Механізм хеджування за допомогою ф’ючерсних контрактів

Ринок ф'ючерсних контрактів поділяється на біржовий і позабіржовий.

Біржовий ринок термінових контрактів – це су­купність угод, укладених на фондових і ф'ючерсних біржах, а та­кож на фондових і ф'ючерсних відділах товарних і валютних бірж. Позабіржовий ринок – всі інші угоди з ф'ючерсними кон­трактами на різні активи.

Кожна біржа, що організує купівлю-продаж ф'ючерсних контрактів, вправі установити свій порядок їх укладання і вико­нання відповідно до законодавства конкретної біржі. Для укла­дання біржової ф'ючерсної угоди насамперед визначають його учасників. До них відносяться:

1. Клієнти, що бажають взяти участь у процесі торгівлі. Ними можуть бути члени будь-якої біржі, постійні чи разові її відвідувачі, як фізичні, так і будь-які юридичні особи, включаю­чи інституціональних інверторів, до яких відносяться інвес­тиційні інститути, банки, холдингові і фінансово-холдингові ком­панії, фонди майна, страхові компанії. Особисту участь у торгівлі ф'ючерсними контрактами вони не приймають, а діють через по­середників, що спеціалізуються на розрахунковому обслугову­ванні в Розрахунковій палаті.

2. Посередницька фірма – це юридична чи фізична особа, що самостійно чи за дорученням клієнта бере участь у процесі біржового торгу чи укладає угоди поза ним і здійснює всі розра­хунки по них із клієнтами і членами Розрахункової палати відповідно до Правил біржової торгівлі. Більшість посередниць­ких фірм поєднує брокерські і дилерські функції, однак деякі зо­середжуються тільки на другій функції і не займаються посеред­ницькими послугами.

При реєстрації як учасника торгівлі ф'ючерсними кон­трактами біржа пред'являє до посередницьких фірм ряд вимог:

− придбання визначеної кількості акцій Біржі, що дає право торгувати на свій рахунок і/чи за дорученнями клієнтів;

− укладання договору про розрахункове обслуговування;

− володіння необхідними коштами для формування ризик-капіталу і гарантійного фонду;

− одержання кваліфікаційного допуску.

3. Розрахункова палата (РП) є серцевиною всіх розрахунків по ф'ючерсних контрактах, ключовою технічною ланкою в ор­ганізації ф'ючерсної торгівлі. Розрахункова палата покликана забезпечити фінансову стійкість ринку ф’ючерсних контрактів, захист інтересів клієнтів, контроль за біржовими операціями. Во­на виступає як третя сторона в угодах по всіх контрактах, тобто покупці і продавці приймають на себе фінансові зобов'язання не один перед одним, а перед Розрахунковою палатою. Будучи учас­ником будь-якої угоди, вона приймає на себе відповідальність як гаранта.

Розрахункова палата:

− реєструє в результаті біржових торгів угоди;

− визначає і стягує заставні суми по укладених контрактах:

− визначає і перелічує суми виграшів і програшів членів Роз­рахункової палати при відхиленні поточної біржової ціни від контрактної;

− здійснює ліквідацію взаємопогашених контрактів і розрахунки по них;

− організує і гарантує виконання ф’ючерсних контрактів.

Розрахункова палата звичайно являє собою або структур­ний підрозділ біржі, або самостійну комерційну організацію, засно­вану біржею чи групою біржі. Як правило, вона обслуговує розра­хунки по ф'ючерсних контрактах відразу декількох бірж, тому що в цьому випадку зростає число її клієнтів – членів палати, а вихо­дить, ростуть і обороти, прибутки, резервні і страхові фонди, підви­щується стійкість цін у ф'ючерсній торгівлі окремими видами кон­трактів при несприятливих змінах ринкової кон'юнктури.

Ф'ючерсний контракт на біржі стандартизований по всіх параметрах, крім одного – ціни товару, що поставляється, яка визначається в процесі біржових торгів. Стандартизація ф’ючерсного контракту включає уніфікацію наступних основних показників: споживча вартість товару, його кількість і ринкові умови обігу, вид товару, розміри партії товару, умови і терміни постачання, форма оплати, санкції за порушення умов контрак­ту, порядок арбітражу та ін.

У зв’язку з цим ф’ючерсні контракти високоліквідні, для них існує широкий вторинний ринок, оскільки по своїх умовах вони однакові для всіх інвесторів.

При здійсненні угоди на біржі продавець контракту бере на себе зобов'язання продати, а покупець – купити визначену кіль­кість біржового товару у визначений термін у майбутньому за ці­ною, обумовленою в момент угоди. При цьому говориться, що вони відкривають позиції. Важливою особливістю ф'ючерсної торгівлі, що випливає з її стандартизації, є знеособленість контракту. Сто­ронами у ф'ючерсному контракті виступають не продавець і поку­пець, а продавець і Розрахункова палата чи покупець і Розрахунко­ва палата біржі.

