Соціальна думка та соціальні науки

ТЕМА 1. СОЦІАЛЬНА ДУМКА, СОЦІАЛЬНІ НАУКИ ТА СОЦІОЛОГІЯ

Як кажуть суспільствознавці, люди за своєю природою - істоти соціальні. Що позначається терміном “соціальні”? Перш за все, те, що люди від народження і до смерті живуть і діють не поодинці, а взаємодіючи між собою та утворюючи різні спільноти. (В цьому розумінні біологи-етологи говорять про “соціальних тварин” та “соціальних комах”). Для людей такою спільнотою є, наприклад, й окрема родина, що живе і працює на відокремленому сімейному хуторі, й населення великого міста, мешканці якого переважно опосередковано, але теж взаємодіють маж собою. Крім того, кожна родина та кожна людина - незалежно від того усвідомлює вона це, чи ні - належить, як правило, до певного суспільства, тобто мешкає у певній країні, знаходиться під владою певної держави.

Протягом усієї історії наші предки намагалися збагнути своє соціальне життя. Вони намагалися знайти відповіді, наприклад, на такі питання:

- Що поєднує людей в спільноти?

- Що роз'єднує людей та спільноти?

- Як і чому утворюються саме такі чи інші об’єднання?

- Чому одні люди багаті, а інші - бідні?

- Чому одні люди керують іншими, визначають умови їх життя?

- Що спонукає одних людей порушувати соціальні норми і правила

поведінки, а інших - дотримуватись цих норм і правил?

- Чому і як саме суспільства з часом змінюються?

- Що в цих змінах можна передбачати? Яким чином?

- Що можна зробити, щоб покращити життя людей?

Безумовно, різних людей, різних дослідників можуть цікавити досить різні питання. Мене, наприклад, особливо цікавлять такі:

- Які характеристики суспільства і як саме впливають на формування особистісних рис людей?

- Що сприяє і що заважає розвитку гуманності людей, формуванню людяності особистостей?

А з іншого боку:

- Яким чином змінюються з часом ті характеристики суспільства, котрі впливають на ступінь людяності, гуманності поколінь, що змінюються?

- Завдяки чому змінюються ці характеристики суспільства?

Сукупність таких та схожих запитань, відповідей на них або міркувань стосовно запитань чи відповідей - це і є соціальна думка.

Ще донедавна відповіді на ці та схожі питання люди мали тільки на рівні інтуїції, розмірковувань, припущень, а також міфів та забобон, що склалися у минулому.

Тільки протягом останнього століття для вивчення людської поведінки та людського суспільства почали застосовувати наукові методи, що забезпечують виведення відповідей з фактів, які збирають шляхом систематичних досліджень.

З розвитком наукових методів пізнання соціальна думка почала ставати, так би мовити, стереоскопічною. З часом вона почала все більше складатися не тільки із синтетичного, образного знання, яке є здобутком мистецького пізнання світу, але й з аналітичного, дискурсивного знання, яке є здобутком власне наукового пізнання світу.

Мистецтво та наука, як кажуть англійською, - Art and Scіence - це два способи опанування світу, мовби два ока людства, що пов’язані з функціонуванням різних півкуль людського мозку та з домінуванням тієї чи іншої з них.

Але стосовно різних сфер дійсності різні способи їх опанування розвиваються неодночасно. Так, у сфері соціального пізнання науковий метод почав застосовуватися набагато пізніше, ніж у сфері пізнання природи. Можливо, це пов’язано з тим, що соціальні системи набагато складніші, ніж інші живі системи, подібно до того, як живі системи набагато складніші за неживі.

Всі науки (якщо казати про Scіences), поділяються на дві основні галузі: природничі науки та соціальні науки (те, що у слов'янських мовах ми називаємо гуманітарними науками, у романських мовах називають Аrt). Між природничими та соціальними науками є принципові відмінності, але є в них і спільне. Це те, що обидві галузі причетні до наукового методу. Саме тому обидві галузі належать до науки (Scіence).

В якому розумінні?

По-перше, наука - природнича чи соціальна - припускає, що в основі всесвіту лежить певний порядок. Події, які відбуваються чи то з молекулами, чи то з людськими істотами, з точки зору науки, не є випадковими. Вони підпорядковуються певним закономірностям, які є настільки регулярними, що дають нам можливість робити узагальнення. Зробити узагальнення - це означає сформулювати такі судження, що адекватні не тільки окремому випадку, але більшості випадкам такого ж типу.

Так, можна узагальнити, наприклад, що кисень та водень завжди перетворюються на воду, якщо вони з’єднуються при певній температурі. З іншого боку, можна узагальнити, що усі людські суспільства завжди створюють яку-небудь систему шлюбу та сім’ї.

Узагальнення є вирішальними для науки, тому що вони ставлять ізольовані події, кожна з яких окремо може не мати сенсу, у такий зв’язок між собою, який ми можемо зрозуміти. Тоді стає можливим аналізувати взаємозв’язки причин та наслідків, і таким чином з’ясовувати, чому дещо відбулося та передбачати, що за тих самих умов це знову відбудеться у майбутньому. Наука створює свої узагальнення та передбачення на основі ретельного, систематичного аналізу підстав, перевірка яких іншими дослідниками дає ті ж самі результати.

