Структура автоматизованої інформаційної системи

Автоматизація може здійснюватися в різних масштабах – від окремих інформаційних процесів і процедур оброблення даних, задач або комплексів задач управління до створення функціонально повних АІС. Функціонально повні АІС включають автоматизацію всіх підсистем, функцій і комплексів задач. Як і будь-яка складна система, АІС складається з елементів – підсистем, які можна розглядати як АІС нижчого рівня, що складаються з елементів. У зв'язку з наявністю в АІС великої кількості елементів виникає необхідність визначення їхньої структури.

Структура АІС – внутрішня організація системи при поділі її на частини, виявлення зв'язків між цими частинами.

Структуру АІС утворюють безліч елементів і відносин між ними. Найзагальнішим поділом АІС є виділення в ній функціональної та забезпечувальної частин.

Функціональна частина АІС завжди пов'язана з ПЗ і фактично є моделлю системи управління конкретним об'єктом. Вона розбивається на функціональні підсистеми. Склад функціональних підсистем АІС конкретного економічного об'єкта різний. Однією з ознак виділення функціональних підсистем є функції управління об'єктом.

Функціональна підсистема – це частина АІС, виділена за спільністю функціональних ознак управління. Назви функціональних підсистем пов'язують з функціями, тобто їх назви відображають цільові функції, діяльність органів управління.

Функціональна ознака декомпозиції АІС визначає призначення підсистеми, тобто для якої сфери діяльності вона призначена і які основні цілі, задачі та функції виконує.

Залежно від складності об'єкта кількість функціональних підсистем становить 10-20 найменувань і більше. Хоча деякі функціональні підсистеми на різних об'єктах мають одне й те саме найменування (наприклад, підсистема БО), їх внутрішній зміст щодо різних об'єктів значно відрізняється.

При виділенні функціональних підсистем в АІС необхідно дотримуватися таких вимог:

- межі задач, які утворюють підсистему, не повинні перетинатися між собою;

- задачі, що розв'язуються в підсистемах, мають бути тісно пов'язані між собою в інформаційному плані, тобто при їх розв'язуванні має використовуватися єдина вхідна інформація, а результати розв'язання одних задач мають використовуватися для розв'язання інших;

- результати розв'язання повинні мати єдиного споживача (управлінського персоналу одного або кількох функціональних підрозділів об'єкта).

При виділенні функціональних підсистем мають бути визначені їхні параметри:

- мета функціонування підсистеми;

- вид керованих ресурсів;

- особливості показників, що розраховують у підсистемі;

- підрозділи, які здійснюють управління.

Кожна задача характеризується змістом, функцією управління, в рамках якої вона розв'язується, ресурсом, який вона відображує, періодом часу, за який відбивається споживання ресурсу, взаємодією з іншими функціональними задачами, здійснюваною на інформаційній основі.

Зміст задачі визначає сукупність вихідних показників, які формуються й обчислюються в задачі за відповідними алгоритмами (вибору з банку моделей та алгоритмів найефективніших математичного методу, моделі й алгоритму для конкретного об'єкта управління).

Саме задача є об'єктом розроблення, впровадження та експлуатації кінцевим користувачем. Задача розглядається як елемент системи управління, що забезпечує якісно нові рішення стосовно управління, а не як елемент системи оброблення даних.

Кожній функціональній підсистемі АІС властива своя внутрішня структура. Організаційно кожна підсистема складається з сукупності АРМів управлінського персоналу, на яких розв'язуються комплекси задач. Між функціональними підсистемами встановлюються відповідні інформаційні відносини – інформаційні зв'язки. Кожна кон­кретна задача при розробленні АІС має розглядатися в інформаційному взаємозв'язку з іншими задачами даної підсистеми та інших підсистем, а також із зовнішніми АІС.

АІС повинна мати гнучку структуру і бути відкритою системою, тобто допускати внесення необхідних змін у розроблену модель та забезпечувати нарощування функціональних можливостей в міру необхідності.

Ця вимога реалізується за допомогою принципу модульності АІС. Модульна побудова АІС передбачає безліч різних типів архітектурних рішень у межах єдиного комплексу.

За допомогою принципу модульності вирішується проблема розподілу задач між учасниками процесу управління, оскільки деякі задачі можуть бути повністю розв'язані на одному робочому місці, а інші для цього потребують участі багатьох управлінських працівників.

У різних АІС як модуль можуть розглядатися ком­плекси задач, АРМи або функціональна підсистема.

Функціональна структура АІС є домінуючою. Серед функціональних підсистем можна виділити: управління маркетинговою діяльністю (УМД); автоматизовану систему наукових досліджень (АСНД); управління технічною підготовкою виробництва (УТПВ); техніко-економічне планування (ТЕПл); оперативне управління основним виробництвом (ОУОВ); УМТП; управління реалізацією та збутом (УРЗ); БО; управління кадрами (УК); аналіз фінансово-господарської діяльності (АФГД).

Для експлуатації функціональних підсистем потрібні відповідні ресурси, які створюють забезпечувальні підсистеми АІС: інформаційне, технічне, програмне, математичне, організаційне, правове, лінгвістичне, ергономічне та технологічне забезпечення.

Підтримку роботи функціональної частини АІС здійснює забезпечувальна частина, а також вона об'єднує всі функціональні підсистеми в інтегровану систему – єдину багатофункціональну АІС.

Автоматизована ІC ніколи не може бути остаточною, оскільки процес її вдосконалення відбувається весь час.

Удосконалення АІС відбувається в двох напрямах. Перший напрям пов'язаний з розвитком функціональної частини – включенням у функціональну структуру АІС нових підсистем, функцій, АРМів, задач. Зміна функціональної структури пов'язана із зміною ринкового середовища, ринкових стратегій, законодавчих актів, правових норм та ін. Поліпшення функціональних характеристик АІС приводить до повноти використання функцій, які реалізуються автоматизованим способом, до зростання функціональної придатності АІС, що відбивається на підвищенні ефективності управління.

Другий напрям пов'язаний з удосконаленням і розвитком забезпечувальної частини АІС. Характеристики забезпечувальних підсистем досить відносні, оскільки відбувається зміна поколінь комп'ютерів, швидкими темпами йде розвиток системного та прикладного ПЗ, засобів телекомунікацій, внаслідок чого змінюються зміст, назва і функції ІC.

Дата добавления: 2014-01-11