Методика оцінки рівня конкурентоспроможності товару

Оцінка конкурентоспроможності продукції.

У тісному взаємозв’язку з якістю продукції перебуває її конкурентоспроможність.

Конкурентоспроможність – це характеристика товару, що відображає її відмінність від товару – конкурента як за ступенем задоволення потреби, так і за витратами на його забезпечення.

Чинники забезпечення конкурентоспроможності:

1) продукт (відображає рівень якості продукції, її стиль, унікальність, гарантії та рівень обслуговування, зручність у використанні);

2) ціна (рівень ціни порівняно з іншими аналогами, систему знижок, форми оплати та можливість відстрочки у платежах);

3) канали збуту (характеризує форми збуту, стан ринку, систему транспортування та складування);

4) реалізація (відображає ефективність діяльності маркетингових служб, дієвість реклами, використання систем просування товару на ринок);

5) рівень кадрового потенціалу та управлінських структур (кваліфікаційний рівень персоналу, ефективність використання кадрового потенціалу, прогресивність та мобільність управлінської структури).

1) Аналіз ринку і вимог споживачів з метою визначення номенклатури параметрів (нормативних, економічних, технічних), вибір найбільшконкурентоспроможного товару – зразка для порівняння.

2) Обчислення одиничних показників за окремими параметрами та визначення сукупності параметрів двох товарів для порівняння.

3) Розрахунок групових показників на основі одиничних, що у кількісному виразі відображають відмінність між характеристиками аналізованої продукції та портребами споживачів окремої групи параметрів.

4) Визначення інтегрального показника з усіх груп параметрів в цілому, який вказує на рівень конкурентоспроможності аналізованого виробу.

Еталон для порівняння має належати до однієї групи товарів з аналізованим виробом, мати визначені умови використання і функціональне призначення, бути характерним для вибраного ринку і мати максимальну кількість переваг покупців. Товар-еталон повинен повністю відповідати нормативним вимогам майбутнього ринку.

Розрахунок нормативних параметрів для оцінки конкурентоспроможності забезпечується за допомогою альтернативного методу, і застосовуваний показник має лише два значення: 1- якщо товар відповідає нормі; 0- якщо не відповідає.

Визначення групового показника за технічними параметрами:

І тп = Σ Рі x Qi

Де Рі – одиничний показник і-того технічного параметра;

Qi – вага і-того параметра в загальній їх сукупності.

n – кількість параметрів, що підлягяють оцінюванню.

Аналогічні розрахунки здійснюються щодо товару-конкурента.

Показник конкурентоспроможності за технічними параметрами:

К тп = І тп.Вв / І тп.Ет.

Де І тп.Вв - показник технічних параметрів власного виробу;

І тп.Ет. – показник технічних параметрів виробу-еталону.

Визначення групового показника за економічними параметрами:

І еп = Σ Zi x Qi

Де Zi – одиничний показник і-того економічного параметра.

Аналогічні розрахунки здійснюються щодо товару-конкурента.

Показник конкурентоспроможності за економічними параметрами:

К еп = І еп.Вв / І еп.Ет.

Де І еп.Вв - показник економічних параметрів власного виробу;

І еп.Ет. – показник економічних параметрів виробу-еталону.

Інтегральний показник конкурентоспроможності товару обчислюється:

І кс = К тп / К еп

Якщо І кс > 1, то виріб, що аналізується має конкурентні переваги щодо товару еталона;

Якщо І кс < 1, то він “програватиме” товару-еталону.

Маркетинговий потенціал окремої фірми визначається за формулою:

N=

Де R- рейтинг виокремленого складника маркетингового потенціалу за 5-бальною системою;

k- коефіціент значущості (вагомості) окромого складника (сума часток завжди має дорівнювати одиниці незалежно від кількості виокремлюваних складників n)

Розрахункова оцінка маркетингового потенціалу (число балів) порівнюється з максимальним його рівнем, що становить 5 балів. На основі цього формується висновок щодо досягнутого маркетингового рівня в досліджуваній фірмі.

