Монопольна влада

3. Джерела монопольної влади.

Монополія – ринок на якому є один продавець і багато покупців.

Монопсонія – це ринок на якому багато продавців і один покупець проявляється на ринках факторів виробництва.

Монополія в чистому вигляді явище рідке на багатьох ринках між собою конкурують декілька фірм. Взаємодія фірм на таких ринках може бути складною і часто пов’язаною з різними аспектами конкурентної стратегії. Однак ці фірми можуть впливати на ціну і одержувати прибуток за рахунок встановлення граничних витрат у таких фірм є монопольна влада.

Монопсонія має можливість встановлювати ціну взалежності від попиту. Проблема монопсоніста полягає у виборі кількості, яка максимізує його прибуток тобто дійсна цінність товару мінус ціна яку заплатить монопсоніст.

Характеристика монополії.

Як єдиний виробник товару монополіст перебуває в унікальному становищі. Якщо монополіст вирішує підвищити ціну то йому не потрібно турбуватися про конкурентів, які призначаючи нижчу ціну могли б захопити більшу частину ринку. Монополіст утримує ринок в своїй владі і повністю контролює кількість реалізації продукції, проте це не означає, що монополіст може встановити будь-яку високу ціну. Для максимізації прибутку монополіст повинен спочатку визначити не лише характеристику ринкового попиту, а й свої витрати. Оцінка попиту і витрат є вирішальною в прийнятті економічних рішень, щодо обсягу виробництва..

Рішення монополіста щодо обсягу виробництва.

Максимізація прибутку фірмою монополістом.

Фірма монополіст максимізує прибуток використовуючи кількість Q* встановлюючи ціну при цьому вищу перетину граничного доходу і граничних витрат в т. п. Припустимо, що вона хоче виробляючи менше (Q1) продавати за більшу ціну (Р1) тоді вона не доодержить прибутку.

Коли фірма хоче продавати Q2 за меншою ціною Р2, в т. С., тоді вона матиме збиток (фігура 2), тому що тут МСТМR.

Отже фірма монополіст на відміну від конкурентних фірм максимізуючи прибуток в т. МR = МС встановлює ціну вище цієї точки.

Правило ціноутворення для монополіста.

Запишемо граничний дохід як:

МR = ΔR/ ΔQ = Δ(P x Q)/ ΔQ

n (P x Q)/ ΔQ – це відношення має 2 особливості:

1. Вивчаючи одну додаткову одиницю продукції і продаючи її за ціною Р ми одержимо дохід 1хР = Р.

2. Фірма зустрічається з кривою попиту, що йде вниз, і тому виробництво і продаж цієї додаткової одиниці призводить до невеликого зниження в ціні ΔР/ ΔQ, яке зменшує дохід від усієї реалізації продукції, МR = P + Q ΔP/ ΔQ, помножимо і поділимо праву частину на Р МR = P + Q ΔP/ ΔQ = МR = P + Р (Q/P) ΔP/ ΔQ = P+P x 1/Ed, тепер порівняємо цей вираз з МС.

МС = Р+ Р1/Ed; Р – МС/Р = - 1/Еd

P = МС/1+1/Еd – рівняння ціноутворення для монополіста.

На досконало-конкурентному ринку Р = витратам, монополіст же призначить ціну, яка перевищує граничні витрати на величину обернено пропорційну еластичності попиту. Якщо попит дуже еластичний, то ціна наближається до граничних витрат, а ринок буде дуже схожим на ринок досконалої конкуренції.

2. Монопольна влада. Монополія в чистому вигляді явище рідке частіше зустрічається ринки на яких конкурують декілька фірм і кожна з них зустрічається з кривою попиту, що має нахил вниз і буде виробляти продукцію і продавати її так щоб ціна перевищувала граничні витрати. У зв’язку з цим виникає два питання:

1. як виміряти ринкову владу?

2. Як порівняти одну фірму з іншою?

3. Які джерела монопольної влади, звідки вона береться.

Показники монопольної влади здаємо різницю між фірмою на конкурентному і монопольному ринку. Отже способом виміру монопольної влади є величина на яку ціна, при якій максимізується прибуток, перевищує граничні витрати. Зокрема ми можемо використати коефіцієнт перевищує ціни над граничними витратами, який ми ввели раніше як частину формули по ціноутворенню. Цей спосіб визначався монополією влади був запропонований у 1934 р. американським економістом Аббу Лернером. 4 = р – МС/Р. формула встановлення монопольної влади (коефіцієнт Лернера). Числове значення цього коефіцієнта завжди знаходиться від 0 до L для ідеальної конкурентної фірми Р = МС; L = 0. Чим більший цей коефіцієнт, тим більша монопольна влада. Цей коефіцієнт може бути також виражений через еластичність попиту.

