Народний танок

Церковна музика.

Цей жанр прийшов до нас із Візантії. З літературних джерел відомо, що разом з грецьким духівництвом спроваджували тоді на Русь і грецьких професійних музик "домественників", що організували у нас церковно-співочу справу, були першими вчителями музики та диригентами ("протопсальтами") церковних хорів.

- спершу виконувалася запозичена візантійська церковна музика;

- з XI ст. запроваджується та поширюється українська церковна музика, з першого осередку церковного співу - Києво-Печерської лаври - вона швидко поширилася на церкви й монастирі всієї Русі.

Це був так званий "Київський розспів", що став основою місцевої співочої традиції на довгі сторіччя.

- відомі навіть імена тодішніх професійних знавців, творців і виконавців церковної музики: Стефан у Києві, Лука у Володимирі-Волинському, Дмитро у Перемишлі.

5.2.4. Особливості музичного запису княжої доби.

До нас дійшло чимало нотних книг, писаних безлінійною нотацією (невмовою).

Особливості безлінійної нотації:

1. Кондакарна нотація вживалася в кондакарях, де були здебільшого вміщені кондаки на цілий рік (кондак - коротка церковна пісня, що славить Бога, Богородицю або святих).

2. Знаменна нотація (знамя - нота) використовувалась у всіх інших богослужбових книгах (мінеї, ірмолої, тріоді, стихірарі тощо).

Нотописи ще не досліджені як слід, отже і співів цих сьогодні докладно ще не відновлено.

5.2.5. Музика дзвонів.

- набула особливого розвитку на Русі, виконувалася обов'язково по нотах;

Дзвони супроводжували будь-яке християнське свято, збирали людей на віче та інші зібрання з нагоди вирішення важливих державних справ.

Перегук церковних дзвонів - це невеличкий музичний концерт. Під час християнських свят (особливо великих - Різдво Христове, Великдень тощо) виконувалося по кілька десятків таких творів дзвонової музики.

Сьогодні, у зв'язку з боротьбою проти міських шумів, кількість творів дзвонової музики, виконуваних під час християнських свят, мінімізована.

Народний танок на Русі - "пляс" - групові ігри з піснями.

- назву "танець" ми перейняли від народів Західної Європи;

- танець - композиція ритмічних кроків і рухів, частіше до музики, ніж до співу;

- танці доби Київської Русі виконувалися в супроводі співу, музики (гуслі, сопілки, труби, бубни) та плескання в долоні;

Літописець оповідає, що народ сходився на майдані або на вулиці для загальної розваги. Загальнонародні танці відбувалися під час бенкетів, весіль, вечорниць, на свята русалій, тобто вночі під Івана Купала. До професійних танцюристів на Русі відносять скоморохів, які здебільшого жили при княжих дворах і своїми мімічними танцями розважали гостей на бенкетах, родинних святах та при обрядових церемоніях.

5.3.1. Основні групи народних танців на Русі:

1. Хороводи:

- народні ігри з переважанням у них танцювальних ритмів;

- це найпоширеніша група;

- хороводи ілюстрували зміст пісні рухами;

- це були масові танці, та в них виділялися провідні особи та солісти;

- основні рухи: ритмічні кроки, біг, зміна місць, перехід попід з'єднаними руками партнерів;

- приклади хороводів: веснянки, гагілки, ігри й танці в купальську ніч, танець "Журавель".

2. Н ародний танець:

- характерна риса - поділ групи виконавців на пари;

- зміст народного танцю - залицяння й пантомімічне визнання кохання;

- кроки танцю відрізняються для різних статей (жіночі кроки здебільшого були іншими, ніж чоловічі), їх об'єднував лише спільний ритм.

3. Сольні танці:

- за характером це танці-змагання у різнорідності кроків і жестів;

- виконавцями є одна або дві особи: жінки, чоловіки або ж мішана пара.

Процеси культурного становлення та розвитку Київської Русі відбувалися під благотворним впливом як внутрішніх, так і зовнішніх факторів і завершилися створенням високорозвинутої, багатогалузевої культури нашого народу.

Основні фактори формування давньоукраїнської культури:

- багатий культурний спадок українців;

Уже в V-VII ст. були нагромаджені практичні знання про природу, багата і сильна язичницька релігія. А з нею була пов'язана й розмаїта усна народна поезія, яка справила величезний вплив на процеси творення оригінальної літератури.

- вплив та інтеграція елементів культури неслов'янських племен, що влились у давньоруську культуру;

- глибокі зміни в суспільному житті;

Виникнення держави, формування давньоукраїнської народності призвели до якісних зрушень у розвиткові культури, в результаті чого вона за порівняно короткий історичний проміжок часу досягла високого рівня і посіла гідне місце у світовій середньовічній культурі.

- тісна взаємодія народної культури і культури князівських салонів.

Ідея єдності та могутності Русі, спільне почуття патріотизму надавали всій культурі загальнонародного характеру та високої життєздатності.

Запитання для самоконтролю

1. Які першовитоки має культура Київської Русі?

2. У що вірили наші далекі предки?

3. Що таке язичництво?

4. Як сприймали русичі процес християнізації?

5. Як вплинуло християнство на розвиток культури Київської Русі?

6. Що нового було привнесено у державну систему освіти за часів князювання Ярослава Мудрого?

7. Які ви знаєте провідні жанри оригінальної літератури Київської Русі?

8. Чи стала перекладна література першоджерелом для процесів становлення і розвитку оригінальної літератури Київської Русі?

9. Кого ви назвете з видатних діячів культури Київської Русі?

10. Коротко охарактеризуйте основні жанри образотворчого мистецтва Київської Русі. Чи існували тоді художні школи, цехи, майстерні?

11. Що становлять собою мозаїки та фрески? Чи можна їх віднести до оригінального вітчизняного мистецтва?

12. Які види прикладного мистецтва набули розвитку та поширення на Русі?

Література

Бычко А.К. Народная мудрость Руси (Анализ философа). - К., 1988.

Брайчевсъкий М.Ю. Конспект історії України // Старожитності. - 1991. - Ч. 2-3, 4, 5, 6.

Брайчевсъкий М.Ю. Утвердження християнства на Русі. - К., 1988.

Грушевський М.С. Історія України-Руси. - К., 1991.- Т. 1.

Дорошенко Д.І. Нарис історії України. - Львів, 199й.

Златоструй. Древняя Русь X-ХШ веков. - М., 1990.

Знойко О.П. Міфи Київської землі та події стародавні.- К.,1989.

История культуры Древней Руси. - М., 1948-1951. - Т. 1-2.

Історія України / За ред. Ю. Зайцева. - Львів, 1996.

Історія української культури. - К., 1993.

Рыбаков ЕЛ. Язычество древних славян. - М., 1981.

Семчишин М. Тисяча років української культури. Історичний огляд культурного процесу. - Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1985.

Січинський В. Чужинці про Україну. - Львів, 1991.

Дата добавления: 2014-01-11