Від чого залежить рівень заробітної плати?

1. Кон"юнктура на ринку праці, тобто співвідношення між попитом і пропозицією робочої сили, конкуренції між її продавцями і покупцями, а також між самими продавцями і покупцями.

2. Кількості праці. За однакових інших умов праця більшої тривалості потребує і більших витрат праці, тому вона повинна і вище оплачуватися.

3. Рівень кваліфікації працівника та складності виконуваних ним робіт. Більш складна праця повинна і вище оплачуватися, адже робоча сила вищої кваліфікації в одиницю часу створює більше продукції і вищої якості, тобто її праця більш ефективна.

4. Державна політика у галузі оплати праці і соціального захисту населення.

5. Умови праці. Багато працівників вимушені займатись важкою, непривабливою і шкідливою для здоров"я працею або виконувати небезпечні види робіт, ризикуючи навіть своїм життям.

6. Результати виробницва (як індивідуальних,так і кінцевих), що характеризують діяльність підприємства у цілому.

7. Дискримінація.

8. Сила і організованість профспілок. Профспілки, заключаючи на різному рівні угоди, про що буде йти мова далі, активно впливають на регулювання оплати праці.

Основою організації заробітної плати є тарифна система – це сукупність нормативних документів, за допомогою яких установлюється рівень заробітної плати працівників залежно від умов її диференціації. Цю функцію тарифна система виконує через свої структурні елементи – тарифні сітки, тарифні ставки (схеми посадових окладів), тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Всі системи заробітної плати поділяються на дві великі групи, що називаються формами заробітної плати. У ринкових умовах застосовуються дві основні форми оплати праці – почасова (погодинна) і відрядна.

Почасова (погодинна) заробітна плата нараховується робітникам залежно від кваліфікації і фактично відпрацьованого часу. Вона застосовується у тому випадку, коли результати праці або не піддаються обліку, або не залежать від зусиль працівників (оплата ІТП, службовців, наладчиків, робітників на конвейєрах та автоматичних лініях).

Почасова оплата передбачає просту погодинну систему. що обумовлює оплату за фактично відпрацьований час, та погодинно-преміальну, яка враховує ще й інші моменти: виконання нормових завдань, підвищення якості продукції, економію матеріальних ресурсів тощо.

Відрядна форма заробітної плати передусім виступає як пряма відрядна, що передбачає залежність заробітку від кількості виготовленої продукції відповідно до встановлення незмінних розцінок. Розцінки не змінюються при будь-якому виконанні норм виробітку. Але праця основної маси робітників-відрядників оплачується за відрядно-преміальною системою, при якій поряд з оплатою за кількість продукції здійснюється виплата премій за певні показники, які обумовлюються в колективному договорі. Частина робітників одержує зарплату за відрядно-прогресивною системою. У даному випадку виробіток за встановленою нормою оплачується за незмінними розцінками, все, що виконується понад норму, оплачується за прогресивною шкалою.

Структура заробітної плати. В Україні склалася така структура заробітної плати:

Основна заробітна плата. Це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадові обов"язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Основна заробітна плата є головним стимулом для працівників. Але в останні роки її питова вага у структурі заробітної плати знижується, що негативно позначається на заінтересованості працівників у високопродуктивній і якісній праці.

Додаткова заробітна плата. Це винагорода за працю понад встановлені норми, за трудові успіхі та винахідливість, особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов"язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Державне регулювання заробітної плати. У країнах з розвинутою ринковою економікою роль держави у регулюванні заробітної плати обмежена. Проблеми оплати праці вирішуються роботодавцем та найманим працівником на основі заключеного контракту, а також профспілкою, яка захищає інтерес працівників.

Що стосується України та інших країн СНД, які здійснюють перехід до ринкових відносин, то роль держави залишається ще значною. Вихідним елементом державного регулювання оплати праці є поняття мінімальної заробітної плати.

Мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці (обсяг робіт). Вона є державною гарантією, обов"язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання.

Дата добавления: 2014-01-11