Тема 2. Організація аудиту та його нормативно-правове забезпечення

1. Управління аудитом в Україні.

2. Громадські аудиторські організації:

3. Аудиторська палата України, Спілка аудиторів України, Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України, їх повноваження, функції та обов'язки.

4. Сертифікація аудиторів.

5. Закон України „Про аудиторську діяльність.

6. Порядок створення т ліцензування аудиторських фірм.

7. Професійна етика аудитора, їхні права та обов’язки.

8. Нормативи аудиту.

1. Управління аудитом в Україні.

Аудиторська професія саморегулююча. Це значить, що держава встановлює вимоги до проведення аудита, а методику його проведення визначає професійна організація відповідно до діючого законодавства й прийнятих нормативів аудита.

В Україні основні положення аудита регулюються Законом України «Про аудиторську діяльність», що був прийнятий в 1993р. В 1993р. були створені також Національна Палата аудита, аудиторська палата України (АПУ)і Союз аудиторів України (САУ). Закон «Про аудиторську діяльність» регламентує діяльність цих громадських організацій.

Організацію аудиту очолює Аудиторська палата України, яка відповідно до законодавства є неурядовим органом. Аудиторська діяльність регулюється Законом України "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 р. № 3125-ХП (зі змінами і Доповненнями, внесеними Законами України від 14 березня 1995 р. № 81-95-ВР, від 20 лютого 1996 р. № 54/96-ВР. Цей Закон визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні й спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів власника. Положення цього Закону Діють на території України і поширюються на всі господарські суб'єкти, незалежно від форм власності та видів діяльності. Аудиторська Діяльність включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок та надання інших аудиторських послуг.

Аудиторські послуги надаються у формі аудиту, експертиз, консультацій із питань обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних та юридичних осіб.

АПУ здійснює сертифікацію суб'єктів, що мають намір займатися аудиторською діяльністю, затверджує програми підготовки аудиторів, норми і стандарти аудиту, веде реєстр аудиторських фірм та аудиторів, які одноособово надають аудиторські послуги. Затверджені АПУ норми і стандарти аудиту є обов'язковими для дотримання підприємствами, установами та організаціями.

АПУ створюється і функціонує як незалежний, самостійний орган на засадах самоврядування. Вона є юридичною особою, веде відповідний облік та звітність.

АПУ формується шляхом делегування до її складу п'яти представників від професійної громадської організації аудиторів України, по одному представникові від Міністерства фінансів України, Головної державної податкової адміністрації України, Національного банку України, Державного Комітету статистики України та Міністерства юстиції України. При цьому порядок делегування визначається, відповідно, з'їздом, правлінням, колегією або іншим керівним органом. Загальна кількість членів АПУ становить двадцять осіб.

АПУ створює на території України регіональні відділення, повноваження яких визначаються АПУ.

Термін повноважень членів АПУ не може перевищувати п'яти років, а членів АПУ першого скликання — відповідно, трьох років.

Персональний склад АПУ підлягає щорічній ротації у кількості не менше трьох членів. Призначення нових членів АПУ замість вибулих здійснюється у встановленому порядку шляхом таємного анкетування аудиторів України. Всі рішення АПУ приймаються простою більшістю голосів за наявності двох третин її членів або шляхом письмового анкетування.

За рівності голосів перевага надається рішенню, за яке проголосував головуючий, котрий веде засідання АПУ і функції котрого виконують по черзі всі члени палати за алфавітним порядком їхніх прізвищ.

Члени АПУ виконують свої обов'язки на громадських засадах.

Таким чином, основними завданнями АПУ є:

• організація через аудиторські фірми незалежного контролю суб'єктів підприємницької діяльності;

• надання методичної допомоги аудиторським фірмам (розробка і затвердження нормативів, положень щодо сертифікації тощо);

надання суб'єктам підприємницької діяльності методичної допомоги з питань обліку, аналізу, контролю;

• підготовка та підвищення кваліфікаційного рівня аудиторів.

2Аудиторська палата України (АПУ) створена в кількості 20 чоловік, 5 з яких - представники союзу аудиторів України, 5 - представники органів центральної виконавчої влади й 10 - окремі фахівці з питань аудита.

