Правила торгівлі, види угод, порядок розрахунків на фондовій біржі

Правила фондової біржі складаються з порядку:

- організації та проведення біржових торгів;

- лістингу та делістингу цінних паперів;

- допуску членів фондової біржі та інших осіб, визначених законодавством, до біржових торгів;

- котирування цінних паперів та оприлюднення їх біржового курсу;

- розкриття інформації про діяльність фондової біржі та її оприлюднення;

- розв'язання спорів між членами фондової біржі та іншими особами, які мають право брати участь у біржових торгах згідно із законодавством;

- здійснення контролю за дотриманням членами фондової біржі та іншими особами, які мають право брати участь у біржових торгах згідно із законодавством, правил фондової біржі;

- накладення санкцій за порушення правил фондової біржі [8].

Угодами з цінними паперами вважаються дії учасників операцій з цінними паперами, спрямовані на встановлення, припинення або зміну їхніх прав і обов'язків щодо цінних паперів.

Обов'язковим при укладенні угоди є таке:

- предмет угоди – цінні папери купуються чи продаються;

- обсяг угоди – кількість цінних паперів, яка запропонована для продажу або необхідна для купівлі;

- ціна, за якою укладатиметься угода;

- термін виконання угоди, тобто коли продавець повинен надати, а покупець прийняти цінні папери;

- термін розрахунків за угодою, тобто коли покупець повинен заплатити за цінні папери.

Розглянемо види угод, які укладаються на біржі (Рис 4.1)

Як бачимо з рис. 4.1, залежно від способу укладення угоди з цінними паперами класифікують на затверджені і незатверджені. До затверджених належать угоди, укладені в письмовій формі, комп'ютерні тощо, що мають взаємне погодження умов угоди. Незатверджені угоди здійснюються по телефону, за усною домовленістю і вимагають додаткового узгодження умов угоди.

Угоди на фондовій біржі

касові

термінові

касові

маржеві

за механізмом укладання угоди

за видом встановлення ціни

за видом розрахунку

прості (тверді)

умовні

пролонгаційна

за поточною ринковою ціною

за ціною на конкурентну дату

на кінець місяця

за ціною на день реалізації

на середину місяця

через фіксовану кількість днів

ф’ючерсні

опціонні

Рис. 4.1 Види угод, які укладаються на біржі

Угоди на фондовій біржі класифікують залежно від термінів їх виконання та змісту на касові і термінові. Касові підлягають негайному виконанню в залі біржі або протягом 2-3 днів після їх укладення. У практиці біржової торгівлі використовують два різновиди касових операцій:

1) Купівля з частковою оплатою позичковими коштами. Ці угоди укладаються переважно гравцями на підвищення ("биками"). Покупка на позичкові кошти дозволяється біржовими правилами. У цьому разі клієнт сплачує тільки частину вартості акцій, а решта покривається кредитом, що його надає брокер або банк. Інша назва цих угод – угоди з маржею. Варто врахувати, що фондові купівлі в кредит досить небезпечні, тому що в них втягуються не тільки покупці і продавці, а й кредитори-брокери і, що особливо небезпечно, комерційні банки. Практично у всіх країнах угоди з маржею є об'єктом суворого регулювання з боку урядових органів, бірж і безпосередньо брокерів.

2) Продаж цінних паперів, узятих у борг, – другий різновид касових операцій. Цей вид касових операцій використовують, навпаки, гравці на пониження ("ведмеді"). Вони продають взяті в борг акції, якими фактично не володіють. Якщо очікування продавця справджуються і курс взятих у борг акцій знижується, він купує їх і повертає брокеру, який їх йому позичив.

Другий різновид угод на фондовому ринку – термінові угоди – мають складну структуру і класифікуються залежно від способу встановлення ціни, часу і механізму здійснення розрахунків за куплені цінні папери, параметрів, передбачених при їх укладенні.

Залежно від часу виконання розрахунків термінові угоди поділяються на угоди з оплатою в середині місяця (угода ліквідується 13-го числа зазначеного місяця) і з оплатою наприкінці місяця (угода ліквідується наприкінці місяця 30-го або 31-го числа).

За механізмом укладення термінові угоди поділяються на тверді (прості), ф'ючерсні, умовні (опціони) і пролонгаційні.

Тверді угоди обов'язкові до виконання у встановлений у договорі термін і за твердою ціною. Вони стандартизовані за формою. Перевагою твердих угод порівняно з опціонами і ф'ючерсами є те, що вони укладаються на різноманітні види й обсяги фондових цінностей, а також у терміни, що відповідають реальним потребам контрагентів.

Фінансовий ф'ючерс – це стандартна угода, що має додаткові переваги порівняно з простою терміновою угодою. Така угода укладається за встановленими біржею правилами, і партнером у кожній угоді є біржа в особі клірингової (розрахункової) палати. Біржа визначає правила, що встановлюють стандартні обсяги контрагентів; стандартні дати постачання; види надійних цінних паперів, що гарантують надійне постачання.

Опціон (з англ. орсіоn– вибір) – це контракт між учасниками угоди – продавцем (або автором) опціону і покупцем (або власником) опціону, що дає покупцю право купити, а продавцю – продати цінні папери за наперед узгодженою при укладенні контракту ціною або право відмовитися від угоди протягом або після закінчення зазначеного періоду. Право вибору залишається за покупцем опціону, що заплатив у момент укладення угоди премію або його ціну. Можливими втратами покупця опціону є сплачувана премія

Цілком інший механізм дії мають пролонгаційні угоди. Вони не укладаються безпосередньо на біржі, але обслуговують біржовий оборот цінних паперів.

