Лекція 3. Економічна інформація та її структура

Тема 2. Теоретичні основи економічної інформатики.

1. Поняття економічної інформації.

2. Структура економічної інформації.

3. Формалізоване подання економічної інформації.

1. Поняття економічної інформації.

Будь-який процес управління – це насамперед інформаційний процес, який передбачає виконання функцій зі збору, передачі, обробці, аналізу інформації і прийняттю відповідних. рішень.

У загальному випадку під інформацією розуміють певну сукупність відомостей про навколишній світ, подій, чию-небудь діяльність; це форма зв’язку між керованими і керуючими об’єктами, що становлять будь-яку систему управління. Форма подання інформації – повідомлення. Однак не всяке повідомлення можна вважати інформацією. Інформацією є лише те повідомлення, яке зменшує невизначеність у тій галузі, до якої воно належить.

У загальному випадку виділяють наукову, технічну, економічну і соціальну інформацію.

Економічна інформація (ЕІ) містить кількісну і якісну характеристики виробничих процесів. Це повідомлення, які циркулюють в економічній системі і якими вона обмінюється із зовнішнім середовищем.

Об’єктом відображення ЕІ є виробничо-господарська діяльність, а її призначення – використання для потреб управління з метою вдосконалення цієї діяльності, покращення техніко-економічних показників системи.

Отже, економічна інформація – це сукупність різних повідомлень економічного характеру, що виникають при підготовці виробництва, під час виробничо-господарської діяльності і в управлінні цією діяльністю.

Економічна інформація є об’єктом збору, реєстрації, передачі, зберігання, обробки і використовується для здійснення функцій управління народним господарством і його окремими ланками різного рівня.

Інформацію, подану в певному формалізованому вигляді, що дозволяє її передавати, зберігати на різних (в тому числі і машинних) носіях і обробляти за допомогою деякого процесу, прийнято називати даними.

Виникнення і передача інформації характеризуються об’єктом інформації і джерелом інформації. Об’єктом інформації є різні виробничі підрозділи, вироби, деталі тощо, тобто всі елементи повідомлення, які передаються в систему. Джерелом інформації є такий елемент, який може формувати або виробляти вхідне повідомлення в систему. Джерелом інформації може бути, наприклад, відділ.

Вимірюється ЕІ в таких одиницях:

· натуральних – кількість повідомлень, документів, рядків показників, слів, символів;

· телеграфних – біт (кількість двійкових розрядів), байти (8біт), кілобайти (1024 байт), мегабайти, гігібайти і терабайти.

Натуральні одиниці використовуються в разі обробки інформації людиною, а телеграфні – під час організації машинної, зокрема автоматизованої і автоматичної обробки інформації.

1.2. Властивості економічної інформації.

ЕІ має властивості і специфічні особливості, які необхідно враховувати при проектуванні інформаційного забезпечення інформаційних систем і при аналізі існуючої інформаційної системи об’єкта. До цих властивостей належать:

· ЕІ має лінійну форму, тобто записується порядково;

· вхідна і результатна інформація в основній масі дискретна і представлена в алфавітно-цифровому вигляді, характеризується тривалістю зберігання;

· ЕІ порівняно однотипна і однорідна в поєднанні з масовістю і загальністю джерел виникнення;

· одні ці ті ж вхідні дані використовуються багатократно для отримання інформації в різних економічних розрізах для всіх служб і видів господарської діяльності;

· основну частину економічної інформації періодично, регулярно обробляють;

· економічна інформація характеризується великим обсягом і простими операціями обробки;

· під час обробки інформації здебільшого існують логічні операції, арифметичні операції зводяться, як правило, до чотирьох арифметичних дій;

· одержану результатну інформацію часто використовують як вхідну при подальших розрахунках.

Особливості ЕІ впливають на вибір технічних засобів для її обробки.

До економічної інформації висунуто низку вимог. Розглянемо основні з них.

Якість інформації. Інформація в комп’ютерних системах обробки даних є і предметом праці, і її продуктом, а тому від якості такої інформації суттєво залежить ефективність функціонування системи.

