Право інтелектуальної власності на географічне зазначення

Суб'єктом права на подання заявки на торговельну марку мо­же бути будь-яка особа. Це передусім громадяни України, інозем­них держав та особи без громадянства, а також будь-які юридичні особи України, юридичні особи, постійне місцеперебування яких у зарубіжних країнах. Це може бути будь-яке інше об'єднання тих чи інших осіб. Право на подання заявки на знак для товарів і послуг мають також правонаступники зазначених осіб.

Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Особа, яка бажає одержати свідоцтво, по­дає до Установи заявку на видачу свідоцтва на знак для товарів і послуг. Заявка може бути подана особисто заявником або через представника у справах інтелектуальної власності або іншу довіре­ну особу. Іноземні громадяни та юридичні особи, які проживають чи мають постійне місцеперебування поза межами України, у відносинах з патентним відомством реалізують права через пред­ставників у справах інтелектуальної власності.

Порядок подачі та оформлення заявки на торговельну марку

Право на одержання свідоцтва може мати будь-яка особа, об'єднання осіб або їх правонаступники за умови правильного оформлення заявочних матеріалів. Якщо заявку на одне й те саме або тотожне позначення подали дві чи більше особи, то право на одержання свідоцтва має заявник, заявка якого має більш ранню дату подання, або, якщо заявлено пріоритет, більш ранню дату прі­оритету, за умови, що вказана заявка не вважається відкликаною, не відкликана або не відхилена.

Заявка складається українською мовою і повинна стосуватися лише однієї марки. Вона має містити такі документи:

1) заяву про реєстрацію марки;

2) зображення позначення, що заявляється;

3) перелік товарів і послуг, для яких заявник просить зареєстру­вати марку, згрупованих за Міжнародною класифікацією товарів І послуг для реєстрації знаків.

У заяві зазначаються прізвище, ім'я та по батькові заявника (заявників), якщо заявку подає громадянин. Якщо заявка подається від імені юридичної особи, то в ній зазначається її адреса.

Торговельна марка може бути заявлена у будь-якому кольорі чи поєднанні кольорів. У такому разі в заяві має бути вказаний колір чи поєднання кольорів, про охорону яких заявник просить. До заяви в такому разі мають бути додані кольорові зображення зазначеної марки в кількості примірників, що визначається Установою.

Назви у торговельних знаках подаються заявниками україн­ською мовою, якщо товари реалізуються, а послуги надаються ви­ключно на території України (ч.3 ст.36 Закону про мови).

За подання заявки сплачується збір. Документ про сплату збору повинен надійти до Установи разом із заявкою або протягом двох місяців від дати подання заявки.

Дата подання заявки визначається за днем надходження до Уста­нови заявочних матеріалів. Проте з метою закріплення зазначеної дати за заявником допускається подання заявки в неповному скла­ді. Установа може визначити дату подання заявки за днем її надхо­дження, якщо в її складі будуть, принаймні, такі матеріали:

1) клопотання в довільній формі про реєстрацію марки, викла­дене українською мовою;

2) відомості щодо заявника та його адреси, викладені ук­раїнською мовою;

3) частина, яка зовнішньо нагадує позначення, що може бути маркою;

4) відомості щодо переліку товарів і послуг, для яких заяв­ляється марка.

Якщо заявку подано до Установи не в повному складі, то во­на може бути доповнена протягом 2 місяців від дати одержання за­явником повідомлення Установи. Якщо протягом зазначеного строку заявка не буде приведена у відповідність з вимогами зако­ну, то датою подання заявки вважатиметься дата одержання Уста­новою повністю оформленої відповідно до вимог закону заявки. Якщо цього не буде зроблено, заявка вважається неподаною, про що заявникові надсилається повідомлення.

Рішення Установи про встановлення дати подання заявки над­силається заявникові після надходження документа про сплату збо-РУ за подання заявки. В іншому разі рішення заявнику не надси­лається, а сама заявка вважається відкликаною.

Правом пріоритету можна скористатися за умови, що заява про це надійшла до Установи не пізніше 3 місяців від дати подан­ня заявки. В заяві має бути зазначено дату подання і номер попе­редньої заявки та додано копію заявки в перекладі українською мо­вою. Якщо ж йдеться про виставочний пріоритет, то має бути по­даний документ, який підтверджує показ зазначеного знака на ви­ставці. Право на пріоритет втрачається, якщо у встановлені строки не будуть представлені зазначені матеріали.

До дати прийняття рішення про реєстрацію марки заявник має право в будь-який час відкликати свою заявку.

Після прийняття рішення про реєстрацію торговельної марки станова у своєму офіційному бюлетені публікує відомості про видачу свідоцтва. Така публікація можлива лише за наявності доку-а про сплату збору за видачу свідоцтва. Якщо ж такого доку-немає і протягом 3 місяців від дати надходження до заявника рішення про видачу свідоцтва він не надійде до Установи, пуб­лікація не проводиться, а заявка вважається відкликаною.