Аудиторська палата України виконує наступні функції:

1)розробка й обґрунтування методик з питань аудита;

2)видання літератури по питанню аудита;

3)сертифікація й ліцензування аудиторської діяльності;

4)затвердження норм і стандартів аудита;

5)розгляд скарг на діяльність окремих аудиторів і аудиторських фірм;

Союз аудиторів України (САУ) створені як незалежна громадська організація й наділена наступними функціями:

1)участь у підготовці й підвищенні кваліфікації аудиторів;

2)внесення пропозицій органів влади й керування з питань аудита;

3)підготовка до видання спеціальної літератури, переліку питань по сертифікації аудиторів;

4)підготовка нових стандартів аудита.

3Сертифікація аудиторів здійснюється регіональними відділеннями аудиторської палати України на підставі положення «Про сертифікацію», затвердженого аудиторською палатою.

Для сертифікації претендент повинен подати заяву, що розглядається аудиторською палатою. На підставі заяви приймається рішення про допуск до іспиту. Протягом 10 днів після прийняття оплачується сертифікація й приймаються кваліфікаційні іспити. Якщо претендент не набрав л=достатню кількість балів для сертифікації, то через 1 рік він може повторити спробу.

В Україні діють сертифікати трьох типів:

Сертифікат А – дозволяє проводити аудиторську перевірку на підприємстві.

Сертифікат Б – дозволяє проводити аудиторські перевірки в банках.

Сертифікат АБ – дозволяє проводити аудиторські перевірки на підприємствах будь-яких форм власності й у банківських установах.

Сертифікація й ліцензування по чинному законодавству проводиться не рідше 1 рази в 5 років.

Сертифікацію (визначення кваліфікаційної придатності) аудиторів здійснює Аудиторська палата України. Кваліфікаційний сертифікат — офіційний документ, власник якого може здійснювати аудит на підприємствах та в господарських товариствах (серія А), у банках (серія Б) або в цих структурах одночасно (серія АБ).

Право на отримання сертифіката аудитора мають громадяни з вищою освітою, відповідними знаннями з питань обліку та досвідом роботи не менше трьох років на посадах аудитора, ревізора, бухгалтера, юриста, фінансиста або економіста.

АПУ та її регіональні відділення видають документи серій А, Б, АБ (регіональні відділення тільки серії А) в індивідуальному порядку. Клопотання про надання сертифіката подаються до АПУ та її регіональних відділень особисто з пред'явленням паспорта. До заяви додаються офіційно засвідчена копія диплома про вищу освіту, витяг із трудової книжки, квитанція про сплату коштів за сертифікацію. Якщо таке клопотання подається до регіонального відділення АПУ, то ці документи представляються у двох примірниках. Клопотання з доданими до нього документами реєструється секретаріатом АПУ в спеціальному журналі, а зацікавленій особі видається письмова розписка. Розгляд клопотання та перевірка поданих документів здійснюється секретаріатом АПУ або її регіональними відділеннями протягом десяти днів. За їхніми наслідками завідувач секретаріатом складає письмовий висновок про допуск до іспиту особи або про відхилення її клопотання.

Для проведення іспиту створюються дві екзаменаційні комісії. До складу кожної входить десять членів АПУ, з яких п'ять делегує Спілка аудиторів України, а п'ять — міністерства та відомства України. Персональний склад екзаменаційних комісій затверджується рішенням АПУ. Засідання екзаменаційної комісії веде головуючий, функції якого виконують почергово всі члени комісії в алфавітному порядку їхніх прізвищ.

Іспит проводиться за традиційною формою: зацікавлена особа повинна дати відповіді на питання у білеті. У затверджених рішенням АПУ білетах охоплено широке коло проблем, що дають змогу з'ясувати рівень знань з бухгалтерського фінансового обліку, аудиту, податкового та правового законодавства.

Рішення екзаменаційної комісії про результати іспиту приймаються звичайною більшістю голосів за наявності двох третин її членів. За рівності голосів перевага надається рішенню, за яке проголосував головуючий. Про рішення комісії зацікавленим особам повідомляє секретаріат АПУ в день складання іспиту. Особи, які не склали іспит, мають право повторно скласти його не раніше як через рік після цієї спроби.