Якість інформації можна визначити як сукупність властивостей, що зумовлюють можливості її використання для задоволення визначених згідно з її призначенням потреб.

Можливість і ефективність використання інформації для управління зумовлена такими її споживчими показниками якості, як репрезентативність, змістовність, повнота, доступність, актуальність, стійкість, точність, достовірність і цінність.

Репрезентативність інформації пов’язана з правильністю її добору й формування з метою адекватного відображення заданих властивостей об’єкта.

Змістовність інформації - це її питома семантична місткість, яка дорівнює відношенню кількості семантичної інформації в повідомленні до розміру даних, що його відтворюють.

Повнота інформації означає, що вона має мінімальний, але достатній для прийняття ефективного управлінського рішення набір показників.

Доступність інформації для сприйняття, при прийнятті управлінського рішення в комп’ютерних системах забезпечується виконанням відповідних процедур її одержання і переробки.

Актуальність визначається ступенем забезпечення цінності інформації для управління в момент її використання і залежить від статистичних характеристик відображуваного об’єкта і від інтервалу часу, який минув з моменту виконання цієї інформації.

Своєчасність інформації. Своєчасною є така інформація, яку можна враховувати при виробленні управлінського рішення без порушення встановленої процедури і регламенту, тобто інформація, яка надходить на той чи інший рівень управління не пізніше заздалегідь призначеного моменту часу, узгодженого з часом розв’язування задач управління.

Стійкість – це властивість управлінської інформації реагувати на зміни вхідних даних, зберігати необхідну точність.

Точність інформації визначається ступенем наближення відображеного інформацією параметра і його істинного значення. Для економічних показників, які відображаються цифровими кодами, відомі чотири класифікаційні поняття точності: 1) формальна точність, вимірювана значенням одиниці молодшого розряду числа, яким подано показник; 2) реальна точність, що визначається значенням одиниці останнього розряду числа, правильність якого гарантована; 3) досяжна точність – максимальна точність, якої можна досягти за конкретних умов функціонування системи; 4) необхідна точність, яка визначається функціональним призначенням показника.

Достовірність (вірогідність) інформації – властивість інформації відображати реально діючі об’єкти з необхідною точністю. Вимірюється достовірність інформації імовірністю того, що відображувані інформацією значення параметра відрізняються від істинного значення цього параметра в межах необхідної точності.

Поряд з поняттям „достовірність інформації” існує поняття „достовірність даних”, під якою розуміють їхню безпомилковість. Вимірюється достовірність даних імовірністю появи помилок у даних.

Цінність інформації – комплексний показник її якості.

2. Структура економічної інформації

Структуру ЕКІ утворюють конкретні інформаційні сукупності, які мають певний зміст. Структура ФКІ як різновиду ЕКІ така сама, як і решти її різновидів. Обробляють не економічну інформацію взагалі, а її конкретні структурні сукупності.

Структурні побудови ЕКІ можуть бути різними, але пріоритет надається ієрархічному принципу виокремлення інформаційних сукупностей.

Одиницею (структурним елементом) найвищого рангу можна вважати всю інформаційну множину деякого об’єкта (галузь, регіон, підприємство, цех, фірма, установа тощо), його інформаційну базу (ІБ). Така множина поділяється на структурні одиниці нижчого рангу, і так триває доти, доки не буде досягнено неподільних (атомарних) одиниць.

Такими в ЕКІ є реквізити. Отже, саме вони являють собою мінімальні структурні сукупності ЕКІ, які мають зміст. Спинимося на цьому докладніше.

Усякий об’єкт (явище, процес і т.ін.) має певні особливості й характеристики, що притаманні лише йому і вирізняють його серед йому подібниx. Скажімо, такими властивостями виробу є його ціна, габаритні розміри, маса, потужність тощо. Характеристиками банківської установи можуть бути її статутний фонд, кількість клієнтів, послуги, які вона надає і т.ін,

Усі ці властивості відображаються з допомогою змінних величин, про які щойно йшлося, – так званих реквізитів, або елементарних структурних одиниць ЕКІ.

