Поточні плани внутрішньогосподарських підрозділів

Річні плани підрозділів є виробничими програмами окремих трудових колективів, які розробляють виходячи із загальних за­вдань підприємства з урахуванням спеціалізації і досягнутого підрозділами рівня розвитку. Вони є основою для організації госпрозрахункових відносин колективів підрозділів між собою і з господарством, сприяють більш ефективному використанню землі, техніки, кращій організації праці та підвищенню матері­альної зацікавленості працівників у розвиткові суспільного ви­робництва.

Важливим питанням є черговість розробки річного плану госпо­дарства і планів госпрозрахункових підрозділів. Доцільно цю роботу проводити одночасно, бо більшість показників загального плану об'єктивно обчислити можна тільки за підрозділами.

Річні плани підрозділів у рослинництві, тваринництві та в обслу­говуючих галузях складають, як правило, за типовими формами, ре­комендованими Міністерством АПК України. У разі необхідності підприємства вносять у ці форми зміни, що враховують особливості підрозділів. Стосовно промислових виробництв, які характеризую­ться великою різноманітністю, то господарства розробляють свої форми, використовуючи досвід відповідних промислових підпри­ємств.

План госпрозрахункових підрозділів включає чотири групи показ­ників. Перша характеризує забезпеченість його трудовими ресурса­ми і засобами виробництва. Тут подається обліковий склад колекти­ву і характеристика кожного працівника (професія, посада, рік на­родження, стаж роботи, класність, громадські обов'язки), зазначаю­ться закріплені за колективом угіддя, будівлі і споруди, трактори і сільськогосподарські машини, худоба і птиця, інвентар.

Друга є виробничою програмою підрозділу і визначає посівні площі та багаторічні насадження за культурами, урожайність, валові збори (у тваринництві відповідно поголів'я худоби, її продуктивність і виробництво тваринницької продукції), вар­тість валової продукції, річну потребу матеріальних (насіння, корми, добрива, пестициди тощо) і трудових ресурсів, що забез­печують досягнення планового обсягу виробництва продукції.

Третя об'єднує планові ліміти прямих витрат праці й матеріаль­но-грошових коштів за культурами і галузями тваринництва.

Четверта група показників використовується для організації ма­теріального стимулювання працівників підрозділів за виконання і перевиконання планів виробництва і реалізації продукції, підвищен­ня її якості, економію окремих витрат.

Плани госпрозрахункових підрозділів є основою для укладання договорів підряду, оренди і т. д.

3. Послідовність розробки поточних планів підприємств

Розробка поточних планів, так само як і перспективних, здійсню­ється у два етапи: спочатку виконують підготовчу роботу, потім розраховують відповідні планові показники. Мета підготовчої ро­боти — виявити невикористані резерви підвищення ефективності господарювання, намітити шляхи їх освоєння і підготувати вихідну інформацію для складання плану.

Головним у цій роботі є аналіз виробничо-фінансової діяльності господарства. Аналізують попередні підсумки роботи підприємства та його підрозділів за звітний рік. Фактичні дані порівнюють з плановими і звітними за по­передні 3—5 років, а також з показниками сусідніх і передових гос­подарств і середніми в районі, області.

Завданнями аналізу є: об'єктивно оцінити досягнутий рівень роз­витку виробництва і врахувати конкретні особливості та умови ви­робництва, виявити успіхи й недоліки в роботі та їх причини, від­найти резерви зміцнення ринкової позиції підприємства, підвищен­ня конкурентоспроможності його продукції. Поглибленню аналізу сприяє порівняння досягнутих виробничих і фінансових показників господарства з показниками інших підприємств, передових госпо­дарств середніми даними в районі.

Основними етапами аналізу є: 1) обробка матеріалів, обчислен­ня показників і підготовка їх для порівняння; 2) порівняння показ­ників, виявлення й оцінка окремих причин, що вплинули на резуль­тати господарювання; 3) розробка висновків і пропозицій щодо поліпшення господарської діяльності підприємства.

Одночасно з аналізом виробничо-фінансової діяльності спеціаліс­ти господарства за участю керівників підрозділів і передовиків ви­робництва переглядають та уточнюють чинні та розробляють нові норми виробітку та обслуговування, розцінки та інші нормативи, приводять їх у відповідність з досягнутим рівнем продуктивності праці і розвитку підприємства. Ці норми встановлюють з таким роз­рахунком, щоб вони були реальними, виключали можливість появи вигідних і невигідних робіт, сприяли раціоналізації виробничих процесів і підвищенню продуктивності праці.

Уточнюють чи складають нормативні технологічні карти в рос­линництві й тваринництві з урахуванням освоєння передових техно­логічних процесів і одночасно переглядають норми витрат насіння, добрив, пестицидів, кормів і т. д.

У процесі підготовчої роботи проводять також інвентаризацію засобів виробництва і грошових коштів на кінець року.

На підготовчому етапі планування уточнюють склад госпроз­рахункових одиниць, орендних колективів з урахуванням спеціалі­зації господарства, у тому числі внутрішньогосподарської спеціа­лізації. Переглядають також Положення про оплату праці в господарстві з метою його вдосконалення. Особливу увагу приді­ляють розробці плану освоєння нової техніки, прогресивної тех­нології та організації праці на основі рекомендацій науки і пере­дової практики.

