Конституція у державі може переглядатись 2 способами: повним та частковим

План

Політико-правова система Швейцарії

1. Політична система Швейцарії: загальна характеристика.
2. Адміністративний поділ та система місцевого самоврядування.
3. Судові системи та органи контролю.

1. Швейцарія розташована у Центральній Європі, територія -41.3 тис. км² .

Сучасний федеративний устрій держави був закріплений Конституцією 1848 р., яка також закріпила функціонування основних політичних інститутів. У відповідності до конституції Швейцарія класична парламентська республіка. Парламент формує органи виконавчої влади, судову систему.

Посади президента – не існує.

Відсутні у політичній системі такі процедури як: висловлення Імпічменту Президенту, розпуск парламенту, вотум недовіри та осудження дій уряду.

Політична система Швейцарії передбачає механізм співпраці між політичними партіями, які мають представництво в органах влади.

При формуванні органів влади враховується партійне, регіональне та етнокультурне представництво. Також в державі використовуються інститути прямої демократії: референдуми, народні законодавчі ініціативи, відкликання депутатів та найвищих посадових осіб.

У Швейцарії офіційно закріпленими мовами є: німецька, французька, італійська. Крім того, в окремих кантонах використовується ретороманська мова, яка не має офіційного статусу.

1. Повна процедура.

Учасники: Федеральні збори або 100 тис. виборців. Якщо більшість з них підтримує перегляд на референдумі, тоді 2 палати переобираються, виробляють новий текст Конституції, який потім його має бути потім ухвалений на референдумі.

2. Часткова процедура.

Учасники: Федеральні збори або 100 тис. виборців. Якщо виборці виступають ініціаторами перегляду Конституції, то зміни оформлюються у загальному вигляді або через прийняття конкретних статей. У загальному випадку Федеральні збори можуть самостійно змінити Конституцію, або за допомогою референдуму. Прийняття конкретних статей передбачає їх ратифікацію на референдумі, при попередньому схваленні Федеральних зборів. Інколи на референдум виносяться проекти розроблені парламентом, а проект Федеральних зборів відхиляється.

Федеральні збори.

Складаються з 2 палат:

1. Верхня палата – Рада кантонів, складається із 46 осіб, які обираються прямими виборами, терміном на 4 роки. Склад регулюється кантональним правом. У відповідності до федеральної Конституції до даної палати обираються по 2 депутати від кожного кантону і по 1 депутату від кожного напівкантону.
2. Нижня палата – Національна рада, складається із 200 депутатів, які обираються прямими виборами, терміном на 4 роки. Склад регулюється федеральним правом.

Депутат не може бути членом уряду, федеральним суддею, федеральними чиновниками, священиком, особою, яка володіє іноземними титулами та орденом.

Палатами керують бюро. Бюро Національної ради включає Голову, віце-голову, 8 рахівників. Склад обирається так, щоб у бюро Нац. Ради були представлені партійні фракції та офіційні мови країни. Рахівників обирають на 4 роки, Голову та віце-голову – на 1 рік.

Бюро Ради кантонів – Голову, віце-голову, 2 рахівників.

Адміністративний апарат Федеральних зборів:

1. Генеральний секретаріат, яким керує генеральний секретар;
2. служба федеральної канцелярії.

Генеральний секретар підпорядковується обом палатам Федеральних зборів.

У палатах ФЗ на постійній основі діють комісії. Один депутат не можу бути членом більше, ніж 2 комісій. У Національній раді члени комісії призначаються бюро палати за поданням партійних фракцій. У Раді кантонів – сама палата призначає комісії, а бюро палати лише членів тимчасових комісій.

При призначенні комісій враховують політичний, мовний та регіональний фактори.

При обговоренні законопроектів палати можуть не прислухатись до рекомендацій комісій.

Депутати Національної ради можуть об’єднуватись у партійні фракції, для утворення – необхідні 5 депутатів.

У Раді кантонів офіційно існування фракцій не передбачено, але депутати можуть їх створювати.

ФЗ можуть збиратись на надзвичайні сесії на вимогу Федеральної ради або ¼ частини членів Національної ради або 5 кантонів.

Кожна з палат ФЗ має рівноправні законодавчі повноваження. У випадку не прийняття однією з палат законопроекту створюється узгоджувальна комісія – конференція, яка розробляє компромісний варіант законопроекту. Якщо його тне приймає одна з палат, то даний законопроект вибуває за межі законодавчого процесу.

