Магнітне поле

Магнітні властивості речовин.

Історія магнітних досліджень

Магнітні властивості речовин та магнітне поле

Джерело електричного поля – нерухомий електричний заряд.

Джерело магнітного поля – рухомий електричний заряд, тобто електричний струм.

Оскільки електрони, протони та атоми, а також всі молекули (гази, рідини, кристалічні та аморфні тверді тіла) мають власний магнітний момент, то в принципі, всі речовини володіють магнітними властивостями, тобто являються магнетиками.

Речовини, в яких атомні магнітні моменти спонтанно орієнтуються паралельно один одному називаються ферромагнетиками

Магнітне поле Землі (МПЗ) має постійну складову – основне поле

Найбільш ймовірною теорією виникнення магнітного поля Землі, яка задовольняє експериментальним фактам, є теорія гідромагнітного динамо. Згідно теорії МПЗ генерується конвекційними рухами електропровідної речовини в рідкому ядрі нашої планети.

Давні вчені помітили, що деякі залізорудні мінерали мають властивість притягувати і утримувати невеликі металеві предмети. Шматки такої руди називають природними магнітами.

На кінцях магніту це притягнення максимальне, а в середній його частині воно практично відсутнє. Кінці магніту називають полюсами, а середню частину нейтральною зоною.

північний та південний полюси неможливо відділити, тобто неможливо отримати монопольний магніт.

поява магнітного поля супроводжувала будь-який рух заряджених точок: магнітне поле виникає навколо металевого провідника зі струмом і навіть в вакумі біля пучка катодних променів завжди розташовується перпендикулярно струмові. встановлено, що роль молекулярних струмів в твердих тілах виконують електрони, які постійно рухаються по кругових орбітах навколо ядер.

Силовою характеристикою магнітного поля є вектор магнітної індукції В.

Магнітним моментом Р _т замкнутого струму називається векторна фізична величина в напрямі додатної нормалі, яка вимірюється добутком величини струму в контурі на площу, яку охоплює цей контур, тобто Р_т = І₁ S де, де S —площа контура рамки.

Рис.1.

Лініями магнітної індукції називають криві, дотичні до яких у кожній точці збігаються з напрямом вектора В в цих точках поля. Лінії магнітної індукції завжди замкнуті й охоплюють провідник із струмом. Для визначення напряму ліній магнітної індукції можна скористатися правилом свердлика:

якщо свердлик повертати так, щоб його поступальний рух збігався з напрямом струму І, то обертальний рух рукоятки покаже напрям ліній магнітної індукції (рис. 2). Зручне також і правило обхвату правою рукою: якщо великий палець правої руки спрямувати в напрямі струму, а рештою пальців обхопити провідник із струмом, то вони вкажуть напрям ліній магнітної індукції (і вектора В). Для наочного зображення магнітного поля використовують магнітні стрілки або залізні ошурки (рис. 3).

Рис.2. Рис.3. Рис. 4.

Дата добавления: 2014-01-11