Сертифікати видає секретаріат АПУ не пізніше ніж через п'ять днів після складання іспиту. Особам, які складали іспит у територіальному відділенні АПУ, сертифікати видаються після того, як протокол екзаменаційної комісії про прийняття іспиту буде надіслано до секретаріату АПУ (це робиться протягом доби від дня іспиту) і отримано необхідне підтвердження.

6 Реєстр суб'єктів аудиторської діяльності

Відповідно до рішення Аудиторської палати України від 31 жовтня 2000 р. затверджено Положення про Реєстр суб'єктів аудиторської діяльності (далі — Реєстр) — офіційний загальнодержавний реєстр аудиторських фірм (юридичних осіб) і аудиторів-підприємців (фізичних осіб) — суб'єктів підприємницької діяльності.

За Законом України "Про аудиторську діяльність" ведення Реєстру покладене на Аудиторську палату України.

До Реєстру суб'єктів аудиторської діяльності записуються такі дані:

• ідентифікаційний код/номер суб'єкта аудиторської діяльності (аудиторської фірми чи аудитора-підприємця);

• дата початку аудиторської діяльності (дата отримання першої ліцензії або свідоцтва);

• назва аудиторської фірми (прізвище, ім'я, по батькові для аудитора — суб'єкта підприємницької діяльності);

• адреса фактичного місцерозташування, номери контактних телефонів, факсу, електронної пошти;

• організаційно-правова форма;

• форма власності;

• інформація про державну реєстрацію;

• інформація про засновників (для аудиторів — ПІБ, номери сертифікатів та дати їх отримання, ідентифікаційний номер, адреса; для юридичних осіб — назва, ідентифікаційний код, частка у статутному капіталі);

• ПІБ керівника аудиторської фірми, номер та дата видачі сертифіката;

• кількість працівників, у тому числі сертифікованих аудиторів;

• наявність та місцерозташування філій або представництв чи відділень дочірніх підприємств.

Технічна сторона ведення Реєстру покладається на секретаріат Аудиторської палати України та регіональні відділення АПУ (САУ). Він також несе відповідальність за збереження даних Реєстру, підтримання його в робочому стані та за достовірність оприлюднених у пресі даних.

Аудиторська палата України щорічно, станом на 1 січня поточного року, оприлюднює у засобах масової інформації Реєстр суб'єктів аудиторської діяльності, які завчасно подали звіт та підтверд свою аудиторську діяльність за звітний рік.

Регіональні відділення АПУ і САУ контролюють і підтверджують подану до Реєстру інформацію, що стосується аудиторських фірм (аудиторів) їхніх регіонів.

До Реєстру вносяться такі суб'єкти аудиторської діяльності:

а) аудиторські фірми, що зареєстрували свою діяльність згідно з чинним законодавством України і відповідають вимогам Закону України "Про аудиторську діяльність", а саме:

— організація пройшла державну реєстрацію як аудиторська фірма;

— установчими документами передбачено виключно аудиторську діяльність;

— загальний розмір частки засновників (учасників, акціонерів) аудиторської фірми, які не є аудиторами, у статутному капіталі не перевищує ЗО %;

— директором фірми є сертифікований аудитор;

б) аудитори, зареєстровані відповідно до Закону України "Про підприємництво" як суб'єкти підприємництва — фізичні особи і які мають чинний сертифікат аудитора.

Суб'єкти аудиторської діяльності, включені до Реєстру, зобов'язані:

• дотримуватися вимог чинного законодавства України, рішень АПУ, положень Національних нормативів аудиту і Кодексу професійної етики аудиторів України;

• подавати до АПУ звіт про аудиторську діяльність у встановлений строк;

• у місячний термін повідомляти АПУ про зміни в документах щодо внесення до Реєстру.

Професійна етика та правовий статус аудиторів і аудиторських фірм

Аудит як вид підприємницької діяльності відносять до інтелектуальної діяльності. У теорії та практиці аудиту важливе місце займає професійна етика аудитора. Вона включає ряд принципів службової поведінки та ставлення до виконання фахових обов'язків: незалежність суджень, обєктивність висновків, конфіденційність, чесність і сумлінність, почуття обов язку, відкритість, доброзичливе ставлення, компетентність і високий професіоналізм, організованість і добросовісність.