L = Р – МС/Р = - 1/Еd. Зазначимо, що тут Еd – означає еластичність попиту фірми, а не для ринку. Значна монопольна влада ще не гарантує високих прибутків, адже прибуток залежить від відношення середніх витрат до ціни. Фірма А може мати більшу монопольну владу ніж фірма В, але одержуватиме менший прибуток, якщо у неї значно більші середні витрати.

Правило ціноутворення можна використати для встановлення ціни монополістом, як просту накрутку на граничні витрати. Проблема полягає у визначенні коефіцієнта еластичності для фірми, тому що для ринку його визначити легше, а для фірми необхідно прийняти до розрахунку реакцію, своїх конкурентів на зміну ціни. Коефіцієнт еластичності можна встановити з допомогою математичного моделювання (маркетинг), а також за допомогою інтуїції і досвіду менеджера. Після того як встановлена еластичність попиту монополіст може визначити напругу на ціну. Якщо еластичність попиту для фірми велика то у неї буде досить незначна накидка на граничні витрати при ціноутворенні і ринок наближатиметься до конкурентного.

Наприклад: МС = 20, Еd = - 25.

Залежність монопольної ціни від еластичності попиту.

На рис а) еластичність кривої попиту фірми (Д = АR), більша ніж такої кривої на рис. б). Це призводить до того, що на рис. а) при встановленні ціни буде менша накрутка на граничні витрати (відрізок АВ). На рис б) завдяки меншій еластичності попиту. Ця накидка буде більшою, що дозволить фірмі продавати продукцію за значно вищою ціною ніж це було б на конкурентному ринку.

3. згадаємо, що монопольна влада вимірюється за такою формулою:

L = Р- МС/Р = - 1/Ed., і полягає у здатності фірми встановлювати ціну вищу граничних витрат і ця величина обернено пропорційна еластичності попиту для фірми. Отже кінцевою причиною монопольної влади можна вважати еластичність попиту для фірми.

Три фактори визначають еластичність попиту для фірми – вони є джерелами монопольної влади:

1. Полягає в еластичності ринкового попиту, бо ринковий попит обмежує потенціал монопольної влади.

2. Кількість фірм на ринку, бо якщо на ньому багато фірм, то мало ймовірно, що одна з них може суттєво вплинути на ціну.

3. Полягає у взаємодії між фірмами, бо фірми можуть агресивно конкурувати, або вступати в таємну змову.

1. Еластичність ринкового попиту – якщо на ринку є лише одна фірма (чистий монополіст), то крива її попиту співпадає з кривою ринкового попиту. Коли ж на ринку є декілька фірм то кожна з них прагнутиме до зменшення еластичності попиту, тобто наближатиметься до кривої ринкового попиту Д, але жодна з них не може переступити через криву ринкового попиту. Одна фірма

Багато фірм d = D

Ринковий попит встановлює нижню межу для еластичності попиту кожної фірми (Напр. попит на нафту дуже нееластичний особливо в короткий період). Попит на такі товари як кава, мідь, олово, значно еластичний, і тому спроби на світовому ринку характеризувати ці ринки не призводять до бажаного результату. В кожному випадку еластичність ринкового попиту обмежує потенціальну монопольну владу окремих видів.

2. Кількість фірм на ринку. За інших рівних умов монопольна влада кожної фірми знижується по мірі того як проста кількість фірм на ринку. Безперечно, що має значення не лише кількість фірм, але й кількість так званих “основних гравців”. (Наприклад 2 фірми можуть утримувати 90 % ринку, а 10 % - 20 фірм). Це явище називається концентрацією ринку. Важливим аспектом конкурентної стратегії є створення перешкод входу в галузь нових фірм. Ця умова стримує від вступу в бізнес нових конкурентів. Іноді для цього є певні перешкоди (наприклад. Фірма має патент на найновішу технологію виробництва – це робить неможливим вступ на ринок інших фірм бодай на період дії цього патенту). Інші встановлені законом права діють у, тому ж напрямі). Наприклад., копор. (авторське право) може обмежувати продаж книг програмного забезпечення для ЕОМ, стримує доступ на ринок, також позитивний ефект масштабу, наприклад так звані прийняті монополії міського господарства.

