Система органів державного регулювання економіки

Система регулювання національної економіки складається з організаційно-управлінських структур різного ієрархічного рівня та підпорядкування. Це законодавча, виконавча, місцева, судова влада та Національний банк України.

Поділ повноважень між різними гілками влади в Україні виз­начається Конституцією України. Головою держави є Президент України, законодавчу владу здійснює Верховна Рада України, ви­конавчу — Кабінет Міністрів України, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації. Судову владу здійснюють Конституційний суд України, загальні та арбітражні суди. Функції, права та обов'язки державних органів влади України окреслені Конституцією та законами України, іншими нормативними актами. Схематично організаційну систему державного регулювання національної економіки можна зобразити так:

Державне управління національною економікою

Законодавчі органи влади (Верховна Рада України)		Виконавчі органи влади - (Кабінет Міністрів України)		Судова влада (Арбітраж, нотаріат, генеральна прокуратура)		Органи місцевого само врядування		Національний банк України - агент здійснення монетарної політики
Приймає Закони України, нормативно-законодавчі акти, Конституцію України		Реалізує Закони України і нормативно-законодавчі акти, Конституцію України		Моніторинг за виконанням Конституції України, Законів України, вирішує конфлікти	Здійснюють місцеве самоврядування та регулювання на місцях	Моніторинг за дотриманням закону грошового обігу, монетарна політика тощо

Метою органів державного регулювання національної економіки є збереження цілісної національної економічної системи держави та забезпечення її макроекономічної стабілізації.

Пріоритетні сегменти державного управління національної економіки:

1. Управління виробничим сектором від стадії сировини до реалізації кінцевого результату з метою стимулювання виробництва і захисту споживача від низькоякісної продукції.

2. Управління експортом та імпортом з метою забезпечення експортної орієнтації економіки, стимулювання конкурентоспроможності.

3. Управління кредитами з метою уникнення невиправданої кредитної залежності, а також повне доведення кредитів до виробника, не допускати їхнього розкрадання.

4. Управління інвестиціями та інноваціями з метою забезпечення постійного науково-технічного прогресу.

Головні завдання виконавчої влади в національній економіці:

1. Відновити керованість державного сектора економіки.

2. Сформувати відповідні структури промисловості та агропромислового комплексу, які б довели самодостатність національного господарства до рівня не нижче 75%.

3. Відновити державну керованість у засобах масової інформації, зменшивши акції іноземних фірм у системі зв'язку до рівня менше 25 %.

4. Досягти сумарного енергопостачання з трьох незалежних джерел: з Росії - до 32 %, з власних джерел до 30 %, решта 38 % - поставка через південь України з нових джерел.

5. Державне сприяння і захист власного виробництва на основі інтеграції науки, освіти, виробництва та банківської системи.

6. У структурі національного виробництва пріоритетну державну підтримку надавати наукомістким галузям → створення високих технологій, виробництво продукції, конкурентоспроможної на внутрішніх та зовнішніх ринках → розширення експорту.

7. Пріоритетні галузі державної підтримки:

Þ сільськогосподарське машинобудування;

Þ авіаційна промисловість;

Þ агропромисловий комплекс і харчова промисловість;

Þ легка, хімічна та фармацевтична промисловість;

Þ енергетика та енергетичне машинобудування;

Þ наукомісткі галузі і технології;

Þ космічна техніка і зв 'язок;

Þ транспортні засоби і системи управління та навігації(авто-мобіле-, суднобудування, тепловози, приладобудування тощо);

Þ оборонна промисловість (танкобудування);

Þ виробництво товарів широкого вжитку (телевізори, холодильники, відеоапаратура, засоби зв 'язку тощо);

Þ виробництво медичної апаратури та інструментів;

Þ капітальне будівництво і виробництво будівельних матеріалів та обладнання за новіти технологіями.

8. Змінити структуру банківської системи, підпорядкувавши її інтересам національного виробництва й економіки України.

7.5. Дерегуляція національної економіки - обмеження втручання у діяльність підприємницьких суб 'єктів господарювання на території держави.

Дерегуляція в національній економіці передбачає:

=> створення умов для реалізації економічної свободи фізичним та юридичним особам в державі;

=> усунення адміністративно-організаційних та управлінсько-економічних перешкод на шляху розвитку підприємництва;

=>здійснення заходів з де бюрократизації на всіх рівнях реєстрації та ліцензування підприємницьких структур;

=> подолання корумпованості у різних сферах національної економіки;

=> сприяння розвитку економічної кон 'юнктури;

=> децентралізація управління і розвиток місцевого самоврядування;

=> створення передумов для вільної конкуренції в галузях і сферах національної економіки.

Дата добавления: 2014-01-11