На підставі публікації відомостей про видачу свідоцтва будь-яка особа має право ознайомитися з матеріалами заявки.

Одночасно з публікацією відомостей про видачу свідоцтва Уста­нова здійснює державну реєстрацію знака. Після внесення до реєстру відомостей про торговельну марку будь-яка особа має пра­во ознайомитися з ними.

На підставі державної реєстрації знака Установа в місячний строк видає заявнику свідоцтво. Якщо право на одержання свідоцтва ма­ють кілька осіб, їм видається одне свідоцтво.

Будь-яке рішення Установи за заявкою на знак може бути ос­каржене заявником протягом 3 місяців від дати одержання рішен­ня. Рішення може бути оскаржене до Апеляційної палати Устано­ви. Скарга має бути розглянута Апеляційною палатою протягом 4 місяців від дати її одержання. Скарга розглядається у межах моти­вів, викладених у ній.

Права власника свідоцтва

Свідоцтво надає його власникові виключне право користува­тися і розпоряджатися знаком на свій розсуд.

Торговельна марка може бути використана будь-яким спосо­бом, що не суперечить чинному законодавству. Це може бути за­стосування на товарах і при наданні послуг, для яких зареєстрова­но марку, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час демонстрації експонатів на виставках, ярмарках, що проводяться в Україні, в проспектах, рахунках, на бланках та іншій документації, пов'язаній із запровадженням зазначених то­варів і послуг у господарський оборот..

Якщо торговельна марка належить кільком власникам, то ко­ристування нею визначається угодою між ними. У разі відсутності такої угоди кожний із співвласників має право користуватися мар­кою на свій розсуд. Але жоден із них не має права видавати дозвіл (ліцензію) на використання марки та передавати право власності іншій особі без згоди інших співвласників свідоцтва.

Власник свідоцтва має право забороняти іншим особам викори­стовувати зареєстровану марку без його дозволу.

Право інтелектуальної власності на торговельну марку на під­ставі договору може бути передано будь-якій іншій особі, яка стає правонаступником власника свідоцтва. Проте передача права влас­ності на марку не допускається, якщо така передача може ввести в оману споживача щодо товару і послуг або щодо особи, яка вироб­ляє товар чи надає послуги. Суб'єкту права інтелектуальної влас­ності на торговельну марку належить право видавати дозвіл (ліцен­зію) будь-якій іншій особі на використання марки на підставі лі­цензійного договору. В ліцензійному договорі має бути обов'язко­во передбачена умова, за якою ліцензіат бере на себе зобов'язання ні в якому разі не допустити зниження якості товарів і послуг. Ліцензіар зобов'язаний здійснювати контроль за додержанням цієї умови.

Договір про передачу права інтелектуальної власності на марку _та ліцензійний договір під загрозою їх недійсності мають бути за­реєстровані в Установі. Для будь-яких третіх осіб зазначені догово­ри набувають чинності лише після їх реєстрації.

4. Виключне право інтелектуальної власності на торговельну марку, яке набувається через його реєстрацію, можна визначити як право заборони іншим особам використовувати цю марку в комер­ційних цілях.

Чинність свідоцтва на торговельну марку

Права, що надаються заявникові одержаним на знак свідоц­твом, діють від дати подання заявки, строк дії подовжується за умо­ви сплати відповідного збору. Свідоцтво про реєстрацію знака на­дає його володільцю право власності на знак. Строк його чиннос­ті — 10 років від дати подання заявки. Чинність свідоцтва за кло­потанням його власника може бути подовжена щоразу на 10 років. Клопотання про подовження чинності свідоцтва має бути подано протягом останнього року його дії. Кількість разів подовження чинності свідоцтва не обмежена, тобто свідоцтво на знак для това­рів і послуг може діяти необмежений строк, але для підтримання його в силі необхідно кожні 10 років подовжувати його чинність, звичайно, за умови сплати встановленого збору.

Чинність свідоцтва може бути припинена у встановлених за­коном випадках. Так, власник свідоцтва може у будь-який час відмовитися від нього повністю або частково на підставі заяви, по­даної до Установи. Така відмова набирає чинності з моменту публікації відомостей про це в офіційному бюлетені Установи.

Чинність свідоцтва може припинитися за рішенням суду також у разі перетворення знака на позначення, що стало загальновжива­ним як позначення товарів і послуг певного виду після подання за­яви. Дія свідоцтва припиняється з першого дня, що настає за днем закінчення строку чинності свідоцтва, за який було сплачено збір.

Свідоцтво на торговельну марку припиняє свою чинність у разі несплати збору за подовження строку його дії. Сплата збору за подовження строку його чинності на наступний строк має бути здійснена протягом останніх 2 місяців його чинності, а документ має надійти до Установи до кінця останнього року чинності сві­доцтва.

Як уже зазначалося, чинність свідоцтва припиняється, якщо йо­го дію не подовжено. Збір за подовження дії може бути сплачено, а документ про його сплату має надійти до Установи протягом 6 місяців після закінчення встановленого строку. У такому разі роз­мір зазначеного збору збільшується на 50%.