Закриття позиції здійснюється шляхом здійснення офсет­ної угоди чи постачанням активу. Офсетна угода – це протилеж­на угода, тобто продавець повинен купити, а покупець – прода­ти контракт. При цьому учасник ф'ючерсної торгівлі більше не несе зобов'язань виконання контракту, він перекладає їх на свого нового контрагента. Таким чином, кількість відкритих позицій кожного учасника ф’ючерсної торгівлі дорівнює абсолютній ве­личині різниці між числом проданих і куплених ним контрактів.

Якщо учасник контракту бажає здійснити чи прийняти по­стачання, він не ліквідує свою позицію до дня постачання й у вста­новленому порядку інформує палату про готовність виконувати свої конкретні зобов’язання. У цьому випадку Розрахункова па­лата вибирає сторону з протилежною позицією, що не була закри­та з наступною офсетною угодою і повідомляє її про необхідність поставити чи прийняти необхідний актив. Абсолютна більшість позицій інвесторів по ф'ючерсних контрактах ліквідується ними в процесі дії контрактів за допомогою офсетних угод і тільки 2-5% контрактів закінчуються реальними поставками.

Технологічно процес купівлі-продажу ф'ючерсних контрактів умовно можна розділити на ряд послідо­вних етапів.

1. Рішення клієнта. Клієнт оцінює ліквідність ф'ючерсних контрактів, тобто їх вільну і швидку купівлю-продаж, визначає витрати, пов'язані зі здійсненням купівлі-продажу. Після цього клієнт приймає рішення про купівлю-продаж ф'ючерсних контрактів, тобто про участь у ф'ючерсних торгах.

2. Висновок договору на брокерське обслуговування. Особис­ту участь у торгах можуть приймати посередницькі фірми і бро­кери. Клієнт встановлює договірні стосунки з фірмою, що є посе­редником на ф'ючерсному рийку. Між ними укладається договір на брокерське обслуговування. За даним договором клієнт дору­чає посередницькій фірмі:

− відкрити для клієнта в Розрахунковій палаті особовий рахунок:

− укладати угоди на купівлю-продаж ф’ючерсних контрактів від імені і за рахунок клієнта;

− надавати клієнту інформаційні і консультаційні послуги, пов'язані з торгівлею ф’ючерсними контрактами;

− оформляти від імені клієнта всі необхідні документи на ф'ючерсному ринку;

− стежити за станом особистого рахунка.

Договором на брокерське обслуговування також визнача­ються термін дії договору і умови його припинення: порядок ви­конання доручень клієнта, здійснення розрахунків, відповідаль­ність сторін і порядок розгляду суперечок.

3. Укладання договору на обслуговування з членом РП. Посе­редницька фірма встановлює договірні стосунки з членом РП шляхом укладання відповідного договору. Звичайно посеред­ницька фірма має договір із членом РП і не переукладає його для кожного нового клієнта.

4. Замовлення клієнта. Щоб біржовий посередник виконав завдання клієнта, останній повинен надати йому заявку на вико­нання визначених операцій у процесі біржових торгів. У практиці біржової торгівлі такі заявки називаються торговими доручення­ми. Вони повинні містити точні вказівки, що стосуються виду угоди (покупка або продаж), кількості контрактів, терміну і фор­ми постачання, форми оплати, дати і кількості торгів, умов щодо ціни. Точне значення ціни, як правило, не встановлюється, а дається лише вказівка, відповідно до якої ціну встановлює бро­кер в ході біржових торгів.

5. Виконання замовлення. Замовлення виконується в про­цесі торгів на біржі. Угоди з ф'ючерсними контрактами відбува­ються в одній чи декількох секціях біржового залу чи в окремому приміщенні. Операційний зал біржі може поділятися на " піти " і " ринги ". На великих біржах торговий піт звичайно розташо­вується трьома чи чотирма ярусами. Ринг – більш дрібна пло­щадка, звичайно призначена для торгів більш "легким активом".

Організація торгів на різних біржах може в деяких дета­лях розрізнятися, однак основні правила повинні відповідати світовим стандартам.

При класичному варіанті організації торгівлі ф'ючерсними контрактами торговою дією керує біржовий розпорядник. Довкола нього концентруються брокери і дилери. Розпорядник звичайно працює з одним видом активу. Він встановлює ціни на відкриття і фіксує їх на закриття торгового дня, на основі торго­вих карток реєструє накази учасників на купівлю і продаж, надає інформацію про щохвилинний стан ринку і вводить торгову інформацію в комп'ютер. Процедура торгівлі ф'ючерсними кон­трактами починається з ротації, тобто з з'ясування розміру ціни ф'ючерсних контрактів, яку просять продавці і пропонують по­купці. Розпочавши ротацію, розпорядник повідомляє максимальну ціну попиту і мінімальну ціну пропозиції, що і складає котирування на поча­ток дня. Учасники реагують на оголошення котирування новими зближуючими ціни пропозиціями. Якщо пропозиція не прийма­ється, то робиться наступна пропозиція. Після того, як перша угода пройшла, розпорядник надає можливість усім бажаючим укласти й інші угоди за цією ціною.

