Фактори, що впливають на втрату поживних речовин в процесі заготівлі та зберігання кормів

Консервування кормів та їх зберігання для годівлі худоби в зимово-стійловий період є важливим елементом ведення тваринництва. Основним завданням консервування кормів є максимальне попередження втрат поживних речовин в процесі зберігання. Традиційними способами консервування є заготівля сіна та силосу. Відомо, що при зберіганні і заготівлі силосу та сіна їх поживна цінність не збільшується, оскільки частина поживних речовин врожаю витрачається в процесі консервування.

Протягом скошування, пров ¢ ялювання, висушування рослина втрачає поживні речовини в результаті дихання, мікробної активності та механічних втрат. Характер ферментативних процесів безпосередньо пов ¢ язаний з вологістю сировини, про що свідчать дані рисунку 1.5.

Рис. 1.5. Залежність між вмістом вологи та біологічними процесами, що проходять при зберіганні кормів.

В результаті дихання скошених рослин проходять втрати цукрів та гідроліз протеїнів, що збільшує долю непротеїнового азоту.

Під дією аеробної мікрофлори, включаючи дію плісеневих грибів, також проходить втрата поживних речовин корму, знижуються його смакові якості та ступінь поїдання.

Сінаж з вологістю менш ніж 40% чутливий до процесів нагрівання. Нагрівання є результатом мікробної активності, в результаті якої проходять втрати перетравних вуглеводів та протеїну.

Збільшення строків висушування трав значно зменшує кількість каротину в кормі. В той же час збільшення строків експозиції корму на ультрафіолетовому опроміненні сонця- збільшує концентрацію вітаміну D. Зведені дані, щодо оцінки втрат поживних речовин при збиранні та зберіганні кормів наведені на рисунку 1.6 та 1.7.

Рис. 1.6. Оцінка загальних втрат при збиранні та зберіганні різних кормів при різних рівнях вологості.

Рис. 1.7. Втрати поживної цінності люцернового сіна в залежності від тривалості його висушування з метою зниження вмісту вологи до рівня необхідного для успішного зберігання.

Дата добавления: 2014-01-11