Аналіз фінансового стану підприємства

Як уже відзначалося, основними джерелами інформації для оцінки фінансового стану підприємства служать дані фінансової звітності: бухгалтерський баланс підприємства, звіт про фінансові результати і їхнє використання, звіт про рух грошових коштів.

Оскільки фінансова звітність готується головним чином для зовнішніх користувачів, у неї необхідно внести визначені корективи для того, щоб звітність мала економічну спрямованість. У цих цілях використовуються різні форми попередньої обробки фінансової звітності: побудова агрегированного аналітичного нетто, проведення структурування балансу, облік фактора інфляції.

На основі агрегированного балансу проводиться аналіз усіх засобів підприємства по наступних основних видах статей пасиву (притягнуті засоби) і активу (розміщені, вкладені кошти):

Актив	Пасив
1. Иммобилизационные активи	1. Власний капітал
2. Оборотні кошти (поточні активи)	2. Позиковий капітал (поточні зобов'язання)
2.1. Запаси і витрати	2.1. Довгострокові зобов'язання
2.2. Дебіторська заборгованість	2.2. Короткострокові кредити і позики
2.3. Грошові кошти і цінні папери	2.3. Кредиторська заборгованість

З аналітичного балансу можна одержати ряд найважливіших характеристик фінансового становища підприємства, таких, наприклад, як загальна вартість майна підприємства, рівна валюті (підсумкові) балансу. Иммобилизационные активи показують засобу, відвернені з обороту, що не беруть участь у ньому. Величина дебіторської заборгованості дорівнює сумі товарів відвантажених, розрахунків з дебіторами й авансів, виданих постачальникам і підрядчикам. Це, по суті, борг інших підприємств даному підприємству. Сума вільних коштів включає короткострокові фінансові вкладення і грошові кошти. Величина кредиторської заборгованості дорівнює сумі розрахунків із кредиторами, авансів, отриманих від покупців і замовників, і інших короткострокових пасивів. Це, власне кажучи, борги даного підприємства іншим підприємствам, отримані від них кредити.

Розміри і структура засобів, що додатково утягуються, (пасивів) установлюються на основі порівняння пасиву балансу підприємства в різні періоди, що відповідають двом датам, що випливають друг за другом. У ході аналізу встановлюються загальний розмір додатково притягнутих засобів, капіталів, а також масштаби збільшення (зменшення) короткостроковий заборгованості, довгострокової пропущено

нормально працюючого підприємства характерно довгострокове нарощування засобів, що утягуються в господарську діяльність. Це свідчить про наявність у його менеджерів добре продуманої концепції розвитку, диверсифікованості діяльності, завоювань нових ринків збуту.

Важливим показником, що включається в баланс, є власний капітал, що належить підприємству. Частково він дорівнює різниці між активом (вкладеннями) і позиковим капіталом фірми.

Аналіз змін у джерелах фінансування підприємств природним образом доповнюється дослідженням напрямків інвестування приваблюваних капіталів. У процесі такого аналізу на основі даних активу балансу підприємства визначається комплекс структурних оцінок, що характеризують зміну активів фірми, включаючи елементи мобільних і иммобилизационных засобів і їхній балансовий підсумок. Одночасно встановлюються, піддаються аналізові й оцінці напрямку інвестування (вкладення) знову притягнутих капіталів, у якості яких розглядаються вкладення у виробничій (основний і оборотний) капітал і фінансові вкладення (цінні папери, довгострокові інвестиції). Аналіз структурних показників нових інвестицій з урахуванням їх обсягу, напрямків використання, технологічної структури, очікуваної ефективності звичайно супроводжується розглядом найважливіших причин, що спонукали підприємство вибрати ту або іншу інвестиційну стратегію, і в цьому зв'язку обґрунтованості початих менеджерами дій.

У структурованому балансі статті активу аналітичного балансу згруповані по ступені їхньої ліквідності, тобто по можливості звертання в грошові кошти, а статті пасиву – по ступені терміновості погашення зобов'язань.

Фінансова звітність підприємств, що функціонують в умовах інфляції, повинна бути відповідним чином підготовлена, очищена від інфляційного впливу. Корекція фінансової звітності виробляється або по коливаннях курсів валют, або по коливаннях товарних цін.

Баланс будь-якого підприємства відбиває як грошові, так і негрошові статті, тому найпростішим варіантом коректування є переоцінка всіх статей балансу по зміні курсу карбованця щодо курсу більш стабільної валюти, наприклад долара. Простіше говорячи, баланс може складатися не тільки в карбованцях, але й у доларах. Застосування такого балансу для аналізу має свої достоїнства і недоліки. Безсумнівним достоїнством є простота його використання. Метод не вимагає великого обсягу додаткової інформації. Однак у ряді випадків він дає неточні результати, тому що курсові співвідношення карбованця і долара не завжди збігаються з їх реальною купівельною спроможністю.

