Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Засоби, що впливають на апетит




План.

Оценка элементов финансовой отчетности

Оценка, возможно, является самой противоречивой проблемой в финансовом учете. Оценка (valuation) заключается в определении денежного выражения хозяйственной операции. По существу это процесс определения денежных сумм, по которым элементы финансовой отчетности должны признаваться и отображаться в балансе и в отчете о прибылях и убытках. Это предусматривает выбор определенного метода оценки. В финансовой отчетности используется ряд различных методов оценки. К ним относятся следующие методы:

Историческая стоимость (historical cost principle)

Активы учитываются по сумме уплаченных за них денежных средств или их эквивалентов, (т.е. фактические затраты на момент совершения операции). Обязательства учитываются по сумме выручки, полученной в обмен на долговое обязательство, или по суммам денежных средств или их эквивалентов, уплата которых ожидается для погашения обязательства при обычной деятельности компании.

Справедливая (восстановительная.) стоимость (fair value)

Активы отражаются по сумме денежных средств или их эквивалентов, которые должны быть уплачены в том случае, если такой же или эквивалентный актив приобретался бы в настоящее время. Обязательства отражаются по не дисконтированной сумме денежных средств или их эквивалентов, которая потребовалась бы для погашения обязательства в текущий момент.

Дисконтированная стоимость

Активы отражаются по дисконтированной стоимости будущих чистых притоков денежных средств, которые, как предполагается, будут создаваться данным активом при обычной деятельности компании. Обязательства отражаются по дисконтированной стоимости будущих чистых оттоков денежных средств, которые потребуются для погашения обязательств в обычной деятельности компании.

Наиболее широко принятой компаниями основой оценки для подготовки их финансовой отчетности является историческая стоимость. Обычно она используется в комбинации с другими основами оценки. Например, запасы обычно учитываются по наименьшей из себестоимости и чистой стоимости реализации, рыночные ценные бумаги учитываются по их рыночной стоимости, а пенсионные обязательства по их дисконтированной стоимости.

 

1. Засоби, які впливають на апетит.

- засоби для підвищення апетиту (гіркоти, інсулін). Механізм дії. Застосування. Препарати рослинного походження (трава золототисячника,листя трилисника, корінь кульбаби тощо).

- препарати рослинногопоходження(трава золототисячника,листя три-лисника, корінь кульбаби тощо).

- анорексигенні засоби (фенамін, дезопімон, фепранон, теронак). Механізм дії. Застосування. Побічні ефекти.

2. Засоби, які використовують при недостатній секреції залоз шлунка (гістамін). Засоби замісної терапії (сік шлунковий натуральний, кислота хлоридна розведена, пепсин, ацидин-пепсин).

3. Засоби, які застосовують при надмірній секреції залоз шлунка (М-холіноблокатори, блокатори Н1-гістамінових рецепторів (ранітидин, циметидин, омепразол, антацидні засоби). Механізм дії окремих груп засобів. Застосування окремих препаратів (атропіну сульфату, препаратів беладонни, скополаміну, платифіліну, метацину, гастроципіну, ранітидину, циметидину, магнію оксиду, алюмінію гідроокису, “Альмагелю”, натрію гідрокарбонату). Побічні ефекти.Застосування фітопрепаратів при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки (чистотіл, звіробій, ромашка, деревій, насіння льону тощо).

4. Жовчогінні засоби:

- засоби, що посилюють утворення жовчі (кислота дегідрохолева, “Алохол”, “Холензим”, оксафенамід, нікотин, фітопрепарати (безсмертник, кукурудзяні приймочки, шипшина);

- засоби, що сприяють виходу жовчі з жовчного міхура (М-холіноблокатори, спазмолітики міотропної дії: магнію сульфат, пітуїтрин для ін’єкцій, папаверин);

- холелітолітичні засоби (хенодексихолева кислота, урсодеоксихолева кислота). Застосування.;

- гепатопротектори, застосування (токоферолу ацетат, силібінін, ліпостабіл, карсил, есенціале, метіонін). Фітопрепарати (безсмертник, скумпія, конвалія далекосхідна). Застосування.;

5. Засоби, які призначають у разі порушення секреторної функції підшлункової залози. Використання панкреатину, панзинорму, фесталу, креону при хронічному панкреатиті. Механізм дії М-холіноблокаторів, антацидних засобів та контрикалу при гострому панкреатиті.

6. Застосування антихолінестеразних засобів та М-холіноміметиків при атонії кишок.

- проносні засоби. Сольові проносні (магнію сульфат, натрію сульфат), механізм дії. Застосування. Олія рицини, Фенолфталеїн, ізафенін, антраглікозиди, Фенолфталеїн, ізафенін, антраглікозиди. Механізм дії, застосування.

- протипроносні засоби (в’яжучі та обволікальні засоби, м’ята перцева, ромашка аптечна, імодіум). Застосування.