Принципи відповідають вимогам міжнародних нормативів аудиту. Від дотримання цих етичних принципів залежить авторитет фахівця, його професійна придатність виконувати найскладніші завдання.

Незалежність — головна риса професії аудитора. Вона обумовлена тим, що аудитор не є штатним працівником державного органу управління, він не підпорядкований іншим контрольно-ревізійним органам або політичним партіям чи громадським організаціям і не залежить від них. Думка аудитора з фінансових питань не має залежати від гонорару, який виплачується клієнтом.

Об'єктивність висновків має ґрунтуватися на вдумливому дослідженні діяльності клієнта, використанні достовірних даних, застосуванні оптимальних методів їх аналізу і складання аудиторського висновку за результатами перевірок. У ставленні до клієнта аудитор повинен бути коректним, чемним і передбачливим, а свої зауваження доводити у формі побажань, порад, рекомендацій.

Надаючи консультаційну допомогу, аудитор зацікавлений максимально захистити інтереси клієнтів, а отже, не зосереджує своєї уваги тільки на негативних фактах. І у клієнта, і в аудитора спільна мета — зробити посильний внесок у ефективне функціонування ринкової економіки.

Аудиторська фірма — юридична особа, яка безпосередньо займається аудиторською діяльністю і може створюватися на підставі будь-яких форм власності. Умовою створення такої фірми є те, що в ній є хоча б один сертифікований аудитор. При цьому керівником аудиторської фірми може бути тільки аудитор.

Права аудиторів:

• перевіряти документи, регістри бухгалтерського фінансового обліку та іншу документацію;

• отримувати від підприємства пояснення і додаткові дані, необхідні для перевірки;

• отримувати від третіх осіб інформацію, необхідну для аудиту;

• проводити інвентаризацію матеріальних цінностей, коштів, цінних паперів;

• залучати до перевірки на договірних засадах фахівців;

• проводити аналіз, надавати консультації з питань обліку, права, консолідації і трансформації звітності;

• надавати послуги щодо оцінки майна, проведення експертизи комп'ютерних програм бухгалтерського фінансового обліку;

• самостійно визначати форми і способи аудиту;

• займатися аудиторською діяльністю індивідуально, створювати аудиторські фірми, об'єднуватися з іншими аудиторами в спілку тощо.

Обов'язки аудиторів:

• доброякісно перевіряти стан бухгалтерського фінансового обліку та звітності замовника, їх достовірність;

• належним чином надавати аудиторські послуги;

• повідомляти власникам, уповноваженим ними особам, замовникам про виявлені під час аудиту недоліки в обліку і звітності;

• зберігати в таємниці отриману під час аудиту інформацію;

• не розголошувати відомості, що становлять предмет комерційної таємниці, не використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб;

• відповідати перед замовником за порушення умов договору відповідно до чинного законодавства та ін.

Рішенням суду або арбітражу аудитор може бути позбавлений сертифіката у випадках:

• проведення ним робіт, непередбачених сертифікатом;

• використання інформації про замовника для своєї підприємницької діяльності;

• розголошення інформації про фінансовий стан замовника.

Щоб підтримувати на належному рівні свою кваліфікацію, аудитор зобов'язаний проводити не менше двох аудитів протягом року.

Аудитор повинен якісно планувати, виконувати і оцінювати свою роботу. Аудит має проводитися так, щоб забезпечити гарантію розкриття суттєвих неточностей у бухгалтерському фінансовому обліку та фінансовій звітності. Тому слід розумно його планувати.

Розрізняють два основних види неточностей: помилки і відхилення від норм.

На аудиторів покладається повна відповідальність за виявлення істотних зловживань адміністрації. Коли аудитору вдалося виявити зловживання, він повинен з'ясувати, яким чином вони позначся на фінансовій звітності, а отже, йому слід взяти під сумнів правильність цієї інформації. Якщо адміністрація знала про виявлені аудитором факти незаконних дій, але не повідомила йому про них раніше, то виникає серйозний сумнів щодо довіри до такої адміністрації.

Дата добавления: 2014-01-11