Участь України у роботі ВОІВ

Ст. 432

Право інтелектуальної власності.

Важливо зазначити, що на відміну від традиційних економічних благ, результати інтелектуальної праці не можуть бути захищені від використання третіми особами на підставі одного лише володіння ними. Після того як інтелектуальні продукти, не забезпечені спеціальною правовою охороною з боку держави, стають відомими суспільству, творці не в змозі здійснювати контроль за їх використанням. Суттєвим є також те, що за високої вартості та значних ризиків, які несуть розробники інтелектуальних продуктів, вартість тиражування та підробки цих продуктів є порівняно низькою. Відтак формування інституту охорони та захисту прав інтелектуальної власності є важливою закономірністю розвитку інформаційного суспільства.

Необхідно розрізняти: охорону прав інтелектуальної власності — встановлення системи правових норм, що регулюють відносини з приводу створення і використання об'єктів інтелектуальної власності; захист прав інтелектуальної власності — сукупність заходів, спрямованих на визнання та відновлення прав інтелектуальної власності у випадку їх порушення.

Будь-яка власність має потребу в охороні. Інтелектуальна власність не є виключенням. Однак способи охорони права на об'єкти інтелектуальної власності відрізняються від таких для матеріальних об'єктів. Якщо матеріальний об'єкт власності досить помістити під "замок" чи приставити до нього охоронця, то для охорони об'єктів інтелектуальної власності такі засоби непридатні. Основним способом охорони в цьому випадку є видача автору або іншому суб'єкту права об'єкта інтелектуальної власності охоронного документа: патенту чи свідоцтва.

Охорона, яка надається інтелектуальній власності законами України, сприяє збільшенню кількості винаходів і раціоналізаторських пропозицій, росту інвестицій, розвитку науково-дослідної діяльності, що приводить до технічного прогресу, поліпшення якості промислової продукції, підвищення культурного рівня громадян.

Суть охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності полягає в тім, що автор (розроблювач) об'єкта інтелектуальної власності або інша визнана законом особа одержує від держави виключні права на створений об'єкт інтелектуальної власності на визначений період часу. Ці права регламентуються охоронним документом, що видається власнику об'єкта інтелектуальної власності.

Автор, що одержав охоронний документ, наприклад патент, почуває себе впевнено, оскільки його права охороняються законом. Тепер він може розкрити даний винахід для широкого кола осіб на предмет "використання ними цього об'єкту на законних підставах. Якби автор не мав охоронного документа, то він, швидше за все, не розкрив би даний винахід, ніхто б не зміг скористатися ним і предмет винаходу залишився б невідомим. Крім того, закріплене охоронним документом присвоєння особистих (немайнових), а також майнових прав сприяє використанню об'єкта інтелектуальної власності, і це, мабуть єдиний спосіб отримання вигоди автором у результаті використання об'єкта інтелектуальної власності самостійно з одержанням переваг над конкурентами чи шляхом дозволу третім особам використовувати об'єкт інтелектуальної власності за ліцензійні платежі.

Часто охорону інтелектуальної власності ототожнюють з її захистом і користуються терміном "захист прав інтелектуальної власності". Ми будемо розрізняти поняття "правова охорона" і "правовий захист". Підставою для цього служить те, що ці дві дії повинні бути розділені, тому що, по-перше, вони мають різні цілі, а по-друге, здійснюються різними організаційними структурами. Охороною (оформленням прав з видачею охоронного документа) займаються патентні органи, а захистом (у випадку порушення цих прав) - адміністративні і судові органи. Хоча якщо розглядати це питання з теоретичної точки зору, то поняття "правовий захист" у цьому контексті є складовою більш широкого поняття "правова охорона".

Можна назвати, принаймні, чотири принципи правової охорони.

По-перше, це принцип охороноспроможності. Тобто об'єкт правової охорони повинен відповідати визначеним законом вимогам. Наприклад, винахід відповідає умовам патентоспроможності, якщо він е новим, має винахідницький рівень і є промислово придатним.

По-друге, визнання за правоволодільцем виключного права на об'єкт права інтелектуальної власності.

По-третє, додержання прав не тільки правовласни-ків, але й дійсних розробників (авторів, винахідників).

По-четверте, додержання балансу інтересів правовласника з одного боку і суспільства - з іншого шляхом обмеження монополії на об'єкт права, наприклад, встановленням розумного строку дії охоронного документа.

У 2000 році відбулася докорінна зміна в державному управлінні системою правової охорони інтелектуальної власності в Україні.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 квітня 2000 року № 601 у складі Міністерства освіти і науки створено Державний департамент інтелектуальної власності як урядовий орган державного управління. Інституції державної влади, що діяли окремо у сферах промислової власності та авторського права і суміжних прав, об'єднані в єдину інфраструктуру державної системи правової охорони інтелектуальної

власності.

