Системна шина

Передача даних між базовим мікропроцесором і всіма електронними компонентами комп’ютера здійснюється за допомогою системної шини. Зовнішні пристрої підключаються до системної шини за допомогою контролерів і адаптерів. Шина містить об’єднані за призначенням сигнальні лінії для передачі даних, адрес і управління. По шині здійснюється не тільки передача інформації, але й адресація пристроїв та обмін службовими сигналами. Крім цього, до складу шини входять: контролер шини, який забезпечує управління шиною; системний годинник – таймер; контролер переривань, який встановлює номери переривань та їх пріоритетність і передає їх для обробки у центральний процесор; канали прямого доступу до пам’яті для швидкодіючих пристроїв.

Перша системна шина одночасно передавала 8 бітів інформації і 20 розрядів адреси, що дозволяло адресувати 1 Мб пам’яті. Для підключення контролерів і адаптерів зовнішніх пристроїв використовувалися 62-контактні роз’єми. Системна шина працювала на однаковій частоті з процесором 4,77 МГц.

В комп’ютерах з процесором і80286 використовувалась шина ISA, яка могла передавати 16 розрядів даних і 24 розряди адреси (адресний простір складав 16 МГб). Шина ISA стала працювати асинхронно з процесором на частоті 8 МГц.

В 32-розрядних комп’ютерах (починаючи з процесора і80386) використовувалась шина EISA, яка могла передавати 32 розряди даних і 32 розряди адреси (адресний простір складав 4 Гб.). Шина ISA мала покращену систему переривань і арбітраж DMA. Працювати асинхронно з процесором на частоті 8 – 10 МГц.

В комп’ютерах з процесорами Pentium cистемна шина передає 64 розряди даних і 32 розряди адреси (адресний простір складає 4 Гб.). Частота роботи шини до 200 МГц.

Дата добавления: 2014-01-11