Типи соціалізації

Соціалізація, як ми вже казали, продовжується все життя. Ми мусимо змінюватися все життя, тому що змінюється світ навколо нас. Усюди, де ми приймаємо нову роль або приєднуємося до нової групи, ми навчаємося новим очікуванням та новим ідентичностям.

У ранні роки дитина знайомиться з основними засобами соціального життя - засобами формування соціальних зв’язків та протиставлень, соціальних з’єднань та роз’єднань - мовою, нормами, цінностями та віруваннями. Процес опанування дитиною інформації і вмінь, суттєвих для участі у тих звичайних діях, з яких складається повсякденне життя, і для розвитку її самості, одержав назву первинної соціалізації (prіmary socіalіzatіon).

Рання соціалізація відрізняється від подальшої в декількох аспектах. По-перше, первинна соціалізація спрямована головним чином на такі елементарні справи, як вміння користуватися мовою та туалетом. Доросла соціалізація, навпаки, спрямована на синтез існуючих елементів та додавання нових. Далі, доросла соціалізація більше базується на реалізмі, ніж на ідеалізмі. Дітей вчать бути чесними і не брехати. Пізніше вони навчаються тому, що так звані “маленькі невинні неправди” також є прийнятною поведінкою.

Крім того, якщо первинна соціалізація концентрується на передаванні основоположних суспільних цінностей та мотивів, то доросла соціалізація звичайно задовольняється тим, щоб те, що індивід говорить та робить, було прийнятним.

Під час нашого руху по життєвому шляху від дитинства до похилого віку, ми час від часу опановуємо нові ролі та втрачаємо старі. Такі зміни соціологи називають ролевим переходом (role transіtіon). У перехідні періоди людина звичайно переживає непевність щодо того, що її очікує далі, та відчуває деяку напругу між її самістю та роллю. Але вона навчається рольовим вимогам, приймає або перевизначає їх так, щоб досягнути комфортної відповідності між самістю та новою роллю. Коротко кажучи, людина корегує цінності, вірування, поведінку та свій образ себе.

Рольова соціалізація має звичайно три основні моменти.

Перший - це набуття нової ролі, що вимагає роздуму над нею, експериментування з новою роллю та пробної поведінки, пов’язаною з нею. Цю фазу називають попередньою (antіcіpatory) соціалізацією. Приклад цього - рольові ігри дітей в “дочки-матері” та подібні. Але крім цього сучасне суспільство пропонує багато спеціалізованих організацій, що готують до виконання багатьох соціальних ролей. Школи, коледжі, університети допомагають опанувати різні вміння та знання. Створюються також різні курси підвищення кваліфікації. Організуються семінари та конференції для обміну досвідом та новим знанням.

Другий момент - це пристосування старих ролей до обставин, що змінюються. Наприклад, це необхідно робити тим, хто одружується вдруге (або в енний раз), тому, що попередня роль чоловіка (або дружини) не може бути повністю адекватна у стосунках з новою дружиною (або чоловіком).

Третій момент - це звільнення індивіда від певних ролей або вихід з них. Деякі рольові переходи потребують того, що має назву ресоціалізації - навчання новим формам поведінки, що йдуть всупереч тим формам, які були опановані раніше.

Досить часто студентський досвід примушує переглядати деяку частину цінностей, уявлень та звичок, що сформувалися раніше у родині та в школі. Інший приклад: коли людина потрапляє в аварію, втрачає ногу чи руку, вона вимушена кардинально змінювати свої ролі, ідентичності, виробляти нові очікування та нові самовизначення. Це, зрозуміло, екстремальна форма ресоціалізації.

Оригінальну теорію ресоціалізації запропонував наприкінці 1970-х років американський психолог Роджер Гоулд (Rodger Gold). Він розглядає соціалізацію дорослих не як продовження дитячої соціалізації, а як процес зживання, викорінювання психологічних ознак дитинства.

Дорослі, з точки зору Гоулда, звільняються, перш за все, від міфів дитинства - шляхом логічного мислення та споглядання реального життя. Дорослі усвідомлюють, що їх батьки недосконалі і не всемогутні, що навколишньому світу немає діла до їх бажань та жахів (хоча в дитинстві вони думали навпаки), а також що будь-який авторитет можна опротестувати або заперечити. (Треба мати на увазі, що такий висновок був би неможливим у тоталітарному суспільстві).

Успішна соціалізація дорослого, за Гоулдом, - це швидке подолання дитячих уявлень про всемогутність авторитету та про те, що навколишні повинні задовольняти його потреби. Тут формується більш реалістичне бачення світу, здоровий критицизм і недовіра до авторитетів та усвідомлення того, що усі люди мають свої достоїнства та свої вади. В цьому процесі людина стає толерантнішою та досягає того чи іншого ступеню внутрішньої свободи.

Дата добавления: 2014-01-11