3. Взаємодія між фірмами. Конкурентна стратегія фірм є вирішальним фактором монопольної влади. Наприклад на ринку є 4 фірми, як вони можуть конкурувати одна з одною. По-перше, вони можуть конкурувати агресивно – збиваючи ціну одна одній і заохоплюючи більшу частину ринку. Це знизить ціни майже до конкурентного рівня, бо кожна фірма буде боятися підняти ціну з огляду на поведінку своїх конкурентів. Однак фірми можуть не конкурувати між собою, і навіть вступати в змову утворюючи найпростіше об’єднання картель.

Зазначимо, що монопольна влада фірми змінюється в часі, як і умова її діяльності (ринковий попит і витрати). Отже, монопольна влада повинна розглядатися в динаміці. Реальна або потенційна влада на короткому етапі посилює конкуренцію на тривалому етапі. Великий прибуток на короткому етапі можуть приваблювати деякі фірми ввійти в бізнес скоротивши таким чином монопольну владу на тривалому етапі.

Часткова влада монопсонії. Вона визначається кількістю покупців на ринку. Якщо там лише один покупець (чиста монополія), то його ринкова влада залежатиме від еластичності пропозиції, чим менша еластичність пропозиції тим більша монопсонічна влада. Якщо є декілька покупців, то їх ринкова влада залежить від того як агресивно вони конкурують.

Регулювання цін монополістів.

Регулювання цін на практиці відбувався таким чином: визначається норма прибутку який отримується на капітал, отже, максимально можлива ціна встановлюється із урахуванням можливої норми прибутку.

N = П/ К осн + К оборотний; К – капітал.

Але цей спосіб також має свої вали, через значну трудомісткість і недосконалу методику (оцінка капіталу в акціях).

Тема 9. Визначення ціни і обсягу виробництва.

1. Механізм монополістичної конкуренції.

2. Визначення ціни і обсягу виробництва.

3. Монополістична конкуренція і економічна ефективність.

1. Чиста конкуренція і чиста монополія є не правилом, а виключенням для більшості ринків, адже більшість ринкових структур перебуває посередині між цими двома крайностями. Самий вираз монопольна конкуренція означає змішування монополії і конкуренції. Іншими словами монопольна конкуренція включає в себе значну частку конкуренції і невелику дозу монополії. Характерною ознакою монополії конкуренції є відносно велика кількість виробів, які пропонують схожу, але не ідентичну продукцію. Різниця між монополістичною і чистою конкуренцією досить суттєва. На ринку монополістичної конкуренції не обов’язково мати величезну кількість виробів, а достатньо їх декілька десятків. За таких умов випливає декілька важливих ознак монополістичної конкуренції:

1) кожна фірма володіє відносно невеликою частиною ринку, тому вона має дуже обмежений контроль над ціною.

2) наявність порівняно великої кількості фірм гарантує неможливість змови.

3) відносно велика кількість фірм на ринку створює відчуття взаємної незалежності: кожна фірма визначає свою перспективу фактично не враховуючи реакцію своїх конкурентів. На відміну від чистої конкуренції ознакою монополії конкуренції є диференціація продукту, яка має ряд форм:

а) якість продукції. Продукти можуть розрізнятись за фізичними або якісними параметрами (матеріали, дизайн, якість роботи).

б) послуги. Послуги і умови пов’язані з продажем продукції і є важливими аспектами диференціації продукції.

в) розташування. Продукти можуть бути диференційовані за розташування і доступністю.

г) стимулювання збуту і пакування. Стимулювання збуту може бути через рекламу, красиві упаковки використання торгових знаків і торгових марок.

4) нецінова конкуренція. За умов монополії конкуренції економічне суперництво зосереджується не лише на ціні. Але також на таких нецінових чинниках якість продукції, рекламі.

5) відносно вільне входження в ринок. За умови монополії конкуренції фірми є відносно невеликі за розміром отже ефект масштабу і капітал.

Як і в умовах чистої монополії як і в умовах чистої монополії при монопольній конкуренції крива попиту має нахил вниз і все ж фірми на цьому ринку володіють деякою монопольною владою. Монопольна конкуренція чимось схожа з досконалою конкуренцією. За умов вільного доступу на ринок потенційна можливість одержати прибуток приваблює фірми з конкуруючими марками товарів знижуючи прибуток до нуля., щоб краще це зрозуміти розглянемо ринок монополії конкуренції на короткому і тривалому етапі.

Зміна попиту і пропозиції в умовах монополії конкуренції на короткому і тривалому етапах.

