Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Основні законодавчі акти з охорони праці




Правовою основою законодавства про охорону праці є Конституція України, Закони України: «Про охорону праці», «Про охорону здоров'я», «Про пожежну безпеку», «Про використанні ядерної енергії та радіаційної захист», «Про забезпеченні санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а також Кодекс Законів про працю України (КЗпП).

Специфічною особливістю українського законодавства є те, що воно регламентує правову основу охорони праці, а це – високій рівень прав і гарантій робітникам.

Основні положення законодавства України про працю і охорону праці:

- основні принципи державної політики в галузі охорони праці;

- права громадян на охорону праці при складанні трудового договору й під час роботи;

- соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захворювань;

- права працівників на пільги й компенсації за важкі і шкідливі умови праці;

- обов'язки роботодавця по створенню безпечних і нешкідливих умов праці;

- тривалість робочого часу працівників, скорочена тривалість робочого часу, обмеження робіт у нічне й понад нормованих робіт;

- гарантії охорони праці жінок;

- права неповнолітніх у трудових правовідносинах;

- обов'язки працівників по виконанню вимог нормативно-правових актів про охорону праці;

- медичні огляди при вступі на роботу й під час роботи.

В умовах роздержавлення, приватизації, утворення великої кількості суб’єктів підприємницької діяльності з різними формами недержавної власності роль держави у вирішенні завдань охорони праці суттєво зростає. Держава виступає гарантом створення безпечних та нешкідливих умов праці для працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності.

2.2. Нормативна база охорони праці

Систематизований виклад норм безпеки приводиться в державних міжгалузевих і галузевих нормативних актах про охорону праці - це правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші документи, які встановлюють загальні вимоги й норми по видах небезпечних і шкідливих виробничих факторів, загальних вимог до виробничого устаткування й виробничих процесів, вимог до засобів захисту працюючих і методів оцінки безпеки праці.

Нормативно-правовий акт про охорону праці (НПАОП) - це НПАОП загальнодержавного користування, дія якого поширюється на всі підприємства, установи, організації народного господарства України незалежно від їхньої відомчої (галузевий) приналежності та форм власності.

Кодування НПАОП здійснюється з метою систематизації обліку цих документів, створення необхідних умов для ефективного зберігання та використання інформації про ці нормативно-правові акти, зручності їх обробки з використанням персональних електронно-обчислювальних машин.

Згідно з наказом Держнаглядохоронпраці України від 08.06.2004 р. № 151, запроваджено таке кодування нормативно-правових актів з охорони праці (НПАОП) (рис. 1).

НПАОП X.XX - X.XX - XX

Скорочена назва нормативного акту

Код економічної діяльності

Вид нормативно-правового акту

Номер за порядком у межах даного виду

Рік затвердження

Рис. 1. Схема кодування для нормативно-правових актів

Номер за порядком у межах виду визначається згідно з даними Реєстру.

Види НПАОП (в уніфікованій формі для однакового застосування) мають таке цифрове позначення: правила — 1; переліки — 2; норми — З; положення — 4; інструкції — 5; порядки — 6 та ін..

Вид економічної діяльності (група, клас) визначається відповідно до ДК 009-96.

Відомчий нормативний документ про охорону праці (ВНДОП) - затверджуються міністерствами, відомствами України або асоціаціями, концернами й іншими об'єднаннями підприємств із метою конкретизації вимог ВНДАОП залежно від специфіки галузі.

Держстандарт ССБТ - державні стандарти системи стандартів безпеки праці (ГОСТ ССБТ) - застосовуються на території України до їхньої заміни іншими нормативними документами, якщо вони не протирічать чинному законодавству України.

Вимоги щодо охорони праці регламентуються також державними стандартами України (ДСТУ) з питань охорони праці, будівельними й санітарними нормами й правилами, правилами обладнання електроустановок (ПУЭ), нормами технічного проектування й іншими нормативними документами, виходячи зі сфери їх дій.

Власники підприємств, установ, організацій або уповноважені ними органи розробляють на основі НПАОП і затверджують власні положення, інструкції й інші нормативні акти з охорони праці, які діють у межах підприємств, установ, організацій.

2.3. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці

У відповідності зі ст. 44 Закону України «Про охорону праці» за порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, створення перешкод у діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці й представникам профспілок винні залучаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної і кримінальної відповідальності відповідно до законодавства.

Дисциплінарна відповідальність настає при порушенні вимог охорони праці, які не спричинили й не могли спричинити негативних наслідків. Полягає в накладенні дисциплінарних стягнень: догана, звільнення з роботи.

Адміністративна відповідальність накладається на посадових осіб, винних у порушенні законодавства про охорону праці у вигляді грошового штрафу. Право залучати до адміністративної відповідальності мають службові особи органів Державного нагляду за охороною праці.

Матеріальна відповідальність накладається як на працівника, так і роботодавця підприємства. У ст. 130 КЗпП вказується, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, нанесену підприємству внаслідок порушення покладених на них обов'язків, у тому числі і за порушення правил охорони праці.

