Стан страху

Окремо потрібно сказати про страхи, що є формою виходу створюваного стресом внутрішнього психологічного напруження і одночасно проекцією дитячих негативних переживань. До найбільш універсальних форм страхів відносять:

1) Страх смерті - первинний, «тваринний» страх. (Насправді це не страх смерті як такої, оскільки страх за визначенням пов'язаний з чимось конкретним і відомим. Досвід же вмирання зазвичай у людини відсутній – за виключенням тих небагатьох, хто переніс клінічну смерть.) Те, що асоціюється зі смертю, - в першу чергу страх чогось незвіданого, небезпечного для життя, непідвладного людським силам. Це первинна травма народження - страх дитини перед невизначеністю, перед сліпою безжальною силою, яка порушує його звичне існування. (Цей страх, що супроводжує процес народження, описаний С. Грофом(1994) як досвід переживання базових перинатальних матриць.) У дорослому житті дитячий страх народження переростає в страх перед всім невідомим, захоплюючим і тим, що не в змозі контролювати, а на свідомому рівні він інтерпретується як страх смерті.

Сюди ж входить страх самотності - дитячий страх покинутості, іменований в психоаналізі страхом «втрати об'єкту», втрата «захисника» чи «годувальника», а по суті-страх втрати матері (або особи, що її заміняє, яка турбується про дитину), гостре переживання власної безпорадності і беззахисності. Саме тому напади паніки у дорослих людей завжди полегшуються в присутності значущих для них близьких, які в буквальному сенсі слова тримають хворого за руку, символічно замінюючи батьків.

2) Страх втрати контроль. Страх втратити контроль над собою - це продукт дрімаючих в психіці дорослої людини суворих батьківських вказівок, засвоєних нею у дитинстві (Супер-Его, внутрішній «Батько»), можна назвати його страхом раціональної частини свідомості перед власною «неслухняністю». Адже найбільше лякає подібну виховно-критичну частину особистості саме боязнь зробити що-небудь негоже, недозволене (те, що старші суворо забороняли) через звільнення дрімаючих у власній психіці прихованих сил, некерованих логікою і здоровим глуздом (насправді всього лише неслухняною внутрішньою «Дитиною»- дитячою, безпосередньою частиною особистості).

3) Страх збожеволіти.

Більш поширеними різновидами страхів, що також є відображенням дитячості, є їх конкретні підтипи (фобії), пов'язані з тим чи іншим специфічним об'єктом страху. Наприклад, це агорафобія - страх дитини, яка боїться залишитися сама, без матері поруч, або протилежний вид страху - соціофобія, страх дитини, яка панічно боїться «чужих» людей.

Підсумовуючи сказане, можна зробити висновок, що симптоматика психосоматичних розладів в основному зводиться до тілесних проявів «дитячих» тривог і страхів, а також депресії і агресивності. Прояви подібного тілесного «рикошету» емоцій можуть протікати як постійно, так і періодично. В останньому випадку в якості прикладів можна згадати гіпертонічні кризи, приступи бронхоспазму, напади серцевої аритмії або панічні атаки. При цьому повторення нападів може бути пов'язано як із зовнішніми стресовими чинниками, так і з внутрішнім емоційним станом, в першу чергу з підвищеною тривожністю. Саме вона замикає так зване «порочне коло», підштовхуючи виникнення повторних нападів за схемою «напад - тривожне очікування нападу - напад» (Райський В.О., 1992). І тут саме тілесні методи саморегуляції (м'язова релаксація, черевне дихання, «заземлення») можуть служити ефективним засобом зняття наступних нападів на самих ранніх етапах, буквально в перші хвилини розвитку, а також їх попередження.

Дата добавления: 2014-01-11