Види собівартості продукції та її структура

Фінансові витрати, втрати від участі в капіталі, інші витрати та надзвичайні витрати

Перелічені у заголовку даного пункту витрати не включаються у собівартість реалізованої продукції, а враховуються безпосередньо у процесі обчислення чистого прибутку (збитку) підприємства шляхом зменшення на їх величину фінансових результатів діяльності підприємства.

Фінансові витрати – це проценти (за користування отриманим кредитом, за облігаціями, випущеними підприємством, за фінансовою орендою тощо) та інші витрати підприємства, пов’язані із залученням позикового капіталу.

Втрати від участі в капіталі – це збитки даного підприємства від інвестицій, вкладених ним в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, які обліковуються за методом участі в капіталі.

До складу інших витрат включають витрати, які виникають під час звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов’язані безпосередньо з виробництвом та (або) реалізацією продукції. До таких витрат належать:

- собівартість реалізованих фінансових інвестицій (балансова вартість та витрати, пов’язані з реалізацією необоротних активів);

- собівартість реалізованих необоротних активів (залишкова вартість та витрати, пов’язані з реалізацією необоротних активів);

- витрати від неопераційних курсових різниць;

- сума уцінки необоротних активів та фінансових інвестицій;

- витрати на ліквідацію необоротних активів (розбирання, демонтаж тощо);

- інші витрати звичайної діяльності.

До надзвичайних витрат відносяться як прямі витрати за наслідком надзвичайних подій, так і витрати на здійснення заходів, пов’язаних із запобіганням та ліквідацією таких наслідків (наприклад, заробітна плата працівників, зайнятих на відновлюваних роботах).

Залежно від часу та способу розрахунку собівартості розрізняють: планову собівартість, яку визначають перед початком планового періоду на основі прогресив­них норм витрат ресурсів та цін на ресурси, що склались на момент скла­дання плану; фактичну собівартість, яка відображає фактичні витра­ти на виробництво продукції за даними бухгалтерського обліку; нор­мативну собівартість, що відбиває витрати на виробництво та реалізацію продукції, розраховані на основі поточних норм витрат ресурсів; кош­торисну собівартість, яка характеризує витрати на окремий виріб або замовлення, що виконується в разовому порядку.

За тривалістю розрахункового періоду розрізняють собівартість місячну, квартальну, річну, а за об’єктом розрахунку індивідуальну собівартість і середньогалузеву. Індивідуальна собівартість відбиває витрати на виготов­лення продукції в умовах окремого конкретного підприємства, а середньогалузева — відображає витрати на виготовлення однотипної продукції в середньому по галузі. Індивідуальна собівартість використовується для планування, аналі­зу та порівняння витрат виробництва окремих підприємств, а середньогалузева — головним чином для ціноутворення, вона визначається за формулою:

(11.1)

де С_сг – середньо галузева собівартість одиниці продукції, грн.;

С_і - собівартість певного виду продукції на і-ому підприємстві, грн.;

ОВ_і - кількість виготовленої продукції певного виду на і-ому підприємстві, натур.один.;

п – кількість підприємств у галузі, що виготовляють даний вид продукції.

Залежно від обсягу витрат, що входять до собівартості, розрізняють виробничу собівартість (сума прямих і загальновиробничих витрат); собівартість реалізованої продукції (сума виробничої собівартості продукції, яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених раніше постійних загальновиробничих витрат та понаднормативних виробничих витрат); повна собівартість (включає виробничу собівартість продукції, адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати).

Структура собівартості - це поелементний її склад, обчис­лений у відсотковому відношенні до загальної суми витрат, тобто це пито­ма вага різних елементів витрат на виробництво продукції.

На основі аналізу структури собівартості розрізняють:

а) матеріаломісткі виробництва, у собівартості продукції яких значну питому вагу займають витрати на сировину і матеріали (підприємства чорної металургії, машинобудування, легкої та харчової промис­ловості);

б) енергомісткі виробництва, у собівартості продукції яких знач­ною є частка витрат на енергію (підприємства кольорової металургії, органічного синтезу);

в) фондомісткі (капіталомісткі) виробництва, у собівартості продукції яких значною є частка амортизаційних відрахувань (підприємства нафтопереробної промисловості, виробництво електроенергії);

г) трудомісткі виробництва, у собівартості продукції яких значною є частка витрат на оплату праці (підприємства вугільної та металооб­робної промисловості, машинобудування, точне приладобудування).

Дата добавления: 2014-01-11