Протягом останніх років в Україні було сформовано організаційну структуру системи правової охорони та захисту прав.

У Верховній Раді України у складі Комітету з питань науки і освіти діє підкомітет з питань інтелектуальної власності.

У судовій владі, яка представлена судами загальної юрисдикції та спеціалізованими судами, запроваджено спеціалізацію суддів у сфері інтелектуальної власності. Так, у 2000 році сформовано Судову палату Вищого господарського суду України з розгляду справ у господарських спорах, пов'язаних із захистом права на об'єкти інтелектуальної власності, а також відповідні колегії у складі місцевих та апеляційних господарських судів. Окремі судді господарських судів АР Крим, обласних, міст Києва та Севастополя спеціалізуються на розгляді спорів щодо зазначених прав.

3.Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ): структура, членство, союзи та договори.

Охорона прав інтелектуальної власності потребує наявності спеціалізованих установ, як на національному, так і на міжнародному рівнях.
Глобальними питаннями стосовно інтелектуальної власності опікується Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ, World Intellectual Property Organization, WIPO), яка була заснована в 1970 році в ході реалізації Конвенції про створення ВОІВ, підписаної на Дипломатичній конференції в Стокгольмі 14 липня 1967 року. На сьогодні членами ВОІВ є 184 держави, у тому числі й Україна.

Попередником ВОІВ було БІПРІ (від фр. Bureaux Internationaux Réunis pour la Protection de la Propriété Intellectuelle – Об’єднане міжнародне бюро захисту інтелектуальної власності). Цю організацію було створено 1893 року для адміністрування Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів (1883), а також Паризької конвенції про охорону промислової власності (1886).

З 1974 р. ВОІВ входить в систему Організації Об’єднаних Націй в якості спеціалізованої установи. Членом ВОІВ може стати будь-яка держава, яка є членом одного з двох (Паризького чи Бернського) союзів, а також будь-яка держава, яка є членом ООН, однієї з спеціалізованих установ ООН, МАГАТЕ чи учасником Статуту Міжнародного суду або ж запрошена Генеральною Асамблеєю ВОІВ приєднатися до Конвенції про створення ВОІВ.
Основними цілями діяльності Всесвітньої організації інтелектуальної власності є охорона інтелектуальної власності в цілому світі за допомогою співробітництва між державами і міжнародними організаціями та розширення адміністративного співробітництва між союзами в області інтелектуальної власності. Відповідно до поставлених цілей, ВОІВ виконує такі функції:

– укладення нових міжнародних договорів по вдосконаленню національного законодавства в сфері підтримання охорони інтелектуальної власності в цілому світі;
– надання технічної допомоги країнам, що розвиваються;
– збір розповсюдження інформації;
– підтримка при одночасному отриманні прав на винаходи, торгові марки, промислові зразки чи моделі в декількох країнах.
Контроль за виконанням угод здійснюють керівні органи ВОІВ: Генеральна Асамблея, Конференція, Координаційний комітет і Міжнародне бюро ВОІВ (секретаріат).

Генеральна Асамблея ВОІВ, членами якої є держави-члени ВОІВ за умови, що вони також є членами Асамблеї Паризького і (або) Бернського Союзів, а також Швейцарської Конфедерації – країни місця перебування ВОІВ, є верховним органом ВОІВ. На відміну від Генеральної Асамблеї, у Конференції беруть участь усі держави, що є членами ВОІВ. Членами Координаційного комітету є 72 країни, у тому числі Україна. Координаційний комітет – це виконавчий орган Генеральної Асамблеї і Конференції, що виконує консультативні функції.
Генеральна Асамблея і Конференція скликаються на чергові сесії кожні два роки, Координаційний комітет – щорічно. Виконавчим головою ВОІВ є Генеральний директор, що обирається Генеральною Асамблеєю на шестирічний термін. Секретаріат ВОІВ має назву “Міжнародне бюро” і знаходиться в Женеві (Швейцарія).

Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ) – міжнародна міжурядова організація,створена на основі Конвенції, ухваленої у 1967 році державами – членами Паризького союзу з охорони промислової власності, Бернського союзу з охорони творів літератури та мистецтва та інших спеціалізованих союзів. У 1974 році ВОІВ стає спеціалізованою установою ООН. Її Секретаріат - Міжнародне бюро ВОІВ –розташовується у Женеві з 1974 року.

Членами Організації є 182 країни. Україна набула членства у ВОІВ у 1974 році.