Захворювання людини часто супроводжуються зниженням апетиту і розладами травлення. Апетит — це емоційне відчуття, пов'язане з прагненням людини до вжи-вання певної їжі. На відміну від відчуття голоду — потреби організму в їжі, звичайно суб'єктивно неприємного явища, апетит ґрунтується на потребі, пов'язаній з уявленнями про вживання їжі, що має бути, і є приємним відчуттям. Апетит поси-люється уявленнями про вигляд, запах, смак їжі, про обстановку, де проходить її вживан-ня, тощо.

Виникнення апетиту зумовлене специфічним впливом «голодної» крові на центр голоду,збудженням лімбічних структур (прозорої перегородки, мигда-леподібного тіла, морського коника (hyppocamp), звивини пояса та ін.) і кори великого мозку. Розлад апетиту виникає при захворюваннях органів травлен-ня (виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, гастрит, гепатит, ци-роз печінки та ін.), часто розвивається при невро-психічних захворюваннях (пухлини мозку, енцефаліт, істерія, психоз тощо), захворюваннях ендокрин-них залоз (цукровий діабет, гіперінсулінізм, тироток-сикоз, гіпотиреоз), сис-темі крові (анемія, лейкоз), злоякісних новоутвореннях, інфекційних захво-рюваннях, вагітності.

Розрізняють три види розладу апетиту:

- зниження до повної втрати (анорексія);

- підвищення, інколи досить різке (булімія);

- порушення апетиту, яке полягаєу бажанні вживати неїстівні речовини - крейду, вапно, попіл, землю тощо.

Анорексія — повна втрата апетиту за об'єктивної потреби в харчуванні, зу-мовлена функціональними або органічними порушеннями діяльності центру апетиту на рівні гіпоталамуса або вищих аналізаторів у корі великого мозку. Дуже часто анорексія супроводжує інсульт, пухлини, травми і запалення го-ловного мозку, а також органічні захворювання ендокринних залоз. Вона є важливим симптомом гіпофізарної кахексії, недостатності наднирників (хво-роба Аддісона). Одночасно з втратою апетиту хворий скаржиться на слабкість, підви-щену втомлюваність, апатію. З часом знижується маса тіла, тургор тканин, зникає під-шкірний жировий шар, зменшується маса скелетних м'язів, з'являються ознаки вітамінної недостатності тощо.

Булімія — патологічно підвищене відчуття голоду, яке супроводжується де-коли слабкістю і больовими відчуттями в надчеревній ділянці. Цей стан інко-ли поєднується із зниженням відчуття насичення, внаслідок чого виникає по-треба в надмірно великих кількостях їжі (поліфагія). Різко виражена постійна булімія і поліфагія спостерігаються переважно при органічних ушкодженнях головного мозку або психічних захворюваннях, менш виражена — при гіпер-інсулінізмі, у реконвалесцентів після тяжких виснажливих інфекцій та ін. Корекція порушень апетиту здійснюється за допомогою гіркот і анорекси-генних засобів. Ці засоби звичайно поєднують з препаратами етіотропної і па-тогенетичної терапії, спрямованої на усунення причин порушення апетиту і тих механізмів, які лежать в їх основі.

Гіркоти (amara) — це засоби рослинного походження, які мають гіркий смак, застосовуються для підвищення апетиту і поліпшення травлення. Вони містять глікозиди, ефірні олії, алкалоїди тощо. Сировиною для виготовлення гіркот є трава полину гіркого, трава золототисячника, листя бобівника три-листого (трилисника), трава деревію та ін.

Дія гіркот на секрецію цих залоз здійснюється рефлекторно. Вони, подразнюючи сма-кові рецептори слизової оболонки порожнини рота і язика, рефлекторно підвищують збудливість центру голоду, що викликає посилення секреції шлункового соку, підвищення апетиту, поліпшення травлення. На думку І. П. Павлова, вживання гіркот створює контрастне відчуття неприємного їх смаку, з одного боку, і приємного відчуття їжі, з другого, що є умовою для виділення «психічного» шлункового соку внаслідок збудження аппетиту

Обов'язковою умовою для виявлення позитивної дії гіркот на апетит і травлення є приймання їх усередину з невеликою кількістю води за 20-30 хв до їди. Приймання їх у лікарських формах, які маскують гіркий смак, як і введення в шлунок за допомогою зонда або в пряму кишку, є неефективним. Гіркоти, прийняті всередину під час їди, гальмують секрецію і моторику шлунка.

Показання: гіпоацидний і хронічний атрофічний гастрит, анорексія неврогенного походження, перенесені оперативні втручання тощо.

Протипоказання: підвищена секреція, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, рефлюкс шлунково-стравохідний.