Кримінальна відповідальність настає, коли порушення вимог законодавства й інших нормативних актів про охорону праці створили небезпеку для життя й здоров'я громадян, тобто спричинили або могли спричинити негативні наслідки. Суб'єктом карної відповідальності щодо питань охорони праці може бути будь-яка посадова особа підприємства незалежно від форм власності, а також роботодавець підприємства або уповноважений їм орган. Кримінальна відповідальність визначається в судовому порядку.

2.4. Органи державного управління охороною праці, її основні завдання

Концепція державного управління охороною праці передбачає збереження багаторівневої структури державного управління охороною праці.

Відповідно до Закону України «Про охорону праці» (ст. 31) державне управління охороною праці на Україні здійснюють:

- Кабінет міністрів України;

- спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади по нагляду за охороною праці;

- міністерства та інші центральні органі виконавчої влади;

- Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації й органи місцевого самоврядування.

Основні завдання управління охороною праці:

1. Опрацювання заходів щодо здійснення державної політики з охорони праці на регіональному та галузевому рівнях.

2. Підготовка, прийняття та реалізація заходів, спрямованих на забезпечення:

- належних, безпечних і здорових умов праці;

- навчання працівників безпечним методам праці й пропаганда з питань праці;

- безпеки технологічних процесів, утримання в належному стані виробничого устаткування, будинків і споруд, інженерних мереж;

- нормалізації санітарно-гігієнічних умов праці;

- працівників засобами індивідуального захисту (ЗІЗ);

- оптимальних режимів праці та відпочинку;

- організації лікувально-профілактичного обслуговування працівників;

- пропаганди охорони праці;

- обліку, аналізу та оцінки стану умов і безпеки праці;

- професійного відбору працівників з окремих професій;

- удосконалення нормативної бази з питань охорони праці;

- страхування працівників від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань.

3. Організаційно-методичне керівництво на регіональному та галузевому рівнях.

4. Широке впровадження позитивного досвіду у сфері охорони праці.

2.5. Державний нагляд за охороною праці

Відповідно до Закону України «Про охорону праці» (ст. 38) державний нагляд за виконанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці здійснюють:

- спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці;

- спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної безпеки;

- спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки;

- спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці.

Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від яких-небудь господарських органів, суб'єктів підприємництва, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування, їм не підзвітні і не підконтрольні.

Посадові особи (державні інспектори) органів виконавчої влади з нагляду за охороною праці мають право:

- безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства (об’єкти), виробництва фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю та здійснювати в присутності роботодавця або його представника перевірку додержання законодавства з питань, віднесених до їх компетенції;

- одержувати від роботодавця і посадових осіб письмові чи усні пояснення, висновки експертних обстежень, аудитів, матеріалів та інформацію з відповідних питань, звіти про рівень і стан профілактичної роботи, причини порушень законодавства та вжиті заходи щодо їх усунення;

- видавати і направляти в установленому порядку роботодавцям, керівникам підприємств, а також посадовим особам юридичних та фізичних осіб обов'язкові для виконання розпорядження про усунення порушень і недоліків у галузі охорони праці, охорони надр, безпечної експлуатації об’єктів підвищеної небезпеки;

- забороняти, зупиняти, припиняти, обмежувати експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень, випуск та експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів праці, виконання певних робіт, застосування нових небезпечних речовин, реалізацію продукції, а також скасовувати або припиняти дію виданих ними дозволів і ліцензій до усунення порушень, які створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих;

- притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці.

- надсилати роботодавцям подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді, передавати матеріали органам прокуратури для притягання цих осіб до відповідальності згідно із законом.

Крім прав, посадові особи органів державного нагляду за охороною праці також несуть відповідальність згідно із законом за виконання покладених на них обов’язків.

2.6. Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці

Відповідно до Закону України «Про охорону праці» (ст. 41, 42) громадській контроль за виконанням вимог законодавства про охорону праці здійснюють: професійні спілки, їх об'єднання в особі своїх виборних органів і представників.

Профспілки здійснюють громадській контроль за виконання законодавства про охорону праці, створення безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих і санітарно-побутових умов, забезпеченням працюючих спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колективного захисту. У разі загрози життю або здоров'ю працівників профспілки мають право вимагати від роботодавця негайного припинення робіт на робочих місцях, виробничих дільницях, у цехах та інших структурних підрозділах або на підприємствах чи виробництвах фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, в цілому на період, необхідний для усунення загрози життю або здоров'ю працівників.

Професійні спілки також мають право на проведення незалежної експертизи умов праці, а також об’єктів виробничого призначення, що проектуються, будуються чи експлуатуються, на відповідальність їх нормативно-правовим актам про охорону праці, брати участь у розслідуванні причин нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві та надавати свої висновки про них, вносити роботодавцям, державним органам управління і нагляду подання з питань охорони праці та одержувати від них аргументовану відповідь.

У випадку відсутності профспілок на підприємстві громадській контроль здійснюють уповноважені від трудових колективів особи з питань охорони праці.