Управління конкурентоспроможністю – це встановлення оптимального співвідношення між чинниками забезпечення конкурентоспроможності (якістю, ціною, системою збуту, обслуговуванням та ін.)

Економічний механізм управління якістю продукції об'єднує способи і методи, які спрямовані на забезпечення виробниц­тва і реалізації продукції високої якості.

Механізм управління якістю продукції включає такі елементи:

- прогнозування виробництва високоякісної продукції (передбачення досягнень НТП, структурних зрушень у виробництві і споживанні товарів, змін у купівельній спроможності товарів, співвідношення попиту і пропозиції).

- планування якості продукції (розробка і встановлення завдань щодо поліпшення споживчих властивостей продукції; заходи, що забезпечують можливість досягнення визначеного рівня якості продукції; впровадження прогресивних технологій, нових стандартів продукції).

- стимулювання виробництва продукції високої якості (встановлення більшвисоких цін на продукцію високої якості, матеріальне стимулювання працівників за досягнення високих якісних результатів роботи).

- контроль за виробництвом (заходи, що дозволяють забезпечити випуск високоякісної продукції шляхом дотримання вимог до виробництва на всіх стадіях створення продукції.

- стандартизація (комплекс норм, правил і вимог до якості продукції).

- с ертифікація продукції, (передбачає оцінку відпо­відності продукції певним вимогам та видачу певного доку­менту — сертифікату).

4. Стандартизація та сертифікація продукції (послуг).

Стандарт на продукцію є основним нормативно-технічним документом, в якому показники якості встановлю­ються, виходячи із новітніх досягнень науки, техніки і попиту споживачів.

Стандартизація продукції охоплює:

· встановлення вимог до якості продукції, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих;

· встановлення норм, правил в галузі про­ектування;

· формування єдиної системи показників якості продукції, методів її контролю, випробувань, єдиних термінів і позначень;

· створення єдиних систем класифікації і коду­вання продукції тощо.

Сертифікат — це документ, що засвід­чує високий рівень якості продукції і її відповідність вимогам міжнародних стандартів ІSО серії 9000. В Україні існує обов'язкова і добровільна сертифікація.

Обов'язкова сертифікація здійснюється в межах державної системи управління госпо­дарськими суб'єктами, охоплює перевірку та випробування продукції, державний нагляд за сертифікованими виробами.

Добровільна сертифікація може проводитись на відповід­ність вимогам, які не є обов'язковими, за ініціативою суб'єк­тів господарювання на договірних засадах.

Згідно з вимогами чинного вітчизняного законодавства сертифікація продукції в Україні здійснюється в рамках державної системи сертифікації – УкрСЕПРО.

Сертифікацію здійснюють державні випробувальні центри по найважливіших видах продукції. Останнім часом почали формуватись міжародні системисертифікації, координацією яких займається спеціальний комітет із сертифікації – СЕРТИКО, що діє у складі ISO.

Державний нагляд за якістю продукції здійснює Держстан­дарт України, який є національним органом, що здійснює стандартизацію і сертифікацію продукції. Об'єктом держав­ного нагляду є продукція виробничо-технічного призначення і товари народного споживання, експортна продукція щодо вимог контрактів, імпортна продукція щодо діючих в Україні стандартів, атестовані виробництва.

На місцях державний нагляд за якістю продукції здійснюють територіальні органи Держстандарту – центри стандартизації, метрології і сертифікації.

За порушення вимог стандартів виробники несуть мате­ріальну відповідальність у формі значних штрафів, суми яких розподіляються таким чином:

60% — у державний бюджет;

30% — у позабюджетні фонди місцевих органів влади;

10% — у Держстандарт України для розвитку матеріально-технічної бази.

Дата добавления: 2014-01-11