Полин гіркий (Artemisia absinthium L.) Галенові препарати полину, як і всі інші гіркоти, рефлекторно стимулюють функцію залоз травного каналу, підсилюють виділення жовчі, поліпшують травлення. Траву полину використовують для виготовлення екстракту, настойки та настою. Екстракт полину густий призначають по 10-20 крапель за 30-40 хв до приймання їжі. Настойка полину приймають по 15-20 крапель 3 рази на день за 15-20 хв. до їди.

Золототисячник звичайний(малий) (Centaurium etythraea Rain.) Препарати золототисячника {настойка, настій) збуджують апетит, стимулюють секрецію травних залоз, підвищують перистальтику травного каналу. Трава золототисячника входить до складу апетитних і шлункових зборів.

Бобівник трилистий (трилисник) (Menyanthes trifoliata L.) Препарати бобівника трилистого крім стимулюючого впливу на секрецію та моторику органів травлення підвищують виді-лення жовчі, мають протизапальну та проносну дію. Траву бобівника трилистого використовують для виготовлення пастою.

Деревій звичайний (Achillea millefolium L.) — містить алкалоїди, філохінон, полісахариди, дубильні речовини, ефірні олії, органічні кислоти, спирти тощо. Має кровоспинні, анти-гіпертензивні властивості, збуджує апетит, секрецію слинних та шлункових залоз, виді-лення жовчі, зменшує метеоризм. Крім того, препарати деревію усувають спазми шлунка, кишок, жовчних проток. Офіцинальним є збір для збудження апетиту (Species amarae), до складу якого входить трава полину гіркого (8 частин) і трава деревію звичайного (2 частини).

Крім гіркот, апетит стимулюють також інші засоби, а саме: інсулін, який викликає відчуття голоду, що пов'язано з гіпоглікемією, деякі психотропні (аміназин, амітриптилін, літію карбонат), невротропні, антигіпертензивні (клофелін) засоби, анаболічні стероїди тощо.

Анорексигенні — це засоби, які знижують апетит. Їх застосовують у випадках аліментарного ожиріння, яке погіршує перебіг багатьох захворювань, при-зводить до порушення обміну речовин, розладів з боку серцево-судинної системи, печінки та ін. Провідним методом лікування хворих на ожиріння є різке обмеження їжі з високою енергетичною цінністю і посилення фізичної активності, що створює в організмі негативний енергетичний баланс. Проте під час такого лікування звичайно виникає тяжке відчуття голоду, що при-мушує застосовувати препарати, які знижують апетит.

Активним анорексигенним засобом є фенамін, який має центральну психостимулюючу і периферичну адреноміметичну дію. Він стимулює центр насичення, що викликає пригні-чення центру голоду. Крім того, препарат підвищує збудливість кори великого мозку, що, очевидно, також сприяє пригніченню цього центру. Проте як анорексигенний засіб фена-мін не застосовується. Це зумовлено тим, що у хворих, які приймають фенамін з приводу ожиріння, розвивається загальне збудження, безсоння, виникає тахікардія, аритмія, підви-щується артеріальний тиск. Крім того, до фенаміну швидко виникає звикання і прист-расть.

Серед структурних аналогів фенаміну виявлено ряд речовин, яким властива більш-менш висока вибірковість анорексигенної дії, а також слабка психостимулююча і периферична активність. Такими препаратами є фепранон і дезопімон. Порівняно з фенаміном анорекси-генний ефект цих препаратів виявляється меншою мірою. Механізм дії такий самий, як фенаміну. У хворих на ожиріння фепранон сприяє зменшенню маси тіла.

Протипоказання: вагітність, пізні стадії гіпертензивної хвороби, порушення мозкового і вінцевого кровообігу, інфаркт міокарда, глаукома, тиротоксикоз, захворювання, які су-проводжуються підвищеною збудливістю центральної нервової системи і судомами тощо.

Мазиндол за анорексигенною дією перевищує фенамін у 5—10 разів. Крім того, він при-гнічує абсорцію тригліцеридів, знижує рівень холестерину.

Фенфлурамін і фенілпропаноламін схожі на мазиндол, але вони пригнічують функцію ЦНС

і підвищують AT.

Орністат діє аноригенно, знижуючи активність шлунково-кишкових ліпаз.

Засоби, що впливають на функцію слинних залоз.

Фармакологічна регуляція секреції слинних залоз здійснюється головним чином за рахунок лікарських засобів, що впливають на їх холінергічну іннервацію. Лікарські засоби, які мають холіноміметичну активність (пілокарпіну гідрохлорид, антихолінестеразні засоби та ін.) підвищують секрецію слинних залоз, а М-холіноблокатори, навпаки, гальмують. Практичне значення мають препарати атропіну. їх застосовують при гіперсалівації у випадках паркінсонізму, глистових інвазій, отруєнь солями важких металів. У разі передозування цих засобів поряд з іншими порушеннями виникає сухість у роті через різке зниження секреції слинних залоз.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-11; Просмотров: 2544; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.041 сек.