Функції ФЗ:

1. ФЗ приймають закони, враховуючи думки виборців. Види законодавчих актів у Швейцарії:

- федеральні закони,

- федеральні постанови загального значення,

- прості федеральні постанови.

Законами є акти, які мають невизначений термін дії і містять норми права, які регулюють права та обов’язки юридичних та фізичних осіб, визначають компетенцію органів влади.

Федеральні постанови загального значення – це акти, які мають норми права і визначений термін дії.

Інші акти, які норми права не містять, відносяться до простих федеральних постанов.

2. затверджують бюджет.

3. контроль за діяльністю уряду та державної адміністрації.

Форми контролю:

1. схвалення щорічної доповіді уряду про управлінську діяльність впродовж року;
2. резолюції, які приймають обидві палати. Дані пропозиції зобов’язують уряд готувати проект з певного питання;
3. постулати-резолюції – приймаються однією палатою в процесі спільного обговорення проблеми з представниками уряду. Не є обов’язковими для урядової діяльності;
4. інтерпеляції-запити – обов’язкове обговорення діяльності міністра та уряду;
5. запит – це звернення до виконавчих органів влади і посадових осіб, яка потребує надання відповіді у конкретний термін.

Палати парламенту свої засідання проводять окремо, хоча Конституцією і законодавством передбачаються спільні засідання палат. Для цього створюється спільне бюро на чолі з головою Національної ради. Рішення на спільному засіданні приймаються абсолютною більшістю голосів.

4. ФЗ обирають Федеральну раду на 4 роки;

5. обирають членів Федерального суду на 6 років, а також голову і віце-голову Федерального суду на 2 роки;

6. обирають канцлера конфедерації, який керує секретаріатом ФЗ та Федеральної ради – на 4 роки;

7. приймає рішення про військову мобілізацію;

8. призначає генерального прокурора для розгляду справ у Федеральному суді про відповідальність вищих посадових осіб;

9. призначає членів Надзвичайного військового трибуналу для розгляду справ про відповідальність вищих офіцерів.

ФЗ мають окремий регламент засідання для проведення спільного засідання, та окремі регламенти для верхньої та нижньої палат.

10. у судовій системі ФЗ мають право оголошувати амністію та помилування;

11. міжнародній – ратифікувати міжнародні угоди, оголошувати війну та укладати мир.

Уряд Швейцарії має назву Федеральна рада, яка є вищим виконавчим органом влади.

Склад: Президент Конфедерації, Віце-Президент, радники департаментів – міністри.

Президент та Віце-Президент обираються на 1 рік а спеціальному засіданні Палат абсолютною більшістю голосів шляхом таємного голосування на усіх турах голосування. Президент Конфедерації не має повноважень голови держави, які присутні у всіх парламентських республіках.

Здійснює тільки представницькі функції:

1. головування на засіданнях уряду;
2. вирішальний голос при рівній кількості голосів;
3. разом із канцлером федерації підписує рішення Федеральної ради;
4. приймає рішення від імені Федеральної ради у термінових ситуаціях.

Федеральних радників обирають за наступною процедурою:

- у перших двох турах висування є вільним – щоразу можна пропонувати нові кандидатури;

- у подальших турах висування є неможливим;

- кандидатури, які у другому турі отримали менше голосів, вибувають з процесу;

- при рівній кількості голосів – перебалотування, якщо результатів не дає – жеребкування.

Під час виборів склад уряду особливо не змінюється – залишається 5-6 попередніх міністрів. Змінюються тільки 1 або 2 чоловіка.

Міністри не можуть бути сумісниками на інших посадах, що визначається жорстким принципом несумісності посад. За законодавством також забороняється одночасне перебування у складі уряду родичів міністрів.

Структура уряду:

1. політичний департамент (міністерство зовнішньої політики);
2. департамент внутрішніх справ (дороги, культура, наука, статистика тощо);
3. департамент юстиції та поліції;
4. військовий департамент;
5. фінансовий та митний департамент;
6. департамент народного господарства;
7. департамент транспорту, комунікацій та енергетики.

Функції Федеральної ради:

1. законодавча ініціатива;
2. публікація федеральних законів та забезпечення їх виконання;
3. видання ортодансів, які регулюють виконання законів;
4. звертається до Верховного суду щодо оскарження законів кантонів;
5. ратифікація деяких законів кантонів.

2. Швейцарська конфедерація складається із 43 кантонів, серед яких 3 кантони мають по 2 напівкантони. Кантони поділяються на общини, які є найнижчим рівнем адміністративно-територіального поділу Швейцарії.

