Форми та методи управління міжнародними економічними відносинами в умовах ринкової економіки

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється згідно з принципами, визначеними вище з метою:

- забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку України;

- стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, в тому числі зовнішньоекономічних зв’язків суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України;

- створення найбільш сприятливих умов для залучення економіки України в систему світового поділу праці та її наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн.

Україна самостійно формує систему та структуру державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності на її території.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності має забезпечувати:

- захист економічних інтересів України та законних інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності;

- створення рівних можливостей для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності розвивати всі види підприємницької діяльності незалежно від форм власності та всі напрями використання доходів і здійснення інвестицій;

- заохочення конкуренції та ліквідацію монополізму в сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Держава та її органи не мають права безпосередньо втручатися в зовнішньоекономічну діяльність суб’єктів цієї діяльності, за винятком випадків, коли таке втручання здійснюється згідно з цим та іншими законами України.

Форми регулювання:

Протекціонізм – комплекс заходів, спрямованих на стимулювання розвитку національної економіки шляхом надання певних переваг вітчизняним товаровиробникам та утворення певних бар’єрів для проникнення іноземних конкурентів на внутрішній ринок. Протекціонізм може здійснюватися як за рахунок підвищення ставок ввізного мита, так і шляхом застосування технічних бар’єрів на шляху переміщення товарів.

Вільна торгівля, або лібералізація (фритредерство) на відміну від протекціонізму спрямована на сприяння зовнішньоекономічній діяльності, що виявляється в поступовому скасуванні існуючих обмежень у зовнішній торгівлі, зниженні ставок ввізного та вивізного мит, наданні тарифних пільг під час здійснення зовнішньоекономічних операцій.

Методами регулювання ЗЕД - є:

- тарифні методи, які передбачають використання різних видів мита;

- нетарифні методи - тобто регулювання за допомогою квот, ліцензій та дозвільної системи. Ліцензування (ліцензійний порядок імпорту) і контингентування є основними формами кількісних обмежень імпорту. Ліцензування - це система письмових дозволів, які видаються державними органами на експорт та імпорт товарів. Ліцензія - це дозвіл, що дає право імпортеру ввозити певну кількість товару до країни. Ліцензії, як правило, видаються урядовими органами найбільшим імпортерам товарів і застосовуються у таких формах: 1) генеральні; 2) індивідуальні (разові та відкриті). Квотування - кількісне або вартісне обмеження експортно-імпортних операцій. Розрізняють глобальні, групові та індивідуальні квоти. Глобальні квоти - визначаються за товарами без зазначення конкретних країн, куди товар експортується (імпортується). Групові квоти - визначаються за товарами із зазначенням групи країн, куди вони експортуються або з яких вони імпортуються. Індивідуальні квоти - визначаються за товарами із зазначенням конкретної країни, куди вони можуть експортуватися або з якої вони можуть імпортуватися.

Видача ліцензій здійснюється управлінням контрактного обліку та нетарифного регулювання Мінекономіки України.

Основними завданнями розробки та реалізації ефективної експортної політики є нарощування збуту продукції на зовнішніх ринках та поліпшення його структури й ефективності з метою збільшення валютних надходжень для забезпечення потреб у життєво необхідних імпортних поставках. На зменшення за рахунок цього ресурсної залежності від імпорту впливають дві складові:

- реалізація на загальнодержавному рівні заходів щодо розвитку експортного потенціалу, ресурсозбереження та імпортозаміщення, наслідком яких є рівень конкурентоспроможності вітчизняних товарів і приведення структури виробництва й експорту у відповідність до кон'юнктури внутрішнього та зовнішнього ринків;

- розробка та впровадження ефективних механізмів впливу держави на розвиток експортних операцій з метою оптимізації їхньої структури і захисту внутрішнього ринку від надмірного вивозу товарів, загострення дефіциту яких стимулює нарощування імпорту на невигідних для економічних інтересів держави умовах.

Для формування ефективного механізму регулювання експорту як інструменту зменшення імпортної залежності необхідно створити систему стимулів для поліпшення структури товарообмінних операцій і забезпечення захисту економічних інтересів держави у сфері зовнішньоторговельного обміну за рахунок розширення експорту товарів, виробництво яких перевищує внутрішні потреби. Для цього необхідно поліпшити умови збуту на основі географічної диверсифікації експорту та захистити внутрішній ринок від надмірного вивозу продукції, дефіцит якої полегшує проникнення аналогічних імпортних товарів. Не менш актуальними залишаються проблеми захисту внутрішнього ринку від експорту та реекспорту імпортованої продукції на умовах демпінгу та обмеження вивозу товарів, обсяги виробництва яких недостатні для забезпечення потреб внутрішнього ринку або не мають надійної ресурсної бази.

Потребують свого вирішення завдання щодо захисту економічних інтересів держави від збуту продукції на демпінгових умовах, щодо забезпечення більш високого рівня повернення валютної виручки від вивозу та збільшення в загальному обсязі експорту частки надходжень від патентно-ліцензійної торгівлі, інжинірингу, ноу-хау, геолого-розвідувальних, науково-дослідних, дослідно-конструкторських, транспортно-експедиційних, маркетингових, інформаційних та інших робіт і послуг.

5. Податки в системі методів регулювання зовнішньоекономічною діяльністю.

Оподаткування суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України здійснюється за такими принципами:

- Україна самостійно встановлює і скасовує податки і пільги для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України;

- ставки податків встановлюються і скасовуються Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України;

- рівень оподаткування встановлюється виходячи з необхідності досягнення та підтримання самоокупності і самофінансування суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та з метою бездефіцитності платіжного балансу України;

- стабільність кількості видів і розмір податків гарантуються державою на строк не менш як 5 років;

- забороняється встановлювати інші податки, крім тих, що затверджені Верховною Радою України;

- ставки податків є однаковими для всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та визначаються за товарною ознакою: для одного і того ж товару діє єдина ставка податку;

- заохочення експорту готової продукції.

G Україна самостійно здійснює митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності на своїй території..

G Митну політику України визначає Верховна Рада України.

Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється згідно з Митним кодексом України, Законами України про митне регулювання, Єдиним митним тарифом України та міжнародними договорами України.

Територія України становить єдиний митний простір, на якому діють митні правила України, з додержанням зобов’язань, що випливають з міжнародних договорів України.

Мито – це непрямий податок, яким обкладаються товари (інші предмети), які переміщуються через митний кордон України, тобто ввозяться, вивозяться чи прямують транзитом.

Платниками мита є фізичні та юридичні особи, які здійснюють переміщення товарів через митний кордон.

Об`єктом оподаткування виступає митна вартість товарів, або їх кількісна оцінка, що залежить від виду встановлених ставок.

Ставки мита встановлюються:

- у процентах до митної вартості;

- у грошовому вимірі на одиницю виміру товару чи певну одиницю його характеристики.

Рекомендована література: 1, 3, 14, 48, 50, 52.

Дата добавления: 2014-01-11