З іншого боку, ненаукові пояснення подій, що виходять тільки з так званого “здорового глузду”, базуються найчастіше на здогадках та уявленнях. Наприклад, стародавні римляни гадали, що кожен день бог провозить сонце по небу у своїй колісниці, хоча ніхто з них цього дійсно не бачив. Пізніше спостереження привели вчених до висновку, що рух сонця по небу, який ми бачимо, спричиняється щодобовим обертанням Землі навколо своєї вісі. Цей висновок може перевірити кожна людина, яка опанувала певні методи спостереження небесних тіл та аналізу їх руху. Коротше кажучи, науковий підхід дає надійнішу інтерпретацію дійсності, ніж та, яка базується на припущеннях “здорового глузду”.

Коли люди посилаються на “здоровий глузд”, вони, фактично, приймають на віру ті чи інші поширенні ідеї та використовують зручні стереотипи, які допомагають бачити світ мовби зрозумілішим. У наші часи уявлення, що базуються на “здоровому глузді”, найчастіше формуються під впливом того, що люди чують по радіо, телебаченню або від своїх друзів чи знайомих, що вони читають у газетах, або просто під впливом того, що здається їм правдивим, такі уявлення досить часто формуються на основі неправильної або неточної інформації.

Це не означає, що “здоровий глузд” не може давати правильних пояснень та передбачень. Він може це робити і часто робить. Проблема в тому, що без використання методів науки немає можливості визначити, чи дав “здоровий глузд” правильні висновки.

У соціальній сфері і сьогодні багато уявлень “здорового глузду” насправді є міфами. У західних підручниках соціології наводяться багато прикладів розбіжностей між пануючими у суспільстві соціальними уявленнями та реальними фактами.

Наприклад, дані американських соціологів спростовують поширене у 1970-х роках у Сполучених Штатах уявлення про те, що більшість бідних людей завжди були та завжди будуть бідними. Дослідження ж показали, що тільки невелика категорія населення є постійно бідною, але більшість сімей, які опиняються у тому чи іншому році за межею бідності (за американськими мірками, зрозуміло) - це різні сім'ї. Так у 1970-х роках в Сполучених Штатах кожного року близько одного мільйона людей піднімалися над межею бідності, а інші опускалися за цю межу.

Інший приклад. У Сполучених Штатах та країнах Західної Європи найбільш поширеною є думка, що представники нижчих соціальних прошарків частіше чинять злочини, ніж представники вищого прошарку. Але надійна перевірка фактів у Сполучених Штатах та в Західній Європі свідчить, що відсоток тих, хто чинить злочини, у вищому прошарку такий самий, як і у нижчих прошарках. Але бідні частіше ніж багаті чинять певні види злочинів (наприклад, дрібні крадіжки), а крім того їх частіше заарештовують та засуджують. Про такі проблеми будемо говорити докладніше, коли буде мова про девіантну поведінку та механізми соціального контролю.

Інший приклад соціального міфу. У Сполучених Штатах 1960-70-х років була поширена думка, що серед американських чорношкірих знедолені частіше бувають войовничішими ніж ті, що живуть краще. Але насправді протягом 1960-х та на початку 1970-х років залежність була протилежною: чим вищою була освіта чорношкірих американців, престиж їх професії та їхні доходи, тим частіше серед них зустрічалися войовничі особистості. Про такі проблеми ми будемо говорити докладніше, коли йтиметься про соціальну стратифікацію, міжрасові відносини, колективну поведінку та соціальні рухи.

Приклад із сімейного життя. Громадська думка вважає, що чоловіки частіше вбивають своїх дружин, ніж дружини своїх чоловіків. Фактично ж дружини вбивають своїх чоловіків так само часто, як і чоловіки дружин. Хоча чоловіки звичайно сильніші, але дружини частіше вдаються до такої небезпечної зброї як кухонні ножі. Про відносини чоловіків та дружин ми будемо говорити докладніше у розділі, що стосується шлюбу та сім'ї.

Ще один приклад. У Сполучених Штатах поширене уявлення, що з релігійних причин більшість американських католиків проти контролю народжуваності та розлучуються рідше ніж протестанти. Фактично, більше 80-ти відсотків американських католиків висловлюються за контроль народжуваності. А частота розлучень серед американських католиків вища ніж серед протестантів.

Останній приклад. Американці в більшості вважають, що лікарі можуть поставити правильний діагноз більшості пацієнтів, які до них звертаються. Опитування ж лікарів показують, що більш ніж в половини пацієнтів лікарі не можуть визначити хворобу, але своїм пацієнтам вони не можуть цього сказати.

Це тільки деякі приклади розходжень між уявленнями, що складаються на ґрунті “здорового глузду” або повсякденної свідомості та наукових досліджень соціального життя.

Здобуваючи та поширюючи такі дані, соціологія може сприяти тому, щоб соціальні оцінки у суспільстві були більш адекватними. Соціологія також може допомогти людям зрозуміти, чому їх деякі уявлення та оцінкові судження про соціальне життя були неточними або помилковими.

Дата добавления: 2014-01-11