За формою реквізит є сукупністю символів – знаків чи цифр, яка відбиває цілком певні властивості об’єкта. Реквізит є логічно неподільним елементом будь-якої іншої складнішої інформаційної сукупності. Подальший поділ реквізиту на менші складові порушує його зв’язок з певною властивістю об’єкта – тієї, яку він відбиває.

Під час автоматизованої обробки даних часто вживають синоніми поняття “реквізит”: “елемент даних”, “поле”, “терм”, “ознака”, “атрибут”, “змінна” і т.ін. Далі здебільшого користуватимемося такими з них, як “атрибут” та “змінна”.

Кожний реквізит характеризується найменуванням (іменем), значенням і структурою.

Ім’я реквізиту слугує для його однозначного визначення. Під час автоматизованої обробки використовується і скорочене ім’я реквізиту – ідентифікатор. Він також однозначно визначає реквізит і, як правило, являє собою набір знаків і символів, котрий має обмеження за алфавітом, довжиною і т.ін., що їх накладають технічні та програмні засоби, які застосовуються.

Крім того, щоб формули й алгоритми обробки інформації можна було задавати чи публікувати, для реквізитів запроваджують буквено-цифрові позначення заздалегідь визначеними для цього мовами.

Значення реквізиту застосовують, щоб задати відповідну конкретну властивість об’єкта. Структура реквізиту – це спосіб задання його значень, котрий визначається довжиною, типом і форматом подання значень.

Довжина реквізиту являє собою число знаків, якими подається його значення. Вона може бути сталою або змінною.

Тип реквізиту визначається тим, які властивості об’єкта він може відбивати. Розглядають числові, текстові та логічні типи.

Реквізити числового типу характеризують кількісні властивості об’єкта, що їх дістають у результаті обчислень або вимірювань, тобто значення таких реквізитів можна задати у числовій формі.

Реквізити числового типу називають ще реквізитами-основами, або кількісними атрибутами.

Реквізити текстового типу виражають, як правило, якісні властивості й характеризують обставини, за яких відбувався той чи інший процес або було здобуто ті чи інші значення кількісних атрибутів. Їх називають ще реквізитами-ознаками, або якісними атрибутами.

Реквізити логічного типу, або бульові, набувають лише двох значень: “істина” чи “xибність”. Вони відбивають такі властивості об’єкта, які по суті можна поділити на дві протилежні групи.

Між структурними одиницями найвищого і найнижчого рангів існують й інші структурні елементи. Розглянемо деякі з них.

Складну структурну одиницю ЕКІ, утворену з кількох реквізитів, котрі дають кількісну і якісну або саму лише якісну характеристику об’єкта чи процесу, називають – повідомленням. Вона може набирати різних форм, зокрема подаватися у вигляді показника і документа.

Складна структурна одиниця ЕКІ, утворена з одного реквізита-основи та одного чи кількох якісних атрибутів, пов’язаних із ним логічно являтиме собою показник. Показник завжди є повідомленням, але не кожне повідомлення є показником.

Показник, який охоплює реквізит-основу і реквізити-ознаки, дає змогу характеризувати економічне явище як з кількісного, так і з якісного боку. В економіці роль показників надзвичайно велика, і їх можна вважати головними структурними одиницями ЕКІ.

Однорідні інформаційні сукупності реквізитів, об’єднані спільним змістом, утворюють інформаційний масив (ІМА).

Основні елементи інформаційного масиву – це записи, під якими розуміють значення однієї позиції масиву. Записи є тими елементами масиву, з якими здебільшого оперує користувач під час роботи з ним. Множина однорідних показників (документів) являє собою відповідний інформаційний масив.

Запис масиву характеризується переліком і послідовністю розміщення реквізитів (атрибутів), що входять до нього. Довжина запису дорівнює сумі довжин зазначених атрибутів.

Інформаційний масив як сукупність записів характеризується також ідентифікатором. Останній присвоюється масиву при його створенні і використовується для його відшукання та роботи з ним.