Чинність свідоцтва може бути припинена за рішенням суду, якщо марка не використовується або недостатньо використо­вується в Україні протягом 3 років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або від дати, коли використання марки було припинено. Проте при вирішенні цього питання суд може зважи­ти на подані власником свідоцтва докази того, що марка не вико­ристовувалась із незалежних від нього причин.

Якщо знак не використовується або недостатньо використо­вується в Україні протягом 3 років з дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або з дати, коли використання знаку було достро­ково припинено, будь-яка особа має право звернутися до суду (гос­подарського суду) із заявою про дострокове припинення свідоцтва. В будь-який час протягом 3 років володілець свідоцтва має право відно­вити своє право на виключне використання знаку і всі інші виключні майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку. При вирішенні цього питання суд (господарський суд) має право взяти до уваги представлені володільцями свідоцтва докази того, що знак не використовувався з незалежних від них причин. У цьому випадку в проханні про припинення дії свідоцтва буде відмовлено.

Підстави визнання свідоцтва недійсним

Свідоцтво може бути визнано недійсним повністю або част­ково у разі:

1) невідповідності зареєстрованого знака умовам надання пра­вової охорони;

2) наявності у свідоцтві елементів зображення знака та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці.

Чинність свідоцтва може бути оспорена будь-якою особою про­тягом 6 місяців від дня опублікування відомостей про видачу сві­доцтва до Апеляційної палати. Апеляційна палата зобов'язана роз­глянути цю скаргу протягом 6 місяців від дати надходження скар­ги. Власник свідоцтва має право ознайомитися зі скаргою. У роз­гляді скарги можуть брати участь скаржник і власник свідоцтва. Апеляційна палата розглядає скаргу в межах викладених мотивів, що містяться в ній. Рішення Апеляційної палати за скаргою може бути оскаржено до суду. Свідоцтво або його частина, визнані не­дійсними, вважаються такими, що не набрали чинності від дати подання заявки.

Якщо особа відкрито та добросовісно використовувала таку торговельну марку або здійснила всі підготовчі дії до використан­ня торговельної марки, яка згодом була зареєстрована іншою осо­бою, вона має право на безоплатне продовження такого викорис­тання.

Таке право попереднього користувача може бути передано й ін­шим особам, але за умови, що до них переходять не лише майно­ві права інтелектуальної власності на торговельну марку, а й вся ді­яльність підприємства, на якому було використано цю торговельну марку, або частина підприємства. Це ж стосується і випадків, коли використання торговельної марки ще не розпочалось, проте здій­снено значну та серйозну підготовку до такого використання. Сві­доцтво надає його володільцю право забороняти іншим особам ви­користовувати зареєстрований знак без його дозволу, за винятком випадків, коли використання знаку не визнається відповідно до за­кону порушенням прав володільця знаку. Не визнається порушен­ням прав володільця свідоцтва, отриманого до введення в дію п.4 ст.6 Закону про знаки, добросовісне використання цього позначен­ня іншими особами, розпочате до 1 січня 1992 р.

Зазначення походження товару — це термін, який охоплює просте зазначення походження товару і кваліфіковане зазначення місця походження товару. Поняття "кваліфіковане зазначення міс­ця походження товару" включає:

1) назву місця походження товару, тобто назву географічного місця, яка вживається як позначення у назві товару, що походить із зазначеного географічного місця та має особливі властивості, ви­ключно або головним чином зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами або поєднанням цих природних умов з характерним для даного географічного місця людським фактором;

2) географічне зазначення походження товару — назву географіч­ного місця, яка вживається як позначення у назві товару, що похо­дить із цього географічного місця та має певні якості, репутацію або інші характеристики, в основному зумовлені характерними для да­ного географічного місця природними умовами чи людським факто­ром або поєднанням цих природних умов і людського фактора.

На якісні характеристики, крім технічного рівня, технології, якості матеріалів, впливають ще й інші фактори, які часто не зале­жать навіть від технічного рівня виробництва чи будь-яких інших умов вироблення товару. Такими додатковими факторами, що зумов­люють значною мірою якісні та інші характеристики товару, можуть бути певні властивості того чи іншого географічного району. Це мо­жуть бути різноманітні фактори — вода, повітря, грунти, кліматичні, гідрологічні та інші умови. Це природні фактори географічного райо­ну, які можуть зумовлювати певні якісні показники вироблюваного товару (наприклад мінеральної води). Але на якісні характеристики товару можуть впливати також і люди — виробники цього товару.

Третій напрям впливу на конкурентоспроможність товару — це поєднання географічного фактора з людським. Поєднання місце­вого фактора з людським дає високий ефект, підвищує конкурен­тоспроможність товару. Таким чином, на ринку складається певна оцінка товару, виробленого в певному географічному об'єкті та ще й у поєднанні з людським фактором. Зростає значення наймену­вання місця походження товару, виникає необхідність його право­вого регулювання.

Дата добавления: 2014-01-11