ВОІВ має три основні органи, засновані відповідно до положень Конвенції ВОІВ: Генеральну асамблею ВОІВ (вищий керівний орган), Конференцію ВОІВ та Координаційний комітет ВОІВ.

Пріоритетними напрямками діяльності Організації є такі:

1) сприяння охороні прав на інтелектуальну власність шляхом розроблення та адміністрування відповідних міжнародних правових документів;

2) сприяння гармонізації національних законів й процедур у сфері інтелектуальної власності з міжнародними нормами;

3) надання послуг міжнародним заявникам в отриманні прав промислової власності;

4) сприяння обміну інформацією у сфері інтелектуальної власності;

5) надання юридичної та технічної допомоги країнам, що розвиваються та країнам з перехідною економікою;

6) сприяння врегулюванню спорів в галузі інтелектуальної власності серед суб’єктів приватного права.

ВОІВ виконує адміністративні функції 23-х міжнародних угод у сфері інтелектуальної власності, дві з яких спільно з МЕК та СОТ. Бюджет ВОІВ на 2006-07 рр. становить 638.8 млн. шв.франків. Особливістю Організації

є те, що регулярний бюджет ВОІВ у значній мірі не залежить від внесків країн-членів: 85 відсотків бюджетних витрат покривається за рахунок надходжень від трьох реєстраційних систем ВОІВ, 15 відсотків – за рахунок

внесків країн-членів та надходжень від продажу публікацій ВОІВ.

Україна бере активну участь у співробітництві з ВОІВ. За роки незалежності представники України неодноразово обиралися до складу виконавчих комітетів Паризького та Бернського союзів, у 1994 році представник України обирався Головою Генеральної асамблеї ВОІВ. У 2003 р. та 2005 р. Голова Державного департаменту інтелектуальної власності МОН України М.В.Паладій двічі обрався Віце-головою Асамблеї Паризького союзу на період відповідно 2004-05 рр. та 2006-07 рр. В ході засідань Асамблей ВОІВ 2005 -2010 рр. Україну постійно обрали до складу Комітету з програми та бюджету ВОІВ. Представництво України в цих органах сприятиме просуванню інтересів України у сфері інтелектуальної власності та участі у формуванні пріоритетних напрямків роботи Організації.

Значними подіями у розвитку співробітництва між Україною та ВОІВ стали візити до нашої країни Генерального директора ВОІВ у 1995, 2002 та 2010 роках. Важливим результатом останнього візиту стало підписання Програми співробітництва між Кабінетом Міністрів України і Всесвітньою організацією інтелектуальної власності на 2010—2012 роки. Метою цієї Угоди є здійснення спільних дій, спрямованих на удосконалення українського законодавства у сфері інтелектуальної власності; удосконалення практики правозастосування в Україні з метою виявлення, запобігання і припинення правопорушень у сфері інтелектуальної власності; посилення ролі системи інтелектуальної власності у галузях наукової, технічної та економічної діяльності, що здійснюється суб’єктами господарювання на території України.

Україна є стороною 24-х конвенцій та міждержавних договорів у сфері інтелектуальної власності, зокрема, 22-х конвенцій та договорів, адміністративні функції яких виконує ВОІВ, та 6 угод з державами учасницями СНД. У 2009-2010 рр. Україна приєдналась до Страсбурзької угоди про Міжнародну патенту класифікацію, Локарнської угоди про заснування Міжнародної класифікації промислових зразків та Сінгапурського Договору про право товарних знаків.

Перелік міжнародних конвенцій та договорів ВОІВ, стороною яких є Україна:

§ Конвенція, що засновує Всесвітню організацію інтелектуальної власності

§ Всесвітня конвенція про авторське право

§ Паризька конвенція про охорону промислової власності

§ Договірпро патентну кооперацію

§ Мадридськаугода про міжнародну реєстрацію знаків

§ Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів

§ Міжнародна конвенція по охороні нових сортів рослин

§ Договір про закони щодо товарних знаків

§ Будапештський договір про міжнародне визнання депонування мікроорганізмів з метою патентної

процедури

§ Найробський договір про охорону Олімпійського символу

§ Протокол до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків

§ Ніццькаугода про Міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків

§ Конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм

§ Договір ВОІВ про авторське право

§ Договір ВОІВ про виконання і фонограми

§ Міжнародна конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення

§ Гаазькаугода про міжнародну реєстрацію промислових зразків

§ Договір про патентне право

§ Локарнська угода про заснування Міжнародної класифікації промислових зразків

§ Віденська угода про Міжнародну класифікацію зображувальних елементів торговельних марок

§ Страсбурзька угода про Міжнародну патенту класифікацію

§ Сінгапурський Договір про право товарних знаків

Дата добавления: 2014-01-11