Історія та еволюція комп’ютерних мереж. З давніх давен люди намагалися винайти засоби спілкування на відстані

З давніх давен люди намагалися винайти засоби спілкування на відстані. Козаки використовували для цього вежі, на яких стояли діжі з просмоленою соломою, які підпалювалися в разі нападу ворогів. В Карпатах для передачі повідомлень використовувалися трембіти – кожна мелодія і кожен звук мали своє значення, передаючи ту чи іншу звістку. В Америці індіанці для передачі повідомлень використовували дим багаття – накриваючи або відкриваючи багаття створювалося щось подібне до азбуки Морзе та вдавалося передавати доволі точні повідомлення на відстані. Можна привести ще багато інших прикладів спроб передавати повідомлення на відстань.

В 19 сторіччі були винайдені телеграф і телефон. Коли в 50-х роках 20-го сторіччя з’явилися доволі потужні ЕОМ, виникла потреба сполучити їх одним або багатьма терміналами для ефективнішого використання їх ресурсів. Було створено системи з розподілом часу роботи центрального процесора, де кожному терміналу по черзі виділявся квант часу.

В подальшому стало зрозумілим, що для роботи слід використовувати окремі пристрої, які могли б допомогти обробити весь потік інформації котра рухається між комп’ютерами. Таким чином було покладено початок виникнення комунікаційного обладнання, принципи функціонування якого використовуються до сьогодні. Слід зазначити, що при цьому розміри даних пристроїв змінилися суттєво, а їх функціональність значно перевищує можливості попередників.

Перші мережі, що здійснюють передачу даних з комп'ютера на комп'ютер, з'явилися в кінці 1940-х років - тобто фактично відразу після винаходу комп'ютерів. Для порівняння: модеми з'явилися тільки на початку 1980-х.

В кінці 60-х років почали створюватися перші локальні комп’ютерні мережі. Проте кожна із фірм розробляла їх по власному стандарту і на базі власних розробок.

Але оскільки у кожної фірми технології різні, а виробників комп'ютерів за тих часів можна було перерахувати по пальцях, знадобилося якось систематизувати всі ці мережі і способи передачі даних по них. Введення стандартів - справа великих грошей, тому що та фірма, стандарти якої будуть прийняті, вже відразу може продавати сумісне із стандартами устаткування, тоді як її конкуренти повинні будуть перебудовувати все виробництво на новий лад. Ще один приклад з світу модемів: в результаті ухвалення запропонованого фірмою Rockwell стандарту v.34+ для передачі даних із швидкістю 33600 біт в секунду фірма Rockwell одержала прибуток в півтора мільярда доларів.
З цього маленького прикладу зрозуміло, що неабиякі пристрасті бушували в світі комп'ютерних мереж. Але основні бої розвернулися між двома гігантами: в 1976 році фірми Xerox, Intel і DEC запропонували стандарт комп'ютерних мереж невеликих розмірів під назвою Ethernet. У відповідь IBM запропонувала стандарт під назвою Token Ring. Бої між прихильниками тієї і іншої технології були схожі на описані Джонатаном Свіфтом бої тупо кінцевих і гостро кінцевих: Ethernet - більш швидкий, більш простий і більш легкий в настройці. З другого боку, Ethernet-мережа виявиться нездатною передавати дані вже при 50% навантаження. Token Ring надійний і працюватиме навіть при 98% завантаженості мережі, але його складніше налаштувати і використати. Зрозуміло, між собою вони несумісні.
Врешті-решт, через те, що дуже мало мереж використовують всю потужність, Ethernet переміг, і зараз абсолютна більшість маленьких мереж (до 200 комп'ютерів) працює в стандарті Ethernet.

Першою датою створення глобальних мереж вважається 1968 рік, коли по замовленню міністерства оборони США управління передових досліджень (Advanced Research Projects Agency) почало створення спеціальної мережі для зв'язку віддалених комп'ютерів міністерства між собою. Мережа також повинна була сприяти науковим дослідженням у військово-промисловій області і служити об'єктом досліджень для побудови мереж, здатних надійно функціонувати при отриманні часткових пошкоджень в результаті військових дій із застосуванням ядерної зброї. Така мережа була створена до 1973 року і одержала назву ARPAnet.

Приблизно через 10 років, після початку розробки ARPAnet у зв'язку з розповсюдженням персональних комп'ютерів стали інтенсивно розвиватися локальні обчислювальні мережі (ЛВС), які працювали по аналогічних принципах і на тих самих протоколах, що і ARPAnet.. Деякі крупні організації, такі, як агентство космічних досліджень NASA сталі розробляти власні комп'ютерні мережі (у тому числі і для зв'язку своїх ЛВС) на тих же принципах, що і ARPAnet, застосовуючи комунікаційні протоколи, схожі з IP. Схожість протоколів дозволяла об'єднувати ці мережі між собою, використовую єдиний адресний простір. Таке об'єднання мереж, що використовують загальні протоколи, одержало назву Internet. В 1982 році була проведена уніфікація сімейства протоколів, котрі використалися в мережі, і воно одержало назву протоколи TCP/IP (Transmission Control Protocol/Internet Protocol – Протокол управління передачею / Internet протокол), а мережа ARPAnet була переіменована в Internet. При цьому в мережі могли використовуватися комп'ютери будь-яких типів, якщо на них встановлювалося програмне забезпечення для роботи по цих протоколах.

Локальні мережі, які використовують ті самі принципи побудови, що і Internet та базуються на протоколі TCP/IP називають Intranet мережами.

Дата добавления: 2014-01-11