6. Інформація про минулі торги. Біржа передає інформацію про укладені ф'ючерсні угоди у відповідні інформаційні системи, що поширюють котирування цін по всьому світу.

7. Розрахунки по угодах. Здійснюючи угоду, обидві сторони вносять на біржу заставу. Дана сума називається гарантійною маржею, а рахунок, на який вона вноситься – маржевий раху­нок. Звичайно її розмір коливається в межах від 5 до 15% від по­точної вартості угоди. Гарантійна маржа може бути внесена як українськими гривнями, так і векселями чи іншими ліквідними цінними паперами, а також іноземною валютою. За результатами торгів РП здійснює щоденний розрахунок прибутків і збитків (кліринг). Основою для щоденних розрахунків прибутків і збитків є котирувальна ціна торгової сесії. Способи встановлен­ня котирувальної ціни по кожному виду контракту визначені йо­го умовами. Звичайно вона являє собою середнє значення ф'ючерсних цін, по яких ф'ючерсні контракти продавалися на­прикінці торгового дня.

У результаті клірингу на рахунок кожного учасни­ка торгів записується сума, утримана в результаті його виграшу чи програшу. Щоденним виграшем чи програшем учасника ф'ючерсної торгівлі є варіаційна маржа, визначена по закінченні торгової сесії для кожної угоди за формулами:

а) при розрахунку по позиції, відкритої в поточний робочий день:

Мо = Ст – З

де Мо – варіаційна маржа по позиції, що відкрита в ході торго­вої сесії;

Ст – вартість контракту за котирувальною ціною поточної торгової сесії;

З – вартість контракту в момент відкриття позиції.

б) маржа нараховується й у тому випадку, якщо учасник ф'ючерсних торгів не здійснював угод на поточній торговій сесії, але мав до її початку відкриті позиції. По кожній відкритій по­зиції маржа визначається по наступній формулі:

Mт = Ст – Сп

де Мт – варіаційна маржа по позиції, відкритій до поточного юртового дня:

Ст – вартість контракту за котирувальною ціною поточної торгової сесії;

Сп – вартість контракту за котирувальною ціною поперед­нього торгового дня.

в) при закритті позиції нараховується маржа, визначена по формулі:

Мз = Сз – Сп

де Мз – варіаційна маржа по позиції, закритій в ході торгової сесії;

Сз – вартість контракту, укладеного з протилежної позиції;

Сп – вартість контракту за котирувальною ціною поперед­ньої торгової сесії.

Якщо варіаційна маржа позитивна, то вона вноситься продавцем на користь покупця; якщо негативна – то покупцем на користь продавця. Якщо в якийсь день вартість контракту вирос­ла, то покупець отримав прибуток, а продавець поніс збитки. При цьому заставні зобов'язання продавця збільшаться, а покупця – зменшаться, причому на однакову суму. Ця сума буде переведена з маржового рахунка продавця на маржовий рахунок покупця. Однак розмір застави є постійним, тому біржа вимагатиме від продавця довнести відповідну суму на його маржовий рахунок. Але наступного дня ціна може впасти, і в аналогічній ситуації мо­же виявитися вже покупець. Вимагати щодня від одного з учас­ників угоди внесення деякої суми дуже незручно, тому при укла­данні угоди від обох її учасників звичайно потрібно ще і внесення маржі підтримки, що звичайно складає 60-80% від суми застави.

8. Поставка за ф'ючерсним контрактом. Торгівля визначе­ним ф’ючерсним контрактом закінчується на торговій сесії, ос­танній перед 15 числом місяця виконання контракту. Хоча пере­важна частина ф’ючерсних контрактів ліквідується до моменту їх виконання, деяка їх частина підлягає виконанню (звичайно в практиці провідних ф’ючерсних бірж за кордоном 2-5% від за­гального числа укладених контрактів). Учасники ф’ючерсної торгівлі, у яких залишилися відкриті позиції, зобов'язані протя­гом 10 робочих днів здійснити чи прийняти поставку товару за котирувальною ціною останньої торгової сесії (названою ціною виконання контракту).

У практиці біржової торгівлі розрізняють 2 типи постав­ки товару: первинну і вторинну. Первинна поставка – це поста­чання товару на склад біржі чи одержання товару з біржового складу. Вторинна поставка має місце в тих випадках, коли та сама партія товару без вилучення зі складу біржі знову поставлялася за біржовим кантрактом протягом того ж місяця.

Питання для самоконтролю:

1. Поняття ризику у фінансовій сфері.

2. Класифікація фінансових ризиків.

3. Методи вимірювання фінансового ризику.

4. Критерії вимірювання фінансового ризику.

5. Поняття дисперсії.

6. Поняття середнього квадратичного відхилення.

7. Способи зниження міри фінансовго ризику.

8. Що таке страхування як спосіб зниження ризику?

9. У чому суть лімітування як міри зниження фінансового ризику?

10. Яка різниця між спекулянтами, хедерами та арбітражерами?

Дата добавления: 2014-01-11