Пролонгаційна угода являє собою позабіржову термінову угоду. Однією стороною угоди є біржовий спекулянт, що уклав на біржі угоду на термін з метою одержання курсової різниці. Потреба в пролонгаційній угоді виникає в біржового гравця, якщо прогнозована ним зміна курсу не відбулася і ліквідація термінової угоди не принесе прибутку. Проте біржовий спекулянт розраховує, що його прогноз щодо зміни курсу виправдається в найближчому майбутньому, тому йому необхідно продовжити умови угоди, тобто її пролонгувати. Таким чином, пролонгаційна угода укладається біржовим гравцем з метою одержання прибутку наприкінці її терміну від проведених ним біржових спекуляцій за договором термінової угоди, укладеної раніше.

Сучасний інвестор має можливість давати найрізноманітніші доручення своєму брокеру щодо укладення угод з цінними паперами, що котируються на біржі. Заявки подаються або напередодні, або в процесі біржового торгу.

Наказ, оформлений у формі заявки, – це конкретна інструкція клієнта через брокера, що надходить до місця торгівлі.

Залежно від терміну виконання розрізняють заявки:

а) одноденні (повинна бути виконана протягом дня, але при невиконанні до кінця дня вона анулюється):

б) на визначений термін (тиждень, місяць) (діє протягом визначеного в ній терміну, по закінчені якого вона автоматично анулюється);

в) відкриті. Відкрита заявка чинна до її виконання чи відміни клієнтом.

Основні типи заявок визначаються з вимог інвесторів щодо обмеження цін купівлі-продажу цінних паперів і класифікуються так:

- ринкова – заявка на купівлю або продаж певного виду цінного папера за найбільш вигідною поточною ціною (одноденна). Більша частина угод на біржах укладається на основі ринкових заявок;

- лімітна – заявка з обмеженням цін. У цьому разі зазначається гранична ціна, тобто мінімальна ціна продажу або максимальна ціна купівлі. Якщо цей ліміт не досягається (поточна ціна продажу нижча від граничної або поточна ціна купівлі вища від і граничної), заявка брокером не виконується;

- «стоп» заявка брокера здійснити купівлю або продаж акції в той момент, коли ціна досягне обумовленого в наказі рівня, тобто купити акції, коли ціна зросте до зазначеного в заявці рівня або продати, коли ціна впаде до визначеного рівня. Як правило призначення таких заявок – страхування від можливих збитків і забезпечення деякого мінімального рівня прибутку:

- лімітна «стоп» – заявка, яка автоматично перетворюється в лімітну по досягненні деякої буферної ціни. При подачі такої заявки інвестор зазначає дві ціни: буферну, або «стоп» – ціну, та граничну ціну виконання. Якщо лімітна заявка може бути виконана за невизначеною ціною після досягнення ціною певного рівня, то лімітна «стоп» заявка може бути невиконана взагалі, оскільки по досягненні буферної ціни може відразу стати недосяжною гранична ціна виконання [23, с. 140-142].

Отже, якщо в результаті біржових торгів заявки з протилежних сторін ринку знайшли одна одну, угоду потрібно зафіксувати.

Реєстрація угод залежить від організації біржової торгівлі відповідно до вимог біржового статуту та інших внутрішніх документів фондової біржі. У світовій практиці укладені угоди фіксуються в різноманітних формах. Якщо торгівля ведеться "голосом", то біржову угоду оформлюють за допомогою упорядкування маклерського запису ордера на угоду (звичайно електронним шляхом), підписану посередником, який її здійснив від імені і в інтересах сторін. Можна укласти угоду і шляхом обміну паперовими документами, що дають можливість точно фіксувати і відтворювати волевиявлення сторін. Таким паперовим документом, зокрема, є біржова заявка на участь у конкурентних торгах – конкурсі заявок. Угоди здійснюються і за допомогою комп'ютерного забезпечення. Проте в будь-якому разі угоди з цінними паперами, що укладаються на фондовій біржі, підлягають обов'язковій реєстрації на ній: після її укладення брокери повідомляють контрагентів за цією угодою про виконання доручень.

До початку або в процесі реєстрації біржових угод біржа або клірингова організація здійснює звірку параметрів незатверджених угод. Угода вважається затвердженою, коли вона зафіксована контрактом, підписаним обома сторонами угоди, або укладена в комп'ютерній системі. В інших випадках є можливість технічної помилки як щодо контрагента за угодою, так і щодо окремих параметрів угоди. З метою усунення цих помилок і контролю здійснюється взаємоперевірка сторонами укладення угоди. Цю функцію в розвинених країнах з ринковою економікою може виконувати біржа. Звичайно підтвердженням і розрахунками за біржовими угодами займаються клірингові організації, що можуть входити в структуру біржі або функціонувати як самостійні юридичні особи. Залежно від організації процесу звірки інформація в клірингову палату може надходити від брокерів і з біржі. Після взаємоперевірки документи, що підтверджують укладення угоди, передаються в секцію розрахунків, клірингову (розрахункову) палату або організацію, що здійснює розрахунки.

Дата добавления: 2014-01-11