Малюнок 1(а) показує рівновагу на короткому етапі. Оскільки товар фірми відрізняється від ін. товарів її конкурентів, то крива попиту DSR має нахил. Оскільки ціна перевищує середні витрати то середній прибуток окреслюється площею РА СВ. На тривалому етапі цей прибуток стимулюватиме нові фірми до входження в галузь. Якщо нові форми випускатимуть більше свого товару, то ця фірма втрачає свою частку реалізації на ринку її крива попиту зміститься вниз як на рис. 1 б і буде торкатися кривої середніх витрат фірми. Таким чином фірми мають різні витрати, що призводить до великої кількості фірмових марок товару у зв’язку з цим фірми можуть призначати різні ціни на свою продукцію і таким чином отримуватимуть невеликий прибуток.

3. Досконало конкурентні ринки економічно ефективні? Доти поки ніхто не перешкоджає дії ринкового механізму сукупний надлишок виробника і споживача досягає максимальної величини.

Ринковий механізм – співвідношення попиту і пропозиції. Монопольна конкуренція через деякі причини є неефективною ринковою системою. Порівняння ринкової рівноваги на ринку монополії конкурентної і ринку досконалої конкуренції.

Ці малюнки показують, що ринковий механізм в галузі монополії конкуренції є неефективним.

1. На відміну від цін на ринку конкуренції. Це означає, що ціна яку платять покупці за споживання додаткових одиниць продукції перевищує витрати на їх виробництво.

2. Як витікає з мал. 2 (б) фірми мають резервні виробничі потужності, тобто не повністю використовують свій виробничий потенціал. Фактичний обсяг виробництва фірми менший ніж той, який мінімізує середні витрати. Проникнення нових фірм на ринок знижує прибутки фірми до нуля. Така неефективність зменшує добробут споживачів, але чи є тоді монопольна конкуренція небажаним соціальним явищем.

Відповідь буде негативного з 2-х причини:

1. На більшості ринків з монопольного конкуренцією.

2. Неефективність ринкового механізму компенсується важливою перевагою широким асортиментом товарів.

Тема 10. Олігополія.

1. Суть олігополії.

2. Конкуренція проти змови.

3. Ціноутворення в умовах олігополії.

1. На олігопольному ринку продукція може бути або не бути диференційованою. Основне значення має те, що на цьому ринку лише декілька фірм виробляють свою продукцію. На олігопольному ринку обмежений доступ нових фірм олігопольні ринки це ринки металів, нафти, автомобілів тощо. Чому важко ввійти на цей ринок?

1. Великий ефект масштабу.

2. Патентування і ліцензування діяльності.

3. Необхідність значних засобів на рекламу фірми і її товарів.

Крім того провідні фірми можуть вдатися до стратегічних дій, щоб ускладнити вихід на ринок нових фірм. Стратегічно дії – погроза переповнити ринок і зменшити тим самим ціну, створення додаткових потужностей. Керівництво фірмою на олігопольному ринку ускладнено через стратегічні рішення по ціноутворенню, обсягу виробництва, рекламі і капіталовкладення. Оскільки конкурентів лише декілька кожна фірма повинна добре зважити свої дії їх вплив на суперників, а також реакцію суперників. Припустимо, що компанія “Ford” через застій у збуті знижує ціну на свої товари на 10%. Інші фірми також можуть знизити на 10 % або на 15 %, або на 8 %, але “Fоrd” повинен брати до уваги реакцію цих фірм. Стратегічні задуми можуть мати складним і комплексний характер, при прийнято рішення кожна фірма повинна враховувати потенціальні наслідки своїх рішень і завжди ставити себе на місце конкурентів.

2. На олігопольному ринку кожна фірма приймає рішення як і дають найбільш можливі прибутки при даних діях своїх конкурентів, прибутки на цих ринках вищі ніж в умовах конкуренції але нижчі від тих які б могли бути за умови змови між фірмами. Іноді фірми уявляють собі, що між ними відбулося змова і починають піднімати ціну, якщо кожен конкурент зробить те саме то одержать більший прибуток. Розглянемо явище коли, 2 фірми на ринку (дуополія), але проблема полягає в тому, що ваш конкурент може не вибрати підвищення ціни, а залежати її на тому ж рівні. Кожному конкуренту вигідніше не змінювати ціну ніж самому її підвищити, а ваш конкурент не підвищить. Для розуміння розглянемо приклад: витрати фірми – 20 одиниць, а попит на продукцію визначається за такою формулою:

1 фірма Q1 = 12 – 2 p1 +p2

2 фірма Q2 = 12 – 2 p2 + p1

При рівновазі кожна фірма встановлює ціну 4 грн, і одержить прибуток – 12 грн., а якщо ціна 6 – то отримала 16. Припустимо, що фірма не домовиться, але фірма 1 призначає ціну – 6 грн, сподіваючись, що так само поведе себе фірма 2, тоді вони обидві отримують прибуток по 16 грн, але якщо фірма 2 призначить 4 грн, то прибуток буде.