Лекція 3. Організація охорони праці на виробництві

3.1. Система управління охороною праці (СУОП)

В нашій країні передбачено управління охороною праці як на державному,

так і на галузевому, регіональному і виробничому рівнях.

У спрощеному вигляді будь-яка система управління – це сукупність суб’єкта управління та об’єкта управління, що знаходяться у певному середовищі та інформативно зв’язані між собою. В суб’єкті управління можна виділити два органи – управляючий та виконавчий. Управління завжди здійснюється заради досягнення певної мети. Метою управління охороною праці є забезпечення безпеки, збереження здоров’я та працездатності людини в процесі трудової діяльності.

Таким чином, система управління охороною праці (СУОП) – це сукупність суб’єкта та об’єкта управління, які на підставі комплексу нормативної документації проводять цілеспрямовану, планомірну діяльність з метою забезпечення здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці. Охорона праці базується на законах та інших нормативно-правових актах, які є головним джерелом зовнішньої інформації, що надходить до СУОП.

Суб’єктом управління в СУОП підприємства є роботодавець, а в цехах, на виробничих дільницях і в службах — керівники відповідних структурних підрозділів і служб. Об’єктом управління в СУОП підприємства є діяльність структурних підрозділів та служб підприємства по забезпеченню безпечних і здорових умов праці на робочих місцях, виробничих дільницях, у цехах та на підприємстві в цілому. Типова СУОП підприємства функціонує наступним чином. Роботодавець (керівник) аналізує інформацію про стан охорони праці в структурних підрозділах підприємства та приймає рішення, спрямовані на підвищення рівня безпеки праці.

Організаційно-методичну роботу по управлінню охороною праці, підготовку управлінських рішень і контроль за їх своєчасною реалізацією здійснює служба охорони праці підприємства (виконавчий орган СУОП), що підпорядкована безпосередньо керівнику підприємства (управляючому органу). Зовнішнім збуджуючим чинником для СУОП на рівні підприємства є зміни технологічного процесу, обладнання, умов праці, нещасні випадки, травми, захворювання тощо.

3.2. Основні функції і завдання управління охороною праці

До основних функцій управління охороною праці належать:

- прогнозування і планування робіт;

- організація та координація робіт;

- облік показників, аналіз та оцінка стану умов і безпеки праці;

- контроль за станом охорони праці та функціонуванням СУОП;

- стимулювання роботи по вдосконаленню охорони праці.

Основне завдання управління охороною праці можна сформулювати коротко – забезпечення дотримання вимог НПАОП. Розшифровка цього завдання включає:

- навчання працівників безпечним методам праці та пропаганда питань охорони праці;

- забезпечення безпечності технологічних процесів, виробничого устаткування, будівель і споруд;

- нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці;

- забезпечення працівників засобами індивідуального захисту;

- забезпечення оптимальних режимів праці та відпочинку;

- організація лікувально-профілактичного обслуговування;

- професійний добір працівників з окремих професій;

- удосконалення нормативної бази з питань охорони праці.

Чинна на сьогодні в Україні система управління охороною праці побудована на принципі 100% - го дотримання вимог НПАОП.

3.3. Прогнозування та планування роботи з охорони праці

Функція прогнозування та планування роботи з охорони праці, в основі якої лежить прогностичний аналіз, має вирішальне значення в системі управління охороною праці. Планування роботи з охорони праці поділяється на перспективне, поточне та оперативне.

Перспективне планування вміщує найбільш важливі, трудомісткі і довгострокові заходи, виконання яких, як правило, вимагає сумісної роботи кількох підрозділів підприємства. Можливість виконання заходів перспективного плану повинна бути підтверджена обґрунтованим розрахунком необхідного матеріально-технічного забезпечення і фінансових витрат з зазначенням джерел фінансування. Основною формою перспективного планування роботи з охорони праці є розроблення комплексного плану підприємства щодо покращення стану охорони праці.

Поточне планування здійснюється у межах календарного року через розроблення відповідних заходів у розділі «Охорона праці» колективного договору.

Оперативне планування роботи з охорони праці здійснюється за підсумками контролю стану охорони праці в структурних підрозділах і на підприємстві в цілому. Оперативні заходи щодо усунення виявлених недоліків зазначаються безпосередньо у наказі по підприємству, який видається за підсумками контролю, або у плані заходів, як додатку до наказу.

Процес планування заходів з охорони праці, як і реалізація будь-якої іншої управлінської функції, повинен здійснюватися в три етапи:

1. Оцінка ситуації чи стану об’єкта управління (оцінка стану безпеки праці і виробничого середовища на підприємстві);

2. Пошук шляхів і способів впливу на ситуацію (визначення варіантів заходів які можуть вплинути на стан охорони праці);

3. Вибір і обґрунтування оптимального способу дій для поліпшення ситуації (визначення раціонального переліку заходів з охорони праці для включення їх у план чи колективний договір).




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-11; Просмотров: 1040; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.062 сек.