КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Формування цільових функцій і елементів системи контролінгу
ОРГАНІЗАЦІЙНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ СИСТЕМИ КОНТРОЛІНГУ НА ПІДПРИЄМСТВІ ТЕМА 2 1. Формування цільових функцій і елементів системи контролінгу. 2. Місце служби контролінгу в організаційній структурі підприємства. 3. Механізм впровадження системи контролінгу в структуру управління підприємством. 4. Формування центрів відповідальності і розробки нормативів.
Побудова системи контролінгу визначається ідеологією та політикою підприємства, складністю бізнес-процесів, які реалізуються на підприємстві, а також взаємовідносинами з постачальниками, партнерами, конкурентами та споживачами. Система контролінгу у структурі підприємства представлена на рис. 2.1. Метою впровадження контролінгу є сприяння забезпеченню стабільної роботи підприємства, а також досягненню високого рівня прибутковості підприємства при збереженні ліквідності. Головне завдання контролінгу – побудова на підприємстві ефективної системи прийняття, реалізації, контролю і аналізу управлінських рішень і технологій управління. Надалі зупинимось на принципах контролінгу. Науковці Е.Л. Попченко та Н.Б. Ермасова [4] визначають основними компонентами системи контролінгу: · орієнтацію на ефективну роботу організації у відносно довгостроковій перспективі – філософія дохідності; · формування організаційної структури, що орієнтована на досягнення стратегічних і тактичних цілей; · створення інформаційної системи, адекватної завданням цільового управління; · розподіл завдань контролінгу на цикли, що забезпечує інтеративність планування, контролю, виконання та прийняття рішень. Як специфічні принципи контролінгу виокремлюють: використання єдиних планово-облікових одиниць виміру в плануванні та обліку; оцінка результатів діяльності структурних підрозділів; комплексність використання інформації; бюджетний і нормативний контроль за витратами. Ці ж автори відзначають, що контролінг як система являє собою цілеорієнтовану сукупність процесів планування, контролю та регулювання, між якими існують специфічні зв’язки.
Рис. 2.1 Класифікація центрів відповідальності
В географічні центри відповідальності об’єднані кілька підрозділів (сегментів), які різняться своїми функціональними призначеннями, але мають спільне територіальне розташування і мають одного керівника (менеджера). Структурні – це центри відповідальності, що створені за принципом єдності функціональних призначень сегментів, що до них входять. Наприклад, зоотехнік несе відповідальність за тварин, які можуть бути розміщені на кількох фермах в різних місцях. Основні центри відповідальності забезпечують контроль витрат і доходів в місцях їх виникнення. Функціональні центри поширюють контроль витрат і доходів на багато місць їх виникнення, якщо витрати і доходи формувались під впливом даного центру. Госпрозрахункові центри відповідальності співпадають з місцями виникнення витрат і доходів, їм належить контроль в момент виникнення. Аналітичні центри не пов’язані з системою внутрішніх госпрозрахункових відносин, вони створюють системи контролю за окремими видами витрат і доходів. Обслуговуючі центри відповідальності надають послуги іншим центрам підприємства. Матеріальні – здійснюють заготівлю і збереження матеріалів. Виробничі – підрозділи основного і допоміжного виробництва. Управлінські – займаються управлінням підприємства (відділ кадрів, бухгалтерія, юридичний відділ тощо). Збутові – займаються збутом готової продукції. Однак, переважна більшість науковців пропонує при побудові структури управління центрів відповідальності на підприємстві, спиратись на класифікацію за ієрархією: центр витрат (менеджер контролює і відповідає за рівень витрат підрозділу), центр доходу (revenue centre) - менеджер відповідає за обсяг продажу товарів підрозділом, центр прибутку (profit centre) - менеджер контролює і відповідає за рівень витрат і доходів підрозділу і центр інвестицій (investment centre) - менеджер контролює і відповідає за рівень витрат, доходів і за ефективність інвестицій в підрозділ. Сукупність центрів відповідальності в межах децентралізованої організаційної структури є системою управління за центрами відповідальності або системою центрів відповідальності. Базові принципи системи центрів відповідальності: · конфіденційність (інформація є закритою для зовнішніх користувачів); · інформативність (забезпечення внутрішніх користувачів необхідною управлінською інформацією); · доречність (децентралізована інформація дає змогу отримувати лише систематизовану та необхідну інформацію); · адресність (центр відповідає лише за контрольовані ним показники); · відповідальність за прийняття рішень (за результати рішень відповідає конкретна особа). Наступним, не менш важливим напрямком контролінгу, є оцінка дотримання нормативів. Ефективність функціонування будь-якої системи базується на певних нормах і нормативах, які є основою стійкої роботи: починаючи від природи як цілісної системи і закінчуючи будь-якою окремою біологічною системою, від соціально-економічної організації суспільства в цілому до окремого господарства, сім'ї тощо. Норматив – це показник норм, який розраховується і встановлюється людиною на основі певних норм. Якщо норму можна віднести до якісної характеристики ефективності обертання капіталу, то норматив – це кількісний показник. Норма, звичайно, ширше поняття, ніж норматив. Вона має загальний характер, тобто за своєю суттю – це принцип, а визначення принципів здійснення економічних процесів – одне з найважливіших завдань економіки. При нормуванні, крім визначення норм, встановлюються певні нормативи. Нормативи, які розраховуються на основі норм, повинні враховувати конкретну ситуацію, що склалася в певний період часу. (Наприклад, норматив платоспроможності банківських установ враховує ризики ринку країни. Ступінь ризиковості активних операцій банку визначається центральним банком і переглядається з часом за умов зміни економічної ситуації). Якщо економічні норми є досить стабільними в межах існуючих знань у галузі, то нормативи – відносно змінні.
Дата добавления: 2014-01-11; Просмотров: 953; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |