цілісну систему національної економіки, визначивши її найважливіші елементи та обґрунтувавши параметри її розвитку.

У XX ст. відбувалося удосконалення інструментарію дослідження національної економіки. Представники неокласичного напряму запропонували використовувати мікроекономічний аналіз при розгляді поведінки суб'єктів національної економіки. У відомій книзі Дж. М. Кейнса "Загальна теорія зайнятості, процента і грошей" (1936 р.) було використано теорію макроекономічного аналізу для вивчення процесів і явищ, що відбуваються в національній економіці. Це економічне новаторство вченого дозволило йому дослідити національне господарство загалом, у процесі аналізу агрегованих величин з'ясувати, які існують причинно-наслідкові зв'язки між ними. Дж. М. Кейнс обґрунтував концепцію державного регулювання національної економіки і визначив конкретні напрями втручання держави у господарське життя, що охоплюють грошовий обіг і грошову політику, нагромадження капіталу та інвестування, реалізацію вироблених товарів.

У перші десятиліття після Другої світової війни стає популяр­ною теорія неолібералізму, яка декларує принцип економічної сво­боди та невтручання держави у розвиток національного госпо­дарства, проте, визнає за державою право на організацію соціального життя суспільства. До найвидатніших представників цього напряму економічної науки можна зарахувати Л. фон Мізеса, Ф. Гайєка, Дж. Міда, В. Репке, Л. Ергарда, В. Еукена, Ш. Ате, М. Фрідмана та інші. Економістами фрейбурзької школи була розроблена концепція соціального ринкового національного госпо­дарства, в основі якого є конкуренція та приватна власність, а держава за допомогою економічних важелів здійснює перерозподіл національного доходу з метою забезпечення соціальної справед­ливості. Неолібералізм доповнив теорію національної економіки пропозиціями поєднання дії вільних ринкових сил та економічної політики держави, спрямованої на забезпечення зростання і добробуту населення.

У 1950-1960-х рр. набуває визнання концепція неокласичного синтезу, обґрунтована П. Самуелсоном. Ця школа запропонувала поряд з макроекономічним використовувати мікроекономічний аналіз, розвиваючи прикладні аспекти дослідження національного господарства. Зокрема, у національній економіці, залежно від стану справ у ній, необхідно використовувати як кейнсіанські методи регулювання, так і пропозиції економістів, які стояли на позиціях економічного лібералізму.

У другій половині XX ст. з'явилося багато альтернативних течій і напрямів, які розширили коло питань, що стосуються досліджень національної економіки. Інституціоналісти вказали на необхідність застосування міждисциплінарного підходу, що передбачає розши­рення меж економічної теорії та врахування досягнень соціології, політології, психології та інших наук при вивченні проблем розвитку господарки країни. З'явилися теорії "народного капіталізму", теорії індустріального та постіндустріального суспільства, концепції конвергенції та футурології. Це зумовлене тим, що у XX ст. неабиякий вплив на розвиток національної економіки мав науково-технічний прогрес, також посилилися процеси глобалізації та ускладнилася система господарських зв'язків між країнами.

У 1970-х рр. вченими було вказано на виникнення нових загроз у розвитку національної економіки, що спричинювались приско­ренням темпів індустріалізації, швидким зростанням населення і розповсюдженням незабезпеченості продуктами харчування, виснаженням невідновлюваних ресурсів та деградацією навко­лишнього природного середовища. У 1980-1990-х рр. і на початку XXI ст. формується теорія екологічно збалансованої національної економіки, в основі якої лежить ідея про паритетність відносин у тріаді "людина - господарство - природа", що сприяє задоволенню потреб усіх членів суспільства за умови збереження та поетапного відтворення цілісності навколишнього природного середовища, створення можливостей для рівноваги між його потенціалом і вимогами людей усіх поколінь.

У XXI ст. в Україні почала утверджуватися інвестиційно-інноваційна модель національної економіки, що забезпечить перехід нашої країни на якісно новий етап розвитку та підвищить ефективність господарювання.

Дата добавления: 2014-01-11