Більш об'єктивні, реальні результати дає переоцінка статей активу і пасиву балансу з урахуванням коливань рівнів товарних цін, тобто приведення його до діючих цін, їх поточному рівневі. Однак такий спосіб більш трудомісткий, і його можна виконувати при наявності достовірної інформації про стан запасів товарних цінностей підприємства.

Для переоцінки статей балансу по коливаннях рівнів товарних цін можна використовувати наступні способи: а) облік зміни загального рівня цін; б) пропущене

Вирахування показників фінансового аналізу стану підприємства засновано на визначенні співвідношень між окремими статтями фінансової звітності. Загальна методика такого аналізу полягає в зіставленні розрахованих за даними звітності показників зі среднеотраслевыми нормами або аналогічними даними по діяльності підприємства за ряд років.

Систему показників фінансового аналізу підприємства можна розділити на наступні основні групи:

- показників ліквідності;

- показники «фінансового важеля»;

- показники платоспроможності;

- показники ефективності;

- показники прибутковості.

Розглянемо більш докладно кожну групу показників, використовуваних для фінансового аналізу підприємства.

Показники ліквідності характеризують здатність підприємства виконувати свої зобов'язання, використовуючи свої активи. Для ефективного виміру ліквідності використовується система коефіцієнтів, що відбивають співвідношення визначених статей балансу й інших видів фінансової звітності.

У загальному випадку показники ліквідності відбивають касову позицію підприємства в залежності від швидкості реалізації або ступеня покриття майновими засобами поточних боргових зобов'язань.

Найбільш важливими з них є наступні:

Показник характеризує можливість підприємства закрити поточні зобов'язання за рахунок поточних активів, тобто визначає, скільки грошових одиниць поточних активів приходиться на грошову одиницю поточних зобов'язань.

Показник визначає здатність підприємства виконувати свої поточні зобов'язання з ліквідних активів і доповнює показник загальної ліквідності, тому що останній не дає належного представлення про якісний склад тих засобів, що є джерелами покриття поточних зобов'язань.

Показник відбиває можливості покриття поточних зобов'язань за рахунок коштів підприємства і його короткострокових фінансових вкладень. При рівному значенні показника загальної ліквідності в двох підприємств кращий пропущене

Коефіцієнт оцінює можливість підприємства оплатити свої зобов'язання з залученням, у разі потреби, всіх оборотних коштів, у тому числі і повільно реалізованих активів, таких, як товарно-матеріальні запаси, незавершене виробництво. Підприємство здатне оплатити свої борги, якщо зверне свої засоби в гроші. Банківський критерій, застосовуваний звичайно для оцінки надійності позичальника по цьому показнику, установлює можливість надання кредиту позичальникам, що мають величину коефіцієнта покриття, рівну 2 або більш.

Показники «фінансового важеля» являє собою співвідношення власних і позикових засобів. Вони мають значення як для власників, так і для кредиторів фірми, оскільки відбивають стійкість її фінансових позицій, здатність виконувати зовнішні короткострокові і довгострокові зобов'язання, використовуючи свої активи. Використовуються наступні показники:

Даний показник відбиває частку активів, фінансовану позиковими засобами. Чим нижче його значення, тим ситуація привлекательнее для кредиторів фірми. Зі збільшенням суми боргу збільшуються і виплати позичкового відсотка, тобто цей показник характеризує ступінь, у якій фірма ризикує своею здатністю покривати свої боргові зобов'язання.

Показник визначає частку, що складають поточні активи у власному капіталі підприємства, і характеризує можливість маневрування ресурсами. По величині цього коефіцієнта можна судити про фінансову незалежність підприємства, тобто про здатності не виявитися в положенні банкрута у випадку тривалого технічного переозброєння або труднощів зі збутом продукції.

Показники платоспроможності відбивають здатність підприємства виконувати свої зовнішні зобов'язання, використовуючи свої активи. Ці показники вимірюють фінансовий ризик, тобто імовірність банкрутства. У загальному випадку підприємство вважається платоспроможним, якщо величина його загальних активів перевищує величину зовнішніх зобов'язань. Ніж значніше загальні активи перевищують зовнішні зобов'язання, тим вище ступінь платоспроможності. Для виміру рівня платоспроможності використовують спеціальний коефіцієнт, що показує частку власного капіталу підприємства в його загальних обязательствах. пропущено

Дата добавления: 2014-01-11