Історичний розвиток гідравліки

Мета та предмет курсу.

Мета та предмет курсу. Історичний розвиток гідравліки.

Мета та предмет курсу. Історичний розвиток гідравліки. Фізичні властивості рідин. Поняття ідеальної рідини. Сили, що діють на рідину. Поняття про тиск. Види тиску.

Лекція №1

Гідравлікою називається наука, що вивчає закони рівноваги та руху рідин (від грецьких слів “хюдор” – вода та “авлос” – труба).

Гідравліка поділяється на дві частини: гідростатику та гідродинаміку.

Гідростатика – вивчає закони рівноваги рідин, а гідродинаміка – закони її руху.

Метою викладання курсу “Гідравліка і аеродинаміка в приладах електропобутової техніки ” є набуття студентами теоретичних знань з гідравліки та практичних навиків гідравлічних розрахунків вузлів приладів електропобутової техніки. Предметом курсу є вентилятори, насоси, а також вентиляційні системи електричних машин електропобутової техніки. Вентилятори і насоси – це нагнітальні пристрої, які використовуються як окремі електропобутові прилади, або як вузли більш складних побутових приладів (відцентровий вентилятор повітровсмоктувального агрегату побутового порохотяга). В курсі розглядається будова, принцип дії, основні характеристики та елементи розрахунків вентиляторів і насосів. Отримані теоретичні знання та практичні навики стануть основою для наступного вивчення курсу “ Інженерне проектування електропобутової техніки ”. У переважній більшості побутових приладів використовується електромеханічний привод, що вимагає застосування законів гідравліки для розрахунку вентиляційної системи приводного двигуна.

Перші уявлення про гідравліку виникли ще у древніх єгиптян, китайців, народів Вавілонії, Сирії, Греції, Риму.

Ще в ІІІ ст. до н.е. з’явився трактат Архімеда “Про плаваючі тіла” з його відомим законом.

В кінці XV ст. Леонардо да Вінчі написав “Про рух води у річкових спорудах”. У роботах Г. Галілея (1564 – 1642) вперше системно викладені основи гідростатики. У 1643 р. Е.Торічеллі (учень Галілея) дослідив витікання рідини через отвори. У 1650р. француз Б.Паскаль опублікував закон про передачу зовнішнього тиску в рідині. Англійський вчений І. Ньютон (1642 – 1727) сформулював закони внутрішнього тертя в рухомій рідині і ввів поняття в’язкості.

Наукові основи гідравліки створені завдяки працям М.В.Ломоносова (1711 – 1765), Д.Бернуллі (1700 – 1782), Л. Ейлера (1707 – 1783). М.В.Ломоносов відкрив закон збереження речовини та енергії, що має принципове значення для гідравліки; Д.Бернуллі сформулював закон руху рідин, в якому у математичному вигляді встановив зв’язок між тиском у рідині та швидкістю руху її частинок; Л. Ейлер вперше отримав диференціальне рівняння рівноваги і руху нев’язкої рідини та вивів основне рівняння лопатевих машин.

У другій половині XVIII та у XIX ст. швидко розвивається прикладна гідромеханіка – роботи французьких вчених А.Дарсі, Ж.Пуазейля та ін. Англійський фізик О.Рейнольдс дослідив два режими руху рідини і розробив теорію подібності.

Значний вклад у розвиток теорії нагнітачів внесли праці О.Коші, Г.Гельмгольца, Дж.Г.Стокса, М.Є,Жуковського, К.Пфлейдерера.

Досягнення гідравліки у вирішенні багатьох задач інженерної практики, створення нових гідравлічних методів розрахунку, з одного боку, і розвиток теоретичної гідромеханіки у зв’язку з застосуванням ЕОМ і нових методів розрахунку, з другого – призвели до зближення цих наук. Сучасна гідравліка є технічною механікою рідин, яка ґрунтується на теоретичній гідромеханіці і великій базі дослідного матеріалу.

Дата добавления: 2014-01-11