За даними аналізу господарської діяльності на основі бухгалтер­ського обліку та інвентаризації чи провізорських розрахунків визна­чають і вносять до бланку плану основні економічні показники за звітний рік, а також дані на початок планового року щодо поголів'я худоби, наявності кормів, трудових та інших ресурсів.

У кожному господарс­тві доцільно створювати групи з планування рослинництва, тва­ринництва, допоміжних підприємств і обслуговуючих виробництв, які очолюють головні спеціалісти або керівники допоміжних під­приємств.

Головний економіст при цьому виконує роль ланки зв'язку між окремими групами з планування. Організаційну роботу з опрацювання плану здійснює керівник підприємства.

Тісний взаємозв'язок між розділами плану зумовлює певну по­слідовність у його складанні. Після проведення підготовчої роботи кожна планова група розробляє проект свого розділу плану. Провід­ним розділом, що становить основу всіх інших розділів плану, є ви­робнича програма з рослинництва, тваринництва і підсобних промис­лових виробництв. Тому її опрацьовують у першу чергу.

Особливо тісно пов'язані між собою виробничі програми з рос­линництва і тваринництва. Раціональне поєднання цих галузей уста­новлюють у процесі розробки перспективного плану на весь період його дії. Тому складати програми з рос­линництва і тваринництва можна лише комплексно, коли обидві програми розробляються одночасно з деяким випередженням складання ви­робничої програми з тваринництва.

Показники виробничої програми господарства використовують для опрацювання решти розділів плану: енергетика, план з праці й соціального розвитку колективу, план витрат і обчислення собівар­тості продукції, фінансовий план.

Що ж до хронологічної послідовності планування, то сільськогос­подарські підприємства розпочинають розробку річного плану після складання бухгалтерського балансу за третій квартал і розрахунку очікуваних (провізорних) результатів у четвертому кварталі. З ме­тою скорочення строків розробки і підвищення якості річного плану підготовчу роботу слід закінчити до грудня. До цього ж часу потріб­но скласти плани підсобних промислових виробництв, обслуговую­чих виробництв, план з будівництва, а також переглянути і уточнити нормативні технологічні карти на 1, 10 чи 100 га посівів окремих культур. Опрацювання і затвердження річного плану господарства та його підрозділів закінчують на початку планового року з тим, щоб підприємство з перших же днів здійснювало свою діяльність за планом.

Підготовлений річний план обговорюють і затверджують на за­гальних зборах (зборах уповноважених) членів колективу (акціоне­рів). Так само приймають госпрозрахункові плани бригад, ферм, підсобних та обслуговуючих виробництв, попередньо розглянувши їх на зборах працівників відповідних підрозділів.

4. Оперативне планування

Посилення нестабільності сфери функціонування підприємств у динамічних умовах ринкової економіки підвищує роль оперативного планування.

Суть оперативного планування полягає в детальній розробці планів підприємств та їхніх підрозділів (цехів, бригад, ферм, навіть робочих місць) на короткі проміжки часу — окремий виробничий період, місяць, декаду, робочий тиждень, добу, зміну. При цьому опрацювання планів органічно поєднується з вирішенням питань організації їх виконання та поточного регулювання.

Особливості оперативного планування в сільському господарстві пов'язані з сезонним характером виробництва, необхідністю вико­нання певних видів робіт у чітко визначені агротехнічні строки. То­му в рослинництві розробляються оперативні робочі плани на пері­оди найважливіших сільськогосподарських робіт (весняних, догляду за посівами і насадженнями, збирання врожаю та ін.), а також плани-наряди на виконання робіт.

Робочі плани складають спочатку для підрозділів згідно з госп­розрахунковими планами і з урахуванням фактичних умов, а потім — для господарства в цілому. План обговорюється на зборах бригади і подається на затвердження керів­никові підприємства. Зведений план розробляють головний агроном і головний економіст господарства.

У робочих планах на періоди окремих сільськогосподарських ро­біт передбачається:

— перелік і обсяги робіт у хронологічній послідовності та агро­технічні вимоги до їх виконання. Вихідним матеріалом для робочих планів є технологічні карти. Але якщо останні складають для кожної культури окремо, то в робочому плані послідовність і обсяги робіт установлюють щодо всіх культур;

— кількість робочих днів, необхідних для виконання встановле­ного обсягу робіт в оптимальні агротехнічні строки;

— склад агрегатів, їх змінний, денний і сезонний виробіток;

— денна потреба в робочій силі, тракторах, машинах, комбайнах, транспортних та інших засобах.

Другим поширеним різновидом оперативного планування є пла­ни-наряди — завдання на виконання тих чи інших робіт конкретни­ми виробничими підрозділами, ланками та агрегатами. Плани-наряди бувають двох типів: плани-наряди на певний визначений пе­ріод — декаду, тиждень, кілька днів; плани-наряди на виконання конкретного виду й обсягу робіт. Форма складання їх довільна — від письмової до усної. Письмовий наряд є одночасно і звітним до­кументом, в якому після завершення строку керівник підрозділу за­значає фактичне виконання робіт та їхню якість.

У галузях, де відсутня чітко окреслена сезонність праці складають календарні (квартальні, місячні, декадні) плани виходу і реалізації розсади та овочів, тва­ринницької чи промислової продукції певного асортименту і якості, а також обчислюють потребу в ресурсах.

Дата добавления: 2014-01-11