П2 = Р2 х Q2 – 20 = 4 (12 – 8 + 6) – 20 = 20.

А фірма 1. П1 = Р1 х Q1 – 20 = 6 х/12 – 12-+ 4) = 20 = 4 грн., отже виграла фірма 2.

Можна зробити таблицю, яка називається платіжна матриця для некооперативної гри.

Фірма 1. Фірма 2.

Р = 4	12,12	20,4
Р = 6	4,20	16,16

На цій матриці показаний прибуток кожної фірми при різних рішення фірм щодо ціни. В верхньому лівому кутку (4;4). Але знаючи це кожна з фірм намагатиметься не збільшувати ціну.

Класичний приклад теорії ігор, що називається дилемою ув’язнених ілюструє олігопольні фірми. Цей приклад такий, двоє ув’язнених звинувачують у спільному скоєному злочину, вони ізольовані один від одного і кожного просили признатися у скоєнні злочину. Зробимо матрицю.

Розрахункова матриця для дилеми ув’язнених.

В’язень А признався.

Признався не признався.

-5; -5	-1; -10
- 10; - 1	-2; -2

3. Дилема ув’язнених на олігопольному ринку не завжди прирікає фірми на агресивну конкуренцію і низькі прибутки. Якщо уявні в’язні мали лише одну можливість дізнатися, то більшість фірм можуть встановлювати різні обсяги виробництва і ціни по декілька разів, постійно спостерігаючи поведінку своїх конкурентів, і приймаючи відповідні рішення в результаті часто переважають олігопольна координація і співробітництво. Припустимо, що на ринку 3 чи 4 фірми, які співіснують тривалий час. За багато років вони зрозуміли, що війна цін призводить до значних збитків і дійшли згоди підтримувати високі ціни не змагаючись за частку ринку конкурентного, хоча у кожної фірми існує можливість знизити ціну, але вона знає, що може отримати удар у відповідь. Причому ті фірми можуть домовитись без тієї. Іноді фірми не намагаються до високих прибутків і дають перевагу агресивній конкуренції бо згоди дуже важко досягти. Наприклад, фірми можуть мати різні витрати тому дуже важко домовитися про ціну. Наприклад, фірма А може вважати правильною ціну – 10 грн., а фірма В – 9. Коли фірма В встановить – 9. Коли фірма В встановить – 9, фірма А розглядатиме це як спробу збити ціну і у відповідь призначить – 8 грн, почавши війну цін. В багатьох галузях таємний зговір не тривалий. Початково закладена недовіра один до одного і тому війна цін розпочинається зразу ж коли будь-яка фірма знизить ціну або активно рекламує товар.

Незмінність (жорстокість) цін. Оскільки таємний зговір не тривалий, то олігопольні фірми намагаються до стабільності по відношенню до цін. Ось чому жорстокість цін є часто характерною для олігопольних галузей промисловості. Навіть коли витрати, або попит змінюється фірми не схильні до зміни цін, тому що вони можуть бути не зрозумілими конкурентами.

Лідерство в ціноутворенні.

Однією з основних перепон прихованого договірного ціноутворення є те, що фірмам важко домовитися не вдаючись до переговорів, проте якою буде ціна. Домовлятись стає проблемою, коли витрати і попит змінюється і разом з тим змінюється ціна. Лідерство в ціноутворенні являє собою форму наявної? Змови, яка допомагає вирішити цю проблему. Фірма лідер встановлює ціну, а інші фірми йдуть за нею. Яку ж ціну призначить лідер? Це залежить від того, чи інші фірми за відповідних цін будуть обмежити обсяги виробництва так щоб їх частини обсягу залишається такими ж. Якщо інші форми обмежать виробництво то лідер може встановити ціну яка максимізує прибуток або лідером може бути домінуюча фірма всі інші встановлять скільки зможуть при цій ціні.

Лідерство в ціноутворенні вимагає щоб одна з фірм стала лідером. Оскільки фірми не можуть домовитися про це то лідером часто стає найбільша фірма.

Дата добавления: 2014-01-11