Записи у масиві можуть упорядковуватися за зростаниям або спаданням значень відповідних атрибутів чи їх комбінацій. Такі атрибути називаються ключовими, або “ключами впорядкування” масиву. Кожний запис у масиві визначається своїм місцем у ньому або значеннями відповідних атрибутів.

Отже, задаючи ідентифікатор масиву, структуру його запису та ключові атрибути, повністю визначаємо його як інформаційну одиницю.

Зауважимо, що фіксування ЕКІ в документах, на магнітних дисках, стрічках чи інших носіях також супроводжується її структуризацією. Залежно від засобів чи принципів автоматизованої обробки інформації, які використовуються, навіть від мов програмування, можуть бути створені та виокремлені певні структурні елементи інформації, а саме: бази даних, інформаційний фонд, каталоги та словники даних, файли даних (інформаційні, програмні, текстові), матриці, таблиці тощо.

Зазначимо також, що у конкретній управлінській діяльності (планування, бухгалтерський облік і т.ін.) застосовують різні специфічні інформаційні структури, подані у відповідній формі (планові завдання, облікова, звітна документація тощо).

3 упровадженням діалогового режиму спілкування людини та комп’ютера пов’язане виникнення таких структур інформації, як меню-стовпчики, меню-рядки, екранні таблиці, вікна тощо, котрі притаманні й ручній обробці інформації.

Отже, залежно від мети та методів організації даних до структуризації ЕКІ можливі різні підходи. Проте у будь-якому разі аналіз і синтез економічної інформації взаємопов’язані і базуються на утворених структурних одиницях, оскільки аналізувати можна лише те, що було виокремлено.

3. Формалізоване подання економічної інформації

Будь-яка інформація, зокрема й економічна, потребує матеріалізованого подання, тобто вона має бути якось і на чомусь зафіксована. Матеріальною основою для запису ЕКІ здебільшого є папір. Проте це можуть бути й інші матеріальні чи технічні засоби.

Розрізняють первинне і вторинне подання інформації. Записування даних, які вже пройшли первинну реєстрацію, є їх вторинним поданням.

Обчислювальна техніка також потребує певного подання інформації, а отже, кількох етапів роботи з даними: підготовки їх для введення в ЕОМ, самого введення, фіксування та зберігання в ЕОМ, виведення результатів обробки.

Досі найпоширенішою є реєстрація ЕКІ на паперовій основі у формі документа (паперовий документ). Особливу роль відіграють первинні документи, в яких виконується первинна реєстрація (фіксація) інформації. Складання первинних документів – робота вельми відповідальна й трудомістка, оскільки спочатку потрібно “спіймати” і сприйняти інформацію, а потім уже зафіксувати її в документі на носіях.

Документ, зокрема й первинний, виконує дві функції: носія інформації та юридичного акта правильності, обгрунтованості законності виконаних дій і операцій (фінансових, виробничих і т. ін.).

Зауважимо, що первинними документами можуть бути які завгодно носії інформації, причому трудомісткість їх заповнення і відповідальність за виконання дій мало залежить від форми носія. І сьогодні працівники, які заповнюють первинні документи, відповідають за їх правильне заповнення і оформлення. Скажімо, у банку під час роботи з клієнтами правильність оформлення паперового документа оператор засвідчує своїм підписом, а в разі автоматизованого режиму роботи – персональним ідентифікаційним номером.

Носіями інформації є технічні засоби (ТЗ), такі як ЕОМ і спеціалізовані ТЗ відображення інформації. Особливо велике значення мають дисплейні засоби, роль яких дедалі зростає з використанням персональних комп’ютерів і діалового режиму обробки. Якщо у великих ЕОМ на дисплеях, як правило, відображався результат обробки або режим роботи ЕОМ, то на дисплеях ПК може відображатись повний технологічний процес розв’язування задачі, починаючи із введення первинних даних і закінчуючи видачею проміжних і результуючих даних.

Нині з’являються численні нові види носіїв і, відповідно, нові способи подання інформації. Так, у банківській справі застосовуються магнітні картки та смарт-картки. Інформація, записана на таких картках, якщо вони використовуються як електронні гаманці, має вартість у буквальному розумінні слова.

Дата добавления: 2014-01-11