Розвиток етичної думки Нового часу. Томас Гоббс(1588 - 1679) в працях Про свободу і необхідність, Основи філософії стверджував

Томас Гоббс (1588 - 1679) в працях "Про свободу і необхідність", "Основи філософії" стверджував, що

людина за своєю природою зла і егоїстична, прагне до панування над іншими людьми ("Людина людині вовк").

1) Тільки інстинкт самозбереження примушує людей дотримувати "золоте правило моралі".

2) Мораль є засобом зв'язку егоїстичних індивідів в суспільстві і є системою взаємної корисності.

3) Моральність заснована на прагненні людини до влади над іншими людьми:

• морально цінним є те, що викликає пошану;

• пошана - це покора, визнання влади;

• з владою пов'язані всі моральні властивості індивідів (любов, справедливість і т. п.).

Жан-Жак Руссо (1712 - 1778)

1) Основа моральності – природне прагнення людини до свободи і щастя, прихильність і співчуття.

2) Мораль відображає відносини людей, які виникли в результаті суспільного договору.

3) людина за своєю природою істота не розумна, а емоційна, чеснота передує роздуму;

4) етичні уявлення, що склалися під впливом культури, є помилковими;

5) відчуттям і чеснотам можна навчити;

6) до особи дитини необхідно ставитися з повагою, прагнути розвивати його природні здібності і інтереси;

7) етичне виховання потрібно поєднувати з фізичним;

8) Головною нагородою для людини є суспільне визнання його чеснот, пошана.

Німецький філософ Іммануїл Кант (1724 - 1804) першим здійснив теоретичний аналіз моральності.

Кант виділяв категоричні імперативи, що мають безумовний і загальний характер

Кант дав кілька формулювань категоричного імперативу.

1. " Поступай згідно такій максимі, яка... сама може стати загальним законом" (максима - суб'єктивний принцип поведінки).

2. " Поступай так, щоб ти завжди ставився до людства і в своїй особі, і в особі всякого іншого так само, як до мети, і ніколи не ставився б до нього тільки як до засобу".

Кант сформулював аксіому своєї етичної теорії: етичні норми категоричні, безумовні, їх не можна порушувати нікому і ні за яких обставин.

Вислів Канта: " Дві речі наповнюють душу завжди новим і все більш сильним здивуванням і благоговінням, чим частіше і більше ми роздумуємо про них, - це зоряне небо наді мною і моральний закон в мені ".

Георг Вільгельм Фрідріх Гегель (1770 - 1831) розмежував поняття "мораль" і "моральність". Моральність - це об'єктивний аспект вчинків людини, то, якими вони є насправді. Зміст моральності - моральні закони, якими керуються члени суспільства.

Мораль - суб'єктивний аспект вчинків людини, якими він їх бачить. Це сфера особистих переконань, оцінок, переживань. Мораль є результатом сучасного суспільства, в якому люди роз'єднані, відчужені від держави, повинні керуватися юридичними нормами і виконувати певні обов'язки. Поза юридичним примушенням можливі моральна свідомість (воля і борг) і моральний вибір.

Людвіг Андреас Фейєрбах (1804 - 1872) стверджував, що природа існувала раніше, ніж дух ("...Не Бог створив людину, а людина створила богів").

Людина повинна поклонятися тільки людині ("Людина людині Бог").

Прагнення людини до щастя є:

• головним його прагненням;

• природним прагненням;

• моральним прагненням, основою моралі.

Бажанням людини досягти щастя можна пояснити співчуття, аскетизм і навіть самогубство.

Фейєрбах вважав, що: людина завжди знаходиться у відносинах з іншими людьми, а кращою формою відносин між людьми є любов. Відчуття любові - це самовідчуття людства, єдність людей, загальний принцип філософії.

Дата добавления: 2014-01-11