Відносини між кантонами та конфедерацією передбачають:

а) виняткову компетенцію – охоплює оборону, захист громадян, митну сферу, федеральні фінанси, монетарну політику, законодавства про права та свободу;

б) конкуруючу компетенцію – право кантонів видавати закони при відсутності федеральних актів у цивільному, кримінальному, міграційному праві та праві інтелектуальної власності;

в) паралельну компетенцію – визнання права конфедерації встановлювати основи законодавства, а кантони мають право на його реалізацію у сфері фінансування освіти та виконання громадських робіт;

г) власну компетенцію – право кантонів здійснювати управління охороною здоров’я та комунальною власністю.

Кантони не мають права на сецесію.

Конституції кантонів схвалюють ФЗ.

Кантони самостійно встановлюють громадянство, визначають структуру та склад органів влади, статус органів місцевого самоврядування.

Система місцевого самоврядування.

Органи влади кантонів є:

1. Парламенти – великі ради, склад яких коливається від 52 до 200 депутатів. Формуються прямими виборами.
2. Уряди – державні ради, які складаються з 5-9 осіб. Обираються парламентами. Але дане право на малі кантоні не розповсюджується.

Функції:

1.Виконавча влада;

2. Формування бюджету;

3. Контроль за діяльністю комун;

4. Підтримка офіційних відносин з федерально владою і владою інших кантонів;

5. Присутність на засіданнях кантональних парламентів;

6. Право законодавчої ініціативи.

3. Збори громадян – ландсгемайнде. Діють у деяких кантонах та напівкантонах, мають право на розгляд законів, призначення членів уряду, суддів, депутатів у Раду кантонів.

Уряди обираються великими радами, в деяких кантонах – прямими виборами.

Голови урядів – обирають парламенти кантонів, прямими виборами або самими урядами.

Право на місцеве самоврядування мають 3022 комуни (общини):

1. Управління радами або первинними зборами всіх жителів;
2. у кожній комуні присутня виконавча або адміністративна рада. Обирається прямими виборами.

Функції:

1. управління місцевими фінансами;
2. управління комунальними службами;
3. регулювання питань релігійних культів;
4. забезпечення громадського порядку.

3. Головним у судовій системі Швейцарії є Федеральний суд.

З 1848 р. компетенція суду не змінювалась. У сучасній судові системі Швейцарії Федеральний суд є найвищою інстанцією з цивільних, карних та адміністративних питань – нагляд за застосуванням цивільного і карного права, тлумачення федеральному адміністративному праву.

Склад: 30 суддів, які обирають на 6 років Національною радою та Радою кантонів на спільному засіданні.

Федеральний суд має право залучати до своєї діяльності непостійних заступників судів, але не більше 15 осіб. Їх процедура обрання є такою ж, як і обрання федеральних суддів.

Повноваження Федеральний суд здійснює у складі п’яти палат, до складу кожної входить від 5 до 7 суддів.

2 палати публічного права,

2 палати цивільного права,

1 палата кримінального права.

Палат створює федеральний суд, терміном на 2 роки. Але склад суддів змінюється досить рідко.

Палата публічного права засідає у складі 3 або 7 судів, якщо вона розглядає конституційність законів кантонів.

Голова ФС обирає ФЗ, а голову кожної палати – ФС терміном на 2 роки без права на переобрання.

Найбільш важливі рішення ФС щорічно публікуються у у 6-титомному офіційному віснику.

Повноваження ФС:

1. нагляд за єдиним застосуванням цивільного і кримінального права та за тлумаченням федерального адміністративного права.
2. здійснення касаційної компетенції у сфері цивільного та кримінального права.
3. конституційний контроль за актами кантонів.
4. розгляд 2 палатами публічного права скарг громадян з приводу порушень їхніх прав органами кантонів.
5. розгляд цивільних справ з найвищою сумою позову і тяжких кримінальних злочинів проти Конфедерації як зрада і заколот.
6. вирішення спорів у рамках цивільного права між конфедерацією та кантонами, та окремо між кантонами.

У відповідності до Федеральної конституції кантони мають право на організацію судів і здійснення правосуддя.

Судова система кантонів поділяється на наступні ланки:

1. мирові суди;
2. окружні суди або суди першої інстанції;
3. верховні або апеляційні суди кантонів.

У багатьох кантонів засновані спеціальні суді для розгляду торговельних справ, справ неповнолітніх, справ із соціальних питань, конфлікти між підприємствами і робітниками.

На рівні кантонів існує конституційна юрисдикція.

Дата добавления: 2014-01-11